Репутація героя, що безстрашно злітала в небеса, різко впала.
Каналізація міст текла назад, річки виходили з берегів і затоплювали села, дамби проривалися, будинки й худобу змивало повенями... падіння репутації було викликано цими різноманітними проблемами, що відбувалися по всьому континенту.
Чи був у всіх цих нещастях промінь світла? Це те, що проливні дощі припинилися через десять днів. Однак це було вже після того, як мою репутацію змило разом з усім іншим.
— Чи варто мені перейти до четвертого проходження…
Я стояв біля вікна на третьому поверсі королівського палацу, з якого було видно трьох русалок, що плавали у ставку. Там, у цьому ідеальному місці, я сидів і дивився у вікно. Небо було безхмарним, без жодної хмаринки, чистим і блакитним.
Ця чудова погода була для того, щоб скрутити шию королю демонів!
Нічого й казати: король демонів — це не перепустка на перездачу…
— А! Професор Мораль. Ви прийшли саме тоді, коли я зіпсував канікули.
[Втішно: Висловлюю вам свої щирі співчуття. Однак, студенте Кан Хан Су, кажуть, що не можна викидати руків'я сокири тільки тому, що відпало топорище. Хоча це і призвело до безладу, а не до того, що ви хотіли, але в результаті посуху було подолано, а русалки звільнилися від своїх кайданів. Є й позитивна сторона…]
— Мене обдурили ці мерзенні русалки! Моя репутація підірвана, бо ці кляті рибні пиріжки розбудили якогось дивного сома! Я виловлю їх усіх і зроблю з них суші та гарячу юшку…
[Переконую: Будь ласка, стримуй себе тільки на цьому! І це ще не кінець. Незалежно від того, чи ваша репутація злітає вгору, чи її бракує, ви повинні виконувати роль, щоб про вас знали. Люди континенту почали звертати на вас увагу. Якщо ви зробите щось хороше, то зможете задовольнити їх усіх].
— Щось добре…
[Пропозиція: Як щодо того, щоб допомогти твоєму другові в його зростанні? З такою швидкістю він буде потрапляти у твої... я маю на увазі, що не було б дивно, якби він помер у будь-який момент. Не хочеться відпускати його на пошуки Священного меча, чи не так? Ви можете не повірити, але його оцінка за характером, за оцінкою викладачів, — п'ятірка. Він вартий того, щоб на нього звернути увагу].
— ...Зіг має п'ятірку за характером? Хотілося б, щоб такий світ пішов під три чорти. Цій благодійності ніколи не буде кінця…
Що б я не думав про це, рівень Зіга був на дуже високому рівні. Нещодавно він піднявся до п’ятого рівня. У цій ситуації, коли репутація героїв і так була безнадійно поганою, було б справді ганьбою, якби Зіг вирушив у пригоди один і в підсумку потрапив у полон до бандитів або загинув у якійсь канаві. Зрештою, моя відповідь була вже вирішена.
— Я прикинуся божевільним і допоможу йому лише раз.
***
Свята А, яка, здавалося, пообіцяла Зігу свою повну підтримку, вдала невинність і відмовилася від своїх слів, а Зіг пішов з димом.
Королівські чиновники відчули глибоку лють. Вони викликали його, годували, мили, давали йому постіль, одягали, підпорядковували та наказували йому, били його... і все ж цей проклятий герой намагався вирушити до Святого королівства?
Його затаврували як невдячного героя.
Однак, Алекс любив Зіга, як ніколи. Він цілими днями наставляв його, кажучи, що той занадто слабкий, щоб вирушати в похід наодинці. Хоча здавалося, що Зіг, якого душила ця пристрасть, ось-ось покінчить життя самогубством.
Я вирішив дати йому невеликий перепочинок.
— Сер Алекс.
— Так. Говоріть, моя королево.
Повністю зіпсована Темною Енергією, королева підкорилася мені настільки сліпо, що навіть не завагалася поцілувати мені тильну сторону стопи. Я віддав їй наказ: змусити Алекса переїхати.
— Можливо, це зухвале втручання жінки, необізнаної у військовій справі, але…
— Що це за слова, моя королево! Віддайте будь-який наказ цьому скромному підданому, ваша величносте.
