Щойно зайшовши на подвір'я, Цзі Мінся побачив, як повз нього промайнула темна тінь.
Він придивився і побачив, що тінь сформувала фігуру і стала біля дверей будинку, повільно махаючи йому рукою.
Гори вдалині були темні, рисові поля за селом були темні, і в будинку бабусі Цзі було темно.
Єдиним джерелом світла для Цзі Мінся в цей момент був вуличний ліхтар на узбіччі дороги до Села Бананового Листа.
Але світло ліхтаря сягало максимум подвір'я родини Цзі і не могло потрапити в будинок.
Людиноподібна тінь стояла на перетині подвір'я та будинку. Вона стояла мовчки, чекаючи, поки Цзі Мінся не кинеться в її тенета.
Цзі Мінся стиснув у руці телефон, а палець залишив на кнопці увімкнення ліхтарика. Покладаючись на свою пам'ять, він крок за кроком попрямував до будинку.
Коли Цзі Мінся дійшов до дверей будинку, чорна тінь вже зникла.
Усередині будинку була непроглядна темрява, але, на диво, Цзі Мінся відчував, що будинок був дуже "живим".
Усе Селище Бананового Листа було тихим, наче там не було жодної живої людини. Було так тихо, що він часто міг чути власне дихання.
Але в цей момент з будинку сім'ї Цзі почувся стукіт і тупіт, а також інші переривчасті звуки.
Іноді це були звуки людей, які ходили, іноді - звуки плачу і сміху, що накладалися один на одного.
Були плач немовлят, зітхання чоловіків і жінок, кашель літніх людей.
Ці звуки долинали здалеку і зблизька, іноді за спиною, а іноді у вухах, через що Цзі Мінся відчував, що навколо нього стоїть незліченна кількість "людей".
Цзі Мінся деякий час уважно прислухався, а коли почув кашель старої жінки, то не втримався і прошепотів: "Бабуся?".
Навколо раптом стало тихо.
Ніби всі були налякані його голосом, всі перестали розмовляти і, повернувши голови, мовчки дивилися на нього.
У Цзі Мінся раптом з'явилися мурашки по шкірі.
Він інстинктивно хотів повернути назад і покинути це місце, яке виглядало дуже небезпечним.
Але він не міг піти.
Якщо слова Чжоу Тао нагадали йому про небезпеку, то коли він почув будинок бабусі Цзі, він став ще більш рішучим.
Цзі Мінся стояв біля входу до вітальні, його мозок швидко обертався.
Планування першого поверху будинку бабусі Цзі було дуже простим. Після вхідних дверей була невелика зона для перевзування, за якою йшов коридор. Ліворуч була кухня, праворуч - гостьова спальня і сходи на другий поверх.
Здавалося, що голос бабусі Цзі доносився з вітальні.
У вітальні стояв диван, журнальний столик і тумба під телевізор.
Поруч з диваном стояв сервант, в якому бабуся Цзі зберігала буддистські намиста.
Коли бабуся Цзі була вільна, вона сиділа біля буфету і розкладала буддійські намистини. Тож чи могло статися так, що бабуся Цзі сиділа біля буфета у вітальні?
Подумавши про це, Цзі Мінся не міг не піти в напрямку дивану.
У порівнянні з "жвавою атмосферою", що панувала раніше, зараз у вітальні панувала мертва тиша, тому кроки Цзі Мінся звучали надзвичайно голосно.
Чим далі він заходив, тим нижчою ставала температура. Здавалося, що кисень навіть розрідився.
Будинок бабусі Цзі завжди був відкритим і світлим, незалежно від площі чи висоти поверху, все було побудовано відповідно до специфікацій великих сімейних будинків у давнину.
Але в цей момент у Цзі Мінся було відчуття, що вони йдуть не будинком, а вузьким і темним тунелем глибоко в горах.
Порив холодного повітря прийшов зсередини, від чого температура тіла Цзі Мінся різко знизилася.
Було ще літо, а він щойно повернувся додому. До цього він був спітнілий, але раптовий холод відчувався так, ніби його занурили в крижаний льох.
Він був одягнений у футболку з короткими рукавами і не мав ніякого захисту від холоду. Його кінцівки трохи затерпли від переохолодження, і він міцно стиснув телефон. Він переборов страх перед невідомістю в темряві і нарешті інстинктивно підійшов до дивану.
