[1] Магічна промислова академія (1)
Ситуація зі спробою викрадення штучної реліквії з заводу на Зоряному реакторі, на острові Міякі та в лабораторії FLT, в Мачіді, заспокоїлась в середині травня.
Тацуя, який в перше за довгий час прийшов на заняття, був помічений у студентській їдальні Магічного Університету.
За столом, поруч, сиділа Міюкі, а Ліна навпроти неї. А навпроти Тацуї щойно сів шкільний друг, Мікіхіко.
– Тацуя, давно не бачилися.
Як сказав Мікіхіко, на початку розмови, вони вже давно не зустрічалися. Точніше, пройшло близько двох місяців.
– В компаніях, вже все добре?
«Компанії» про які згадав Мікіхіко, — це Стеллар Генератор, а також Маґіан компані. Хоч це не компанія, але вона мала включати й Товариство Маґіан.
Минулого місяця Тацуя брав участь у створенні двох організацій. Скоріше, він центральна фігура. Він був президентом Стеллар Генератор, керуючим директором, із правом представника, загально об’єднаної асоціації ТОВ Маґіан компані та заступником представника міжнародної неурядової організації Товариство Маґіан.
І Товариство Маґіан і Маґіан компані використовували новий термін «Маґіан» у своїх назвах, а Тацуя був у керівництві обох, тому деякі люди помилково думали, що вони батьківська та дочірня компанії. Однак між цими двома організаціями не було ієрархічних відносин чи фінансового зв’язку. У них спільна лише мета - «реалізувати людські права носів магічних якостей.
Широка громадськість цікавилася Стеллар Генератор, оператором заводу на термоядерному реакторі з магічною послідовністю контролю гравітації, «Зоряного реактора», але не лише для носіїв магічних навичок, а й для тих хто займається магією, Маґіан компані була об’єктом, який не можливо ігнорувати.
Поки що все йде за течією.
– Здається, треба ще багато чого зробити.
– Ну. Не лише для компанії, керування організацією — не проста справа.
Злегка знизив плечима Тацуя, на слова Мікіхіко.
– Звісно
Злегка посміхнувся Мікіхіко, як другий син родини Йошіда, він також мав стосунок до керування організацією. Можливо тому він мав уявлення про те, що говорив Тацуя.
– …До речі, Тацуя.
Тут Мікіхіко раптово понизив голос.
– Що?
Це було якось багато значно, але голос Тацуї не змінився.
– Ті чутки правдиві?
Тихо запитав Мікіхіко.
– Чутки?
Тацуя не прикидався, що не розуміє. Йому було цікаво, що це за чутки.
– ... Ходять чутки, що Саєгуса-семпай працює у Тацуї.
– Це правда, що Саєгуса-семпай працює в Маґіан компані, але... чутки?
– Старша дочка родини Саєгуса влаштувалася на роботу в компанію пов’язаною з кланом Йотсуба. Отакі чутки.
Тон відповіді Мікіхіко, на запитання Тацуї, включав здивування: «Це ж очевидно».
– Вірно…
Звичайно, на погляд третьої сторони, це може здатися дивним. Розсудив Тацуя, почувши зауваження Мікіхіко..
– Є різні припущення, наприклад, що клани Йотсуба та Саєгуса нарешті потоваришували, або що родина Саєгуса приєдналась до табору родини Йотсуба... Як все насправді?
Тацуя нахмурився, на поширення безпідставних чуток.
– Такого не має. Я не знаю справжні наміри Саєгуси-семпай. Але я знаю, що вона компетентна людина. Тому ми прийняли її на роботу. От і все
– Ха-ха.., вірно. Якщо клани Йотсуба і Саєгуса утворять союз, чи не можливо, щоб один пішов під іншого.
Тацуя мовчки кивнув Мікіхіко, який розсміявся.
– Як що до тебе, Йошіда-кун?
Побачивши, що тема вичерпана, чи для того, щоб Мікіхіко не зайшов далі. Міюкі поставила питання, яке не має нічого спільного з темою.
– Чи вдалося оцифрувати Фулу?