Відштовхнувши Зіга, який став більше мертвим, ніж живим, подалі, наче сміття, Алекс став перед королевою на коліна. Цей варвар принаймні був вірним.
— Тоді, сер Алекс, я прошу вас усунути загрозу, яка виникла в каналізації палацу. До мене дійшли чутки, що вона дуже серйозна.
Королева переказала мої слова Алексу прямо як папугай — розташування мисливських угідь, ризики, спосіб проникнення... вона розповіла Алексу все, окрім найважливішого пункту — рівня боса. Але й цього було достатньо; як капітан палацових лицарів, чиїм обов'язком був захист палацу і королівської родини, це був наказ, від якого ні в якому разі не можна було відмовлятися.
Алекс відповів без вагань:
— Захист королівства — це місія лицаря. Я виконаю наказ вашої величності!
Алекс негайно зібрав палацових лицарів. Як і годиться лицарям, після стількох років божевільної погоди, що закінчилася посухою, а потім повенями, всі вони були сповнені натхнення.
У цей час Зіг, який розпластався на землі й смикався, як комаха, прислухаючись до подій збоку, голосно вигукнув:
— Я теж допоможу!
Все розгорталося так, як я і передбачав. Дикі, чорні очі Зіга, які я побачив здалеку, були мені дуже до вподоби. Це був погляд людини, яка жадає очків досвіду.
Зіг також зрозумів, що, перебуваючи цілими днями під одностороннім впливом Алекса на палацових тренувальних майданчиках, він назавжди залишиться мішком з піском, не кажучи вже про те, щоб знайти Священний меч з легенди. Ефективність його навичок впала через низький рівень, а його атакуючі навички були поганими через те, що його били протягом багатьох днів.
— Якщо Зіг хоче цього, то мені доведеться взяти його з собою.
Алекс прийняв прохання Зіга без заперечень. Вічно напружений вираз обличчя Алекса трохи пом'якшав. Можливо, він був задоволений тим, що герой добровільно погодився на безкоштовну службу.
— Куг...!
Але незабаром вираз його обличчя знову став загрозливим, коли він схопився за талію. Це була грижа міжхребцевого диска, яка піднімала свою голову щоразу, коли він збирався про неї забути! Це була не що інше, як моя робота.
— Дякую вам! Пане Алекс!
Міцно стиснувши кулаки, Зіг, здавалося, мріяв про те, щоб підмести досвід. Хоча його настрій був бажаним, я подумав, що було б добре, якби він не перестарався, бувши гравцем п’ятого рівня. Це було б безглуздо, якби він помер, чи не так?
Я висунув голову з вікна, з якого було видно тренувальний майданчик, і тихо запитав:
— Мені теж піти з тобою?
— Ні.
— Все гаразд.
Алекс і Зіг відмовилися майже одночасно. Можливо, вони не хотіли ділитися зі мною екстремальним досвідом.
— Гаразд.
Я не наполягав, тихо відступивши. Мені хотілося принаймні зберегти життя Зігу, який мав отримати п'ятірку за характеристику, але що я міг зробити, якщо я був не потрібен ні цій людині, ні лідеру групи?
Я зробив усе, що міг.
— До каналізації!
— Так!
Розвідка каналізації палацу Зіга та Алекса почалася.
Так минуло дві ночі та три дні.
***
Я не був настільки вільним, щоб просто так супроводжувати людей, які не потребували захисту. Я не пішов потайки за тими двома і палацовими лицарями, які зайшли в каналізацію.
Зрештою, я цілий день перебував у стані стресу від одного лише погляду на цих трьох жінок. Ланувель, Свята А та Аква. І те, що погані спогади з першого проходження продовжували спливати один за одним, було додатковим бонусом.
Зараз я був повністю зайнятий роботою над своєю репутацією.
— У пам'ять про капітана Алекса, будьмо!
— Будьмо!
— Будьмо!
Я розпочав вечірку в пабі мого дорогого друга Тоні. Я повністю відкрив мішок з грошима, який отримав від вареникового короля, і купив випивку кожному відвідувачу пабу. Сила халяви була дійсно великою. Я анітрохи не шкодував про це.
Алекс помер.
Він зіткнувся з Химерою 450-го рівня, що мешкала в каналізації палацу. У першому проходженні я спокійно вполював її з тими ж членами групи.