"Бабусю?" покликав Цзі Мінся тихим шепотом.
На дивані почувся "скрип", наче людина, що сиділа на ньому, м'яко поворухнулася у відповідь на поклик Цзі Мінся.
Цзі Мінся набрався сміливості і простягнув руку до того місця.
Він торкнувся холодного тіла.
Груба шкіра обтягувала закляклі кінцівки. Дотик був холодним і твердим, як у замерзлого трупа.
Біля вух Цзі Мінся пролунав дивний сміх.
Цзі Мінся злякався і одразу ж відпустив її. Він зробив крок назад, і його обличчя зблідло.
Річ, до якої він доторкнувся, впала з дивана на землю, і з її тіла випромінювалося блідо-зелене світло, показуючи річ у всій її повноті.
Цзі Мінся придивився уважніше і побачив, що замість його бабусі там був ідол Гуань Ю, який Чжоу Тао встановив у міні-супермаркеті.
Ідол приземлився обличчям догори, його обличчя було трохи перекошене, але очі дивилися прямо на Цзі Мінся.
В очах блимала образа, а шкіра на обличчі була блідо-білою. Слабке зелене світло робило його ще більш жахливим, ніж труп.
Цзі Мінся вжахнувся і зробив кілька кроків назад. Не вагаючись, він розвернувся і побіг у напрямку до дверей.
Ймовірно, через свій поспіх, Цзі Мінся постійно спотикався об якісь речі!
Зі звуком падіння кількох речей, Цзі Мінся разом з предметами домашнього вжитку на журнальному столику впав на землю.
На журнальному столику стояли більшість речей щоденного вжитку бабусі Цзі, наприклад, тарілки для фруктів, коробки для серветок, скарбнички для монет тощо. Велика купа речей впала на землю і розлетілася навколо Цзі Мінся.
Цзі Мінся затремтів і з жахом подивився на ідола. Він простягнув руку, схопив речі навколо себе і кинув їх в ідола.
Після цього Цзі Мінся підхопив ще одну скриньку з монетами, швидко підвівся і кинувся до дверей.
Коробки з тканинами з глухим стуком врізалися в тіло ідола.
Цзі Мінся вхопив скарбничку і встиг добігти до дверей, але виявив, що двері насправді були зачинені без його відома.
На мить він був наляканий, а потім розвернувся і кинувся до місця, де були кухонні двері. Поруч з кухнею був невеликий балкон з хвірткою, яка вела прямо на задній двір.
Однак Цзі Мінся тільки-но зайшов на кухню, як наштовхнувся на щось лоб у лоб.
Це було схоже на застиглий труп. Ідол, який щойно лежав на дивані, насправді вбіг на кухню і перегородив йому шлях!
Цзі Мінся відступив на кілька кроків назад і знову перекинув щось на кухонному столі.
Цього разу на підлогу впали різні порцелянові та скляні вироби.
Хаотичні звуки розбиття рознеслися по всьому будинку, а осколки скла посипалися Цзі Мінся на ноги. Цзі Мінся стояв за обіднім столом, його обличчя було білим, а тіло неконтрольовано тремтіло, ніби він міг знепритомніти будь-якої миті.
Весь будинок перетворився на замкнений простір, в якому він опинився в пастці, з глухим кутом перед ним і ідолом Гуань Юй за спиною.
Втекти було нікуди.
Цзі Мінся притулився до обіднього столу і повільно сповз на землю, ніби втративши всі свої сили. Він сховав голову в коліна, і хоча виразу його обличчя не було видно, його тіло постійно тремтіло. Було видно, що він зломлений, як переляканий страус, що чекає смерті.
В цей час Чжоу Тао, який довгий час не видавав жодного звуку, раптом заговорив з одного боку: "Мінся, бабуся Цзі все ще чекає на тебе".
Цзі Мінся здригнувся і притих.
Голос Чжоу Тао пролунав знову: "Якщо ти не прийдеш, вона помре".
На ці слова Цзі Мінся нарешті відреагував. Його голос тремтів і був приглушений, оскільки лунав з-під його рук: "Чжоу Тао ...... ми не маємо з тобою ворожнечі ...... чому ти так робиш ...... хіба ми не виросли разом як добрі друзі ......".
