[Історія]

Том 1. Розділ 1 - [1] Товариство Маґіан

[1] Товариство Маґіан Двадцять четвертого квітня дві тисячі двадцять першого року. Цього дня Тацуя був в індійському океані. На борту авіаносця королівського флоту Сполученого королівства «Герцог Единбурзький», що стояв на якорі у відкритому морі. З Японії він прилетів приватним літаком. Невеликий реактивний літак, яким користувався Тацуя, був гіперзвуковим літаком, який використовував водень вироблений на заводі Зоряного реактора, як паливо і магію контролю повітряного потоку та інерційного контролю для досягнення максимальної швидкості в сім Махів. Час польоту з Японії, включаючи час зльоту та посадки, становив менш ніж дві години. Тут теж була спроба цивільного використання магії. На Герцогу Единбурзькому, куди приземлився невеликий літак, без використання дротів, за допомогою магії контролю інерції, чекали авторитет в магії Індо-Перської Федерації (IPU) Аша Чандрасехар, з її супроводом Айлою Крішною Шастрі, та британський маг стратегічного класу Вільям Маклауд. Тацуя був один. З ним не було ні охорони, ані секретаря. – Я змусив вас чекати? До запланованого було більше часу, ніж достатньо. Але Тацуя запитав з ввічливості (в японському розумінні). – Ні, час ще є З посмішкою похитала головою, на слова Тацуї, Чандрасехар. Чесно кажучи, Тацуя не зрозумів значення цього жесту, та йому було все одно, бо це були культурні відмінності. – Але не варто турбуватися про розклад, почнімо. – Так якщо бажаєте.. Після слів Чандрасехар, Тацуя поглянув на Маклауда. Маклауд кивнув: – А тепер почнемо церемонію підписання. Якби співрозмовник був принциповим чиновником, він би чекав призначеного часу, навіть якби всі причетні вже зібралися. Тацуя вітав таку раціональність. Маклауд оголосив початок церемонії, оскільки був свідком сьогоднішньої церемонії підписання. Планувалося провести процес створення міжнародної організації взаємопідтримки людей з магічними якостями — Товариства Маґіан. Деталі підготовки вже завершено і представнику Чандрасехар, заступнику представника Тацуї та свідку Маклауду залишилося лише підписати установчий статут. Міжнародна організація магів вже існує, як міжнародна Магічна асоціація. Однак Магічне товариство — це організація для магів з практичними магічними навичками. І навіть якщо практичний рівень означає не зовсім те саме, що «військово значущий рівень», то він максимально близький. Крім того, Магічна асоціація, за своїм походженням, має надто стійку репутацію «організації, яка використовує магію, як засіб стримування ядерної зброї. Навіть якщо володіє магічними якостями, людина з некорисним для військової справи рівнем і особистими якостями непридатними для військових, не може бути захищена Магічною асоціацією. Якщо на це вказати, то чиновники Магічної асоціації, ймовірно, заперечать, що «це не так». Однак Тацуя і Чандрасехар визнавали, що Магічна асоціація є організацією, заснованою на військовому використанні магії. Виходячи з цього, вони вважали що потрібно створити організацію взаємодопомоги відмінну від Магічної асоціації, щоб захистити права, Маґіанів, визнаючи людей з магічними якостями, попри те чи важливі вони для військової справи. Замість того, щоб змінити Магічну асоціацію на свій смак, вони вирішили створити організацію під власну відповідальність. Вони вирішили діяти самостійно, замість того, щоб комусь нав’язуватися. Штаб-квартира Товариства Маґіан, розташовуватиметься в самому південному місті Шрі-Ланки. До створення товариства, IPU вчора відмовилися від прав володіння островом Шрі-Ланка і разом зі Сполученим королівством затвердили Шрі-Ланку як нейтральну, незалежну країну. Ця незалежність Шрі-Ланки від початку базувалася на створені Товариства Маґіан. Якщо штаб-квартира товариства розміститься на острові Шрі-Ланка, що є їх садом, IPU може розраховувати на прихильність Тацуї, особистості, що володіє військовою потужністю, котра перевищує націю, і на тісний обмін з міжнародною організацією магів. Ця заслуга цінувалася більше, ніж переваги продовження володіння Шрі-Ланкою. Як на агента британського уряду, який першим визнав Шрі-Ланку незалежною державою, на Маклауда, покладена роль світка того, що Товариство Маґіан — це приватна міжнародна організація, що стала незалежною від усіх урядів, не підконтрольна IPU і не належить японському уряду. Сам Маклауд, поки що, не планував вступати в товариство. Проте він готовий підтримувати товариство зі сторони. Тому і взяв на себе роль свідка. Британія зайняла дипломатично критичну позицію щодо країн континентальної Європи, де обмеження або порушення людських прав магів, що