сказав Цзі Мінся: "Мені не потрібно було б бігти нагору, щоб знайти книгу реєстрації домогосподарств, поки ти готуєш їжу. За кордоном одностатеві шлюби реєструються за паспортами. Наші книги реєстрації домогосподарств і посвідчення особи не можуть бути використані за кордоном".

Завдяки романам данмей, які він читав, Цзі Мінся мав деяке уявлення про одностатеві шлюби.

Бабуся Цзі почала хвилюватися, почувши слова Цзі Мінся.

Зрештою, пояснення Цзі Мінся мало сенс з точки зору логіки.

Однак її давнє враження від Цзі Мінся все ще не давало їй спокою, і вона з підозрою подивилася на Цзі Мінся: "Це правда?"

"Звичайно, це правда. Навіть якщо ти не віриш мені, ти повинна довіряти своєму телефону. Ситуація з реєстрацією в готелі записана в додатку, не тільки я, але й багато моїх однокласників були зі мною. Як я міг піклуватися про кохання, коли зі мною було стільки друзів". Останнє речення Цзі Мінся вимовив з почуттям провини, коли подумав про спільний номер з Юй Нін.

Але записи в додатку показували, що він зупинився у звичайному двомісному номері з Юй Нін, а не з тим, хто має прізвище Ке.

Щоб змусити бабусю Цзі повірити в те, що він сказав, Цзі Мінся негайно поклав телефон перед бабусею Цзі.

Бабуся Цзі подивилася на телефон, а потім опустила очі на телефон. У цей момент на екрані з'явився запис про перебування Цзі Мінся в готелі Quanzhuang.

Побачивши, що Цзі Мінся слухняно сидить перед нею і чекає на відповідь, бабуся Цзі не могла не простягнути руку і не прокрутити запис трохи вниз, хоча їй і не хотілося втручатися в особисте життя Цзі Мінся.

Імена Чжао Чжоуюе, Чен Чжен та інших дійсно з'являлися одне за одним.

Бабуся Цзі подивилася на імена сусідів Цзі Мінся, які були записані поруч з Цзі Мінся, і була приголомшена. Її рука випадково здригнулася, і вона якимось чином вискочила з додатку і повернулася до останнього відкритого додатку на телефоні.

Останньою програмою на телефоні Цзі Мінся була програма для дзвінків, і на екрані з'явився журнал дзвінків.

Бабуся Цзі прочитала записи про реєстрацію в готелі і не мала наміру читати далі, але раптом з'явилася сторінка журналу дзвінків. Чорні ієрогліфи на білому тлі особливо привертали увагу, і бабуся Цзі мимоволі глянула на неї.

Цзі Мінся дзвонив багатьом людям, там був її номер, там були Чжао Чжоуюе, Чен Чжен, Бао Гуан'юань і так далі. Там були всілякі імена, але вона не бачила хлопчика на прізвище Ке.

Час на сторінці дзвінка був чітко вказаний, тому підробка була неможлива.

Цзі Мінся говорив правду, а вона його неправильно зрозуміла.

Бабуся Цзі зітхнула з полегшенням, але була надзвичайно здивована.

Якщо Цзі Мінся говорив правду, то ситуація була сповнена обставин, яких вона не могла зрозуміти.

Через те, що вона заперечувала проти Цзі Мінся і Ке, стосунки між ними протягом багатьох років були дуже поганими. Тепер її онук, який завжди був неслухняним, раптом змінив свій характер.

Як тільки він прийшов додому, він допомагав їй носити посуд, виконував домашню роботу і майже готував.......

Коли їв, то слухняно сидів навпроти неї; коли його розпитували, то не тільки не кричав і не сварився, а терпляче все пояснював...

Якби не те, що був день і цей підліток перед нею виглядав і говорив точнісінько як її онук, бабуся Цзі просто запідозрила б, що цей Цзі Мінся - підробка.

Розмірковуючи так, бабуся Цзі раптом помітила верхню частину сторінки дзвінків.

У списку записів дзвінків останній дзвінок Цзі Мінся був до людини на ім'я "Юй Нін".