"Так, ми хороші друзі". Чжоу Тао зітхнув, почувши запитання Цзі Мінся. "Мінся, ти не знаєш, як я був шокований, коли побачив тебе. Ти ніколи не зможеш зрозуміти, що я відчув у той момент. Ми, очевидно, були хорошими друзями, але чому наші долі склалися так по-різному?"
Цзі Мінся сказав: "Ти, у тебе був рак, але ти одужав ......, яка різниця між нами?"
"Ти не розумієш, ти нічого не розумієш". Чжоу Тао посміхнувся: "Ось чому я прийшов до тебе. Чому твоє життя таке гарне, а моє таке гірке? Доля надто несправедлива, але щоб повернути рівновагу, тобі судилося повернутися до Селища Бананового Листа саме в цей час, судилося зустріти мене ......".
"Я не розумію, про що ти говориш". Цзі Мінся затремтів.
"Це не має значення, якщо ти не розумієш, ти просто повинен укласти зі мною угоду". сказав Чжоу Тао. Його далекий голос поступово наблизився до Цзі Мінся. Він побачив тендітну зовнішність Цзі Мінся і не міг дочекатися, щоб підійти ближче до Цзі Мінся, і сказав переконливим голосом: "Якщо ти погодишся, я негайно звільню твою бабусю, як щодо цього?"
"Що ти хочеш, щоб я зробив?" Цзі Мінся почув голос Чжоу Тао зовсім близько і не міг не підняти голову, його очі були млявими, коли він запитував.
Чжоу Тао був задоволений, коли побачив спітнілу голову Цзі Мінся і його бліде обличчя.
Він заспокоївся і сказав Цзі Мінся: "Я хочу, щоб ти добровільно став моїм людським супом".
"Людським супом?" Цзі Мінся був приголомшений, здавалося, не розуміючи, що це означає.
"Це суп, приготований з людського довголіття для мого харчування. Ми з мамою хворі на рак, і якби ми були звичайними людьми, то давно б померли, але у нас є секретна формула, яка дозволяє нам поглинати чуже довголіття і виживати". Чжоу Тао терпляче пояснював Цзі Мінся. "Ми покладалися на допомогу селян, щоб вижити, але з часом ефект довголіття звичайних людей стає гіршим, тільки ті, хто має особливу статуру, можуть задовольнити нас..."
Чжоу Тао важко дихав, коли говорив, наче голодний привид, який не міг дочекатися, щоб поїсти: "Ми помітили тебе, як тільки ти повернувся. Ти відрізняєшся від усіх інших. Мінся, ми з тобою, очевидно, схожі за віком, і ми виросли разом, як друзі, але чому Бог так несправедливий до мене, змушуючи мене стати такою людиною зараз, в той час як ти ......".
Він говорив з тугою: "Ти молодий, енергійний і сповнений сили, якої ми прагнемо. Ти один можеш наповнити мене і мою матір ...... Ти не знаєш, я не міг дочекатися зустрічі з тобою з того моменту, як побачив тебе. Я хотів тебе з'їсти, я так сильно хотів бути схожим на тебе ......"
Сказав він і не втримався, щоб не простягнути руку, щоб погладити обличчя Цзі Мінся.
Цзі Мінся відчув, як холодна рука торкнулася його щоки, і хоча він намагався стримувати свої емоції, він інстинктивно відступив назад, щоб уникнути холодних, як труп, рук Чжао Тао.
Обличчя Цзі Мінся було блідим, а очі втупилися в темну порожнечу, коли він запитав Чжоу Тао: "Де моя бабуся? Вона ще жива?"
Чжао Тао був захоплений зненацька, і його рука залишилася в повітрі. Він відчув опір і огиду Цзі Мінся, але не тільки не розсердився, на його обличчі навіть з'явилася дивна посмішка: "Не бійся, я не вб'ю тебе. Поглянь на все Селище Бананового Листа, ніхто не помер, окрім перших нещасних випадків. Я просто хочу отримати твою силу, я буду дуже ніжним ......".
Цзі Мінся відчув, що він наближається, і зціпив зуби: "Твоя мета - я. Я хочу побачити свою бабусю і переконатися, що вона в безпеці, перш ніж я зможу розглянути твою пропозицію".