Хоча не так сильно, як Тацуя, дослідження Мікіхіко також привертали увагу в області магії, як важлива технологія. Цікавість студентів Магічного університету не була неприродною.
– Завдяки вам, ми поступово просуваємось. Пані Шібата, також допомагає.
– О, а як що до тебе.
З хитрою посмішкою, приєдналася до розмови Ліна.
– А? Що?..
– О, ти ладнаєш? З Мідзукі. Ви ж живете разом?
– Це не так.
Як і очікувалося, він не підскочив і не встав, але Мікіхіко показав тривогу і покрутив головою.
– Ми не «живемо разом», ми співмешканці!
– Але ви живете під одним дахом, правда?
Ліна ставила багато питань, з серйозним обличчям. Проте в її очах світилося світло, як у кішки, яка полювала на мишку.
– Ну, бо ми співмешкаємо... Але в окремих кімнатах.
Можливо, сам Мікіхіко розумів, що це контрпродуктивно. Та все ж, він не міг не відреагувати.
– Однак, ванна кімната не окрема, чи не так? Мідзукі нею користуються і хіба не може виникнути помилка?
Не вимушено запитала Ліна, зберігаючи серйозний вираз обличчя. Проте світло в її очах зраджувало її серйозний вираз.
– Ц-це не так!
Мікіхіко заперечив помилкове уявлення Ліни, з червоним обличчям.
– Отже, все навпаки. Мідзукі потрапляла в подібну шаблону ситуацію?
– Дома ванні кімнати розділені, для чоловіків і жінок!
– Правда?
Запитала Ліна, не розуміючи схиливши голову. Це було не розуміння, а слова і манера, щоб серйозно запитати.
– Якщо це будинок Мікіхіко, це не дивно.
На противагу цьому, Тацуя кивнув з переконаним обличчям.
Це легко зрозуміти, але дім Мікіхіко не був святинею. Це магічне додзьо, де приватно навчали магії. В навчальному таборі було багато учнів. Якщо так, то ванни були достатнього розміру і розділені на дві статі. ...Навіть якщо співвідношення чоловіків і жінок перекошене.
– Ліна. Я не думаю, що така неприємність, як ти думаєш, станеться насправді.
– Правильно! Ліна, ти занадто багато дивишся аніме.
Слова Міюкі вказали на плутанину реальності з вигадкою, і Мікіхіко відбився від Ліни.
– Не будь грубою. Я не так багато дивлюся аніме, щоб не помітити сказане.
Мікіхіко подумав, «як я бачу дивишся», але не сказав цього.
◊ ◊ ◊
Робота Саєгуси Маюмі в Маґіан компані була гарячою темою і за межами університету.
Маґіан компані, очолена Міюкі, наступною главою родини Йотсуба, розглядалася громадськістю як асоціація, якою керує родина Йотсуба, незалежно від того, що думає Тацуя. І Маюмі, старша дочка родини Саєгуса, влаштувалася туди на роботу.
Маюмі не була наступною главою, як Міюкі, і їй не була відведена особлива роль у родині Саєгуса. Не дивно, що вона влаштувалася на роботу, яка не має нічого спільного з кланом Саєгуса.
Однак той факт, що рідна дочка нинішнього голови родини Саєгуса приєдналася до організації, пов’язаної з родиною Йотсуба, яка була суперником, був таким, який не міг не викликати різноманітних припущень.
Не тільки члени японського магічного світу, такі як Десять головних кланів, крім Йотсуби та Саєгуси, Вісімнадцяти сімей, які поповнювали Десять головних кланів, Ста сімей номерів і Магічна асоціація, а й такі чини, як Національні Сили Самооборони й поліція та антисоціальні сили, такі як Гуманісти, магічні екстремісти за зверхність магів, проявили набагато більший інтерес до Маґіан компані.
◊ ◊ ◊
Маюмі була доручена канцелярська робота, пов’язана з відкриттям Магічної промислової академії.
Метою створення Маґіан компані є «самозахист людських прав» носіїв магічних якостей. Відкрити для людей, які володіють магічними якостями, шлях до активної ролі в суспільстві. Навіть таких, які не відповідають стандартам, що вважаються практичними.
