[3] Магічна промислова академія (2)

Том 2. Розділ 4 - [4] Битва за реліквії (1)

[4] Битва за реліквії (1) В USNA, у передмісті Сан-Франциско, існує організація під назвою «FAIR» На перший погляд, це була група для захисту співгромадян магів від переслідування від антимагів, в тому числі Гуманістів, активістів за виключення магів з релігійним аспектом, які визнавали магію не природною, для людини, силою і що люди мають жити лише з природними силами наданими небом (Богом). Але, як випливає з секретної офіційної назви «Fighters Against Inferior Race» (борці проти (в плані переслідування) неповноцінності раси), FAIR була самовпевненою та войовничою організацією. Попри те, що судова влада їх не викрила, вони стверджувалися насиллям, щоб захистити їх права та зверхньо дивилися на «більшість», котра не могла використовувати магію, як на нижчий клас. Це найбільша різниця між FAIR і FEHR. Наразі FEHR одержима юридичними баталіями, а FAIR готова використовувати незаконні засоби. Це також різниця між позиціями Лени Фехр і Роккі Діна, представників двох організацій. Без перебільшення, можна сказати, що FAIR - це група екстремістів з магічною зверхністю. USNA, одинадцяте травня. Чарівна красуня, років тридцяти, увійшла в кабінет лідера FAIR Роккі Діна. Красуня, яка стояла через стіл перед Діном, який сидів у напрочуд скромному кріслі, з акцентом на практичність, — це його помічниця та коханка Лаура Саймон. – Ваша Ясновельможність. Узагальнені результати обстеження місця розкопки оригінальної реліквії. – Розповідай. Дін опустив руку зі столу й з великою зацікавленістю поглянув на Лауру. Подальшої помітної реакції не було, але звіт, представлений Лаурою, був інформацією, якій Дін наразі віддавав найвищий пріоритет. Місце розкопок оригінальної реліквії знаходилося біля підніжжя гори Норікура, висотою три тисячі метрів, розташованої в центральній частині Японії. Будь ласка, погляньте на цю карту. Сказавши це, Лаура представила електронний папір. Дін кілька разів збільшив і зменшив, відображену на ньому, карту, потім поклав термінал на свій стіл і знову перевів погляд на Лауру. – Це далеко від берегової лінії та аеропорту... Здається, важко відправити жменьку людей. Існують географічні умови, але що важливіше, місце розкопок, схоже, охороняється японською армією. – Важко пограбувати могилу? – Схоже, викрасти буде важко. Відповідь Лаури була скромною, але вона навіть не задумувалася про це. – Хм... Чи відомо щось про інгредієнти реліквій? Дін зробив паузу і змінив тему. – Здається, існує кілька типів реліквій, які використовують різні матеріали. Наразі відомо про Нефрит. Районом виробництва стало Ітоїґава на узбережжі Японського моря. – Нефрит? Нахилив голову, на відповідь Лаури Дін. – Зважаючи на колір штучної реліквії, я думаю, що це червоний агат. Зовнішньо, штучні реліквії являли собою прозору і глянцеву кульку. Колір явно відрізнявся від нефриту. – Як вам відомо, чистий нефрит безбарвний. Реліквія, здавалося утворюється магічним контуром з проникненням сульфату ртуті, замість витягнутого з’єднання, що є джерелом пігменту, із зеленого нефриту магічною обробкою. Але коли Лаура пояснила, Дін показав переконання. – Сульфід ртуті? Це була магічна сировина, яку можна було прирівняти до філософського каменю. Водночас сильно зацікавився сировиною. – Вірно. На Далекому Сході його назвали кіновар’ю або цинобра і цінували більше, ніж у Європі, як магічний матеріал. – Зрозуміло. На Далекому Сході, в епоху окультизму, поєднання нефриту і сульфіду ртуті, яке цінувалося як магічний матеріал, цінувалося вище, ніж золото... Дін занурився у свої думки. Лаура, терпляче й