Смерть і реінкарнація

Моє минуле життя жодним чином не було особливим. Після закінчення коледжу я влаштувався генеральним підрядником з дещо великою зарплатнею. Мій брат люб’язно погодився самому доглядати батьків, що дозволило мені насолоджуватись життям нічим не скутого холостяка. Мені 37. Більше нічого цікавого.

Я ніколи не був низьким, незграбою чи огидним тощо. Але, коли справа доходила до протилежного пола, виявлялось, що мені нема чого запропонувати.

Однак, я намагався знайти подругу. Просто після третьої відмови в мені щось зламалось.

Хай там як, в моєму віці це не головна проблема. У мене була робота. Та й не загину я без дівчини... . Я не шукаю виправдань, гаразд? Просто, я починаю думати, що...

— Привіт, пане! Перепрошую, що запізнились!

Ось і він! Ходить тут, сяє від цього свого юнацтва. Ще й жінку привів. До речі, звуть його Тамура. Він — один з моїх підлеглих. А жінку звати Саватарі — дівчина з рецопшона та зірка всіх офісних пліток.

Ця гульня домовилась про зустріч, щоб попросити поради щодо свого шлюбу. Іншими словами, саме ця зустріч була причиною моїх роздумів.

Ми домовились зустрітися після роботи біля телефонного автомата на перехресті — там я їх і чекав.

— Про-ошу, — кивком я привітався з Саватарі та спитав, — Тож, і про що ви хотіли побалакати?

— Ох! Рада знайомству. Мене звати Міхо Саватарі. Я багато разів бачила вас на роботі, але, схоже, ми розмовляємо вперше. Через це я трохи нервую.

“Агов, насправді це я повинен нервувати! — закричав я подумки. — Я ж не вмію розмовляти з жінками. Як щодо співчуття, га?”

Хай там як, мене в останню чергу треба питати про пораду щодо всіх цих справ. Певен, вони просто хизуються.

— Що ти, нема про що хвилюватись, — відповів я. — Я — Сатору Мікамі. Приємно, навзаєм. Однак, чи не надто ти відома на роботі для того, щоб представлятись? До речі, ми з Тамура знайомі ще з коледжу. Там ми й знайшли спільну мову.

— Відома? У-ух! Сподіваюсь не якось дивно відома?

— Ну, наприклад, ті чутки про твої відносини з Тамура, або флірт з паном Кіхара з... .

Я чомусь вирішив, що подражнити її — гарна ідея. Я лише жартував, але Саватарі чомусь почервоніла, а її очі стали мокрими. У певному сенсі це було мило. Мені казали, що треба пом’якшувати таке, або хоча б жартувати смішніше. Однак, я просто не міг нічого з собою вдіяти. Певно, я не вдався як особистість.

Тамура скористався можливістю підставити чоловіче плече. Дідько, Тамура! Такі харизматичні люди повинні мати розкішне життя... . Щиро бажаю тобі вибухнути!

— Гей! Це було грубо, — застеріг він з легкою усмішкою. — Не хвилюйся, Міхо, він просто підколює тебе.

Крутий, свіжий та абсолютно прозорий — і як його ненавидіти? Йому було двадцять вісім, доволі молодший за мене, але все ж ми непогано ладнали. Схоже я заборгував йому кілька привітань...

— Пхе! Вибач, — сказав я, оскільки не було причин дозволяти ревнощам контролювати мене. — Не можу з собою нічого вдіяти. Іноді я люблю подражнити людей. Але не будемо балакати на вулиці. Як щодо попоїсти під час розмови?

“А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А”

Крики. Метушня. Що в біса — що відбувається?

“НАЗАД! БО Я ВАЛЬНУ ТЕБЕ!”

Я озирнувся і побачив чоловіка, що він біг мені назустріч. В одній руці рюкзак, а в іншій — ніж. Я чув чийсь вереск. Хлоп біг до мене. З ножем. З ножем? Ні — не до мене ...

— ТАМУРА-А-А-А-А

Коли я відштовхнув Тамура відчув палючий біль, що бігла спиною. В момент падіння тіло згрупувалось у спробі подолати шок. Не зрозумів що сталося. Хотів був зрушити — не зміг.

— ЗВАЛІТЬ З МОГО ШЛЯХУ! — кричав чоловік в поспіху.

Я слідкував, як він тікає, і перевірив стан своїх компаньйонів. Лайно, спина палає. Так гаряче. Це за межею болю.

Та що за біс? Чому та жарко?

[Підтверджено. Опір Теплу... отримано]

Невже... невже я був заколотий?