Конкретним змістом послуг, для цієї мети, є «професійна підготовка» та «Працевлаштування» маґіанів. Але працевлаштування не йтиме за схемою широкого залучення шукачів роботи. Планувалося працевлаштування носіїв магічних якостей, які пройшли професійну підготовку в компанії. Іншими словами, навчання це перший крок. Створення «Магічної промислової академії», скорочено «МПА», було першим кроком до цієї мети.
◊ ◊ ◊
Середина травня дві тисячі сотого року, в день.
Тацуя, який читав документи на настільному терміналі, в офісі президента Стеллар Генератор, на острові Міякі, негайно вибрав варіант «YES» на повідомлення, яке з’явилося на дисплеї. Повідомлення було від Маюмі, із запитом, чи можна зараз подзвонити.
На краю дисплея з’явився значок вхідного дзвінка.
Тацуя торкнувся значка, щоб перемкнути екран, на якому відображався кошторис.
– Вибачте, що потурбувала, керуючий директор.
Тацуя не нав’язував ввічливу манеру розмови Маюмі. Це було проявом її здорового глузду.
– Я хотіла б поставити вам запитання щодо заявки на створення МПА.
– Яке?
Коротко відповів Тацуя, закликаючи Маюмі продовжити.
– Хто директор навчального закладу?
Запитала у відповідь Маюмі.
Попри те, що Магічна промислова академія є навчальним закладом, вона не входила до системи навчальних закладів, тому не було потреби повідомляти ім’я директора державним установам. Це, мабуть, питання, яке слід включити в шкільне портфоліо або довідник.
Тацуя не мав проблем з відповіддю.
– Це ще не вирішено.
Відповівши легко і чесно.
– ...Зрозуміла.
Погляд Маюмі не звинувачував у затримці з рішенням. Вона відвела погляд від екрана, засумнівавшись чи правдиві слова Тацуї, чи ні. Мало того, вона була не «напівпереконана». Відчувалося, що вона значною мірою схилялася до «сумніву».
Це не обов’язково було погане припущення. Правду не довідатись, але Тацую влаштував перший варіант.
– Пані Саєгуса, яка людина, на вашу думку, підходить?
Не розкриваючи свої справжні наміри, натомість запитав Тацуя.
– В директори?
На питання Маюмі, Тацуя кивнув.
– Ну... Зрештою, думаю, що в магічному суспільстві краще мати гарне обличчя. Думаю, що багато людей думатимуть про це по різному.
– Наприклад, досвідчений керівник Магічної асоціації?
– Ні, думаю, що краще триматися подалі від Магічної асоціації.
Тацуя злегка кивнув із задоволеним виразом
З того кінця телефонної лінії, Маюмі відчула, «схоже, мене перевіряють».
– Також з кандидатів слід виключити людей причетних до родин Йотсуба та Саєгуса. Думаю, що найкраще запросити з номерів, які вважаються рівновіддаленими від обох родин.
Тому наступні слова Маюмі були трохи сильнішими.
– Зрозуміло.
Побачивши, що Тацуя киває, Маюмі впевнилася, що у нього є план що до кандидата на посаду директора.
При цьому вона подумала, «навіть якщо запитати, відповіді не отримати».
◊ ◊ ◊
– Пані Саєгуса. Що керуючий директор сказав, що до директора навчального закладу?
Запитав Тоокамі Рьоусуке, що готував відкриття Магічної промислової академії, після того, як вона завершила розмову по відеофону і повернулася з кімнати зв’язку.
Рьоусуке щойно, в кінці минулого місяця, повернувся з канадського Ванкувера USNA. Повернувшись до Японії, він відвідав штаб-квартиру компані Маґіан і після важкого шляху посів посаду співробітника, «ключового співробітника», а не «непроханого працівника» Він приєднався до Маґіан компані, бо, за його власними словами, симпатизував ідеї «самозахисту людських прав носіїв магічних якостей», але правда була іншою.
Він проникнув в Маґіан компані, тому що мав наказ визначити мету Тацуї.
Наказ був від Лени Фехр, лідера політичної асоціації FEHR, спрямованої на захист прав магів, з Ванкувера. Рьоусуке був членом FEHR.