"Без проблем." Чжоу Тао подивився на жалюгідний і безпорадний вигляд Цзі Мінся і дуже великодушно погодився на його прохання.
"Твоя бабуся на сходах, ти побачиш її, коли підеш туди". сказав Чжоу Тао.
Цзі Мінся повільно підвівся з землі і трохи похитнувся через свої слабкі ноги. Через тремтіння він не міг поспішити туди, де була бабуся Цзі, і лише постоявши там кілька хвилин і відновивши сили, він зробив крок вперед.
Чжоу Тао уважно спостерігав за Цзі Мінся. Лише переконавшись, що його руки і ноги дуже слабкі, і що він не має достатньо сил, щоб йти, він відійшов з дороги і пропустив бабусю Цзі.
Бабуся Цзі сиділа в кутку посеред сходів. Оскільки в кімнаті було темно, Чжоу Тао обережно посвітив зеленим світлом ідола на тіло бабусі Цзі.
Під слабким зеленим світлом бабуся Цзі сиділа на сходах з відкритими очима, дивлячись на Цзі Мінся, яка крок за кроком наближалася до неї.
Спочатку Цзі Мінся занепокоївся, що ця бабуся Цзі - несправжня. Лише коли він підійшов ближче і побачив вираз її обличчя, він переконався, що вона справжня.
Бабуся Цзі не спала з самого початку, і коли вона побачила, що до неї підходить Цзі Мінся, її обличчя, яке завжди було стереотипно серйозним, тепер виражало гнів і смуток.
Цзі Мінся миттєво зрозумів вираз обличчя бабусі Цзі.
Вона була розгнівана тим, що Цзі Мінся знав про небезпеку і все одно побіг назад, і засмучена тим, що Цзі Мінся катував Чжоу Тао, тим,що він остаточно не погодився на прохання Чжоу Тао.
Цзі Мінся уважно подивився на свою бабусю. Хоча вона виглядала трохи виснаженою, вона все ще була живою і не постаріла, що заспокоїло його.
Він відтягнув куточок рота і спробував подарувати бабусі Цзі заспокійливу посмішку: "Все гаразд".
Далі
Розділ 77.1
Бабуся Цзі дивилася на Цзі Мінся з суворим обличчям, але не могла не затремтіти, коли побачила, що Цзі Мінся, який явно був наляканий до смерті, намагається показати посмішку, щоб заспокоїти її. Каламутні очі стали вологими, бабуся Цзі подивилася на Цзі Мінся і відкрила рот. Вона хотіла щось сказати йому, але не могла вимовити жодного звуку, лише звук прискореного дихання. Побачивши це, Цзі Мінся поспішно запитала Чжоу Тао: "Чому вона не може говорити?" "Вона трохи збуджена, тому це нормально, що вона не може заснути". Чжоу Тао відповів байдуже, а потім закликав: " Ти бачив людину, чи не час співпрацювати зі мною?" Він сказав це, злизуючи слину, яка ось-ось мала потекти по кутику рота, коли він жадібно дивився на Цзі Мінся, ненавидячи те, що не може висмоктати його довголіття на місці. Цзі Мінся подивився на бабусю Цзі, яка не могла говорити, і промовчав. Моторошне зелене світло, що сяяло на тілі бабусі Цзі, відбивалося на обличчі Цзі Мінся. Він трохи опустив голову, і на зазвичай веселому обличчі вперше з'явилася лють. Стоячи спиною до Чжоу Тао, він тримав в одній руці свій мобільний телефон, а іншою швидко робив якісь дії. "Ти сказав, що я особливий не тільки тому, що в мені достатньо енергії, щоб збільшити тривалість вашого з Чжоу Мей життя, але й тому, що ти не можеш висмоктати з мене життя без моєї згоди, чи не так?" Чжоу Тао трохи звузив очі на слова Цзі Мінся: "Цзі Мінся, що ти маєш на увазі, коли кажеш, що намагаєшся дати задній хід? Ти думаєш, що я нічого не зможу тобі зробити тільки тому, що ти зустрів бабусю Цзі, чи не так?" "Здається, я вгадав." Цзі Мінся трохи розсміявся. Чжоу Тао почув сміх Цзі Мінся, і в його серці з'явилося погане передчуття. Цзі Мінся має бути боягузливим, наляканим, збожеволілим і повністю в його владі. Навіть якщо він засміється, то пронизливим і божевільним сміхом. Як може перелякана людина видавати такий знущальний сміх у цей момент? Думаючи про це, обличчя Чжоу Тао змінилося, і він швидко пішов