мовчки, чекала, доки шеф знову не відкриє рот. – Місце походження Ітоїґава? Це було. Нанесіть на карту. Лаура взяла покладений на стіл електронний папір і проманіпулювала над ним. – Це краще, ніж підніжжя гори Норікура, але.. Дін знову поглянув на передану йому карту. – Ваша Ясновельможність. Якщо ви намагаєтеся відтворити реліквію, я вважаю, що слід взяти викопані реліквії й використати як матеріал, а не використовувати грубе каміння. – … Он як. Дін не запитав: «Чому?» Лаура Саймон була «відьмою». Вона мала кілька здібностей, які неможливо пояснити магією, що відрізняє її від сучасних магів. Зокрема інтуїтивне розуміння та відчуття надприродного. Діну це було добре відомо. – На щастя, два роки тому була викопана реліквія в процесі обробки й експонується в місцевому музеї. – Оскільки вона в процесі обробки, магічного ефекту не має, і виставляється лише як археологічна знахідка, чи не так. Те, що сказала Лаура, було написано в доповіді, яку Дін читав раніше, і він це запитав. – Ви праві. Безпека також набагато слабша, ніж Реліквії? – Точно. Дін за короткий час підсумував свої думки, глядячи на Лауру, яка благоговійно схилилася. – ... Тож підімо у цьому напрямку і попросимо наших японських друзів попрацювати. – Я також вважаю це нормальним. Погодившись з рішенням Діна, Лаура знову ввічливо вклонилась. ◊ ◊ ◊ Ітоїґава, колишня префектура Ніігата, провінція Чіба, є найбільш у світі видобувачем нефритової руди, воно також відоме як місце, де викопані найпоширеніші у світі продукти обробки нефриту. Нефритова маготама та її майстерня, були розкопані в другій половині двадцятого століття, і відтоді до сьогоднішнього дня, між періодами світових війн, тривало її дослідження. Два роки тому була розкопана нова маготама в процесі обробки, яка, схоже, належала до періоду Кофун4. Однак це не перший випадок, коли розкопані реліквії періоду Кофун, деякі вже були розкопані, попри археологічну цінність, вона не така вже й особлива, тому її передали до місцевого музею. Як зрозуміло з цих обставин, представлена в музеї напівзавершена маготама не має великої грошової цінності. Колекціонер стародавньої історії, міг би заплатити пристойну ціну, але це все. У самому музеї не було б особливої системи безпеки. Але його не можна було звинуватити в беззахисності. Просто тому, що він не вживав якихось спеціальних заходів, він не був беззахисним. Але зрештою начальник служби охорони музею був змушений взяти на себе відповідальність і піти з роботи. У ніч на сімнадцяте травня, злодій, який вліз в музей не звернув увагу на гроші, в кабінеті, і забрав розкопану нефритову, незавершену маготаму. У середу, дев’ятнадцятого травня, Ічідзьо Масакі, який навчався в Магічному університеті в Токіо, був відкликаний до Канадзави, його батьком, головою родини Ічідзьо, Ічідзьо Ґокі. Раптом, підгадавши час між першим і другим заняттям Магічного університету, без будь-якого попереднього попередження, Масакі подзвонили і він спантеличений сів на потяг та не пообідавши, повернувся до Канадзави. Його мати Мідорі, привітала Масакі, який раптово повернувся, з округлими очима. Мабуть, їй не сказали, що чоловік викликав їх сина. Масакі не схопився за голову, побачивши погляд матері, а просто подумав «знову». Ґокі почав діяти так не сьогодні. – ...