Ми спали на одному дивані

Вони двоє стояли в цій вузенькій кімнаті відпочинку, яку щойно звільнили, не залишивши нічого крім старого дивану та крісла, на яке вони могли скласти свій одяг. Меблювання нагадувало «масажний салон», до якого варто вжити серйозних заходів.

Хе Ю:

— ...

Сє Цінчен:

— ...

Хе Ю недбало кинув свій телефон і обернувся до Сє Цінчена:

— Чому б тобі не відпочити? Ти вже старієш.

Сє Цінчен скривився:

— Я що, вже в тому стані, коли інші мають поступатись мені місцем?

Хе Ю був втомлений і не хотів витрачати сили на суперечки із Сє Цінченом.

— Байдуже. Цей диван не такий уже й малий, я сплю спокійно. Не заперечуєш?

Зі сторони хлопця це можна було розцінювати як поступку.

Хе Ю ніколи раніше не спав поряд з кимось, для нього ліжко було просто місцем для відпочинку. Але з Сє Цінченом інакше – для чоловіка, який колись був одружений, ділити ліжко з кимось іще було дивно.

Сє Цінчен трохи нахмурився:

— Я не надто втомився, просто посиджу.

Але, хоч він весь час тримав себе в руках, щоб не виказувати виснаження, його обличчя було блідим і на ньому проступала втома, яку неможливо було приховати.

— Я не збираюся тебе їсти, то чого ти боїшся? – сказав Хе Ю. – Що я збожеволію і вб’ю тебе серед ночі?

Сє Цінчен:

— ...Що за маячню ти верзеш?

Цей психічно хворий юнак був аж надто вразливим.

Але Сє Цінчен справді був геть виснажений, навіть дикий звір вичерпав би свою силу після такого насиченого дня. Він не мав енергії продовжувати сперечатись з Хе Ю, тож зітхнув і сказав:

— Тоді давай спати.

Він ліг на диван і повернувся обличчям до стіни. Через деякий час він відчув, як інший бік ліжка трохи опустився, потім почув, як Хе Ю влігся обіч нього.

Сє Цінчен все ще почувався трохи незручно, йому було гидко від думки, що хтось спатиме на іншій стороні ліжка, особливо хтось на кшталт Хе Ю, молодий і гарячий. Навіть якщо вони лежали не надто близько один до одного, Сє Цінчен усе одно відчував його запах і жар його тіла в цій вузенькій кімнатці, а коли навколо запала тиша, то навіть чув тихе дихання Хе Ю.

Крім того, Сє Цінчену не давали по-справжньому розслабитися його інстинкти захисника і голови сім’ї. Коли він був дуже юним, поруч з ним спала Сє Сюе, пізніше - Лі Жвоцьов. Єдині, кого він був готовий впустити на свою територію - це жінки, що мали покладатися на нього.

Але аура вісімнадцяти-дев’ятирічного хлопця відрізнялась. Гормони хлопця викликали у Сє Цінчена дискомфорт і досі не знайоме йому нав’язливе відчуття вторгнення в його простір.

Тож він заплющив очі і, нахмурившись, посунувся далі до краю дивана.

Ще на трішки.

Ще...

— Якщо ви будете сунутись далі, то уже спатимете на підлозі, - почувся раптом позаду холодний голос.

Хе Ю різко підвівся і, перш ніж Сє Цінчен встиг відреагувати, присунувся і нависнув над ним, досить близько, щоб торкатись. Запах тіла хлопця обрушився на Сє Цінчена сильною, стрімкою хвилею.

Сє Цінчен розплющив свої персикові очі:

— Що ти робиш?

Хе Ю неправильно зрозумів намір Сє Цінчена триматися подалі від нього, подумавши, що це через відразу до його хвороби, тому трохи розізлився і прихилився ще ближче, притиснувшись губами до шиї Се Цінчена, так, що його зуби злегка торкалися шкіри чоловіка, коли він тихо проговорив:

— Моя хвороба загострилась, я хочу вбити тебе, щоб змусити замовкнути. Хочеш втекти?

Хвороба, бляха, загострилась?!

Під час загострень Хе Ю поводився абсолютно не так. Сє Цінчен бачив його наскрізь і знав, що той був просто роздратований, тому дуже холодно і суворо сказав:

— Для початку відчепись від мене.

— Я хочу взяти свій телефон, - замість того, щоб відчепитись, Хе Ю схилився ще нижче.