просувається в ім’я захисту прав широкої громадськості. Підтримка товариства, яке декларує захист людських прав «Маґіанів», відповідає цій дипломатичній стратегії британського уряду. Він також мав на меті стримати розташовану в Лондоні Міжнародну Магічну асоціацію, оскільки вона не намагалася підтримати критику британського уряду на адресу країн континентальної Європи. Таким чином, на тлі підтримки Британії та IPU, в день двадцять першого дня народження Тацуї, офіційно почало працювати Товариство Маґіан. Тацуя прибув на авіаносець Герцог Единбурзький о десятій двадцять, за індійським часом. Церемонія підписання завершилася за годину і він відвідав обід, організований Маклаудом на авіаносці. На зворотний літак, на палубі, він сів о чотирнадцятій, за індійським та сімнадцятій тридцять, за японським. – Шановний Тацуя, дякую за старання. – Ваша Ясновельможність, підготовка до зльоту завершена. Першим на борту його привітав дворецький Ханабіші Хійоґо. Тацуя не брав Хійоґо в середину судна, щоб той не став тягарем у випадку малоймовірної непередбаченої ситуації. І саме пілот літака, Йоцуя Тецу, привітав Тацую, звернувшись до нього «Ваша ясновельможність». Три роки тому він був пілотом-винищувачем військово повітряних сил Японії, тоді його звали Айтані Тецу. Однак він був розчарований Силами Самооборони, які спостерігали військове вторгнення Штатів і Нового Радянського Союзу на острів Міякі, в серпні дві тисячі дев’яносто сьомого року і пішов з армії аби приєднатися до Тацуї, як підлеглий. Хійоґо також міг керувати звичайним приватним літаком. Хоча і не мав кваліфікації, він володів технікою керування великим пасажирським літаком. Однак цей особистий літак Тацуї був гіперзвуковим. Це кінь з яким важко впоратися, навіть професійному льотчику. Окрім високої майстерності звичайного маневрування, необхідні магічні навички, щоб опанувати магічну систему контролю повітряного потоку та інерції, вбудованою в літак. У цьому відношенні, Йоцуя походить з родини Айтані, зі ста сімей. Він змінив своє ім’я, коли став магом родини Йотсуба, щоб продемонструвати, що розірвав зв’язок з родиною Айтані, а сама його магія була рівня Ста сімей.. Ось чому Йоцуя Тецу, а не Хійоґо, керував літаком. Тацуя кивнув на слова Йоцуї й сказав, – Будь ласка, негайно вирушаємо. – Вас зрозумів! Відповів Йоцуя, піднявши руку, і поспішив до кабіни. Одразу після того, як Тацуя та Хійоґо сіли й застебнули ремені безпеки, загарчав двомоторний гіперзвуковий турбореактивний двигун. ◊ ◊ ◊ Після дев’ятнадцятої, за японським часом, гіперзвуковий літак, з Тацуєю та його компанією на борту, повернувся на Міякі. Впродовж останніх трьох років розвиток Міякі просувався швидкими темпами, пейзаж на острові змінився. Фактичним власником острова залишалася родина Йотсуба. Однак велика кількість капіталу для розвитку інфраструктури надходила не від родини Йотсуба. Наприклад, цей «Західно-тихоокеанський морський аеропорт не був підтримкою і розширенням короткої злітно-посадкової смуги побудованої в північній частині острова». Цей морський аеропорт побудований, на Г-подібному мегаплаву, спільним підприємством японських та американських компаній, на південно-східному узбережжі Міякі. Обидві злітно-посадкові смуги, що перетиналися під прямим кутом були класу до чотирьох тисяч метрів. Наразі, єдині літаки що злітали та приземлялися тут — це літаки які приземлялися тут, але якщо буде бажання можна вести в експлуатацію і великі пасажирські літаки. Якщо перетнути підвісний міст, який з’єднував аеропорт і острів, побачите будівлю аеропорту, яку добудували лише пів року тому. – З поверненням. Міюкі чекала на прибуття Тацуї. – Я повернувся. Нічого не сталося? – Так не сталося. Міюкі як завжди слухняно відповіла на питання Тацуї. – Не думаю, що щось серйозне може статися всього за півдня. Проте знайшлася людина, яка порушила цю заплановану гармонію. Це Ліна. Формально Ліна була офіцером американської армії, яку донедавна позичили Тацуї USNA, але з літа три роки тому вона працювала охороною Міюкі. Четвертого січня цього року, у той самий час коли їй виповнилося двадцять років на крок попереду Міюкі, Ліну вдочерив Тоудоу Аоба один з натхненників японської політики та спонсор родини Йотсуба і вона отримала натуралізацію в Японії. З огляду на це, принаймні на папері, це робило її не офіцером федеральної армії USNA, а японською цивільною. До речі, її нинішнє офіційне ім’я Ліна Тоудоу. Проте, зазвичай, вона представляється «Ангеліна Кудоу Шіелдс», а загально прийняте ім’я все ще Ліна. Тацуя і Міюкі досі звуть її Ліна. Минуло два роки, як вони закінчили старшу школу. Ліна і