Матінко. Де батько? – В кабінеті. – Зрозумів. Він залишив багаж у своїй кімнаті, яка не змінилася зі старшої школи, і пішов прямо до батька. – Батьку, я входжу. – Масакі, ти повернувся? Ґокі привітав Масакі, який увійшов до кабінету, з обличчям і словами, які говорили: «я не міг дочекатися». – Я приїхав прямо з університету... – Хм, правда? – Отже, пообідаєш? – Ні, перехопив в трейлері. Індивідуальні кабінки — це, в основному, транспорт на короткі відстані. З іншого боку, трейлерна платформа — це великий потяг, який надає пасажирам простір для відпочинку, зберігаючи окрему кабінку, щоб заощадити час і зусилля на пересадку, під час подорожі на великі відстані. Причіпний вагон являв собою двоповерхову конструкцію, перший поверх призначений для перевезення індивідуальних кабінок, а другий — вільний простір, де пасажири могли розім’яти ноги. Також на другому поверсі були прості ресторани, кафе та магазини. Пропустивши обід в університеті, він перекусив простою їжею в ресторані трейлера, хоча це був фастфуд. – Для чого викликали? Це настільки конфіденційно, що ви не могли повідомити телефоном чи електронною поштою? На цей момент важко судити, наскільки це важливо. – Іншими словами, ця справа може мати найвищий рівень конфіденційності? – Саме так. – Розповідайте. На прохання Масакі, Ґокі кивнув «хм». Проте, в цей момент, Мідорі принесла чай, тому розмова була перервана. – Матінко, як би ви сказали, я б сам прийшов забрати. – Усе добре. Ти щойно повернувся здалеку. Та якщо захочеш чогось холодного, підеш сам. З цими словами, Мідорі залишила кабінет. – Позавчора ввечері. Ґокі не відкашлявся, а відразу продовжив розмову. – З музею Ітоїґава була викрадена реліквія періоду Кофун. – Реліквія? Що саме вкрали? – Нефритову маготаму. – Якщо точніше, це не завершена робота. Почувши відповідь Ґокі, Масакі підозріло нахмурився. – Маготама... Невже вона настільки цінна? – Археологічно реліквія цінна, але не вважається дуже цінною. Питання поставлене Масакі, не було недоречним. На це натякала навідна відповідь Ґокі. – Так вважається? – Перевірка місця події виявила, що для крадіжки використовували магію. – Злодій маг?! Вчора я попросив клан це перевірити. Сумнівів не має. – Зрозуміло... В голос Масакі було домішано розчарування. Маги не всі хороші люди. Але він відчував гіркоту від упередженості, від якої страждають маги всього світу, лише через жменьку злочинців. – Однак проблема не в цьому. На жаль, злочини магів не така вже й рідкість. Я не телефонував би тобі лише через це. На жаль, це не так вже й незвично. – То що не так? Перемкнув думки Масакі. Зваживши на це, Ґокі повернувся до головної теми. – Коли дізнався, що тут замішаний маг, я ще раз перевірив викрадену маготаму. Якби вона мала лише археологічну цінність, її було б важко монетизувати. – Напевно... У результаті виявилося, що маготама переробляється в реліквію. – Реліквія?! Невже це реліквія, що зберігає магічну послідовність? Здивовано вигукнув Масакі. Але, це було трохи поспішно. – Я не знаю який ефект це має бути. Однак Масакі, ймовірно, не єдиний маг, який мав сильне враження від штучної реліквії, яка використовувалась в Зоряному реакторі, рівнозначній магічному інструменту збереження. – ...Але ця реліквія має якийсь магічний ефект, вірно? – Безперечно. Ґокі негайно кивнув на запитання, поставлене Масакі, після того, як зібрався з думками. Масакі перервався, потім завмер. Здається, потрібен був час, щоб переварити надану інформацію. Ітоїґава — регіон Хокуріку, контрольована територія родини Ічідзьо. І на ній, маг викрав щось із магічним значенням, з громадського закладу. Не було сумнівів, що цей інцидент не можна залишити без уваги, оскільки родина Ічідзьо належала до Десяти головних кланів. Крім того, якщо мова йде про реліквії, важко було обмежити управління інформацією. Масакі вважав природнім, що його раптово відкликали. – То що мені робити? – Викрадена маготама мала магічну цінність, але сама по собі не мала магічного ефекту. Не думаю, що злочинець задовольниться лише цим. Слова Ґокі не були прямою відповіддю, але Масакі цього було достатньо. – Що, якщо вони націляться на іншу реліквію? І моя роль запобігти цьому? – Не обов’язково реліквія. Як і цього разу, це може бути реліквія в процесі переробки в реліквію. Зараз ми намагаємося з’ясувати, що може бути ціллю злочинців. Ґокі не кивнув на здогадку Масакі, але й не заперечив цього. – Моя черга настане після слідства?.. – Саме так. Повертайся до Токіо та будь готовий до своєї черги. Масакі твердо дотримався вказівок Ґокі. – ...