Темні штори в приватній кімнаті були щільно завішені, не пропускаючи денне світло всередину, і, прокинувшись, Сє Цінчен уявлення не мав, скільки минуло часу.
Він відчував лише біль, свідомість була затуманена, і знадобився деякий час, перш ніж жахливі спогади про минулу ніч врізались у нього, мов машина при автокатастрофі.
— ...
Минулої ночі... Його...
Очі Сє Цінчена були червоні. На мить він був певен, що через перевтому йому просто наснився кошмар. Він навіть на якийсь час заплющив очі, перш ніж знову їх розплющити, слабко бажаючи, щоб він досі лежав у своїй кімнаті гуртожитку медуніверситету або у старому будинку в провулку Мою.
Але це було не так. Дива не сталося.
Він досі лежав абсолютно голий у пропахлій сексом кімнаті клубу на великому ліжку, половина постільної білизни якого сповзла на підлогу.
Хе Ю вже пішов.
Налиті кров’ю очі Сє Цінчена були широко розплющені, він спробував встати, але нижню частину його тіла пронизав різкий біль, і він важко упав назад на ліжко.
Принаймні, Хе Ю користувався презервативами, хоч більше в його діях не було нічого людського.
Коли Сє Цінчен трохи припіднявся на ліжку, то побачив кілька використаних презервативів, розкиданих на постілі, і від вигляду їх вмісту навіть кінчики його пальців почервоніли від сорому та гніву.
Так, він відчував провину перед Хе Ю через те, що був надто безсердечним і ніколи не ставився до нього як до рівного.
І перед цим кричущим інцидентом він думав про те, щоб побудувати з Хе Ю нові відносини, які не мали б нічого спільного з відносинами між лікарем і пацієнтом, а були б суто між ним та Хе Ю. Він ніколи раніше не думав встановлювати з юнаком тривалий зв’язок, але в той момент, коли Хе Ю без вагань простягнув йому руку, патерналістське серце Сє Цінчена нарешті було зворушене.
У той момент він подумав, що, можливо, він робив щось не так, що Хе Ю був юним, але почуття його були не слабшими, ніж у будь-кого іншого, і що, можливо, Сє Цінчену не варто було так різко йти.
Він подумав, що якщо Хе Ю пробачить йому, то цього разу він буде готовий залишитися з ним стільки, скільки хлопцю буде потрібно, і стільки, скільки він зможе.
Однак Хе Ю удався до такого дикого, мерзенного вчинку, який виходив геть за межі уяви Сє Цінчена.
Сє Цінчен не міг прийняти цього, навіть під загрозою смерті.
Один гетеросексуальний чоловік відтрахав іншого гетеросексуального чоловіка.
І презервативи на ліжку свідчили про те, як багато разів він це зробив.
Але ще жахливішим було те, що під кінець цього дійства Сє Цінчен від дії напою абсолютно втратив над собою контроль… Він залишався на карачках, поки його трахали так несамовито, що він весь змок. Більше того, ще й регулярно кінчав від цього. Взагалі, навіть коли йому вже не було що вивільняти, його тіло продовжувало шалено всмоктувати член Хе Ю, з розставленими ногами і стегнами, що здригалися від поштовхів.
Протверезівши, Сє Цінчен відчув таке сором, що хотів померти, таку відразу, що йому захотілося блювати.
Він підняв руку і приклав її до очей, закриваючи все поле зору, і якийсь час намагався стриматись, але зрештою схопив з тумбочки лампу і розбив її на друзки.
Хе Ю зайшов так далеко, що навіть зв’язав руки Сє Цінчена ременями - і досі на шкірі в тих місцях залишалися червоні сліди.
Добре, що Хе Ю вже пішов. Якби він все ще був тут, Сє Цінчен не міг би гарантувати, що нічого б йому не заподіяв.
Хлопець мало не довів його до божевілля.
Дінь.
Задзвонив кинутий на підлогу разом з його одягом телефон.
Сє Цінчен був неймовірно розлючений і не мав наміру брати слухавку. Але дзвінок повторювався без кінця, ніби не заспокоїться, поки не викопає чоловіка з цієї могили розпусти.
Сє Цінчен люто вилаявся, але із зусиллям і болем потягнувся до телефону та з трудом відповів.
Це був Чень Мань.
— Ґе.
— ...Що таке?
Чень Мань перелякався:
— Чому в тебе такий хриплий голос?
