Двічі ув'язнений

Розділ 4. Двічі ув’язнений

 

Коли Ю Хо вийшов із карцера, у коридорі стояла повна тиша.

Із кімнати навпроти, де перебував лисий чоловік, більше нечулося криків, лише з-під дверей повільно витікала кров.

Він злегка насупився від огиди і обійшов калюжі крові.

Згодом він раптом спинився.

Було дивне відчуття, що за ним спостерігають з тіні. Ніби щось дивилося на нього згори вниз... пара неживих очей.

Ю Хо підняв голову.

Над ним була біла стеля. Окрім тьмяної лампи, там більше нічого не було.

.

- Ох, бляхо! Я мало не проспав час покарання. Ця клята мертвотна пика ж не... -  Хтось кинувся вниз по сходах і, завернувши за ріг, різко спинився.

- Ти! Кхм, ти вийшов?

Ю Хо відвів погляд від стелі.

Тим, хто прийшов, був наглядач № 922.

Він запримітив Ю Хо і одразу ж повернувся до свого офіційного тону. Він швидко сказав:

- Вибач. – І швидко попрямував коридором, перш ніж відчинити закривавлені двері.

За мить вивели лисого чоловіка.

922-й підтримував старого під руки, адже той ледве переставляв ногами.

- Чому ти все ще тут? – Запитав він.

Ю Хо засунув руку в кишеню і ліниво відповів:

- Чекаю на тебе. Не маю жодного бажання перетворитися на попіл.

- Де № 154?

- Не знаю.

- Куди подівся цей клятий виродок? – пробурмотів № 922.

Він поправив лисого і вже не мав сил скаржитися. Він кивнув головою в бік дверей і сказав:

- Ходімо, я відведу тебе назад до екзаменаційного центру.

.

*Невелика будівля в західному стилі, другий поверх*

Цинь Цзюй схрестив руки і ліниво притулився до вікна. Його погляд був спрямовлений вниз.

Світло з кімнати падало на ліс, і він бачив, як 992-й веде двох екзаменованих у снігову бурю.

Цинь Цзю примружив очі і, здавалося, замислився, дивлячись у далечінь.

Несподівано птах, що сидів позаду, хрипко закричав.

За мить Цинь Цзю нарешті видихнув і підвівся.

Він підійшов до столу і почав гратися з дзьобом чорного птаха. Годуючи його зернами, він сказав:

- Тобі не здається, що чогось не вистачає?

Чорний птах хрипко закричав:

- Ах.

- Наглядача?

- А-а.

Цинь Цзю постукав птаха по дзьобу і рушив донизу.

Не встиг він зробити й двох кроків, як чорний птах змахнув крилами і полетів за ним.

Він озирнув залу і повернув у коридор. Він ледь почув тихий скрип стільця, у одній із камер. Це кімната, у якій раніше був ув'язнений Ю Хо.

Цинь Цзю підняв брову. Він тричі постукав у двері:

- Є тут хто?

Стілець всередині активно загрюкав.

- Я можу зайти?

Стілець всередині грюкнув на підлогу.

Він штовхнув двері.

Як тільки вони відчинилися, він побачив зниклого наглядача № 154. Він був прив'язаний до стільця зі скутими за спиною руками, а в роті у нього був великий шматок паперу.

На папері хтось написав маркером: «Хто тут довбана баба?».

Цинь Цзю раптом розсміявся.

№154 хотів знову стукнути стільцем, щоб нагадати Цинь Цзю, що спочатку треба звільнити його.

Але, почувши сміх Цзинь Цзю, він трохи злякався і обережно поставив стілець на місце.

Цинь Цзю швидко вгамувався.

За мить 154 нарешті звільнився від мотузок.

Він масажував свої червоні зап'ястя і скаржився:

- Я працюю наглядачем вже три роки і не бачив такого екзаменованого, як він! Інші плачуть і благають, а він просто спить? Ніхто не наважувався провокувати наглядачів, а він просто зв'язав мене без жодного остраху!

Цинь Цзюй сидів за столом і слухав. Потім він ліниво сказав:

- Твої скарги майже римуються. Продовжуй.

154:

- ...

Якщо б це було можливо, він хотів би жбурнути паперову кульку з прокляттям у свого боса.

- Тебе, наглядача, замкнув у карцері екзаменований. Тобі не здається це ганебним? – Цинь Цзю примружив очі й запитав.

№ 154 зберіг жорсткий холодний вираз обличчя:

- Чорт забирай. На щастя, № 922 цього не бачив. Інакше, він би сміявся з мене ще два роки.