До речі, якщо можна повернутися до Токіо, навіть якщо це може стати більш конфіденційним, чому б не використати шифровану лінію для Десяти головних кланів, Магічної асоціації. На недбале запитання Масакі, Ґокі хмикнув і не відповів. ◊ ◊ ◊ Наступного дня, Десять головних кланів поспіхом провели онлайн-конференцію. – ...Тож Вельми шановний Ічідзьо. Прошу, перейдіть до основної теми. Ця конференція була проведена через пропозицію Ічідзьо Ґокі, поділитися інформацією. Після короткого привітання, Футацуґі Маі, найстарша, закликала Ґокі доповісти. – Відразу. Відповідно до підказки, Ґокі, пропустив вступне слово, і перейшов до основної теми. – У ніч на сімнадцяте число, маги влізли в музей в Ітоїґаві, колишньої префектури Ніігата, і забрали експонат. Викрадена археологічна знахідка періоду Кофун. Це нефритова маготама в середині обробки. – Це маготама з періоду Кофун? Першим відреагував голова родини Іцува, Іцува Ісамі. – Чи цінна маготама для нас? Додав запитання керівник родини Саєгуса, Саєгуса Коуічі. – Вважається, що це не так. Тому її виставляли у звичайному музеї. – Але це означає, що це була помилка? Тут до розмови приєднався Яшшіро Раідзо. Коли виявилося, що крадіжка була здійснена магом, я попросив провести її повторну перевірку. Схоже, вкрадена маготама перебувала в процесі переробки на реліквію. – Реліквія?! Навіщо таке виставляти в загальному музеї? Підвищив голос, на відповідь Ґокі, голова родини Міцуя, Міцуя Ґен. – Маготама в музеї не мала магічної сили. Зазвичай, піднімати таким чином голос було роллю Ґокі. Проте сьогодні він був тим, кому ставили питання. Він відповів на питання Міцуї Ґена особливо спокійним тоном. – Вона була на етапі до застосування магії. – Саме так. На слова Шіппо Такумі, голови Шіппо, Ґокі кивнув так явно, що це здавалося трохи перебільшеним. – Чи очікує вельми шановний Ічідзьо вчинення наступного злочину? Це було питання Муцудзуки Ацуко, голови родини Муцудзука. – Я так думаю. Ґокі кивнув, і на це запитання. – До речі, вельмишановний Ічідзьо. Чи відомо вам про місце знаходження та особу злодія? Запитав Дзюмондзі Катсуто, випускник Першої старшої школи, який був головою родини Дзюмондзі, і щойно закінчив магічний університет. – Я запропонував поліції співпрацю, але її відхилили, відмовили. Ґокі, який досі зберігав спокій, скривив обличчя. – Ми не можемо нав’язувати співпрацю. Поки що це просто злодій, і доведеться залишити це поліції... Отже, вельмишановний Ічідзьо, що ви плануєте робити? Заспокоївши Ґокі, Мая запитала, що він збирається робити в майбутньому. – Досліджуватиму місця, де зберігаються археологічні знахідки, схожі на викрадену. Як тільки дізнаюся, я поділюся інформацією. – Ми також проведемо розслідування зі свого боку. Незабаром повідомлю результат. Запропонував Саєгуса Коуічі. – Буду вдячним. Вклонився Ґокі, перед екраном. Більше зауважень не було й онлайн-конференція завершилась. Коли він виправився перед вимкненою камерою і покрутив своєю жорсткою шиєю, Ґокі усвідомив, що Йотсуба Мая, глава родини Йотсуба, не поставила жодного питання і не висловила свою думку. Але йому було