Пролог: Занурення в серце

Темрява все наступала і наступала.

З крихітним вогником, що направляв його, він йшов далі.

Він почув тихий голос і відчув чиюсь присутність.

Ось ти де!

Стільки всього треба зробити. Так мало часу.
Але не поспішай. Не бійся.
Двері ще зачинені.

Тепер, зроби крок вперед. Зможеш?

Сила спить у тобі. Надай їй форму… і вона дасть тобі силу.

І тоді світло засяє там, де ти знаходишся.

Але чим ближче ти наближаєшся до світла, тим більшою стає твоя тінь.

Але не бійся. І не забувай.
У тебе в руках наймогутніша зброя.

Тож не забувай.
Ти – той, хто відчинить двері.

А тепер йди.

І – двері долі почали відчинятися.

Більше можна прочитати у нас на сайті

І ще, якщо хочеш заходи у мій телеграм