Міюкі чудово розвинулись із красивих дівчат до красивих жінок. Зріст і форма тіла залишилися такими ж, як коли вони закінчили школу. Обличчя відразу були зрілими, тому не було жодних конкретних змін, на які можна було б вказати, що щось змінилося. Але без заперечно стали більш зрілими. Зачіски й макіяж також змінилися, але правильніше і доречніше сказати, що вони змінювалися відповідно до зміни враження, а не що через них змінювалося враження. Пряма довга зачіска Міюкі не змінилася, але був прямий чубчик, опущений по діагоналі, і було видно частину лоба. Крім того, відкривалися брови гарної форми, і це підкреслювало елегантність. Два хвостики Ліни, які від початку були маскуванням, щоб приховати військову ауру і зробити її схожою на старшокласницю, перетворилися на напівдовге волосся, яке не досягало грудей. Чубчик був прозорим і холодним. Образ міської був сильнішим, ніж зазвичай. – Шановного Тацуї, як пройшло? Запитала Міюкі, раніше, ніж Тацуя відреагував на втручання Ліни. Міюкі явно пропустила зауваження Ліни, яку зараз можна назвати її найкращою подругою. – Церемонія підписання завершилася без проблем. Тацуя також підтримав Міюкі. Іншими словами, проігнорував думку Ліни. – .... Ліна не стала втручатися в їх розмову. Можливо, те, що вона не стала підіймати тут шум, типу «не ігноруйте мене», є доказом того, що Ліна виросла. ...А, можливо, вона просто дражнила. – Хіба не було нікого, хто б зробив щось осудне? Певно ж на королівському флоті є люди незадоволенні створенням Товариства. Через відправленого свідка, британський уряд був таємно проінформований про подальші дії Товариства Маґіан. На урядовому рівні, саме Сполучене королівство та IPU знали, сфера «магів» буде розширена на «Маґіанів», що метою створення є захист людських прав магів і що лише Шрі-Ланка поверне незалежність. Насправді японський уряд цього навіть не чув. Багато членів екіпажу авіаносця, що були на місці події, не були магами. Армія є організацією з більшою часткою магів, ніж раніше, але оскільки абсолютна кількість магів все ще не велика, цілком природно, що більша частина екіпажу не була магами. І екіпаж знав ціль рейсу. Навіть якщо капітаном, чи іншими керівниками, офіційно не повідомлено, не має жодного моряка, який би не цікавився метою подорожі. Крім того, корабель це закритий світ. У деяких випадках, неможливо повністю приховати мету рейсу, яка є не безпечною для життя екіпажу. Кількість пілотованих авіаносців все ще велика, навіть з розвитком автоматизації. Мабуть, був дехто з відразою та антипатією до магів. Метою товариства є захист людських прав володарів магічних якостей, в тому числі магів. Природно, що в права включена «свобода вибору професії», тому розширення діяльності товариства відкриває дорогу для магів, окрім військової служби, що своєю чергою призведе до ослаблення військових. Мабуть, були якісь військові, які побоювалися цього. Так думала Міюкі. Ні, таких вчинків не було. Однак Тацуя однозначно спростував ці побоювання Міюкі. – Бачиш, я мала рацію. Вставила слово Ліна, щоб підкріпити відповідь Тацуї збоку. – Але я хвилювалася. Не думаю, що це передчуття? Цього разу, не проігнорувавши слова Ліни, Міюкі відповіла нелогічним контраргументом. – Ні я надто хвилювалася. Британія відправила Герцога Единбурзького до індійського океану з політичних міркувань. Грубе поводження з Тацуєю забруднило б обличчя британського уряду, ні короля Британії. Королівський флот самовільно не бруднив би обличчя короля. – ...Чомусь видається, що Королівський флот надійніший за американську армію, чи не так? Коли Міюкі це зауважила, Ліна подивилася на неї так, наче її вдарили по болючому. – ... Не переможні у гордості та почутті обов’язку, але, з погляду лояльності, чесно кажучи, Королівський флот краще зважає на короля, ніж Військово морські сили на президента. Лояльність солдатів Штатів спрямована на Штати, а не на Білий дім... – Думаю це правильний шлях для демократичної армії. – ... Дійсно. – Так. Ліна говорила красномовно, намагаючись стримати тривогу, що зародила тінь в серці Міюкі, але Міюкі навпаки підбадьорила її. Однак, Ліна не відчула від цього дискомфорту. – У всякому разі, з Товариством усе добре. Можливо Тацуя виправляв атмосферу, яка була відхилена в дивному напрямку, і повернувся до теми. – Далі компанія шановного Тацуї. Слова Міюкі мали розвинути тему в іншому напрямку за наміром Тацуї. – Вона буде заснована в понеділок? Ліна також вникнула в тему. Однак це було не питання, а свого роду твердження. – Саме так. Цей розклад не потребував підтвердження, але Тацуя відповів ствердним голосом. ◊ ◊ ◊ Повернувшись з