до сходів. Як тільки він ступив на сходи, Цзі Мінся, ніби повністю передбачаючи його дії, розвернувся і підняв якийсь предмет в руці, націливши його на Чжоу Тао... Чжоу Тао побачив лише сліпуче світло в очах і рефлекторно заплющив очі. Але було ще занадто пізно. У всьому будинку було темно, і лише тіло бабусі Цзі освітлювалося блідо-зеленим світлом. Але це світло було надзвичайно тьмяним, і лише за його допомогою можна було щось розгледіти. Чжоу Тао пристосувався до темряви, тому раптове сліпуче світло змусило його закричати. Він зробив крок назад, прикриваючи очі. Фізіологічна реакція призвела до того, що його очі зморщилися і на місці пролилися фізичні сльози. Не кажучи вже про те, щоб підійти до бабусі Цзі, він не міг навіть підняти голову перед сліпучим світлом, не те що розплющити очі. "Цзі Мінся, ти довбаний ......" Чжоу Тао не втримався від прокльону, коли зрозумів, що його дурить Цзі Мінся. Але незабаром він навіть не міг проклинати. Коридором пронісся запах гару. Цзі Мінся посвітив ліхтариком в очі Чжоу Тао і одразу ж увімкнув запальничку, яка була захована в скарбничці. Монети в скриньці були світлішими за кольором, ніж звичайні монети. Текстура також була тоншою, тож вони явно були фальшивими. Що ще важливіше, червоною ручкою на мідних монетах був намальований візерунок, а поруч з візерунком були два великих слова, які читалися так -----[Позичайте довголіття] Цзі Мінся подивився на червоні слова з гнівом на обличчі. Все почалося з учорашнього вечора. Після того, як привид постукав у двері, Цзі Мінся зробив висновок, що все це, згідно з подіями, про які розповіла бабуся Цзі, може бути пов'язано з Чжоу Мей і Чжоу Тао. Він пішов до супермаркету, щоб розібратися, але випадково виявив, що сім'я Чжоу виїжджає з Селища Бананового Листа. Перед від'їздом Чжоу Тао попросив Цзі Мінся допомогти йому зробити останню доставку до будинку тітки Ченг. Цзі Мінся погодився, щоб запобігти поверненню до Селища Бананового Листя такої небезпечної людини, як Чжоу Тао. Коли кур'єр побачив Цзі Мінся, на його обличчі з'явився переляк, і він одразу ж втік. Цзі Мінся зустрівся з тіткою Ченг, і коли вона дізналася, що кур'єром був Цзі Мінся, тітка Ченг також була шокована і ледве дочекалася, щоб зачинити двері, не бажаючи більше з ним розмовляти. Можливо, саме тому, що вона бачила, як росте Цзі Мінся, тітонька Чен наказала Цзі Мінся піти додому і отримати більше інформації від бабусі Цзі, перш ніж зачинити двері. На той час Цзі Мінся був спантеличений і не розумів, що відбувається. Він відчував, що істина була близько, але через відсутність ключових підказок він не міг її знайти. Лише коли він повернувся до будинку бабусі Цзі і був готовий відчинити хвіртку, в його голові раптом промайнула картинка. Коли він повернувся додому вчора, на воротах висіла невелика сумка з товарами. У пакеті були речі повсякденного вжитку та їжа, а на пакеті була написана назва магазину. Цзі Мінся згадав, що саме він тоді допомагав бабусі Цзі занести сумку в будинок, і він також подивився, що купила бабуся Цзі. Окрім речей повсякденного вжитку та їжі, всередині була також пачка дрібних грошей. Тоді він помітив, що колір грошей дещо відрізняється від звичайного. Але через шок від того, що бабуся Цзі змінилася, Цзі Мінся швидко забув про цю маленьку деталь. І лише в той момент біля воріт Цзі Мінся раптом згадав про цю маленьку деталь. У той же час у свідомості Цзі Мінся швидко з'явилася сцена з минулого. Коли він в'їжджав у Селище Бананового Листя, то проходив повз міні-супермаркет і побачив тітоньку Ченг, яка виходила з супермаркету з товарами. У цей момент його каблучка випромінювала слабке світло. Він повернувся до будинку бабусі Цзі і побачив