Байдужий до того, чи справді той тягнувся по свій телефон, Сє Цінчен більше не міг терпіти втручання у свій особистий простір. Хе Ю був надто близько до нього - так, що на якісь миті кожен вдих чоловіка повнився теплом тіла юнака.

Сє Цінчен відвернув обличчя в сторону, щоб перетерпіти це, але невдовзі йому стало настільки дискомфортно, що терпіти він вже не міг. Він різко сів, схопив Хе Ю за зап’ястки, рухаючись подібно гепарду, його лопатки розсунулись, мов крила метелика, і з силою перевернув Хе Ю і прип’яв його під собою.

— ...Чого ти на мене кидаєшся? – збентежено спитав Хе Ю. – Хіба ти мене не боїшся?

— Чого б мені тебе боятись? Я вчу тебе гарним манерам.

— ...

Хе Ю якийсь час мовчки витріщався на нього, потім тихо зітхнув:

— Ґе, ви робите мені боляче, знаєте?

До нього дійшло, що Сє Цінчен відчував дискомфорт через те, що до нього надто близько був інший чоловік, а не через його, Хе Ю, психічну хворобу, тому припинив спроби вирвати свої зап’ястки з захвату Сє Цінчена, так, що той міг побачити своє відображення у його спокійних, навіть трохи хворобливих, очах, і спокійним же голосом промовив:

— Добре, добре. Гарні манери. Чи не могли б ви подати мені мій телефон?

Сє Цінчен дуже не любив відчуття пригнічення чиєюсь присутністю, але знайшов його не настільки нестерпним, коли це він зверху вниз дивився на юнака. Йому не подобалось відчуття втручання і придушення зі сторони когось, хто був однієї з ним статі, але близькість цього «когось» не турбувала його, коли все було під його контролем.

Не бажаючи продовжувати дурні балачки з Хе Ю, Сє Цінчен підвівся, помацав рукою по своїй стороні дивану і, звичайно, знайшов мобільний Хе Ю, який той недбало кинув сюди раніше.

Він простягнув телефон Хе Ю.

— Дякую, - Хе Ю взяв його, відкинув голову назад і став свайпати по екрану. – Лікарю Сє, ми обидва чоловіки, і в нас все в порядку із сексуальною орієнтацією, хіба ні? Чого ти так нервуєш? Ніколи не ділив ліжка з чоловіком?

— Я звик бути один, - голос Сє Цінчена був дуже холодним.

Хе Ю засміявся. Він все ще дивився у свій телефон і світло від екрану створювало враження, що його довгі вії були вкриті шаром інію.

— То ти і невістка раніше спали окремо?

Попри зовнішню байдужість, Сє Цінчен розумів, що Хе Ю відчував певний емпатичний біль після того, як побачив сьогодні тих психічно хворих, через що і погіршилась його поведінка. Але, хай в якому поганому настрої був Хе Ю, Сє Цінчен не був зобов’язаний ставати об’єктом, на якому б той зганяв злість.

До того ж, він сам був не в кращому гуморі.

Сє Цінчен зиркнув на Хе Ю.

— Я збираюсь поспати, не займай мене, - гиркнув він на юнака, відвернувся і знову ліг. На жаль, заснути виявилось важко.

Хе Ю ж, на відміну від нього, не планував спати, а просто зручно вмостився. Якийсь час він мовчки дивився на Сє Цінчена, дивуючись, як ця людина може так поводити себе і відчитувати його, наче батько свого сина.

Його ще більше захопила думка про те, що за можливості йому справді варто знайти весільну сукню і змусити Сє Цінчена одягнути її. Якщо той одягне її, то вже не зможе високо піднімати голову перед Хе Ю до кінця свого життя.

З такими думками і купою часу в розпорядженні, Хе Ю відкрив на своєму телефоні сайт для онлайн покупок і ввів у пошуку «весільна сукня».

Варіанти, що з’явились за його запитом, були в досить нормальному стилі, красивими та величними, і Хе Ю здалося, що жодна з цих суконь не могла спричинити того ефекту, який він уявляв.

Підбираючи необхідне формулювання, Хе Ю поглянув на спину Сє Цінчена. Потім опустив очі і додав ще одне ключове слово.

«Приниження».

Цього разу результати пошуку були фантастичні.

Чорні шовкові підв’язки, білі шовкові підв’язки, мереживні шовкові підв’язки, петлі для зв’язування, напівпрозорі спідниці... Усе, що можна було б придумати, безмежний вибір стилів – все це було під кінчиками його пальців. Хе Ю пролистував сторінку за сторінкою, і його брови здіймалися все вище і вище.