Правду кажучи, Тацуя і Міюкі це знали. Рьоусуке мав намір це приховати, але Тацуя з самого початку підозрював його стосунок до FEHR, і це було підтверджено через три дні, після того, як він приєднався до компанії. Вони мовчали, тому що вважали, що Рьоусуке варто використати.
Маюмі не повідомили про його стосунок до FEHR.
– Здається, це ще не вирішено.
Маюмі не сказала Рьоусуке, що Тацуя, схоже, звузив коло кандидатів. Тому що, оскільки Тацуя не робив заяви, це було непевне припущення.
– Ось як... Тоді немає іншого вибору, окрім як зачекати з цим.
Відкриття Магічної промислової академії було заплановано на вересень. Залишилося трохи менше чотирьох місяців. Скільки б про це не думали, але якщо не набрати учнів належним чином, навчальний заклад не працюватиме.
Можливо, це незвичайний спосіб набрати студентів і все-таки був час зробити шкільне портфоліо. Рьоусуке розпочав створення онлайн-брошури. Тому Маюмі запитала Тацую про майбутнього директора школи.
Рьоусуке не звернувся до нього особисто, тому що Маюмі була ближчою до Тацуї. Не тому, що Рьоусуке погано ставився до Тацуї. Принаймні для Рьоусуке.
– Але... Чим мені ще зайнятися?
Ні Маюмі, ні Рьоусуке не мали жодного досвіду в керуванні школою. На щастя, або, звісно, вони не єдині в Маґіан компані, вони працювали за інструкціями експертів, які готували відкриття навчального закладу до утворення компанії.
Однак тут проявилася слабка компетентність діловода Рьоусуке. Ймовірно, це натура інженера. Крім того, можливо, необхідно врахувати, що останні чотири роки він жив на колишній канадській території USNA і майже не контактував з Японією.
Однак, попри такі обставини, відсутність навичок у Рьоусуке було не заперечним фактом. У формі повідомлення про непридатність до оформлення документів, його вже відправили створювати вебсайт академії.
– І справді... Чому б вам не запитати пані Кійоко.
Маюмі, трохи подумавши, відповіла Рьоусуке, який попросив поради.
– Пані Фудзібаяші?..
Фудзібаяші Кійоко була відправлена родиною Йотсуба до Тацуї, відразу після створення Маґіан компані, минулого місяця. У певному сенсі, вона перший офіційний співробітник компанії.
Вона не мала жодних конкретних знань про функціонування асоціації, але ефективно керувала адміністративними аспектами Маґіан компані, як помічник Тацуї. Саме Фудзібаяші наказала Рьоусуке створити вебсайт.
– Зрозумів.
Рьоусуке трохи подумав і кивнув на пропозицію Маюмі.
Далі
Том 2. Розділ 2 - [2] Проникнення в USNA (1)
[2] Проникнення в USNA (1) Житловий орбітальний комплекс Такачіхо, що знаходився на орбіті, висотою, близько, шести тисяч чотирьохсот кілометрів. Маючи загальну довжину близько ста метрів і двадцять метрів у ширину, цей гігантський штучний супутник не призначений ні для військових, ні для дослідницьких цілей, і був підготовлений як місце проживання для пари чоловіка і жінки, які більше не могли жити на Землі. Чоловіка звали Кудо Мінору. Жінку — Сакурай Мінамі. Ім’я людини, яка організувала житло двом людям, які стали Паразитами, — Шіба Тацуя. Тацуя надав Мінору і Мінамі Такачіхо, щоб позбавити турбот Міюкі, свою єдину кохану жінку. Але емоції були не єдиним мотивом. Тацуя високо цінував майстерність Мінору. І це не змінилося, як тоді коли він відмовився від людяності і став Паразитом. У Тацуї, безумовно, був розрахунок, щоб забезпечити компетентну таємничу силу, як союзника. Про це було сказано і Мінору. І він не задовольнився неробством. Навіть якщо вони відмовились від людяності й стали Паразитами, їм все одно потрібні їжа і вода. Вода і повітря на Такачіхо могли мати циркуляцією, але їжу потрібно було поповнювати із Землі. Тай одяг є витратним ресурсом. Мінору не заперечував би, якби мав носити той самий одяг, але