Якщо і була якась відмінність від третього проходження, то це те, що замість мене пішов Зіг. Однак результат був абсолютно протилежним.
Як я міг не пити в такий день, коли мій настрій був таким чудовим? Хоча мій високопродуктивний організм не міг напитися, галаслива атмосфера вечірки в пабі була чудовою. Допомагаючи Тоні збільшувати продажі, я також зблизився з ним. Здавалося, що стрес, який накопичився через повторні тести, враз розвіявся.
— Брате Герою, ти занадто уважний.
— Так і є. Я чула, як Алекс проклинав сера Героя.
— Ти надто чудовий, щоб так берегти його пам'ять.
Гарненькі дівчата з пабу застрягли поруч зі мною, кожна з яких зробила свій коментар. Їхню зовнішність не можна було порівняти з красою Святої А та Акви, але мені подобалися ці дівчата — вони підіймали мені настрій, слугуючи за безплатні напої від мене. Однак сьогодні дівчата поводилися зі мною дещо ніяково. А все тому, що…
— Ланувель. Зникни, поки я з тобою розмовляю по доброму.
Аква не могла прийти до пабу, бо все ще була пацієнткою, а Свята А відповідала за догляд за рибкою, тож обидві, звісно, були відсутні. Однак ця дезорганізаторка з'явилася, як п'явка. Від неї не було ніякої користі в моєму житті!
А! Вона трохи допомогла у другому проходженні.
— Пане Герою! Я теж відвідувач цього пабу!
— Тоді перестаньте підпирати підборіддям стіл, вдаючи з себе милу, спокійно допивай свою кляту випивку і йдіть геть. Неприємно, коли на тебе дивляться наче крізь дірку в обличчі.
— Але ж дівчата тут теж відкрито витріщаються на сера Героя.
— То ти хочеш зробити це і сьогодні?
На мою багатозначну пропозицію Ланувель посміхнулася і відповіла недбало:
— Ні! Ланувель зараз же замовкне! Я була дуже грубою!
— Ти, дійсно, дієш мені на нерви!
Рідко у світі знайдеться людина, яка б не любила халяву. Паб Тоні був настільки переповнений, що не було місця для відвідувачів, які з'їхалися з усього міста, почувши цю новину. Ми весело їли та пили без Ланувель. Всі кричали з об'єднаними серцями:
— У пам'ять про капітана Алекса, вип'ємо!
— Будьмо!
— Будьмо!
Чесно кажучи, я не очікував, що Алекс дійсно помре. Хоча бос 450-го рівня був вищим за рівнем, ніж Алекс 300-го рівня, рівень навичок більшості монстрів, включаючи босів, був надзвичайно низьким. Оскільки інші палацові лицарі, які були приблизно 180-го рівня, також пішли з ним, я вирішив, що для нього цілком можливо втекти, навіть якщо він не зможе перемогти.
Але в рівнянні була змінна.
— За Героя Зіга, будьмо!
— Будьмо!
— Будьмо!
Алекс і палацові лицарі кинулися назустріч небезпеці, щоб врятувати Зіга — вони відмовилися від втечі та безоглядно билися з головним монстром. Хіба вони не повинні були знати, що герой тут не один? Вони прийняли занадто нерозумне рішення.
— Прокляті ідіоти. А як же дружини й діти, яких вони залишили... Хм! За палацовий лицарський орден, який також хоробро бився до кінця, вип'ємо!
— Будьмо!
— Будьмо!
Це була найгірша перемога, заплямована жертвами. Підкріплення знайшло Зига на краю загибелі та врятувало його.
Трупи воїнів були знайдені пізніше.
Свята А спробувала воскресити Алекса та палацових лицарів, але оскільки їхні тіла були сильно пошкоджені, а з моменту їхньої смерті минуло вже досить багато часу, врятувати вдалося лише кількох, і Алекса серед них не було. Саме тому Зіг, який також був тут, щоб вшанувати пам'ять загиблих, виглядав сумно.
[Раса: Архілюдина
Рівень: 125
Професія: Герой (досвід 500%)
Навички: Тлумачення(A) Витривалість(A) Володіння мечем(B) Виживання(B) Сила духу(C)...
Стан: Роздумує, жалкує, втомився, п'яний]
Його рівень значно зріс, поки він розчищав каналізацію. Хоча його навички все ще були зосереджені на захисті, це було недоліком, але якщо їх постійно вдосконалювати, то все вийде.