— ...
Сє Цінчен глибоко вдихнув.
— Якщо тобі є що сказати, просто кажи, якщо ні, я кладу слухавку. Я зайнятий.
Чень Мань поспішно відповів:
— Дещо сталося вдома...
Сє Цінчен досі перебував у шоці від подій минулої ночі, серце калатало, тіло накривало хвилями слабкості, але після слів Чень Маня на його спині проступив холодний піт, а кісточки пальців побіліли.
— Що сталося?
Через півгодини Сє Цінчен з'явився у вестибюлі клубу у своїй м'ятій, заплямованій вином сорочці.
Коли він тільки прокинувся, то навіть не міг встати, його ноги підгиналися при спробах піднятись з ліжка, а кожен рух супроводжувався незнайомим і жахливим тупим болем, через що він схопився за край тумбочки біля ліжка, і на тильній стороні його долонь випнулись вени.
Його переповнювали почуття крайньої злості і крайнього сорому.
Перш ніж вийти з номеру, він прийняв сильний душ. Він завжди діяв рішуче і ніколи не волочив ноги, але зараз у нього пішло чимало часу на одягання кожного предмету одягу. Коли ж ряд дійшов до штанів, його обличчя побіліло від болю.
Він глибоко вдихнув, щоб зібратися з силами і поводитись так, ніби нічого страшного й дикого не сталося, і, блідий, мов папір, покрокував із приватної кімнати. Ідучи, він мало не скреготів зубами і витрачав левову частку сил на те, щоб зберігати свою звичну поставу.
Але персонал, побачивши його, все одно був шокований.
Шкіра Сє Цінчена була бліда, мов тонкий папір, він виглядав наче привид, що ступив до тьмяного світла світанку.
— Пане... вам... потрібна допомога?
— Ні, - відповів Сє Цінчен.
— В такому разі оплатіть, будь ласка, рахунок за цю ніч.
— ...
Сє Цінчену здалося, що він недочуває.
— Пане?
— ...
Сє Цінчен звик поводитись як справжній чоловік, і те, що його трахали всю ніч, не могло цього змінити. Навіть якщо він вважав Хе Ю був до біса безсоромним, він би все одно розплатився, бо це те, що має робити чоловік. Тож, зі спопелілим обличчям він відповів:
— Добре, я заплачу.
— Ви б хотіли розрахуватись карткою чи...
— Карткою.
— Будь ласка, пройдіть зі мною до столу рецепції.
Працівниця, поклацавши по клавіатурі, підняла рахунок. Сє Цінчен за звичкою спитав:
— Скільки?
Дівчина передала йому рахунок і дуже шанобливо мовила:
— Загальна сума за цю ніч у приватній кімнаті становить 1,68 млн юанів.
Сє Цінчен, який вже був витягав картку, завмер. Уся здатність говорити його полишила. Він взяв рахунок і поглянув на нього. Зазначена там астрономічна цифра змусила його замислитись, чи не сталося щось також і з його очима.
Там справді було написано 1,68 мільйона*.
*Для розуміння, за курсом станом на липень 2025 року 1,68 млн юанів це приблизно 235 200 доларів США
Захмарна сума за алкоголь, за сервіс, за кімнату і компенсація за збитки.
Сє Цінчен притиснув до чола руку.
— Мені треба зробити дзвінок. У вас є сигарети? І чиста сорочка.
З рахунком у 1,68 млн юанів перед очима чоловік уже не хвилювався щодо вартості цих речей – сигарети і сорочка будуть просто краплею в морі.
Сє Цінчен пішов до ванної кімнати, перевдягнувшись там у надану йому сорочку, притулився до раковини, тремтячими руками витягнув сигарету і, опустивши вії, запалив її. Потім глибоко затягнувся і набрав номер людини, яку в даний момент хотів би прибити.
Якби в нього були гроші, він радше б заплатив сам. Але, на жаль, він не міг розщедритися на витрачену за цю ніч непомірну суму в 1,68 мільйона.
1,68 мільйона юанів...
Це була настільки шокуюче сприятлива цифра, що могла спричинити серцевий напад*. Хе Ю трахав його всю ніч, але платити 1.68 мільйонів за алкоголь, сервіс і кімнату мав Сє Цінчен?
*168 китайською промовляється так само, як «ціле життя удачі»
Що ж саме замовив він? Клятий масажний сервіс?!
А цей виродок просто злиняв.