байдуже, і він подумав «просто не мала можливості». ◊ ◊ ◊ Об’єкти призначені для родини Йотсуба, в західній частині острова Міякі, які можна назвати відділенням родини Йотсуба на острові Міякі та штаб-квартиру Маґіан компані в Мачіді з’єднував маршрут невеликого VTOL. Замість того, щоб між Міякі та Мачідою, туди назад, летів один літак, одночасно літало два VTOL. Було чотири рейси на день, з часом вильоту о восьмій, одинадцятій, п’ятнадцятій та сімнадцятій. Однак це був не єдиний засіб пересування для родини Йотсуба. Родина Йотсуба володіла вертодромом, від імені їх компанії, трохи осторонь станції Кубучізава в колишній префектурі Ямасакі, і ним часто користувалися, приїжджаючи на острів Міякі з головного дому. Двадцятого травня, о шістнадцятій тридцять. Літак VTOL, який прибув до старого аеропорту на півночі, замість великого мегаплаву, «Західно-тихоокеанського морського аеропорту» на північно-східному узбережжі острова, також злетів з вертодрому поблизу Кубучізави. Тацуя, який працював над удосконаленням штучної реліквії «Маджістор», в лабораторії родини Йотсуба, підняв голову на вхідний сигнал. – Шановний Тацуя, вам зручно? Одразу після натискання кнопки відповіді, його запитав ексклюзивний дворецький Ханабіші Хійоґо, який в поклоні з’явився на моніторі. – Я не проти. Щось трапилось? Насправді він якраз займався деякими клопітними розрахунками, але у нього не було потреби поспішати. Тацуя закликав Хійоґо повідомити яка у нього справа чи мета. – Ви можете зустрітися з шановною Цукубою Юкою. Родина Цукуба одна з гілок родини Йотсуба. Юка була її спадкоємицею. Вона була потужним магом психічного втручання і зараз працювала в лабораторії головного дому. – Пані Юка? Де вона зараз? – У неї важкий багаж, тому вона чекає в конференц-залі, на першому поверсі. – Зрозумів. Я зараз же піду. Вона була улюбленицею Тацуї, в родині Йотсуба, але були моменти, через які її не можна було назвати ідеальним союзником. Юка була людиною, яку він не міг нехтувати, ні з погляду здібностей, ні політичного впливу. Тацуя закрив термінал, на якому створював магічне молекулярне коло, яке використовувалось у штучній реліквії, і попрямував з лабораторії в підвалі на перший поверх. ◊ ◊ ◊ – Пані Юка. – Пан Тацуя, давно не бачилися. З Юкою вони бачилися на початку квітня. З погляду Тацуї це було не так вже «давно». Однак для Юки, яка постійно працювала з одними й тими ж обличчями, у головному домі, це могло здатися довгим. – Вибачте, що змусив чекати. Тацуя не намагався заповнити розрив у сприйнятті, а вибачився, просто привітавшись. – Вибач за раптовість, і що не попередила заздалегідь. «Вибач» Юки було не дуже щирим. Звичайно, Тацуя, як і Юка, зовсім не переймався цим. – Пані Юка. – Чи можу я запитати, яка у вас справа? – У мене доручення від шановної глави. Я прийшла передати пакет і повідомлення. – Дякую за це. – Це багаж? Тацуя звернув увагу на контейнер розміром з труну, що стояв у кутку конференц-зали. – Так. Думаю, ви знаєте чого очікувати, але перевірте, будь ласка. Тацуя та Юка одночасно підійшли до контейнера. Юка дістала дистанційний ключ і відімкнула контейнер. Коли його закликали поглядом, Тацуя відкрив кришку. Після легкого дотику до поверхні, контейнер автоматично відчинився. – Це... Бойовий гіноїд мульти-рол тайп5 дві тисячі сто. Вмістом контейнера був бойовий робот-жінка. Зараз він був деактивований. – Правильна відповідь. Ти гарно обізнаний, настільки, щоб зрозуміти це з першого погляду. Юка продемонструвала деякий рівень здивування, коли Тацуя вгадав номер моделі. «Деякий», тому що думала, що Тацуя, мабуть, знатиме номер цього військового робота. – Вам вдалося