— Через мене, Алексе... Гік!
— Ну ж бо, Зіг. Не треба так засмучуватися. Хіба ти не знищив боса, поки той їв Алекса, і не отримав очки досвіду? Один плюс один! Зрештою, ти став одним цілим з Алексом! Так що не сумуй!
Алекс житиме вічно в серці Зіга.
— Аааа...! Алекс...!
Зіг обійняв свою пивну пляшку і почав плакати.
— ...Цей хлопець, справді клопіткий.
Я не повинен був давати алкоголь сімнадцятирічному неповнолітньому. Однак це дещо перевершило мої очікування — я думав, що Зіг був захоплений аморальною Святою А, але хто б міг подумати, що насправді йому подобаються мачо-чоловіки!
Може, він був мазохістом, якому подобалася жорстокість...?
— Він, мабуть, дуже залежав від Алекса, хоча й удавав, що ненавидить його, — Ланувель з жалем подивився на Зіга.
— Наприклад? Як ти вдаєш із себе милу?
— Це не гра, пане Герою! Моя милість природна!
— Пф-ха-ха-ха!
— Що? Чому ти раптом розсміявся?
— Це була найсмішніша річ сьогодні! Ланувель! Де твоя совість? Пухахахаха!
— Ууу...!
Вигляд Зіга, який розридався від сліз... це була сцена, яку я часто спостерігав у першому проходженні. Похмуре повітря падало на всю команду, коли помирав компаньйон. Здатність Святої до воскресіння могла здаватися всемогутньою, але передумовою було те, що витрати в досвіді зростали більше, якщо стан трупа був поганим або якщо була затримка з накладанням заклинання.
Чи була б смерть святої найвідчайдушнішою ситуацією?
Хоча на континентах Фантазії не було лише однієї святої, жодні дві святі не ходили разом, оскільки всі вони перебували у відносинах суперництва, поклоняючись своїм богам. Правило було таким: одна свята на одного героя, мабуть, варто було б сказати — один герой на одну святу. З мого досвіду, Святі А і В були схожі за здібностями та зовнішністю. Однак, коли справа доходила до нічних справ, Свята С була найкращою.
У будь-якому випадку…
— Насправді зараз... справи йдуть не так.
Це був план, який я розробив, щоб підвищити рівень Зіга, але суворий Алекс і палацові лицарі в кінцевому підсумку загинули.
— Сер Герой.
Ланувель, яка стверджувала, що вже замовкла, знову почала втручатися.
— Що?
— Я питаю, бо мені справді цікаво, але коли почалася культура вшанування пам'яті тих, хто відійшов у вічність, відкриваючи вечірку з випивкою?
— Га? Ти не знаєш?
— Так, не знаю.
Це має означати, що вона справді не знала.
— Тоді я теж не знаю.
— Гаразд... що?!
— Я думав, що десь на континентах Фантазії є така культура. Але якщо навіть ти не знаєш, то, мабуть, її зовсім не існує.
— …
Але я знав, як тутешні люди шанують померлих. Якщо ви приходили до храму, який був у кожному місті, молилися і давали пожертву, священник благословляв тіло померлого і повертав його в природу. Воно зникало, як і монстри, які зникали після того, як їх досвід забирали.
— Якісь проблеми з моїм способом вшанування померлих?
— Ні.
— Тоді замовкни й візьми мій напій. Точно! Ти добре п'єш. Я винесу тебе на спині, якщо ти звалишся п'яною, так що не хвилюйся.
«Де мені її поховати, щоб не було чуток?»
— Ще один келих! Ще один! Хік!
— Г-гаразд.
Ми провели цілу ніч, даючи та беручи випивку. Хоча я не сп'янів, мені доводилося часто вихлюпувати воду, яка накопичувалася під час випивки. І тоді я зрозумів — чому я не знав про це в першому проходженні?
— Ця клята дівчина, вона справді людина...?
Судячи з того, якими відрами я її поїв, рівень алкоголю в її крові мав би легко перевалити за 0,45, але Ланувель не померла, незважаючи на це. Лише мій гаманець, який і так вже схуд, крякнув востаннє.
