Біжи

Весь час, протягом якого Йоганн був свідком цієї страшної сцени, аж до моменту коли він втратив свідомість, тривав лише одну мить.

Образ чистих білих квітів, що ростуть на плоті та крові, закарбувався в його пам'яті. Від такого контрасту його шкіра поколювала, а волосся ставало дибки. Однак Йоганн не зміг вчасно зреагувати та спробувати втекти.

Наступної секунди перед очима потемніло, а відчуття нестерпного болю розійшлося по всьому тілу.

Ця мить, яка здалася йому вічністю, викликала у нього відчуття абсолютного відчаю.

Він виразно відчував, як вени, схожі на вусики, підіймаються вгору по його тілу і проникають у вуха, очі, рот і ніздрі. Вени пронизували його шкіру, внутрішні органи й, нарешті, мозок.

Йоганн відчував себе наче роздутим мішком плоті та кісток, а його нутрощі несамовито спліталися. Нарешті, коли все вляглося, він більше не був собою, від нього лишилася лише оболонка.

Чорний маг середнього віку, що стояв біля дверей, раптом перестав рухатися, і його голова опустилася донизу. Його рука все ще лежала на дверній ручці, а криваві вени, що звивалися по всьому тілу, швидко зникали.

*Скрип...*

Йоганн зробив крок назад і знову обережно зачинив двері.

Спускаючись сходами, він продовжував бурмотіти собі під ніс: "Я... я... я... я мушу... я мушу..."

Це виглядало так, ніби він щойно набув здатності говорити й бурмотів цілу купу безглуздих слів.

Але в міру того, як він повільно спускався на перший поверх, його мова поступово нормалізувалася, а слова, які він вимовляв, ставали все чіткішими.

"Я повинен знищити... всі істоти, які загрожують Господу..."

"О Господи, віднині твій слуга присягає тобі у своїй безмежній вірності."

---

Урі чекав у темному провулку. Докуривши сигарету, він кинув недопалок на землю і притоптав його, а потім дістав кишеньковий годинник.

Кілька крапель дощу бризнули на циферблат кишенькового годинника. Урі насупився і великим пальцем витер його насухо.

Минуло вже пів години.

Алея була менш ніж за 2 кілометри від 23-ї авеню, і, враховуючи швидкість Йоганна, коли він використовував свою техніку трансформації тіней, він мав би дістатися місця призначення за п'ять хвилин.

Ціль його розслідування також не можна було вважати складною. Це вже було дуже повільно порівняно з попередніми розвідувальними завданнями Йоганна.

"Здається, ця книгарня не така вже й проста..." - зітхнув Урі. Його рішення бути обережним і не з'являтися особисто було правильним.

Проте досі він не відчував якихось масштабних змін в ефірі, що йшли з боку 23-ї авеню. Принаймні, бійки не було.

Найбільш вірогідною причиною було те, що проникнення Йоганна було успішним, але він наштовхнувся на певні оборонні заходи й не зміг отримати жодних даних. Така ситуація не була б надто поганою, якби не те що власник книгарні, ймовірно, був наляканий, і Урі особисто мав би простежити за ним.

Тепер йому залишалося лише чекати на повернення Йоганна, перш ніж думати про наступний крок.

Урі був упевнений, що Йоганн вміє ховатися і тікати. Зрештою, схрещування людей та звірів сновидінь було надзвичайно рідкісним явищем.

Маючи в жилах кров напівтіньового моховика, Йоганн міг легко перетворюватися на тінь, зливатися з темрявою і маскувати власну присутність так само легко, як дихати.

*Тік-так... Тік-так...*

За мить проливний дощ змив згаслий недопалок у каналізацію.

Урі не випускав з рук кишенькового годинника і вже збирався запалити ще одну сигарету, як раптом застиг.

Його цигарка вже була погашена, тож звідки взялася тінь у цій непроглядно чорній алеї дощової ночі?

"Чорт забирай!"

Урі насупився й одразу ж затиснув незапалену сигарету в руці та направив її вгору. "Заклинання полум'я — Горіння світла!"

*Бум!*

Інтенсивне полум'я, схоже на блискавку, вирвалося з нещасної сигарети, яку використовували як знаряддя чаклунства, і миттєво освітило всю алею.