отримати найновішу модель. Модель «дві тисячі сто» цього геноїду (жіночному андроїду) показував, що ця модель дві тисячі сотого року, тобто остання модель цього року. На відміну від негуманоїдного типу, гуманоїдний, як очікується, використовуватиметься не лише військовими, а й поліцією, але остання модель спочатку постачалася Силам Самооборони. Коментар Тацуї не був помилкою. – Оскільки вона використовуватиметься так, що не буде можливості часто замінити, здається саме тому була підготовлена остання модель. – Зрозуміло. Термін служби андроїда становив десять років, незалежно від того, призначений він для бойових чи не бойових дій. Залежно від того як їх використовувати, механічна межа наставала трохи раніше. Минуло п’ять років з того часу, як Піксі, машина в якій знаходиться Паразит, почала працювати на Тацую. Ще була половина терміну служби, але настав час коли паливні елементи почали зношуватися. Привід прямоходіння був швидко зношений, через несподіване використання та вже замінений. Бойові гіноїди використовували повністю твердотільні батареї, замість паливних елементів, а силовий механізм також призначений для бою, тому виготовлений міцним, але немає сумніву, що механічна межа буде досягнута раніше, ніж життя людини. Якщо це машина, то частини, які перестали працювати, можна замінити. Однак якщо вона використовується як вмістилище для Паразитів, то це було б не так просто. Перенесення основного тіла Паразита в іншу машину не є не можливим, але це потребувало часу і зусиль. Крім того, планувалося, що ця машина працюватиме на Такачіхо, який знаходиться на висоті шість тисяч чотириста кілометрів над рівнем землі. Капітальний ремонт легко провести не можливо. Це була природна розсудливість, обрати те, що можна використовувати протягом тривалого часу. Поруч з Тацуєю, який злегка кивнув, Юка нахилилася, простягнула руку в кут контейнера, взяла щільно упаковану маленьку коробку й дала Тацуї. – І ось вище згаданий предмет. Тацуя не намагався відкрити коробку. Він знав, що всередині. Це Паразит, якого Фумія запечатав на цьому острові в липні, три роки тому. Тацуя повернув коробочку в контейнер і закрив кришку. Замок не зачинився, але механізм напівавтоматичного відкривання/закривання відключений. Цей контейнер зараз відправиться в космос. Гіноїд і Паразит, це матеріали, з яких Мінору створить Ляльку-паразита. Якщо вміст помилково розкидається, це буде велика біда. – Це успішно отримано. Тепер я вислухаю повідомлення. – Шановна Юка. Будь ласка, сідайте. Відреагувавши на слова Тацуї, Хійоґо запропонував Юці сісти. Юка сіла на відсунутий стілець. Відтягнувши свій стілець, Тацуя сів перед нею. Сьогодні вранці відбулася позачергова онлайн-рада кланів. – Що обговорювали? Тацуя знав, на Раді кланів могли обговорювати зв’язок між Товариством Маґіан і компанією. Але якби це було на прядку денному, він би теж був причетний. Він не чув, що траплявся інший, великий інцидент. Якщо якийсь випадок і спадав на думку, то це спроба викрадення штучної реліквії FAIR іноземними магами-екстремістами, де Тацуя був причетною стороною, але навіть у цьому випадку, мало ймовірно, що Тацую не попередили про проведення Ради. – Крадіжку магів в Ітоїґаві. – Злочини магів не настільки рідкі, щоб довелося на кожен проводити Раду кланів. – Якщо це проста крадіжка. Почувши багато значний тон Юки, Тацуя нахмурився. – Що вкрали? – Маготаму періоду Кофун, яку виставляли в музеї. Це нефритова незавершена робота. – ...