аеропорту в окреме житло на Міякі, Тацую попросили почекати деякий час у своїй кімнаті. У нього було приблизне уявлення того, що його чекає на цьому етапі. Через деякий час Міюкі телефоном покликала Тацую до їдальні. Там приготували цілий торт зі свічками. А сьогодні двадцять четверте квітня. Зайве згадувати, що це іменинний торт для Тацуї. – З днем народження, старший брате! – З днем народження, Тацуя. Привітали його Міюкі та Ліна, які переодягнулися в сукні поки Тацуя чекав. Сукні різних кольорів, схожі на дорослі, довжиною нижче колін, що оголяли плечі. Їх посмішки були більш гламурними, ніж їхні чудові сукні, і сяяли яскравіше, ніж коштовності, на їх намистах та каблучках. – Дякую вам обом. Тацуя теж очікував, що Міюкі підготує святкування. Ні, це певний розвиток подій, якого міг очікувати кожен, хто знає Міюкі. І в цьому не було моментів для несподіванки. Спокійна реакція Тацуї була не через те, що він не любив святкувати свій день народження і не через те, що він був холодним. Звісно, вечеря, під назвою вечірка, проходила мирно. За столом було лише троє людей. Це теж була звична справа. Правду кажучи, минулого тижня Шізуку запропонувала йому влаштувати день народження. Проте церемонія підписання була запланована більше пів року тому, тож йому довелося відмовитись. – «Шановний Тацуя» Міюкі міцно закріпилося. Сказала Ліна, глядячи на Міюкі, яка різала торт. – Що сталося, так раптово? Підозрілим голосом запитала Міюкі, стежачи за рукою, що різала торт. – Чому... Якось? – Що? І не сьогодні й не вчора, я називаю шановного Тацую на ім’я. – Але чомусь Міюкі має сильний образ звернення до Тацуї «старший брат». Думка Ліни могла збігатися з багатьма. – Я все ж наречена. Я не можу вічно називати його «братом». Я не хочу прив’язуватися до незручної звички надалі... Якщо про це забути, можна ненавмисно обмовитись, чи не так? Міюкі сама зізналася, що звернення «старший брат» настільки природне, що може несподівано вирватися з її вуст. Від Міюкі, яка відклала ніж і взяла тарілку, насупивши брови, віяло легкою меланхолію. – На відміну від мене, Міюкі здається не недбала. Проте на слова Ліни, вираз обличчя Міюкі прояснився і показав переляк. – Сама це я сказала?.. – ...Ні, я хочу, щоб ти це заперечила. Ліна мала намір пожартувати Вона незадоволено надула губи. На столі був підготовлений не лише торт, алей шампанське. Бокали стояли для всіх. Минулого місяця був день народження Міюкі і їй виповнилося двадцять. Це означає що вона могла долучитися до решти, щоб виголосити тост. По правді, підготовка до створення товариства Маґіан була майже завершена пів року тому, а дана ситуація склалася, бо він чекав поки Міюкі стане дорослою офіційно. – Ну добре, з днем народження, шановний Тацуя. Першою заговорила Міюкі. – Відсвяткуймо призначення Тацуї заступником представника Товариства Маґіан. Підтримала Ліна. – Вітаю! – Ві-та-ю! Міюкі та Ліна високо підняли келих. У віці двадцяти років вони перетворилися з прекрасних дівчат на прекрасних жінок, зберігаючи свою свіжість. Ні, може правильніше сказати, що вони підвищили свій клас. У такій ситуації, в якій вони обидві вітали з широкими посмішками, звичайні чоловіки не могли б говорити без запинки. – Дякую. Проте, Тацуя відповів на привітання спокійною посмішкою та звичайним тоном. Залпом випивши налите шампанське, він поставив келих на стіл. Міюкі та Ліна також повернули келихи з шампанським на стіл. Перед тостом, келих-флейта Тацуї був наповнений шампанським на три п’ятих, а келихи Міюкі та Ліни на одну третину. А тепер, після тосту стакан Тацуї порожній. Склянка Міюкі також була порожня. В келиху Ліни лишилося приблизно чверть шампанського. Глядячи на бокал-трипод1, Ліна наморщила брови. Вона піднесла до рота келих, який щойно поставила на стіл і спорожнила його на одному подиху. – Кахи-кахи. Прокашлялась Ліна. – Ліна, ти в порядку? Міюкі, що сиділа поруч, поспішно постукала її по спині, зі свого місця. – Тут не має потреби демонструвати змагальний дух... Ліна різко глянула на Тацую, який говорив пошепки сам з собою. – Я лише трохи поперхнулася. Я ні з ким не змагалась! Міюкі і Ліна — найкращі подруги, які завжди діють разом, але вони й суперниці, які визнають одна одну. І обидві вони напрочуд сильні. Ліна це заперечила, але коли Міюкі, що стала дорослішою пізніше (лише на два місяці), випила шампанське за раз і зберегла спокійний вираз обличчя, це викликало безглузде суперництво «з самою собою», що було очевидно з боку. – Шановний Тацуя, я наллю. Але, не вказавши на це, Міюкі нахилила пляшку шампанського в келих Тацуї. – А ти, Міюкі? Тацуя послідував прикладу Міюкі та