Треба було потайки підсипати їй у склянку отруту або ще щось…
[Благання: Будь ласка, залиште своїх супутників у спокої! Будь ласка!]
«Кхм! Хто це сказав? Я підхоплю серцеву хворобу від того, що ви постійно вискакуєте…»
Грюк!
«Боже! Чому цей герой поводиться як божевільний, лякаючи людей? Кхм! Я не маю на увазі, що професор Мораль поводився як божевільний».
Зіг грюкнув обома руками по столу і схопився на ноги.
Він гучно вигукнув:
— Алексе! Я успадкую твою мрію і заповіт! Пригода, від якої б'ється серце, прямо зараз! Хік!
...Цей панк, він був справжнім?
Далі
Розділ 30 - Що це за пригода?
Здавалося, що він був налаштований серйозно — вийшовши з пабу, розгойдуючись, наступного дня Зіг зібрав речі та вирушив назустріч пригодам, не маючи жодних планів. «Справді! Він все ще переживає період статевого дозрівання?» [Переконує: Очерет слабкий, але ним можна зв'язати інші дерева, і однією рукою можна мити іншу. Тому це викликає занепокоєння. Здається, що кандидат збожеволів від шоку втрати товариша…] «То мені його вбити?» Я не мав наміру хапатися за невдалу контрольну роботу і гнилу мотузку. Якщо третє проходження було приречене, то я просто повинен був перейти до четвертого. Саме тому я не намагався підвищити свій рівень — це було покаранням короля демонів. Чим нижчим був рівень героя, тим слабшим ставав король демонів. Я готувався вбити Педонара і почати повторне випробування в будь-який момент, якщо здаватиметься, що моя репутація не покращиться або не покаже жодних ознак покращення. [Спантеличений: Учень Кан Хан Су. Король демонів — це не сусідський барабан]. «Хто це сказав?» [Голова болить: Будь ласка, перемагайте з любов'ю і дружбою, як інші…] — Пане Герой! Пане Герой! Це жахливо! Вдалині я побачив Ланувель, яка вже протверезіла, попри те, що випила безліч напоїв за всю ніч. Вона підбігала до мене, вдаючи з себе милу дівчину. Коли вона наблизилася, я запитав: — Чому? Почуваєшся так, ніби тебе занурили у формалін? Я був настільки просякнутий алкоголем, що відчував, що труп Ланувель згниє, навіть якщо вона помре. — Пане Герою! Зараз не час говорити такі незрозумілі речі! Сер Зіг знайшов жінку! — ...Справді? — Так! І навіть трьох! Хіба це не дивовижно?! Для мене це вийшло за рамки дивовижного і звучало як диво. Всього було троє людей, які супроводжували Зіга в його пригоді. Вони були відповідно священницею, лучницею і злодійкою. Про всіх трьох говорили, що вони були здібними красунями, яких досить високо цінували в королівській службі найманців. Священниця була дочкою відомого графського роду, а лучниця — ельфійкою, яка колись була рабинею. Особистість злодійки, очевидно, не була встановлена. У всякому разі, говорили, що вони були молодими й вродливими. — Дійсно, як дивно. Він був так зайнятий тим, що день за днем отримував побої від Алекса, але коли ж він знайшов жінок? Та ще й таких вродливих? Я відклав свій план негайного вбивства короля демонів на потім. Що, Зіг шукав пригод з дівчатами? — Чорт забирай! Я занадто цікавий! ...Але через втечу Зіга мій обсяг роботи тільки збільшився. Цій благодійній справі справді не було кінця-краю. — Клятий Алекс. Хрипить після того, як залишив після себе безлад. Алекс не давав мені спокою навіть після смерті. Він мав би пожертвувати собою, якщо хотів врятувати героя Зіга, хіба ні? Але він загнав у безодню смерті й палацовий лицарський орден. В результаті сила королівства різко впала. Це не зачепило рядових солдатів, і тому проблем з громадським порядком ще не було. Проте різко скоротилося число польових командирів, яких можна було б назвати елітою. Те, що безпека королівства погіршилася, теж не було несподіванкою. Якщо залишити все, як є, було б важко, оскільки незліченна кількість демонопоклонників, які безпосередньо отримували мої команди, вже знали, що я керую королівством з тіні. Ця таємниця просочилася б незабаром, і в той час, якби ситуація в королівстві