Можливо, це матеріал для реліквій? На припущення Тацуї Юка округлила очі. – Чудова відповідь! Ти знавець реліквій! В цей момент, серйозний тон Юки розсипався. – Я не експерт. – Між нами не має потреб в скромності. Ніхто не знає реліквії більше, ніж той, хто розгадав їх таємницю і зміг її вдосконалити. – Я просто зробив копію оригіналу. Почувши це, Юка примружилася і витріщилася на Тацую, кажучи: «Не обманюйся». – Це обман для сторонніх, чи не так? Ти називаєш це штучною реліквією, але перш за все, реліквія — це магічний інструмент, створений людськими руками. Твоя штучна реліквія є відтворенням оригіналу, з сучасними способами виробництва. Тому є можливість покращити продуктивність, порівняно з оригіналом. Хіба ні? – Повернемося до теми. Тацуя запропонував це не тому, що соромився. Це було клопітно. – Зрозуміла. Зрозумівши, що відхилилась від теми Юка повернулась до свого тону і кивнула. – Ви маєте уявлення про злочинця? Вислухавши пояснення Юки, запитав Тацуя. Ні, здається, на Раді кланів про це не так багато говорили. – Я вже чув результат Ради кланів. Юка злегка зітхнула під поглядом Тацуї. – ...Мені не доручали стільки розповідати. – Ти не менш і не забороняли? Коротко кажучи, Тацуя говорив розповісти про те, що довідалась родина Йотсуба, а не про результати розслідування родини Ічідзьо, яка була доповідачем на Раді кланів. – Звичайно не заборонили... Юка трохи потрусила головою, відмахуючись від головного болю. – ...Ця інформація не була підтверджена. Згодиться? – Я не проти. Прошу. Зауваження Юки, про те, що вона не хоче про це говорити, не спрацювало на Тацуї. – Є висока ймовірність, що винуватцем є Фронт прогресивного людства. Усім показавши, що не мала вибору, Юка повідомила інформацію, яку хотів почути Тацуя. – Фронт прогресивного людства — це заборонена в країні, екстремістська організація магів. Група за зверхність магів «Фронт прогресивного людства». «Прогресивного людства», замість «Нового людства». Це означало «розвинене людство». Як випливало з назви, вони розглядали магічні здібності, як еволюцію людства. Ця ідеологія не була ідеєю виключно FEHR (Fighters for the Evolution of Human Race: Борці за еволюцію людства), FAIR (Fighters Against Inferior Race: борці проти (в плані переслідування) неповноцінності раси) також розділяли її. – Вірно. Очевидно, вони співпрацюють з FAIR, які днями націлились на штучну реліквію. Юка визнала слова Тацуї та додала інформацію, якої він не знав. – Вони союзники FAIR... – Так. Схоже, що спочатку організація створювалася для створення японського відділення FEHR. Дане пояснення не відповідало сприйняттю Тацуї. – Не думаю, що FEHR має достатньо сили, щоб досягти Японії. Він поставив це у формі контраргументу. – Вона була заснована не лідером FEHR, а сформована групою японських магів, які поділяли її ідеї. Відповідь Юки викликала у Тацуї нові запитання. – Тоді чому взаємодіють з FAIR, а не FEHR? – Багато членів Фронту прогресивного людства вважають, за неминуче, для протистояння нелегальному руху за знищення магів, використовувати свої здібності нелегально. Але лідер FEHR, Лена Фехр наразі прихильна до ненасильства. Фронт прогресивного людства, здається, втомилися і перейшли від FEHR до FAIR. – Зрозуміло. Тацуя думав, що це звична справа. – ...Отже, головна родина вважає, що цього разу матеріал Реліквії було викрадено в серії інцидентів, які були використані тим самим натхненником, що й у попередніх інцидентах. – Вірно. Юка кивнула на припущення Тацуї та додала повідомлення, яке не планувала передавати сьогодні. Голова сказала: «У певних випадках вам, можливо, доведеться попросити пана Тацую, допомогти вам». – Пані Юка, передайте, будь ласка, матері: «Я зрозумів». В родині Йотсуба, звичайно й зовні, Тацуя вважався кровним сином Маї. Відповідь Тацуї базувалася на цьому.