потягнувся до пляшки, яку вона поставила. – Ні, я вже... Міюкі, вибачаючись, похитала головою. Насправді це перша випивка Міюкі. Вона взагалі не знала своєї межі. Для жінки було природно думати про свій стан. – Я буду. Натомість Ліна вибачливим тоном попросила поновити. Тацуя нічого не сказав і налив у келих шампанське. – …Ліна. Якщо ти засинаєш, чому б тобі не повернутися до своєї кімнати? Ліні, яка мала невпевнений погляд і здавалося незабаром почне похитуватися Міюкі порекомендувала лягти спати. – Усе гаразд. Все добре. Тон Ліни був напрочуд твердим. Голос єдине, що залишалося твердим. Повіки були напівопущеними. – Це ж свято. Чи хотіла Ліна сказати: «Це свято, тож нечемно першою залишати своє місце»? Або ж «це особливе свято, тож я маю насолодитися ним більше». Обидва варіанти ймовірні. Можливо й обидва, а можливо навіть вона не знала. – ...Не треба себе примушувати. Здавалося, голос Тацуї випромінював більшу тривогу, ніж Міюкі. Можливо, він відчував відповідальність, за те що долив алкоголь на прохання Ліни. – Так що все добре. З твердим язиком, Ліна відповіла повільно хитаючи головою збоку в бік, а не крутячи нею. Жест можна трактувати як наслідування певної культури. Але, відверто кажучи це, не виглядало добре. – Натомість розкажи про церемонію підписання. На що це було схоже? – Можна сказати, що це відчувалося... Обличчя Тацуї показало збентеження.. – Все за планом? У будь-якому випадку, церемонія підписання — це церемонія. Деталі угоди були визначені заздалегідь. Все могло бути інакше, якби у вміст втрутилася третя сторона, але усе вирішили двоє, Тацуя та Чандрасехар. На церемонії не було жодних факторів, через які могла виникнути суперечка. – Не враховуючи зміст угоди. Яка атмосфера? Чи були якісь перепони збоку Джона Булля2. – Що мається на увазі? Тацуя показав вражене обличчя. – Чи не ти раніше сказала що «Королівський флот не чинитиме того що забруднить образ короля». – Ну, я не думаю, що ці перепони були б відкритими, чи явними діями. Ти ж можеш відчути неприязнь, навіть якщо її не демонструють на обличчі. – О, ти про це. Але після пояснень, питання не було дивним. – Звісно, навіть якщо не подати знаку, атмосфера була непривітною. Це не була ворожість, здавалося, що мене цуралися. Міюкі нахмурила брови, на відповідь Тацуї. – Антипатія... Невже? – Я думаю, що це більше схоже на байдужість. Я відчував невдоволення.... чому нас загнали для такої роботи. – Ось як... Міюкі трохи зітхнула. – Маг, ні, суспільний інтерес до прав Маґіан все ще низький... Міюкі, відразу використала нову назву «Маґіан». Слово ширшого поняття, ніж маг. І назва, яку Тацуя збирався поширити по всьому світу, у співпраці з Чандрасехар. Якщо це було слово яке Тацуя намагався розповсюдити, Міюкі мала намір використовувати його з власної волі. Слово, що відповідало вузькому слову маг — це «Маґіст». – Нічого не поробиш. Маґіани є абсолютною меншістю і їх неправильно розуміють, як сильних людей з або без здібностей бойового рівня. Групи, яким вдалося вважатися вразливими, швидше за все здобудуть симпатію громадськості, але як тільки вони переконаються, що є сильна влада або встановлені політичні преференції, навіть якщо є реальні факти, люди намагаються не помічати порушення людських прав. Нам нічого не залишалося, як зробити щось самостійно. – Я не думаю, що ми, маги, обмежені в різних правах і ніколи не були соціально сильними... Міюкі не стала заперечувати іронічні зауваження Тацуї, а просто скромно спростувала їх. – Більшість людей можуть не знати обставин, в яких перебувають Маґіани. Важко зацікавитися речами, які не мають прямого до вас стосунку. Я пам’ятаю лише важке становище розділеного африканського народу, лише тому, що це була велика новина. Якщо подумати, то не можна звинувачувати в байдужості. – Звичайно ми можемо бут неактивними в проблемі бідності в Африці, але принаймні, ми навмисно не намагаємося погіршити ситуацію. Але маги навмисно обмежуються у своїх правах. Увірвався обурений голос Ліни. – Для більшості, можливість того, що Маґісти, які є лише частиною реальності Маґіан, мають силу завдати їм шкоду, важливіша за реальність. Відповів Тацуя, голосом, в якому не відчувалося тепла. «Більшість», використана тут, означала «осіб, які не володіють магічними якостями» і ґрунтувалося на визначені того, що Маґіани є меншістю. Міжнародні та офіційні документи наразі описують це як «більшість людей, крім Маґіанів». Але «люди, крім Маґіанів», це як завжди довго і не зручно. Надалі в їх групі буде використовуватися термін «більшість». – Серйозно, огидно! Ліна раптово стукнула долонею по столу. Її обурення не зникло. – Що ми зробимо? Я сама не боюся! Тацуя і Міюкі переглянулися. «Чи не п’яна.» «Вона п’яна.» Двоє поглядом дійшли згоди. «Що робитимемо?» Запитала очима Міюкі. «Нап’ємося.» Відповів поглядом Тацуя. Все так і було. Телепатія також не повноцінна. – Я принесу. Міюкі встала і принесла з кухні третю пляшку шампанського. – Я відкрию. Тацуя взяв пляшку й розкоркував її, так щоб пробка не вистрілила. Потім повернув горловину пляшки до Ліни. – ...