як для чоловіка було неприпустимо, щоб Мінамі, молода жінка, мала такі незручності. Мінору добровільно відмовився від людей і став Паразитом, але він не мав наміру задовольнитися статусом Паразита коштом гаманця Тацуї. Як і сподівався Мінору, Тацуя скористався цим. Організація магів екстремістів «FAIR», зі штаб-квартирою в Сан-Франциско USNA. Коли Тацуя попросив Мінору провести розслідування, той готувався до проникнення з тихо палаючим бойовим духом. У п’ятницю чотирнадцятого травня. О дев’ятнадцятій, за поточним часом. Тацуя прямував до пристрою зв’язку в лабораторії, на острові Міякі. – ...Пан Тацуя, готово. Саме Мінору показав своє обличчя на моніторі приймача інфрачервоного зв’язку, замість відеофону. Тацуя і Мінору збиралися провести експеримент з переміщення Такачіхо. Такачіхо мав систему польоту, що використовує силу тяжіння Землі, як і повітряний автомобіль. Однак ця система не могла вільно переміщати в космічному просторі. З погляду продуктивності, якби він пересувався у діапазоні супутникової орбіти, яку охоплює гравітація Землі, можна було б стояти на місці, прискорюватися та змінювати напрямок, за бажанням, але насправді усвідомлення інформації про те, що «супутник обертається на одній орбіті без сили тяжіння, якщо не діє сила гравітації небесних тіл, відмінних від материнської зірки, є надто сильним і поки що можна було змінити траєкторію, тою мірою, якою вона була визнана оператором в межах похибки. Проте в результаті інтенсивних проб і помилок протягом короткого часу з’явилася можливість того, що Мінору міг вільно літати в певних межах. Результат розрахунків показував, що якщо повернутися на початкову орбіту, за короткий час, без зміни висоти над рівнем земної поверхні, можна рухатися в діапазоні тридцяти градусів у напрямку північ-південь. Приблизно за два тижні, Тацуя, на основі розрахунків Мінору написав послідовність активації, яка відповідала умовам. І вони збиралися експериментувати з ними. – Ситуація з відстеженням Такачіхо хороша. Мінору, починай. – Так. Мінору, на моніторі, посеред фрази закрив очі й з його обличчя зник будь-який вираз. Мінору мав чудову зовнішність, яка була далека від людської істоти, ще до того, як він відмовився від людяності й став Паразитом, але невиразність, викликана його сильною концентрацією, надала його зовнішності ще більшу загадковість. Одразу після того, як він почав зосереджуватися, а саме приблизно через три секунди, монітор раптово згас. Такачіхо знаходився поза зоною дії лазерного зв’язку. Лазерний зв’язок не лише передає великий обсяг інформації, але також має перевагу вузького діапазону, а отже вузький ризик перехоплення. Однак, з іншого боку, є також недолік, через який лазер не може досягти адресата, коли партнер по зв’язку рухається з високою швидкістю. Інформаційність лазера, який використовувався для зв’язку з Такачіхо, мав вищий ступінь концентрації, ніж для звичайного зв’язку, щоб покращити конфіденційність. Лазерний приймач-передавач повернув маленьку головку на даху відділення комунікаційного зв’язку родини Йотсуба, на острові Міякі. Слова Тацуї про те, що він відстежував рух Такачіхо, не були брехнею. Антена навелася на Такачіхо за секунду, після відключення зв’язку, і зв’язок відновився. – Пан Тацуя, як там. – ... Помічено, що він рухається приблизно на один градус по небосхилі, за сорок секунд. Щоб переміститися на тридцять градусів, потрібно двадцять хвилин. – Як і очікувалося, Мінору точний. Як і описано у послідовності активації. – Дякую. Послідовність активації — це схема побудови магічної послідовності. Про побудову магічної послідовності у сучасній магії можна сказати, що це процес компіляції вихідного коду послідовності активації в