Ті, хто знайомі з механікою цієї системи, знали, що наглядачів обирали з числа попередніх екзаменованих. Лише верхівка еліти могла змінити свою особистість. Ці люди також були ранжовані відповідно до їхнього рівня та сили, і цьому свідчив номер наглядача. Чим менше номер наглядача, тим вище він знаходиться. Ніхто не наважиться їх спровокувати.

Наприклад, № 001.

- Ти сказав раніше, що... – Цинь Цзю на мить завагався. Здавалося, він намагався придумати прикметник. Врешті-решт він підняв брову і сказав: - Цей піддослідний спав у карцері?

- Так. Коли я зайшов, все було як зазвичай. Після перебування, в карцері може статися все, що завгодно, але з ним нічого не змінилося. У нього не було нічого, чого б він боявся».

№ 154 замислився на мить. Потім він здивувався:

- Але хіба це можливо? Як може існувати така людина? За все своє життя я бачив лише одну таку людину.

Цинь Цзю примружив очі. Він погладив пальцем дзьоб чорного птаха, що сидів на його плечі.

- Можливо, його життя було надто гладким і він не стикався з чимось, чого б він боявся? – гадав № 154. – Але яким би спокійним не було його життя, воно тривала лише до сьогоднішнього дня. Цій групі екзаменованих, мабуть, не пощастило, бо зіткнутися з такою проблемою, в якості першого питання...

Цинь Цзю спокійно глянув на нього.

- Проблема схожа на видавлювання зубної пасти. Видавиш одну, вилізе інша.

Цинь Цзю:

- Хто придумав таке тупе порівняння?

- Той дурень, № 922. Я тут ні до чого. – № 154  говорив жорстко. Він продовжив: - Але це лише аналогія. Коли я складав іспити, я найбільше боявся таких питань! Вони не такі вже й складні, але кількість інформації, яку ти отримуєш на початку – повний нуль. Я не міг зрозуміти, як заробити бали, тому автоматично визнав поразку за перший раунд подачі відповідей. Одному з наших товаришів судилося стати жертвою.

№ 154 на мить замислився, а потім злякано пробурмотів:

- На щастя, я зіткнувся з цим лише один раз і не був обраним... Цікаво, хто стане жертвою в цій групі екзаменованих?

Він подивився на час:

- Залишилося всього кілька секунд.

.

*Перед хатиною на сніговій горі*

Виснаженому № 922 вже не було діла до свого обличчя. Хапаючи ротом повітря, він зупинив Ю Хо, який ішов попереду.

- Щось потрібно? – Ю Хо виглядав роздратованим.

Настав час для першої відповіді. Крізь гуркіт хуртовини він відчував паніку всередині хатини.

Не можна було зволікати ні секунди.

№922 сказав:

- Є ще одне правило. Як люди, які перебували в ув'язненні, ви двоє не можете відповідати, коли збиратимуться відповіді для цього раунду.

Вираз обличчя Ю Хо став ще холоднішим.

№ 922 махнув рукою:

- Не витріщайся на мене. У будь-якому випадку, перший раунд для такого типу запитань – це зазвичай смертельні питання. Якщо ти не набереш жодного балу...

Він ще не закінчив говорити, а Ю Хо вже розвернувся і відчинив двері.

У ту ж мить, коли ввірвалося гаряче повітря, півень почав кричати.

Настав час збирати відповіді.

Лисий чоловік від страху впав на коліна. Він швидко відповз у куток і затремтів, розфокусувавши погляд.

Його дії стали прикладом для наслідування, і кілька людей у кімнаті зробили так само.

Ю Вень опустився на коліна, притиснувши колінами татуйованого чоловіка, що був під ним. Той тримав у руці щось, що, схоже, щойно відібрали.

З криком півня він розгублено озирнувся. Він підняв руку і пробурмотів:

- Брате, я знайшов ніж, але час вже ......вийшов?

Всі сиділи на землі, приголомшені. Вони були так налякані, що майже забували дихати. Крик півня викликав у них паніку.

- Невже нас виселять з екзаменаційного центру? – тихо прошепотів хтось.

А потім їх рознесуть на друзки на вулиці під час хуртовини? Так само, як ту бляшанку, яку викинули раніше?

Бах!!!

Замкнені двері раптом відчинилися, і вони з силою вдарилися об стіну.

Всі здригнулися.

Зовні все ще стояв № 922.

Налетів раптовий порив вітру. Немов літак, що летів на великій висоті і раптово відкрив двері, сильна сила потягнула людину, до дверей.

- А-а-а-а!

Старий Ю вигукнув у шоці. Він раптово впав на землю і почав сповзати до дверей.