товари, які вона купила, а також здачу; Тієї ночі в їхні двері постукав привид; Наступного дня Цзі Мінся зустрів Чжоу Тао і побачив ідола; Чжоу Тао мав браслет з мідних монет, а в руці ідола був ланцюжок з мідних монет. Кінець ланцюжка спрямований на того, хто поклоняється, ніби він хоче попросити у того, хто поклоняється, життя; Наступного дня Цзі Мінся допоміг тітці Чен отримати її товари, але вона отримала лише морепродукти та паперові гроші ....... Єдине, що можна було пов'язати від початку до кінця - це гроші. Оскільки вони були розділені на два види: мідні монети та паперові гроші, було легко проігнорувати підказку. Але коли він нарешті зрозумів, що проблема була в грошах, Цзі Мінся був схожий на заблукалого мандрівника, який розвіяв хмари і раптом отримав правильний шлях вперед. Чжоу Мей і Чжоу Тао якимось чином роздобули таємничий предмет, пов'язаний з монетами, і, поклоняючись йому, вони могли використовувати таємничий предмет, щоб висмоктувати довголіття інших, щоб продовжити своє власне життя. Першими, у кого висмоктали життя, повинні були стати приїжджі в'єтнамські хлопчики. Згідно з наявними даними, Чжоу Мей ай Чжоу Тао повернувся до села Бананового Листя тієї ночі і одразу ж націлився на двох в'єтнамських хлопчиків. Можливо, вони були занадто жадібними, і обох хлопчиків обсмоктували, поки вони не стали схожими на чоловіків середнього віку і не померли. Щоб приховати свій злочин, Чжоу Мей і Чжоу Тао підпалили трупи. Наступного дня мешканці села знайшли два чоловічі трупи середнього віку. Вони не знали ні їхніх осіб, ні імен. Селяни були налякані, і хтось міг би пов'язати їх зі зниклими в'єтнамськими хлопчиками. Через кілька днів селяни виявили, що їхні родичі, які приїжджали в гості, зникли. Вони повідомили про це в поліцію, але через відсутність спостереження в селі, тіла не могли бути знайдені, і справу врешті-решт розглядали як справу про зникнення людини. Оскільки ці двоє були іноземцями, місцева поліція не мала їхніх генетичних файлів, а їхній вік не збігався з віком трупів середнього віку. Тож вбивство і справа про зникнення людей зрештою розглядалися як дві різні справи. Таким чином, Чжоу Мей і Чжоу Тао були повністю вільні від підозр, і нікому навіть на думку не спадало, що вони можуть бути злочинцями. Аж поки все Селище Бананового Листа не було оповите мороком примари, що стукає у двері. Єдине, чого Цзі Мінся ніяк не міг збагнути, - чому Чжоу Мей і Чжоу Тао так і не були притягнуті до відповідальності за те, що висмоктували довголіття в селі, навіть після стількох років. І чому вони раптом вирішили покинути село? Цзі Мінся був спантеличений, поки не зрозумів, що монети були ключовим ключем до розгадки. Перед тим, як Чжоу Тао пішов, він навмисно влаштував пастку для Цзі Мінся, щоб отримати товар, бажаючи зробити Цзі Мінся своєю мішенню. І час його раптового переїзду припав на наступний день після того, як Цзі Мінся повернувся до села. Цзі Мінся здогадався, що його чекає несподівана звістка. Чжоу Тао прийшов по нього. Він тільки-но все зрозумів, коли Чжоу Тао накинувся на бабусю Цзі. У будинку панувала темрява, і бабуся Цзі була в небезпеці. Чжоу Тао сховався в будинку і погрожував Цзі Мінся увійти. Цзі Мінся міг лише наполягати на своєму і вдавати, що нічого не знає. Увійшовши до будинку, Чжоу Тао інсценував переляк, щоб спробувати зламати психологічний захист Цзі Мінся. Якби це сталося кілька місяців тому, Цзі Мінся дійсно злякався б до втрати свідомості. Але вони з Юй Нін пережили так багато надприродних подій. Минулої ночі привид, що постукав у двері, налякав його, але, хоча він і злякався, у нього все ж були на те причини.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!