Добре, ми нічого не робимо. Сказав Тацуя з серйозним обличчям і до країв наповнив келих Ліни шампанським. – Арігато. Тацуя, також випий. Ліна відібрала пляшку у Тацуї й залила келих шампанським. – О, вибачте. – Ні, не хвилюйся. Тацуя посміхнувся і похитавши головою, демонстративно перед Ліною, випив налите до країв шампанське. – Хм. Я приймаю виклик! Ліна також за раз спорожнила склянку. Тацуя посміхнувся і знову наповнив склянку Ліни. Коли третя пляшка спорожніла, Ліна опустилася на стіл. ◊ ◊ ◊ Двадцять п’яте квітня, ніч на неділю. Тацуя, Міюкі та Ліна були в престижному готелі в центрі Токіо. Не для заселення і для відвідування відомого ресторану готелю. ...Але можна сказати, що вечеря була однією з цілей. Тацуя натягнув чорну краватку, а Міюкі та Ліна — у коктейльних сукнях. Їх запросили на вечірку зі шведським столом на сто осіб, у цьому готелі. Привертаючи увагу, пройшли до місця проведення. З огляду на кількість запрошених, можна б було підготувати меншу кімнату, але підготували велику залу для прийомів. Усі жінки на прийомі були знайомі Тацуї. Члени групи секретарів Кітаями Ушіо з якими він зустрічався з приводу заводу на основі Зоряного реактора. Організувала вечірку інвестиційна компанія, яку очолює Кітаяма Ушіо. Ця компанія є найбільшим інвестором Заводу Зоряного реактора острова Міякі, як окрема компанія. Сьогоднішня вечірка святкувала перехід заводу на Зоряному реакторі на наступний етап, і хоча він був запрошеним гостем, Тацуя насправді був організатором вечірки. Коли Міюкі та Ліна пройшли у двері зали для прийомів, по всій кімнаті пролунали звуки захоплення. До початку ще було достатньо часу, але приймальна зала була наповнена гарним настроєм. Схоже, більшість запрошених вже приїхали. Білі та темношкірі люди також були досить помітні. – Пан Тацуя! Міюкі та Ліна привернули багато уваги, але Тацую покликали першим. На високих підборах, до нього кинулася Хонока. За нею з нормальною швидкістю йшла Шізуку. – Зі запізненням на день, але з днем народження! Навіть у двадцять років Хонока все ще мала чудовий вигляд. – Дякую, Хонока. Хонока та Шізуку — студенти третього курсу того ж магічного університету, що і Тацуя. Але їм рідко доводилося зустрічатися в кампусі. Тому що, як правило, Тацуя був відсутній в університеті. Крім того, з цього року, коли курси, які вони проходили стали розділені за галузями спеціалізації, було важко відвідувати одні і ті ж лекції. Вона хотіла піти на той же факультет, що й Тацуя, навіть якщо не могла, але через роботу, цього не сталося. Коли вони вступили до університету, Хонока була найнята сім’єю Кітаяма, як охоронець Шізуку. Батьки Хоноки сказали: «Боляче коли про тебе просто піклуються». Попри це, спочатку до цього ставилися як до роботи на неповний робочий день і вона жила одна, як і в середній школі, але коли їй виповнилося двадцять, її офіційно взяли на роботу і зараз вона живе і працює в родині Кітаяма. Зараз вона тут як охоронниця Шізуку, яка є справжнім відвідувачем. В університеті Хонока отримувала спеціальність в галузі законодавства про самооборону. Це практичний і наскрізний курс, на якому вивчають правові прийоми магічного самозахисту і правила використання магії для самозахисту. Шізуку також спеціалізувалася на цій галузі, яку часто вивчали не лише охоронці, але й ті кого охороняють. З іншого боку, спеціальністю Тацуї була «основи теорії магії», що вивчала принципи самої магії. В університеті були відокремлені лекційні курси, а не аудиторії. В університеті Шізуку була посереднім студентом, але поза університетом, вже допомагала батькові в роботі. В основному вона займалася завданнями пов’язаними з будівництвом Зоряного реактора, і відвідувала різноманітні зустрічі та вечірки, як представник або помічниця свого батька (компанії), що була найбільшим спонсором. Робота, пов’язана з заводом зі Зоряним реактором була шансом побачитися з Тацуєю, з яким було мало можливостей в університеті. Ця робота була довірена Шізуку, фактично відображаючи її бажання підтримати найкращу подругу, в цьому відношенні. – Не могли б ви приділити мені трохи часу після вечірки? Я хотіла б вам дещо дати. Що відрізнялося від минулого, так