Це було так, ніби невидима рука потягнула його за щиколотку і витягувала назовні.

«Прийом відповідей закінчиться тільки після того, як півень закричить 9 разів. Крім того, є невеличка хитрість для цього тупого питання першого туру. Ха..... Це досить безсоромно.»

Ці думки раптом з'явилися в голові Ю Хо.

У Ю Хо не було часу, щоб надто глибоко замислитися над цим. Він вихопив ніж із руки Ю Веня і перестрибнув через довгий стіл, що стояв на його шляху. Він стояв перед стіною з відповідями.

Коли півень видав свій останній крик, він надряпав слово:

«Відповідь»

№ 922 за дверима:

- ...

Спрацювало ж???

Точно спрацювало?

Півень прокричав, і хуртовина раптом припинилася.

Старий Ю, чия голова знаходилася на краю дверей, втратив більшу частину волосся на маківці. Ю Вень, який обіймав батькову ногу, жалюгідно покотився по землі.

Їхні серця шалено калатали, а на блідих обличчях була розгубленість. Потім вони повернулися до стіни з відповідями.

Через деякий час, який здавався їм майже століттям, поруч з грубими каракулями «Відповідь» з'явилася червона позначка:

2

Всі були шоковані.

№ 922 був ошелешений.

Він постояв на морозі кілька секунд, а потім поспішив назад, щоб докласти.

.

Решті присутніх знадобилася мить, щоб переварити те, що сталося.

Вони повільно піднялися з землі і стали на хиткі, як желе, ноги.

- Боже, що це? Налякали мене до смерті... – Старий Ю поправив своє волосся, із залисиною посередині. На його голові також була маленька рана, з якої стікала кров, але, на щастя, він був ще живий.

Ю Вень відпустив батькову ногу. Той лежав, розпластавшись на землі в заціпенінні.

Через кілька секунд він раптом сів і ляснув себе по губах:

- Подивіться на цю тупу голову! Як я міг таке забути?! Моя вчителька завжди нагадувала нам перед іспитом, що навіть якщо ми не можемо відповісти на питання, ми все одно повинні написати слово «відповідь». Одне тільки це слово коштує 2 бали!!! Брате, як ти можеш бути таким розумним?!

- ...

Ю Хо мовчки відклав ніж убік. Він не сприйняв це як похвалу.

Щоб не дати цьому ідіоту продовжувати говорити про слово «відповідь», він нарешті заговорив і запитав:

- Хто знайшов ніж?

Коли він сказав про ніж, Ю Вень одразу скривився:

- Хто ж ще?!

Він вказав на татуйованого чоловіка і сказав:

- Він! Ми знайшли його в нього! Я знав, що з ним щось не так. Поки інші намагалися знайти зачіпки, він, як ведмідь, що готується до зимньої сплячки, збирав усіляку зброю. Якби не пані Ю Яо, яка наштовхнулася на нього і вибила ніж під час метушні, хто знає, коли б ми його знайшли?!

Згадуючи те, що сталося кількома хвилинами раніше, він не міг не здригнутися.

Якби тієї метушні не було, якби їм не пощастило трохи більше і вони знайшли ніж на секунду пізніше, якби Ю Хо не повернувся до того, як їхні відповіді були б зібрані...

Тоді, його батько, Старий Ю...

Татуйованого чоловіка прив'язали до стільця, поки всі його допитували.

У цей момент стіна відповідей раптово змінилася.

Тема: Група подорожніх прийшла до засніжених гір і зупинилася на ночівлю в маленькій хатині мисливця.

Питання: У мене є 13 столових приборів, але їжі мало, вистачить лише на 12. Посуд приховує таємницю, і одному з вас судилося померти. Чи врятуєтесь ви? Це насправді не дуже складно, адже оптика – найчарівніша річ у світі.

Вимоги: Знайти проклятий посуд. (Але не можна його пошкоджувати)

Перевірка знань: Оптика

Всі: «...»

Коли всі дивилися на завдання, внизу з'явився рядок слів.

Попередження про порушення: Покараний екзаменований порушив правила і відповів на запитання. Наглядача було повідомлено.

Наглядач: 001, 154, 922

Всі: «...»

.

*Десять хвилин по тому*

На другому поверсі невеликої будівлі в західному стилі, у кабінеті наглядача.

Наглядач і екзаменований, який повернувся вдруге, мовчки дивляться один на одного.

- ...

- ...

Через довгий час наглядач, який грався ручкою, пирхнув. Він ліниво підняв голову і запитав:

- Ти тут жити збираєшся?