Дуже цікаво; людська уява справді не знає меж, коли мова заходить про пошуки задоволення.

Щоразу, побачивши щось цікаве, він підставляв свій мобільний до спини Сє Цінчена, уявляючи, як той виглядав би, якби колись опинився під його повним контролем, був зв’язаний і одягнений у ці речі. З думками про приниження Сє Цінчена, що потрапив йому до рук, його втому як рукою зняло.

Дитиною він дуже боявся Сє Цінчена, але така вже природа хлопців: що більш високі і гнітючі гори нависають над ними в дитинстві, тим більше вони хочуть підкорити їх, коли виростуть. І тільки коли вони стоять на тих засніжених вершинах, навіть вищі за ті гори – тільки тоді юнаки можуть відчути, що справді подорослішали, що нарешті заволоділи призом, якого так довго прагнули.

Ось чому для Хе Ю битись лобами із Сє Цінченом здавалося тим, що могло принести йому найбільшу насолоду.

Ймовірно, Хе Ю був настільки захоплений перегляданням і пролистуванням товарів, що випадково натиснув на сторінку з прямим етером – це при тому, що він забув перемкнути телефон на беззвучний режим.

Тож у цій тісній кімнатці відпочинку площею менше десяти квадратних метрів залунав воркуючий голос стримерки:

— Ця сексуальна весільна сукня справді надзвичайно прекрасна. Одягніть її у свою шлюбну ніч, і ваш чоловік однозначно втратить контроль...

Хе Ю:

— ...

Сє Цінчен:

— ...

Хе Ю швидко вимкнув звук і завмер, дивлячись на спину Сє Цінчена. Він щиро сподівався, що той уже заснув.

Але, на жаль, його надії не виправдались. Сє Цінчен обернувся і подивився на нього вкрай холодним поглядом - таким же, як і раніше: поглядом, що скидався на гостре лезо, яке ніби бажало розітнути Хе Ю серце.

— Що ти робиш?

Не було сенсу цього приховувати, тож, з легкою посмішкою Хе Ю ввічливо відповів:

— Моніторю торгові сайти.

— Купуєш весільну сукню?

— Що, я не можу навіть подивитись?

Вкрай роздратований від одного його виду, Сє Цінчен ухмильнувся і спитав:

— Нащо ти дивишся весільні сукні, для кого?

Очі Хе Ю трохи забігали, поки він обдумував, як правильно відповісти. Цікаво, він одразу вб’є мене, якщо я скажу «для тебе»?

Вбивство в поліцейській дільниці було жахливою ідеєю і принесло б купу незручностей держслужбовцям.

Тому Хе Ю притримав свої пустотливі думки і сказав:

— Думаю, вас це ніяк не обходить.

— ...

З морозно-холодним виразом обличчя Сє Цінчен промовив:

— Не займайся дурницями. Ти надто юний і навіть ще ні з ким не зустрічається, то навіщо цікавитись такими речами?

На диво для себе Хе Ю трохи засмутився через його холодний тон і відразу, що зблиснула в його очах.

Хто він такий, щоб втручатись в його справи?

І взагалі, які між ними стосунки?

У Хе Ю раптом знову зросло бажання провокувати його.

Якусь мить він мовчки дивився в ці персикові очі, перш ніж скривити губи в саркастичній, багатозначній усмішці:

— Вам не треба хвилюватися за мене, Сє-ґе. Дуже скоро я почну з деким зустрічатись

Після павзи він додав:

— Коли прийде час, я спитатиму у вас поради. Ви старші за мене і досвідченіші, враховуючи, що ви вже були одружені і навіть розлучилися. З таким досвідом ви точно знаєте, як поводитися з дівчатами. Тож, будь ласка, професоре Сє, коли я прийду просити у вас поради, дайте мені побільше корисних вказівок.

Очі Хе Ю зблиснули, а посмішка стала ще більш підступною і жорстокою.

— Але мене дещо цікавить. Ви з невісткою так довго були одружені - чому в неї немає дітей?

Обличчя Сє Цінчена спохмуріло.

— ...

Цей хлопчина, який вдавав із себе вихованого і стриманого перед усіма, крім Сє Цінчена, у цю мить був схожий на злісного звіра, що повернувся до свого лігва й скинув людську маску.