це те, що тепер вона могла сказати ці рядки без вагань. – ..... Доброго вечора, Хонока. – Доброго вечора, Міюкі. І Ліна. Атмосфера суперництва з Міюкі знизилася, але повністю не зникла. – До речі, Хонока. Що там після вечірки? – О, не хвилюйся. Я думаю, пан Тацуя буде щасливим і повернеться сьогодні ввечері. – Е?! Хонока, можливо... На неї подивилася почервоніла, від натяку Хоноки, Ліна. – Пробач, Хонока. Я не дуже розумію, що це означає. З іншого боку, Міюкі примружилася й усміхнулася холодною посмішкою. Напруга між Міюкі та Хонокою зросла. – Все добре. Хонока не має такого досвіду, це лише слова. Проте, через безінтонаційний голос за спини Хоноки, жіночий бій не відбувся. – Т-це не правда! – Виглядає погано, Хонока. Шізуку теплим поглядом поглянула на Хоноку, що раптово стала поводити себе по дитячому, наче вона дивилася на молодшу сестру, що хотіла стати вище. – Доброго вечора, Шізуку. Дякую за запрошення. І тут втрутився Тацуя. – Доброго вечора, пан Тацуя. Міюкі та Ліна, також дякую що прийшли. Міюкі, Ліна і Хонока носили сукні довжиною нижче колін, а сукня Шізуку була довгою. Це мала бути коктейльна сукня, тому що не було рукавів, але дизайн був досить близький до вечірньої, і це напівофіційне вбрання максимально наближалось до офіційного. Хоча її спонсорувала корпорація, фактичним господарем був батько Шізуку. Можливо, вона прийшла сюди з наміром виступити організатором. – Пан Тацуя, я хотіла б провести коротку зустріч перед початком. Тацуя, очікував пропозицію Шізуку. – Добре. Тацуя відповів Шізуку згодою не запитуючи «про що?». – Міюкі та Ліна, теж підете? – Так, якщо можна. Відповіла Міюкі, а Ліна кивнула. – Тоді сюди. Хонока прилаштувалася біля Шізуку, яка рушила в перед, Тацуя, за Шізуку, Міюкі поряд з ним, а Ліна пішла за нею. ◊ ◊ ◊ Коли почалася вечірка, тост виголосив батько Шізуку, Кітаяма Ушіо. В той самий час, Ушіо оголосив, що завод на Зоряному реакторі почав виробляти надлишки й справа переходить до нового етапу. – Завод на Зоряному реакторі функціонував як консорціум кількох компаній. Проте, з метою подальшого розвитку бізнесу, ми вирішили заснувати новий бізнес підрозділ, який добудує і керуватиме головним Зоряним реактором, який знову стане ядром під єдиним керівництвом. В задній частині зали, на стіні, за тимчасово встановленою сценою, був великий англомовний логотип. З рядом символів, написаних звичайним 3D шрифтом. «STELLAR GENERATOR». – Назва нової компанії: «Публічне Акціонерне товариство Стеллар Генератор». Разом з цими словами, логотип перетворився на «Стеллар Генератор». По всьому залу залунали оплески стоячих людей. Здивування не було. Не всі із запрошених знали про створення нової компанії, але всі причетні поділяли визнання того, що для бізнесу Зоряного реактора потрібен постійний оператор, а не тимчасовий консорціум. Створення нової компанії відповідало цим очікуванням. Підготовка до створення нової компанії була завершена до першого травня. Президентом Стеллар Генератор буде призначена ця людина. Вона не потребує повторного представлення. Кітаяма Ушіо вказав жестом на рукав сцени. – Це розробник Зоряного реактора, Шіба Тацуя! Запрошений цими словами, на сцену вийшов Тацуя. Цього разу, час від часу лунали голоси здивування. Ситуація заводу Зоряного реактора відрізняється від запуску венчурної компанії, про яку ви часто чуєте. Це бізнес, в якій вже вкладено великі гроші, задіяно багато компаній, і в майбутньому очікуються великі прибутки. Є багато зацікавлених осіб націлених на ініціативу. У певному сенсі, це була реакція здорового глузду та тривога, чи підходить в керівники Тацуя, студент університету, що має трохи більше двадцяти років – Хоча пану Шібі лише двадцять один рік, він не лише розробник технології Зоряного реактора, алей творець бізнес-схеми. Цього разу, де ні де піднялися щирі голоси здивування. Усім було відомо, що Тацуя є розробником Зоряного реактора — магічного термоядерного реактора з постійним контролем гравітації. Однак дехто не вірив і сумнівався, що саме він є винахідником бізнес-схеми заводу на Зоряному реакторі. Навіть серед причетних, таких, мабуть, близько половина. Вони певно думали, що спосіб використання виробленої Зоряним реактором енергії, був розроблений фахівцем, таким як консультант з менеджменту. Навіть бізнесмени, що тут зібралися, ні, можливо це зайве, бо вони знайомі з бізнесом, але приблизно половина людей це визнавали. Але зараз це переконання спростував великий бізнесмен Кітаяма Ушіо. Це викликало здивування в обидва боки. Один з них був в тому, що Тацуя був молодим чоловіком, що щиро цікавиться технікою. Дивувало, що