була не найкращою, моїй репутації та показникам характеру було б завдано смертельного удару. Хоча через повінь і так було достатньо безладу! Наразі я не мав ані найменшого бажання брати участь у пригодах Зіга. — Я повинен перетворити демонопоклонників на військову силу. У цьому фентезійному світі ваш рівень і вміння були б тим вищими, чим більшим злом ви були, оскільки ваш досвід і навички зростали, коли ви вбивали інших. Демонопоклонники не були винятком. Деякі з них були глибоко залучені в політичні та комерційні кола, а в першому проходженні були навіть збройні сили, достатньо потужні, щоб стерти з лиця землі вареникове королівство. Орден Темних лицарів. Його члени були присутні не лише в королівствах, але й розкидані по всіх континентах. Група, що складалася з найелітніших, найталановитіших сиріт, яких таємно приймали та загартовували в суворих тренуваннях. Орден Темних лицарів також був тут, у варениковому королівстві, але їм знадобилося б ще три роки, щоб перевершити орден палацових лицарів і стати достатньо могутніми, щоб повалити королівство. Це було тому, що їхній рух очолював демон рангу B, але якби до справи долучився такий, як я, рангу SS, це було б так само легко, як я розібрався з королем ельфів. — Пане Герою! Пане Герою! Ланувель прилипла до мене, як жуйка, щебечучи поруч. — І що тепер? — Хіба ти не підеш за Зігом? — Ти, ти здуріла? А як же моя репутація і королівство? Спочатку це Зіг, а не я мав би підтримувати королівство. Оскільки Алекс загинув через нього, він повинен був взяти на себе і цю відповідальність. Натомість цей нахабний панк вирушив у мандри з дівчатами. Його особистість була на рівні сміття, і все ж Зіг був гідний п'ятірки за характером? Було сумнівно, що викладацький склад був при здоровому глузді. [Виправдання: Кандидат не нехтує своїми обов'язками і не тікає від реальності. Він хоче стати сильним через пригоди і віддати борг за своє життя…] «А хто буде захищати королівство до того часу?» [Тихо: Ми повинні молитися, щоб він швидко став сильним…] Занадто недбало. В даний час це королівство перетворилося б на пекло, якби навіть один демон чотирьохсотого рівня вторгся сюди. Варениковий король і два принци зустріли б свою смерть в одну мить, а королева і принцеса стали б іграшками для незліченних демонів. Навіть зараз, якби я тільки захотів, я міг би узурпувати корону, не ворухнувши навіть пальцем. Демонопоклонники вже повністю контролювали це королівство; не буде перебільшенням сказати, що тут не було місця, куди б не сягав мій вплив. Цей мир виник не на порожньому місці. [Розчарований: Студент Кан Хан Су. Будь ласка, не завжди дивіться на реальність занадто негативно. Те, що робить нас щасливими, — це не обставини, з якими ми стикаємося, а природа нашої душі. Спробуйте прийняти мрії та надії глибоко у своєму серці. Тоді ви станете здатними рухатися вперед навіть попри негаразди]. «І що ви називаєте втечею від реальності?» Я добре розумів, що хотів сказати Професор Мораль. Зіг жив мрією і надією, що королівство залишатиметься в безпеці, доки він не завершить своє зростання. Він гнався лише за туманним майбутнім, не дивлячись на сьогодення. Ха! Хіба він не був цілковитим азартним гравцем? Але я був іншим. Я збирався зустріти сьогодення обличчям до обличчя і керувати майбутнім. Ось чому я підготував цю подію. — Палацовий лицарський орден став нічим іншим, як порожньою назвою. Друзі мої, відтепер ви — майбутнє королівства. — … — Ковток. Переді мною вишикувалися триста юнаків і дівчат. Хоча вони були ще молодняком, від якого тхнуло молоком, за три роки вони перетворяться на кровожерливих убивць, які занурять це королівство в шок і страх. Але зараз вони були просто смішними. [Раса: Людина Рівень: 117 Професія: Воїн (Війна→Витривалість↑) Навички: Вбивство(B) Витривалість(C) Фізична сила(D) Бойові навички(E) Темна енергія(F)... Стан: Неспокійний, знервований] Набір