Хе Ю ліниво опустив свої мигдалеподібні очі, і з натяком на насмішку в голосі спитав:

— Це тому, що ви, професоре, не змогли?

Після кількох секунд тиші Сє Цінчен згріб негідника за комір і скинув на підлогу, а слідом за ним його подушку та ковдру, поховавши його під постіллю.

Хе Ю хотів його спровокувати, але не думав, що реакція буде аж такою. Сє Цінчен кипів. Так, він не був фанатом сексу – загалом, був досить байдужим до нього - але що за дурню ніс цей малий поганець?!

— Хе Ю, - Сє Цінчен витріщився на нього, його погляд і голос приправлені крихтами криги. – Наскільки ти, в біса, ще зелений?!

Він встав, поправив свій одяг і вийшов з кімнати, виказавши свій гнів гучним гуркотом дверей.

Він вийшов на ґанок поліцейської дільниці, запалив сигарету і затягнувся нею.

Сє Цінчен ненавидів, коли при ньому згадували Лі Жвоцьов, але Хе Ю завжди знав, як вжалити його у слабке місце якнайболючіше.

Він прихилився до одвірка і ще раз глибоко затягнувся. Його одяг і волосся були в безладі – геть не той прискіпливий і суворий вигляд, який він мав зазвичай. Вкрай похмурий, брови зведені над налитими кров’ю очима. Прокусивши пересохлими губами сигаретний фільтр, він втупив порожній погляд в ніч, являючи собою декадентську красу, яку зазвичай не побачиш.

Молодий офіцер, що проходив повз, кинув на нього погляд, а тоді підійшов і подав йому банку холодного пива:

— Кепський настрій, товаришу? Я розумію, те, що сталося сьогодні ввечері... га? Сє-ґе? Чого ти тут?

Впізнавши голос, Сє Цінчен виринув із своєї задуми і поглянув на поліцейського.

— ...Чень Мань?

Сє Цінчен був знайомий із Чень Манєм через старшого брата останнього, який також був поліцейським і підопічним батька Сє Цінчена. На жаль, брат Чень Маня загинув при виконанні обов’язків.

Чень Мань пішов стопами брата, вступивши до університету, щоб стати офіцером поліції, і зараз повільно просувався кар’єрними сходинками. Сє Цінчен навіть кілька разів уже стикався з ним у місцевому відділку.

Справжнім ім’ям Чень Маня було Чень Янь, але оскільки він у всьому був надто квапливим, його сім’я дала йому прізвисько «Чень Мань*» в надії трохи уповільнити його, потім поступово всі стали називати його Чень Мань і так і повелось.

 

*Повільний

 

— Сє-ґе, як ти виявився втягнутим у цю справу?

— Це довга історія, - Сє Цінчен зітхнув, усе ще з сигаретою в роті, відкрив своє пиво, легенько вклонився на знак подяки, а тоді притулився до стовпа і глянув у темряву ночі.

Чень Мань якийсь час мовчки постояв поряд, зрозумів, що той не має наміру пояснювати, і вирішив змінити тему:

— Сє-ґе, тобі не холодно? Я можу дати тобі свій піджак...

— Ні, не холодно. Як може бути холодно в такий жаркий день?

— За календарем уже осінь...

Сє Цінчен уже був роздратований, а цей малий розводив тут пусті балачки, що аж ніяк не покращило його настрою.

— Можеш іти, - не обертаючись, сказав Сє Цінчен. - Я не в гуморі про щось говорити. Дякую за пиво.

— Ти справді в порядку?

— Так.

Тільки тоді Чень Мань пішов, озираючись кожні кілька кроків.

— Зачекай, - раптом гукнув його Сє Цінчен. - Повернись.

Чень Мань, не вагаючись, рушив назад.

На його подив, Сє Цінчен схопив його за поліцейську форму. Оскільки вони були давно знайомі, Сє Цінчен не дбав про ввічливість і, потягнувшись до його кишені, дістав звідти пачку сигарет.

Хоча сам Чень Мань не курив, інші офіцери курили, і було зручно носити із собою пачку, працюючи з різними відділами.

Взявши сигарети, Сє Цінчен поправив форму Чень Маня і поплескав його по плечу:

— Тепер іди.

— ...Ох. Не кури багато, ґе. Ти останнім часом забагато палиш.

Сє Цінчен знову не звернув на нього уваги, просто прихилився до стовпа, докурюючи сигарету, і не озирнувся, коли той пішов.