об’єктний модуль1 магічної послідовності. Процес виконання об’єктного модуля на комп’ютері відповідав активації магії. До речі, так само як продуктивність відрізнялася залежно від працездатності апаратного забезпечення, яке потрібно було використати, навіть якщо вихідний код однаковий, магічну продуктивність відрізняли залежно від мага, який її виконує, навіть якщо використовується та сама формула активації. Щоб активувати магію, як описано у послідовності активації, необхідна висока майстерність оператора магії. У цьому відношенні, Мінору точно переміщав гігантське тіло Такачіхо, загальною довжиною сто вісімдесят метрів і максимальною шириною двадцять метрів, зі швидкістю сім і дев’ять десятих кілометрів, визначеною послідовністю активації. Відповідно до здорового глузду сучасної магії, похвала Тацуї була досить скромною. – Двадцять хвилин на завершення зміни орбіти, двадцять хвилин на перебування на зміненій орбіті та двадцять хвилин на повернення на вихідну орбіту. ...Результат буде через годину. Мінору спокійним тоном підтвердив графік експерименту, але не міг приховати розслаблення щік. У той час, коли був людиною, він був схильний лежати в ліжку, через слабке здоров’я, але його талант визнавали всі, тому він, мабуть, звик, що його хвалять, але, якщо це Тацуя, все було інакше. Тацуя — один з небагатьох магів, яких Мінору визнавав кращим за нього. – Я буду продовжувати безперервне спостереження, але, Мінору, і ти стеж з середини. Тацуя не згадав про приховану посмішку Мінору. – Зрозумів. Мінору знав про занепокоєння Тацуї, але також не торкнувся цього. Тацуя, на екрані кивнув, і відразу перервав зв’язок. Через тридцять хвилин Тацуя відновив зв’язок з Такачіхо. Це була запланована процедура. З Такачіхо з Міякі можна було спілкуватися п’ять разів на день, по дві години. Це було пов’язано з взаємозв’язком між орбітою Такачіхо та ступенем конвергенції комунікаційного лазера, необхідної для збереження конфіденційності. – Мінору, є проблеми. – Поки що все добре. – Спостереження звідси не виявило жодних проблем. – Добре. ...До речі, пан Тацуя. Можемо поговорити про трохи не пов’язане? – Поговорити про трохи непов’язане? На раптову пропозицію Мінору, Тацуя мав підозрілий вираз. – Ах, ні, те, що це не має прямого відношення до цього експерименту, не означає, що воно зовсім не актуальне. Поспішно виправдався Мінору, перед виразом, який передала камера. – Кажи. Лише не довго, Тацуя мав підозрілий вираз обличчя. Він повернувся до спокійного виразу і злегка кивнув. – Щиро дякую. Що до розслідування FAIR, замовлене днями. – Ти про це? Коротко озвався Тацуя і поглядом закликав Мінору продовжити. – Після закінчення цього експерименту, я поїду до Америки. – Сподіваюся, що проблем не буде. Вираз обличчя Мінору говорив «про що говорить ця людина?». «Ти не маєш підвести в тому, що ти робиш», було зворотною стороною довіри. – ... Я кажу з прицілом на успіх. Мінору швидко повернувся до свого звичайного виразу обличчя. – Продовжуй. Тацуя відповів з тим же безвиразним обличчям, що й раніше. – Коли я спущуся на Землю, пані Мінамі залишиться сама. – Вірно… Шкода, хочеш спустити Мінамі на Землю? – ...Точно, Ви добре зрозуміли? Мінору не зміг приховати свого здивування. Він знав, що Тацуя не зовсім безжальна людина, але не думав, що він зрозуміє цей сентименталізм, перш ніж про це скажуть. – Я навіть не подумав, що Мінамі буде сама. Але ти. Чи буде хорошою ідеєю залишити Такачіхо на так довго? – Звісно, я щодня повертатимусь. Але те, що тільки я можу спуститися на Землю... Мінору не зміг відповісти на запитання Тацуї до кінця. – Почуваєшся винним? – ... Так. Повагавшись, кивнув Мінору. Він розумів, що вони, Паразити, відлякують людей. Як той, хто перетворив Мінамі на Паразита, він не заслуговував говорити, щось подібне. – ...