навичок, спрямованих лише на боротьбу. Навіть ці звання були на рівні стандарту, якого важко було досягти в цьому віці. Приблизно десять тисяч дітей були кинуті у вбивчу схему навчання, схожу на безсердечну війну, і триста з них залишилися наприкінці. Спосіб, у який їх тренували, не був настільки ж адекватним, як методи Алекса. Вони були продуктом, зробленим шляхом перемелювання людей. Це ще не був кінець. Згідно з планом, вони мали навчатися ще три роки. Двісті з них вибули б з конкурсу, і лише сто залишилися б до кінця. Лише один відсоток від початкових десяти тисяч виживе. Ефективність цього методу навчання була сумнівною, і саме тому я зупинив його. — Я дам шанс усім вам, хто навіть не має власного імені! Зміцнійте і знайдіть своє ім'я самі! Тому що я покажу вам шлях. Я активував Темну Енергію (SS), силу найвищого рівня, що знаходиться в іншій лізі від сили демона рангу B! Варвари цього світу називали це «демонічним контрактом». Жууух-! Енергія темряви, вивільнена з мого тіла, зникла з поля зору, коли її рівномірно поглинули триста юнаків і дівчат. Їхній статус негайно змінився. [Раса: Темна людина Рівень: 117 Професія: Чемпіон (Криза→Бойова майстерність↑) Навички: Вбивство(B) Темна енергія(C) Витривалість(C) Фізична сила(D) Бойова майстерність(E)... Стан: Зміна, Сліпа віра, Радість] Раса, професія, вміння, стан. Змінилося все, окрім їхнього рівня, і їхня зовнішність також: колір волосся та очей, які були різноманітними, як у мешканців фентезійного світу, стали одноманітними чорними. Придивившись уважніше, можна було помітити, що над зовнішніми краями їхніх вух з'явився якийсь виступ. Роги виросли лише частково, оскільки вони не були чистими демонами. Проте їхні фізичні тіла стали кращими, ніж у чистих людей. Їхня расова перевага змінилася. — Ви всі переродилися. Чи вірите ви в мене? — Вірю! — Я вірю! Їхні відповіді були задовільними. Вони відрізнялися від звичайних лицарів, які нехтували тренуваннями заради честі й дотримання зовнішності, і ганялися лише за спідницями дівчат. Ці чоловіки і жінки не мали перку досвіду, як герої, і все ж вони зуміли досягти такого значного зростання. Було б неправильно з мого боку не дати їм за це адекватну винагороду. Настав час розкрити моє знання з першого проходження. — Відтепер я повідомлятиму кожному з вас про мисливські угіддя, які вам підходять. Термін — один місяць. Досягніть двохсотого рівня з рішучістю померти. Але не засмучуйтесь, навіть якщо зазнаєте невдачі. Слабкі отримають завдання, гідні слабких. Вперед! — Взвод один, вперед! — Взвод два, приготуватися! — Взвод три, приготуватися! Майбутній орден Темних лицарів рухався в ідеальному порядку. Вони розвиватимуть і прибиратимуть безлад, який наробили Алекс і Зіг, а потім дозволять мені завоювати позитивну репутацію. Залишився місяць. Мій графік буде трохи напруженим, але цього достатньо, щоб зосередитися на піднятті ордену Темних лицарів, перебуваючи в королівстві. Після цієї справи я планував також покинути королівство і помандрувати континентами. Я збирався накопичувати досягнення, обережно ставлячи під сумнів свій характер, тоді як для своєї репутації я збирався поступово розширювати її, використовуючи це королівство як базу. — Улулу. Дослідити його місце призначення було б метою подорожі. Але якщо справи все ще виглядатимуть погано, мені залишиться тільки піти і знищити короля демонів негайно. Не було ніякої необхідності бути нетерплячим… — Пане Герою! Ти дійсно дивовижний! Ланувель, яка спокійно спостерігала збоку, нерозумно лестила мені. — А я? — Повітря навколо пана Героя було настільки страшним, що я подумала, що ти втілення короля демонів Педонара! — ...