Незабаром позаду знову почувся звук кроків.

— Хіба ти зараз не маєш багато роботи? – нетерпляче прогарчав Сє Цінчен.

— І яка у мене має бути робота?

— ...

Цей голос належав не Чень Маню. Сє Цінчен озирнувся і впевнився, що то був Хе Ю. Його погляд ще більш похолов, і він відвів очі, не сказавши ні слова.

Хе Ю якийсь час постояв біля нього мовчки, перш ніж неохоче порушити тишу:

— Вибач, лікарю Сє. Щодо тебе і невістки, мені шкода...

Це було для Сє Цінчена останньою краплею. Хе Ю був занадто безтактовний і перейшов усі межі. Зовні здавалося, що Сє Цінчен спокійний по натурі, але це лише тому, що він весь час стримувався.

Це вибачення виглядало скоріше як сарказм, що розізлило його ще більше. Він міг би витерпіти нахабство Хе Ю, але спалахнув, щойно почув його фальшиві вибачення. Хе Ю бракувало щирості, як і його батькам, людям, що в особистих стосунках поводились так само, як у бізнесі і які йшли на певні кроки тільки задля згладження кутів. Навіть самі його вибачення виглядали як шаблон звернення капіталіста.

Ці вибачення розбили стоїчну маску Сє Цінчена, у його серці піднялось довго стримуване роздратування, і він плеснув Хе Ю в лице пивом, яким пригостив його Чень Мань.

— За що ти вибачаєшся? – крижане пиво крапало з волосся Хе Ю і стікало його обличчям, але тон Сє Цінчена був іще холоднішим. – У твоєму вибаченні не було і натяку на щирість. Твоя гра може спрацювати з іншими, але вона марна зі мною. Я знаю усі твої трюки.

— ...

Хе Ю не видав ні слова. Вперше в його житті хтось плеснув йому в обличчя напоєм, і він все ще не міг оговтатись, коли Сє Цінчен продовжив свою вербальну атаку.

— І ще. Припини говорити «невістка», ми з нею вже розлучились, а якби й ні, я тобі не рідний брат, тож вона не могла б бути тобі невісткою. Один твій вигляд мене бісить, тож дозволь мені більше не бачити тебе сьогодні!

Хе Ю якусь мить переварював слова Сє Цінчена, потім проговорив, виділяючи кожне слово:

— Тоді що ти хочеш, щоб я зробив? Взяв свої слова назад?

Краплі пива все ще збігали між його темними бровами, коли на його губах повільно з’явилася усмішка, настільки лагідна, що була лякаючою.

— Чи... ти хочеш, щоб я, вибачаючись, став на коліна? Щоб показати свою щирість?

— Тобі нічого не треба робити, -сказав Сє Цінчен, сплюснув в руках пивну банку і, дивлячись в очі Хе Ю, кинув її до урни. - Просто запам’ятай, Хе Ю: навіть якщо я невдаха, коли мова заходить про любовні справи, але ти не той, хто може кепкувати з мене. З тим, як лицемірно і ненормально ти поводишся з людьми, ніхто ніколи по-справжньому не вподобає тебе. Ти щойно казав, що хочеш невдовзі комусь зізнатися? Просто спробуй і побачиш.

— ...

— Мені байдуже, хто тобі подобається - якщо вона зможе залишитися з тобою більше місяця, я, в біса, візьму собі твоє прізвище.

 

 

 

Авторці є що сказати:

Не поспішайте. Чень Ман — суперник у любові, друзі вітають офіцера Ченя~

 

Маленький театр:

Ну, я не знаю, що писати про сучасний малий театр, тож давайте поговоримо про початковий образ малого Хе ~ Вам не потрібно сприймати це серйозно. Я закинула це, коли знайшла це не цікавим. Світобудова з роботами займала б багато часу, але я не маю таких амбіцій, краще писатиму про кохання==

Початковий Сяо Хе був нелегальним роботом з холодною кров’ю, а його вік – просто його заводські налаштування. Це була наукова фантастика, світ з дуже розвиненими технологіями, де люди не виглядають старими, і лікар Сє міг бути набагато старшим. Шкода, що не можна так само відкинути непотрібні предмети в навчанні, – зітхнула Баобао (???)

Якби Сяо Хе був з початкової версії, сьогоднішня сцена виглядала би так:

Сє Цінчен не зміг не бризнути напоєм в обличчя свого натхненника.

Хе Ю запанікував.

Кінець тексту.