«На жаль, абонент не може прийняти ваш дзвінок. Зателефонуйте, будь ласка, пізніше...»
Сє Цінчен роздратовано завершив дзвінок, перейшов у WeChat, знайшов сторінку Хе Ю, із зусиллям набрав кілька слів і натиснув «відправити».
На його подив, WeChat миттю відгукнувся сповіщенням. Він уже хотів відкласти телефон, але зупинився, а за мить його очі округлились, віддзеркалюючи яскраво червоний напис на екрані.
«Повідомлення, яке ви надіслали, було відхилено одержувачем».
Сє Цінчен з похмурою недовірою витріщився на екран. Здавалося, тепер він точно осліпнув.
Хе Ю заблокував його?
— Дідько, - тихо пробурмотів Сє Цінчен. Його голос був настільки хриплим, що здавалося, що з чоловіка от-от повалить дим.
Хе Ю. Справді. Мав. Нахабство. Заблокувати. Його?
Благословенням було те, що Сє Цінчен був не надто активним користувачем соцмереж, бо інакше б помітив, що дії Хе Ю напрочуд походили на дії особливо нікчемних юнаків, які видаляють контакти людини після першої ж проведеної рвзом ночі.
Але це не завадило Сє Цінчену розлютитись. Після таких огидних подій минулої ночі чи не мав би саме він заблокувати Хе Ю? Чи мав Хе Ю взагалі право блокувати його?
Сє Цінчен дуже рідко виходив із себе, але зараз, коли він швиргонув свій телефон на раковину і звів очі, чоловік, що дивився на нього із дзеркала, виглядав лютим, мов загнаний у кут спустошений звір.
— Хе Ю!...
Тимчасом юний пан Велика Шишка Хе попросту забув оплатити рахунок.
До цього моменту його божевілля вже трохи вщухло, так само як вивітрилась дія алкоголю. Тільки розум усе ще був у сум’ятті.
Коли він прокинувся і виявив, що спав на животі, то відчув, що щось було не так. Щойно його погляд набув фокусу, він побачив на матраці під собою Сє Цінчена у вкрай жалюгідному стані. Він розтягнувся на чоловікові і спав усю ніч, уткнувшись лицем у вигин його шиї. Поза хлопця нагадувала пораненого драконеня, яке склало свої крила і згорнуло хвіст, щоб відпочити, знайшовши після важкого перельоту через море тепле, вологе лігво. Малий дракон був такий втомлений, спраглий, і одинокий у своїй мандрівці, що, напившись вдосталь води, клацнув пащею, умостився у своєму новому барлозі, і, абсолютно задоволений, спав до настання наступного дня.
Але, прокинувшись, юний дракон онімів. В голові, наче сніжна буря, завирували фрагментарні, божевільні спогади минулої ночі.
Хе Ю подумав, що йому, мабуть, наснився кошмар або в нього вселився демон, або, можливо, цей «Сливовий аромат 59» був не лікером, а якимось магічним зіллям, яке за пару ковтків позбавляло гомофобії - як інакше він міг би зробити щось таке божевілльне і з такою збоченою пристрастю? Це ж був чоловік!
Він робив це з чоловіком...
Хе Ю подивився на обличчя Сє Цінчена і, простягнувши руку, розвернув його до себе та пройшовся пальцями по закривавлених губах чоловіка.
Сє Цінчен ще був не при тямі, але, здавалося, відчув цей дотик і його губи у відповідь злегка затремтіли. Він був схожий на зім’ятий аркуш тонкого паперу, страшенно білого кольору, з кількома цятками кіноварі на поверхні. Таке гарне, точене обличчя, без жодного натяку на фемінність...
Хе Ю довго дивився на нього з невимовними почуттями у серці.
Невіра.
Божевілля.
Огида.
Але ці секрети плоті були поховані глибоко під поверхнею і не показувались. Хе Ю дивився вниз на Сє Цінчена, як дракон дивиться на людину, принесену в жертву на кам’яному ложі – дракон не любив людей і мав би прогнати її або проковтнути живцем, але точно не шалено кидатись з нею в ліжко.
Тепер Хе Ю скидався на дивне створіння, що поступово приходило до тями після божевілля та оглядало скоєні ним гріхи. В його очах відображалася людина, яку він мучив та, по суті, понівечив.