він не лише добре володів теорією та технікою, а й мав економічне чуття відповідне реальності. Інший подив був в тому, що Кітаяма Ушіо настільки підтримує Шібу Тацую. Дехто думав, що Тацуя намагається створити собі харизму, навіть підтримуючи міф, про те, що він розробив схему управління. Так чи інакше, цього було достатньо, щоб розвіяти тривогу що до того, що Тацуя стане президентом. Він не зробив би дурницю, розгромивши перспективний бізнес з простим відчуттям управління, особливо за певної особливої підтримки Кітаями Ушіо. Присутні, зустріли, Тацую, що вийшов на сцену, прихильними поглядами. – Як і було сказано у вступі, я Шіба Тацуя. Ми хочемо ще раз подякувати вам за підтримку справи зі Зоряним реактором. Ввічливо схилив голову Тацуя. Було кілька ознак того, що дехто був вражений гідним ставленням. Це була реакція тих, у кого було мало можливостей побачити Тацую особисто. – Як президент нової компанії Стеллар Генератор, зроблю все можливе, і я з нетерпінням чекаю вашої підтримки. Зазвучали ввічливі оплески. Вони були далекі до захоплюючих, але і не були порожніми. Тацуя, що схилився, підняв обличчя. Всупереч очікуванням тих, хто дивився на сцену, слова Тацуї на цьому не закінчилися. – Крім того, я хотів би скористатися цією можливістю, щоб повідомити два моменти. Не було ні роздратованих, ні звинувачувальних поглядів. Швидше багато тих хто проявив великий інтерес. – Вчора було створено Товариство Маґіан, міжнародна приватна організація, представником якої є доктор Аша Чандрасехар з Індо-Перської Федерації. Маґіан є розширенням традиційної концепції мага і стосується носіїв магічних якостей, які обмежені у своїх людських правах, як формальних, так і не формальних. Товариство Маґіан — це організація, котра займається захистом людських прав тих, хто володіє такими магічними якостями. Якщо існуючі магічні асоціації орієнтовні, в першу чергу, на власників військово-магічних навичок, то Товариство Маґіан займається цивільними або робочими магами, які не досягли військового рівня, діяльність також поширюється на носіїв магічних якостей. Почувся невеликий гомін. Вони навіть не могли припустити ідеалістичної позиції, щоб захистити навіть магів, які не досягли рівня реального бою, але дивнішим було те, що у співпраці з IPU була створена інша міжнародна організація, окрема від Міжнародної Магічної асоціації. – Не зрозумійте мене не правильно, Товариство Маґіан є міжнародною неурядовою організацією, незалежною від будь-якої нації, включаючи IPU. Додав Тацуя, ніби помітивши сум’яття. – Безперечно, що ми отримали різну допомогу в створенні, але в офіційних документах IPU запевняє, що вона не заважатиме діяльності Товариства Маґіан. Знову піднявся шум. – Чинність документа підтвердив, в якості нейтральної третьої сторони, представник британського уряду. Гудіння переросло в гуркіт. – Штаб-квартирою товариства є Шрі-Ланка. Як ви знаєте, віддалившись від IPU двадцять третього числа, цього місяця, Шрі-Ланка стала нейтральною республікою. Голоси перешіптування з людьми поблизу, поширилися по всій залі прийому. Усе трохи вийшло з-під контролю. Тацуя не продовжив говорити перекрикуючи, а чекав на сцені, поки зала стихне. – Дозволите поставити одне питання? Коли хаотичні голоси перешіптування один за одним стихли, запитали Тацую. – Так, що? З урочистою посмішкою, запропонував продовжити Тацуя. – Чи є незалежність Шрі-Ланки частиною підтримки IPU Товариства Маґіан. – Зрозуміло що це є доказом того, що IPU серйозно ставиться до захисту прав Маґіанів. Знову піднявся галас. – Чи знає уряд Японії правду про відокремлення та незалежність Шрі-Ланки? – Я не знаю. Принаймні я не робив жодних особистих здогадок, що до уряду. Були ще дехто, хто, здавалося, ставив під сумнів Тацую, але вони, схоже, обмежували себе часом місцем і приводом. Побачивши, що атмосфера в кімнаті на поверхні почала заспокоюватись, Тацуя продовжив говорити. – Товариство Маґіан — це організація взаємодопомоги для захисту прав маґіанів, які зазнали відчутних і нематеріальних обмежень з боку уряду та суспільства. За для здійснення більш конкретних заходів для досягнення цієї мети, ми створюємо організацію в Японії. І цього разу вже Тацуя вказав на рукав сцени. На сцену, запрошена цим жестом, піднялася Міюкі. Назва нової організації — Загальна об’єднана асоціація Маґіан компані. Присутня тут Шіба Міюкі, буде призначена головою, а я, Шіба Тацуя, матиму право представника, як керуючий директор. Заснування завтра двадцять шостого квітня. Міюкі ввічливо схилила голову перед Тацуєю. Оплески в залі проведення були змішані зі значним відсотком сум’яття.

Читати