Ю Нін (9)

Цзі Мінся надзвонив Юй Нін дев'ять разів, і Юй Нін не відповів на жоден з цих дзвінків?

Бабуся Цзі помітила цю деталь, підняла голову і побачила, що Цзі Мінся все ще вичікувально дивиться на неї. Бабуся Цзі виглядала збентеженою і повернула телефон назад Цзі Мінся.

"Вибач, це я тебе неправильно зрозуміла". сказала бабуся Цзі.

Її обличчя було блідим, а голос хрипким, як у старої жінки. Її вираз обличчя був гострим, коли вона запитувала його, і коли вона вибачалася, вона також виглядала серйозною і дуже щирою.

Цзі Мінся не очікував, що бабуся Цзі буде вибачатися так урочисто. Він поспішно махнув рукою і сказав: "Це також моя вина, ти зробила так багато дзвінків, а я не отримав жодного з них ...... Я обов'язково буду уважнішим наступного разу".

Бабуся Цзі вислухала запевнення Цзі Мінся, глибше подивилася на Цзі Мінся з повним сумніву животом, але врешті-решт кивнула головою.

Цзі Мінся, звісно, бачив, що бабуся Цзі дивиться на нього з підозрою, але справа дійшла до цього, і йому залишалося тільки пливти за течією.

Бабуся Цзі була персонажем не з оригінальної книги і його родичкою, тому він дуже боявся, що вона побачить його наскрізь. Але тепер, коли він зустрівся з нею, він виявив, що справи йдуть трохи краще, ніж він думав.

Навіть якщо він знав, що бабуся Цзі підозріло ставиться до нього, він вдавав, що не помічає цього.

Другого Цзі Мінся в цьому світі все одно не було.

Розмірковуючи так, погляд Цзі Мінся нарешті зупинився на сивому волоссі бабусі Цзі.

Тепер він хотів зрозуміти, скільки років бабусі Цзі.

Бабуся Цзі підозріло ставилася до теперішньої Цзі Мінся, а Цзі Мінся не знає, як ладнати з бабусею Цзі, тож вони провели день у цій дивній атмосфері.

Вночі Цзі Мінся лежав у своєму ліжку і не міг втриматися, щоб не відкрити свою записну книжку, вагаючись, дзвонити Юй Нін чи ні.

Саме тоді, коли Цзі Мінся вагався, з подвір'я пролунав гучний дзвінок у двері.

Оскільки будинок займав велику площу, бабуся Цзі встановила дверний дзвінок на залізних воротах подвір'я, щоб, коли хтось прийде і подзвонить у двері, людина всередині будинку знала про це.

Цзі Мінся часто жив зі своєю бабусею, тому він, природно, був дуже добре знайомий з дверним дзвінком.

Але в цей момент дзвінок викликав у Цзі Мінся відчуття дискомфорту.

Хоча звук був такий самий, як він пам'ятав, для його вух він звучав надзвичайно голосно і різко.

Цзі Мінся подивився на час. Було вже за 10 вечора.

Для людей у місті 10 вечора була початком нічного життя, але для людей у селі це був час, коли люди лягали спати.

Наприклад, його бабуся вже пішла до своєї кімнати о 20:00, щоб лягти і поспати.

Дверний дзвінок все ще дзвонив, і людина, яка дзвонила, здавалося, була схвильована. Він натискав на кнопку кілька разів, від чого дзвінок задзвенів так швидко, що його неможливо було проігнорувати.

Цзі Мінся поспішно підвівся з ліжка, розсунув штори і визирнув у вікно.

Темне небо огорнуло все село. Окрім вуличних ліхтарів, не світилося жодного житлового будинку.

Озирнувшись навколо, чи то на вулиці, чи то в житлових будинках, скрізь було тихо і не порушувалося жодним звуком.

За винятком дзвінка в двері будинку Цзі Мінся.

Цзі Мінся подивився у бік дверей. Двір був спроектований не тільки для безпеки, але й для зручності повсякденного життя, тому стіна двору і ворота були накриті дахом.

В даний момент місце за воротами було закрите дахом, і з точки зору Цзі Мінся було неможливо побачити, як виглядає людина, що дзвонить у дзвоник.