Зазвичай він знаходив гомосексуалізм вкрай мерзенним, і сам гадки не мав, що це з ним сталося. Він що, справді був настільки злий, настільки п’яний, що геть втратив глузд? Хай яким розлюченим чи гарячковим він не був, йому не слід було зривати свої емоції на цій людині таким чином.
Через хворобу його серце було заціпенілим і холодним, а тепер здавалося, ніби воно падало ще глибше у крижану печеру. Він сів на ліжку і подивився на довколишній безлад, його думки не полишав образ Сє Цінчена, чиї ноги обхоплювали його тіло, а очі повнились болем та бажанням.
Він справді все це зробив.
Серце Хе Ю похололо, коли він оніміло дивився на обличчя непритомного Сє Цінчена. Всередині нього вирувало захоплення від того, що він вилив свою помсту, хоч і, оглядаючись на своє шаленство, вкривався холодним потом від розкаяння. Як він тільки міг?…
Йому було вкрай неспокійно, але в той же час всередині здіймалася ще одна хвиля образи. Сє Цінчен міг звинувачувати в цьому тільки себе. Хто дозволив цьому чоловіку брехати йому протягом семи років і ще чотирьох після цього?..
Тож з одного боку Хе Ю відчував огиду, але з іншого, в його серці тихо розквіла квітка зла.
Раптом він подумав, що має залишити щось на згадку про цей божевільний, гріховний зв’язок.
Зрештою, це був його перший раз. Він більше не захоче бачити Сє Цінчена знову, і був певен, що той теж зненавидить його за це і не бажатиме його бачити.
Тож, обміркувавши все, він нарешті витягнув свій мобільний телефон з одягу, що скидався на скинуту зміїну шкіру, направив камеру на все ще непритомного чоловіка та зробив кілька фото його обличчя.
У даний же момент Хе Ю дивився на ці фотографії сплячого чоловіка. Сє Цінчен виглядав дуже слабким і втомленим, з чіткими слідами укусів на губах. Було абсолютно очевидно, чим саме він займався перед тим, як заснути, так само, як і той факт, що він був приймаючою стороною.
Хе Ю дивився і його жорстокий заціпенілий розум відтворював те, яким зламаним виглядав під ним Сє Цінчен минулої ночі, а також кілька хриплих стогонів, які той не зміг стримати.
Хе Ю холодно подумав: «Яка байдужість до сексу? Скільки разів він втрачав себе минулої ночі? Як і очікувалося, усе в Сє Цінчені було фальшивим».
Проте з якоїсь причини кров Хе Ю зайнялась теплом.
Серед цієї задуми у нього задзвонив телефон, незнайомий стаціонарний номер.
— ...Алло.
На іншому кінці пролунав голос - той самий, що минулої ночі видавав такі милозвучні тихі і хриплі скрики. Але зараз він був холодний, мов мерзлий сніг.
— Хе Ю, — сказав Сє Цінчен. — У тебе, в біса, геть сорому нема?!
Менш ніж за двадцять хвилин Хе Ю, який, піджавши хвоста, втік після того, як переспав з кимось, повернувся до клубу «Кон’є». Високі головні двері клубу відчинилися, і хостес запросила пана Хе всередину, шанобливо схиливши голову.
Хе Ю виглядав як завжди охайним, лаконічним, ввічливим джентльменом. Зразок пристойності.
Ніхто ніколи б і не подумав, що він учинив щось настільки абсурдне, як безрозсудний трахач з іншим чоловіком.
Щойно Хе Ю пройшов через двері до вестибюля і роззирнувся навколо своїми мигдалеподібними очима, то побачив, що Сє Цінчен стояв біля стійки обслуговування, до страшного блідий, але все ще якимось чином здатний стояти прямо, зі своєю тонкою талією та довгими ногами.
Так само, як Хе Ю виглядав як шанобливий клієнт із вченої родини, Сє Цінчен зовсім не походив на того, кого всю ніч катував юнак.
Уже переодягнений в іншу білосніжну сорочку, волосся вимите та розчесане, він мав таку ж домінуючу ауру, яку звик бачити Хе Ю, різку та холодну, мов багнет.
Та попри відсутність змін зовні, їх стосунки вже не були тими самими – вони вже не були невинними.
Хе Ю оглянув чоловіка зверху донизу так, ніби його погляд міг розрізати охайний і належний зовнішній шар Сє Цінчена й побачити плоть і кров під ним, ніби на чоловікові взагалі не було одягу.