Гей, Ланувель. — Так? — Ти коли-небудь бачила короля демонів? Я двічі зустрічався з головним босом, коли на кону стояло моє життя. — Е-е... Ні. Не бачила. — Тоді не плескай язиком! Саме такі дурні, як ти, завжди поширюють безпідставні домисли і псують репутацію іншим! Заткнись, поки я говорю нецензурну лайку, а не вбиваю тебе! — Ой… Я ніяк не міг прийти до тями щодо своєї репутації у другому проходженні, як би я про це не думав. Я вбивав демонів тоді — я полював не на старих живих скам'янілостей — і все ж моя репутація падала, а не зростала. Це... було доказом того, що в другому проходженні Ланувель не виконала свою роботу належним чином. Отже, мені довелося обдумати ще один захід, який можна було б вжити. Я спробував уявити свої поточні оцінки: 1) Бойові здібності: Неважливо. 2) Досягнення: Давайте знову вб'ємо короля ельфів! 3) Репутація: Неминучий крах. 4) Характер: Без проблем. Найнагальнішим питанням було відновити мою репутацію, яка пішла коту під хвіст після полювання на Улулу. Якщо нічого не зробити, то четверте проходження було б гарантоване. Однак у мене на думці був досить чудовий план — демонопоклонники. Вони були розкидані по всіх континентах. Я мав намір згуртувати їх усіх і змусити їх сприяти тому, щоб громадська думка про мене була такою: «Пане Герою Кан Хан Су! Ви найкращий!» Було легко обдурити ідіотських варварів цього світу. — План ідеальний. Вареникове королівство було б першим кроком до цього. *** Два місяці пролетіли як одна мить. Мій ідеальний план просувався без жодних перешкод. Всі члени ордену Темних лицарів дійсно досягли понад двохсотого рівня. Кількість членів, які наблизилися до трьохсотого рівня, також не була малою. В той самий час невеликий гарем, який утворив Зіг, також розрісся, але я не міг не відчувати розчарування щоразу, коли отримував про нього доповідь. — Щоб розрадити самотність самотньої бабусі, чоловік і діти якої померли, Зіг залишився у неї вдома на два дні, прибираючи, готуючи їжу, перучи і так далі, за що...? Хіба герої повинні були дбати про добробут людей похилого віку? Пригода Зіга була химерною. Більшість того, що він робив, було благодійною діяльністю, яку міг робити кожен, навіть якщо він не був героєм. Випадки, коли він поводився ненормально, рятуючи досвід, який він із зусиллям зняв, також були не поодинокими. Завдяки цьому зростання команди Зіга було на відчайдушному рівні. Герой B: 125 рівень → 124 рівень Священниця А: 56 рівень → 73 рівень Лучниця А: рівень 245 → рівень 247 Злодійка А: Рівень 118 → Рівень 125 Це був дивовижний магічний подвиг — відправитися в пригоду і стати слабшим! Зіг демонстрував дивовижну швидкість розвитку, коли його рівень падав, попри те, що він отримав перк героя з п'ятикратним досвідом. Я більше не міг це заперечувати — Зіг точно був мазохістом. Священниця А, яка зробила стрибок у розвитку, лікуючи Героя B, була тому доказом. — Пане Герою, ти знову турбуєшся про Зіга? Мені здається, мій шановний герой занадто добросердий. — Бу-бу...!? Промовила Аква, встромляючи списа в горло вождю орків 615 рівня. — Аква! Аква! Ти десь поранена? — Цього разу ні, завдяки дивовижному пану Герою. — ...Ясно. Позаду Акви йшла Свята А, яка всю дорогу була в поганому настрої. Вона наполягала на тому, щоб бігати за нами, хоча я сказав їй, що не потрібно приєднуватися. Метою цієї подорожі було знайти місце призначення Улулу, і з моменту її початку минуло вже близько півмісяця. Герой А: рівень 750 → рівень 751 Учена А: рівень 200 → рівень 352 Героїня А: рівень 236 → рівень 537 Свята А: рівень 124 → рівень 124 Я взяв до відома пригоди Зіга і піднімав цих маріонеток на спині. «Професоре Мораль, ви це бачите? Будь ласка, зарахуйте це до мого персонажа та репутації». — Сер Герой! Ланувель дуже втомилася! Ланувель опустилася на коліна в траву. — ...Це дівчисько випробовує цього ніжного героя. — Вставай негайно! Такі безхребетні діти, як ти, приходять до тями лише після того, як їх спіймають і піддадуть фізичній розмові! Ти так сильно хочеш це випробувати? — Ік?! У будь-якому випадку, все йшло надзвичайно гладко.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!