Я не можу не зрозуміти подібне. Так, Мінору, що потрібно від мене. Залишити Мінамі тут, поки, ти проникатимеш в USNA. – Ви могли б так зробити?! Продемонстрував своє здивування Мінору. З огляду на те, як їм доведеться жити на Такачіхо, його здивування було цілком закономірне. – Її можна укрити на короткий час. За межами цього острова це неможливо. Міякі був своєрідною екстериторіальною зоною. В Японії існувала організація тіньової влади, яка не допускала існування демонів, але на цьому острові можна було ненадовго відмовитись від будь-яких обмежень. Зараз Тацуї було не важко залишити її на острові на два-три дні. – Якщо ви так зробите, пані Мінамі буде рада. Проте я думав запитати у пана Тацуї трохи про інше. Тобі не потрібно надто хвилюватися, тому що те, що ти не можеш зробити, зробити не можеш. Слова Тацуї, що здавалися ще більш безжальними, змусили Мінору інстинктивно кивнути: «Так». – Щиро дякую! Але насправді він благополучно повернувся. – Я хочу дозволити пані Мінамі спуститися на землю штатів. – Чому б ні. З твоєю майстерністю проблем не має. Кивнув Тацуя з двома короткими репліками. Мінору перестав дивуватися. – Проте, в такому випадку, Такачіхо буде далеко. – Тебе це хвилює? Звичайно, ризик атаки не дорівнює нулю. З погляду кожної країни, Такачіхо — величезне небесне тіло, природа якого не відома. Мало того, спочатку це був ракетний підводний човен. Хоч були зроблені зусилля, щоб сховатися, якщо його виявлять, не виключено, шо його приймуть за військовий супутник і атакують. – Це також, але якщо ми обоє спустимося на Землю, ми не зможемо відреагувати, якщо щось піде не так з Такачіхо. – Зрозуміло. Звичайно, цей ризик слід врахувати. Такачіхо — це перебудований Тацуєю підводний човен Нового Радянського Союзу, але у нього не було відчуття, що те, що він створив не зламається. – Тож, ви не могли б знайти людину, яка б залишилася б на Такачіхо, поки ми обоє будемо на Землі? – Доглядача? – Ох, ні... Коротко кажучи, це так. Почавши бурмотіти, Мінору визнав слова Тацуї. – Зрозумів. Як ти й сказав, Мінору, ми повинні залишити щось, захистити Такачіхо, за вашої відсутності. – Розраховую на вас. Щойно ця справа була пояснена, Мінору легко вклонився з полегшенням не обличчі. Але це було трохи швидко. – Надішлемо новітнього акумуляторного гіноїда, що послужить основою Ляльки-паразита, і ляльку в якій запечатали Паразита три роки тому. – Е-е?.. Мінору не відразу зміг зрозуміти значення несподіваної відповіді. – Ви вмієте створювати Ляльок-паразитів? Думаю що вона ідеально підходить для Мінору. – ... Ну звичайно. Якщо гіноїд основа живитиметься від акумулятора, він не споживатиме обмежену кількість кисню та води, а енергію завжди можна буде отримати з бортового зоряного реактора або від розгорнутих на борту сонячних панелей. Крім того, не має потреби ні в сні, ні у відпочинку, ні в їжі. Це не перший раз, коли Мінору створює Ляльок-паразитів і ті слідують за ним. Три роки тому він керував кількома тілами одночасно. Шанси втратити контроль над Лялькою-паразитом дорівнювали нулю. Слуга, якого можна використати не турбуючись про його сон і зраду. Це безумовно, найкраще підходить для потреб Мінору. – ... Може, ви передбачили моє прохання? Проте він не міг заперечувати відчуття швидкого розвитку, і Мінору інстинктивно озвучив таке питання. – Це не так... Гірко посміхнувся Тацуя. – Ляльки-паразити — корисний інструмент, якщо не помилитися з їх використанням. Я збирався попросити Мінору спробувати різні речі, так що все чудово. Відчуваючи незручність, Мінору знову вклонився, сказавши «Дякую».
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!