Цзі Мінся не мав іншого вибору, окрім як запитати: "Хто дзвонить у двері?"

На мить настала пауза, а потім, одразу після цього, дзвін знову механічно задзвонив, і ніхто не відповів за весь цей час.

Можливо, це була його ілюзія, але Цзі Мінся відчув, що після його крику в селі стало ще тихіше.

Дзвінок був таким гучним, що Цзі Мінся мусив вийти з кімнати і швидко спуститися вниз, щоб не розбудити бабусю Цзі та сусідів,

Цзі Мінся поспіхом увімкнув світло, коли йшов коридором.

Світло було ввімкнене, і весь будинок осяяло яскраве світло, одразу ж розвіявши морок темряви.

Почувши, що в двері все ще дзвонять, Цзі Мінся взув капці і вийшов на вулицю, примовляючи: "Іду, йду".

Він сподівався, що той, хто дзвонить, почує його голос і не буде продовжувати дзвонити.

Але той, хто був на подвір'ї, не звернув уваги. Вони не тільки не зупинилися, але й натиснули ще наполегливіше.

Ворота до будинку бабусі Цзі були залізними, наполовину вибоїстими воротами. Посередині вона мала непроникну залізну пластину, а зверху і знизу була видовбана в дуже поширеному стилі сільських воріт.

Цзі Мінся вийшов з будинку і попрямував до воріт. Вуличне освітлення все ще горіло, і на подвір'ї було чисто.

Цзі Мінся міг бачити лише темну тінь через порожнисту частину під залізними воротами, але не міг розгледіти ніг людини.

"Це має бути тінь, що відкидається на землю після того, як на людину світить вуличний ліхтар".

Дверний дзвінок все ще несамовито дзвонив. Цзі Мінся був вражений цим шумом і трохи нетерплячий, бажаючи лише, щоб дзвінок швидше припинився.

Він поспішно поклав руку на хвіртку, але коли вже збирався повернути замок, щоб відчинити ворота, раптом помітив, що криваво-червоний перстень на його безіменному пальці ледь-ледь світиться.

Цзі Мінся на мить завмер і інстинктивно відсмикнув руку, більше не торкаючись замка.

Він подивився на залізні ворота перед собою, а потім подивився на чорну тінь на землі.

У цей момент Цзі Мінся і людину за воротами розділяла лише одна хвіртка.

Вуличне світло падало зверху ліворуч, і його тінь падала праворуч від нього. У тіні було видно кожну деталь його тіла.

Але тінь людини за воротами була розмитою. Це була просто темна маса, і вона була абсолютно невиразною.

Дзвінок у двері все ще дзвонив, і людина за воротами виглядала дуже стурбованою, коли побачила, що Цзі Мінся не відчиняє двері.

Він не тільки несамовито натискав на дверний дзвінок, але навіть замок постійно тремтів.

Звук дзвінка ставав все більш несамовитим. Цзі Мінся озирнувся на чорну тінь і несвідомо зробив крок назад.

У цей момент він раптом побачив екран дверного дзвінка, що висів на стіні.

У будинку бабусі Цзі був встановлений розумний дверний дзвінок з двома пристроями моніторингу. Один з них знаходився в спальні бабусі Цзі, щоб їй було зручніше приймати гостей, коли вона відпочиває. Зрештою, бабуся Цзі була старенькою, її руки та ноги не були спритними, тож вона могла просто відчинити двері зі своєї кімнати; інший був біля воріт і призначався для щоденного використання.

Дзвінок у двері так стурбував Цзі Мінся, що він за звичкою вже збирався відчинити хвіртку. Лише тепер, побачивши екран, він згадав, що домофон також має функцію моніторингу.

Цзі Мінся простягнув руку і обережно натиснув кнопку "увімкнення камери" під монітором.

Екран засвітився, і камера за воротами одразу ж увімкнулася. Вона націлилася на ворота двору, щоб зробити чіткий знімок.

Дзвінок у двері все ще дзвонив, стукіт у хвіртку все ще був таким же гучним, а чорна тінь все ще залишалася за воротами.

Однак на екрані монітора хвіртка до будинку бабусі Цзі була порожня. Там не було нічого.