Звісно, світло і вогонь були найкращими способами боротьби з тінями!

Однак Урі знав, що обставини зараз не були для нього сприятливими. Вологість від дощу суттєво знизила ефективність будь-якої магії, заснованої на вогні, а його чаклунським знаряддям була звичайнісінька цигарка.

Це означало, що ця техніка Горіння світла могла протриматися лише кілька секунд і не завдала б великої шкоди.

Отже, Урі негайно почав відступати, одночасно витягаючи з внутрішніх кишень червоний дорогоцінний камінь розміром з монету. Тепер він був майже впевнений, що нападником був Йоганн, який став перебіжчиком.

Хоча Урі не знав, що стало причиною цієї зради, одне було зрозуміло — Йоганн має померти!

"Заклинання полум'я — Випалена земля!" - прогарчав Урі з холодним поглядом в очах.

За долю секунди до того, як він зрозумів, що щось не так, тінь вже повернулася до своєї первісної людської форми та кинула незліченну кількість гострих металевих кілків, які пронизали тіло Урі наскрізь.

*Аргх!*

Інерція прибила Урі до стіни провулка з гучним ударом, і величезний біль змусив його закричати.

Якби його просто проткнули, він би так не відреагував. Однак на металевих кілках утворилися незліченні колючки, що пронизували його тіло, і це було причиною його жалюгідних стогонів.

У той самий час по всій алеї прокотилося несамовите полум'я, перетворивши все на випалену землю.

Слабке тіло Йоганна було розірване полум'ям і згоріло дотла. Під пронизливим сяйвом палаючого полум'я його тіло перетворилося на почорнілий силует.

Коротка сутичка підійшла до кінця.

Урі використав магію перетворення, щоб звільнити металеві кілки зі свого тіла, і використав тепло, щоб зробити з них розплавлений метал.

Задихаючись, він похитнувся, натискаючи на рани, і посміхнувся. "Ти думав, що я не буду на сторожі? Я краще знаюся на зраді, ніж ти. Як наївно!"

Всі ознаки життя в полум'ї припинилися, а почорнілий силует, що перетворився на обвуглене тіло, все ще стояв посеред алеї. Це означало загибель нерозумного чорного чаклуна.

Урі підняв руку, готуючись вимовити останнє заклинання, щоб завершити цю битву.

Коли шматочки летючого попелу впали на землю, незліченні закривавлені вени вкоренилися на стінах алеї й в одну мить покрили всю алею.

"Що за чортівня?!"

Коли Урі зрозумів, що щось не так, вся алея вже була запечатана масою звивистих кривавих вен.

Він негайно вистрілив своїм закляттям, але ця жахлива і швидко зростаюча маса вже почала збиратися в напрямку Урі та була готова поглинути його.

Урі озирнувся на всі боки, на його обличчі нарешті з'явився страх. "Ти не Йоганн! Хто ти!?"

З маси вен, тканин та пухлин, яка наче дихала, пролунав пронизливий голос Йоганна. "О Господи... Твій слуга... усунув перешкоду..."

Господи? Урі вчепився в це слово. Він дуже добре знав походження Йоганна і знав, що він ніколи не був віруючою людиною.

Звідки раптом з'явився "Господь", всього через пів години після того, як Йоганн пішов на розслідування?

Цьому може бути лише одне пояснення. Власник книгарні! Це попередження від власника книгарні!

Останні думки Урі промайнули перед тим, як він був поглинутий.

---

*Тук-тук*

Херіс почув стукіт у двері позаду себе. "Увійдіть. Що таке?"

Пролунав тремтячий голос підлеглого. "Пан Урі... він помер".

Херіс був приголомшений. "Як це сталося?"

"Пан Урі виконав ваші вказівки та відправив когось дослідити книжковий магазин на 23-й авеню. Однак послана людина повернулася з невідомою силою, зрадила пана Урі й вбила його.

"Ось звіт з фотографіями місця події та виявленими слідами магії для реконструкції місця події. Тут також є... послання на землі, яке пан Урі залишив у свої останні хвилини, щоб залишити по собі".

"Що?"

"Він сказав... "Біжи".