Невже я помру від рани? Лайно собаче...

[Підтверджено. Опір Колючим ударам... отримано. Наступний крок: Опір Атакам ближньому бою... отримано]

— Мікамі, пане! Ви кровоточите... Кровотеча — вона не зупиняється!

Цього я справді чути не хотів. Це Тамура? Здається чув чийсь голос. Якщо то був Тамура — нехай.

Я кровоточу? Та, біс, авжеж. Я все ж людина. Якщо заколеш мене, напевно я тебе закривавлю. Авжеж!

Дідько, починає боліти!

[Підтверджено. Блокування Болю... отримано]

Ух! Та це лайно. Увесь цей біль та паніка почали грати зі свідомістю.

— Т-Тамура... Заціпся. Ні... нічого страшного ж не сталось. Не турбуйся...

— Мікамі, пане, ви... Ця кров... — Тамура був хотів мене підтримати, та його обличчя потьмяніло, і він дивився на мене, готовий заридати. Таке лице — лише через ту браваду декілька хвилин тому. Я спробував подивитися на Саватарі, та мій зір розплився, і я не зміг.

Жар почав спадати, та йому на зміну прийшов холод, що пробирав до кісток. Це ж... Це ж погано... Люди помирають від великої кровотечі.

[Підтверджено. Створення безкровного тіла... успішне]

Гей, про що це ти? Не дочуваю...

Спробував поговорити — не вдалося.

Лайно. Думаю це може бути кінцем... Типу, біль та жар тепер спали. Натомість залишився холод. Абсолютний нуль. Я відчував, що скоро перетворюсь на бурулю.

Хто ж знав, що смерть така?

[Підтверджено. Опір холоду... отримано. Об’єднана з попередньо отриманим Опором Теплу, навичка еволюціонувала до Опору Зміні Температури]

Тоді, коли мої мозкові клітини залишились без кисню на мене зійшло прозріння.

Лайно-о, мої файли на комп’ютері.

Я зібрав залишки волі в кулак, щоб оголосити моє останнє бажання.

— Тамура-а-а-а! Як... якщо зі мною щось трапиться... візьми мій комп’ютер, набери ванну та гарненько скупай його. Зажарь його до хрусткої скоринки.

[Підтверджено. Видалення даних за допомогою електричного струму... Неможливо виконати. Недостатньо інформації. Заміна на Опір Електричного Струму... Успішно отримано]

Пройшла мить, і Тамура відповів на моє благання порожнім поглядом. А потім хихикнув.

— Ха-ха! Це так схоже на вас.

Якось принизливо бути ціллю для насмішок від дорослого чоловіка, що дивиться на тебе згори вниз. Але нічого.

— Я ж просто хотів показати вам Саватарі та ... — продовжив він.

— Пф-ф.

Хах. Так і знав. Засранець.

— Все добре, зрозумів? Зроби її щасливою.

Я зібрав останні сили.

— Ти просто комп мій спали...

 

Моє минуле життя жодним чином не було особливим. Після закінчення коледжу я влаштувався генеральним підрядником з дещо великою зарплатнею. Мій брат люб’язно погодився самому доглядати батьків, що дозволило мені насолоджуватись життям нічим не скутого холостяка.

А ще я був незайманим.

Тільки уяви. Повернутися до Творця взагалі не використаним. Моє чоловіче достоїнство певно всі сльози виплакало. Пробач, що ти ніколи не станеш по-справжньому дорослим. Якщо є в світі щось на кшталт реінкарнації, я одразу піду в атаку — обіцяю. Я завалю всіх, кого побачу, вистежуватиму свою здобич, перш ніж піду вбивати... Гаразд, не зовсім так, але щось на кшталт...

[Підтверджено. Унікальна навичка “Хижак”... успішно отримана]

Себто, подивись на мене, я виглядаю на сорок, але за все життя не втратив цноти. Ще трохи, і я певно став би великим мудрецем целібату. Не надто гарне досягнення, та хоча б щось.

[Підтверджено. Додаткова навичка “Мудрець”... успішно отримана. Еволюція додаткової навички “Мудрець” до унікальної навички “Великий Мудрець”... успішна]

Гей, чи не поясните ви, хто зі мною розмовляє? Що ви маєте на увазі під “унікальною навичкою “Великий Мудрець”? Так-то це не дуже “унікально”. Якщо думаєте, що це смішно, то не для мене — точно. Насправді це грубо...

До того, як я закінчив логічний ціпок, я заснув.

Дивно це, що смерть і близько не така самотня, як я думав.

Саме така думка востаннє відвідала моє тлінне тіло.