Тимчасом, щойно Сє Цінчен угледів Хе Ю, у нього підскочив тиск, і лише через небажання влаштовувати сцену в переповненому вестибюлі, він стримав прагнення копнути хлопця, а потім зарізати на смерть.
— Пане Хе, ось ваш рахунок за минулу ніч, - сказала хостес, передаючи йому виписку.
Хоч вона була добре обізнана з етикетом обслуговування в цій галузі, події минулої ночі були надто небувалими. Перевіривши через комп'ютер позиції рахунку з тієї приватної кімнати, вона була шокована до глибини душі. Ох... Здавалося, вони розтрощили всю кімнату...
Вони билися?
Мабуть, що так.
Але, коли продовжила читати далі і побачила в рахунку лубрикант, а потім презервативи, молода пані була шокована ще більше.
Після бійки вони переспали?
Це просто нечувано!
В ній пробудилося жіноче співчуття, і, коли вона простягала Хе Ю рахунок, її голос був значно м’якшим.
Саме так. Тим, кому вона співчувала, був Хе Ю.
Хе Ю виглядав надто гарним. Високий, стрункий і елегантний у своєму одязі, з особливо ніжним і чесним обличчям вченого. На відміну від Сє Цінчена, який попри дискомфорт, через який ледве тримався прямо, все ще міг тримати такий крижаний вираз обличчя.
Тож молода хостес зрозуміла все абсолютно неправильно, припустивши, що всі ці презервативи використав саме Сє Цінчен. На Хе Ю.
Вона подумала, що Сє Цінчен зі своєю симпатичною зовнішністю, мабуть, жив за рахунок своїх партнерів і що, всю ніч промучавши юного пана Хе, він ще й покликав його повернутись і оплатити рахунок.
Який сором!
Коли Хе Ю все сплатив, дівчина вклонилася і обдарувала його підбадьорливим поглядом і тільки через свій професіоналізм стрималась і не закотила очі на цього виродка Сє Цінчена, перш ніж розвернутися і піти геть на своїх високих підборах.
Хе Ю та Сє Цінчен залишилися біля великого круглого столу у вестибюлі вдвох.
Хе Ю:
— ...
Сє Цінчен:
— ...
На щастя, обидва ці джентльмени мали відчуття такту перед сторонніми людьми і не почали гримати один на одного прямо у вестибюлі клубу.
Дзюрчання води у фонтані трьох богів удачі поряд стало закадровим супроводом їх довгого, мовчазного обміну поглядами.
Сє Цінчен дивився на Хе Ю налитими кров’ю очима. Хлопець міг отак прикидатися, але в його очах відблискувало божевілля, якого ніхто, крім Сє Цінчена, не міг помітити.
Це божевілля ніби глузувало над чоловіком, безсоромно кажучи: «Так, я це зробив, і більше не збираюсь тебе бачити. І що ти з цим вдієш?»
Нарешті Сє Цінчен підвівся. Для стороннього спостерігача його постава могла б здатися такою ж прямою і правильною, як зазвичай, а його кроки жвавими, мов вітер.
Але Хе Ю помітив легку непевність його ходи.
Сє Цінчен попрямував до хлопця, його кроки були важкими, а очі жахаючими.
Хе Ю на мить відчув тривогу та бажання знову піджати хвіст і накивати п’ятами. Але потім подумав, що це бажання абсурдне, що єдиною причиною таких його відчуттів була знайома йому з дитинства гнітюча аура Сє Цінчена, практично закарбована в його ДНК, яка час від часу давалася в знаки навіть зараз.
Хе Ю відкинув непрохані думки та заприсягнувся, що до кінця свого життя нікому, особливо чоловікові перед ним, не дозволить дізнатися, що саме зараз промайнуло у нього в голові.
Він заспокоївся і подивився на Сє Цінчена немигаючим поглядом, а через мить несподівано посміхнувся і тихо й повільно промовив:
— Сє-ґе, ви, мабуть, так мене ненавидите, що хочете зараз убити?
Авторці є що сказати
Маленький театр
Сє Цінчен (безжально глузуючи): Я чув, що після вчорашнього розділу когось цілий день висміювали через фразу «впусти мене».
Сє Сюе: Кого?
Чень Мань: Кого?
Хе Ю: ...Кого, кого?
Примітка від перекладачки: в китайському варіанті розділ називається «Але я не заплатив», та я вирішила залишити варіант анлейту
