За непокору генералу твій термін потроєно

01

 

Сидячи на вкритій травою підлозі камери, Тан Лі обійняв коліна, відчуваючи себе особливо скривдженим.

 

Він був невинний. Коли він уперше пішов, його репутація була абсолютно бездоганною і він лише хотів зробити собі ім’я в Дзянху. Хто б міг подумати, що він зустріне знайомого шисьона зі своєї секти? Вони спілкувалися і залишалися разом кілька днів, поки його шисьон не поїхав на іншу місію.

 

Митник біля міських воріт глянув на його документи і здивовано на нього подивився:

 

— Ти справді сміливий.

 

Тан Лі дивився на нього невинно з широко розплющеними очима:

 

— Га?

 

Митник крикнув:

 

— Вартові! Заберіть його!

 

Перш ніж Тан Лі встиг відреагувати, його схопили вартові та забрали, ведучу по одному з кожного боку. Посеред хаосу він побачив на стінах міста плакат з ордером на арешт. Ця людина насправді була його шисьоном!

 

Тан Лі плакав:

 

— Почекайте хвилинку! Я невинний! Я випадково взяв…

 

Тоді його нокаутували.

 

02

 

Тан Лі пробув у камері цілий день. Окрім людей, які розносили йому їжу та воду, він більше нікого не бачив. Крім того, його тюремник був як німий, що б він не говорив, той не реагував.

 

У той момент, коли Тан Лі вже втратив надію, він раптом почув кроки. Він кинувся до ґрат і, визирнувши, побачив молодого тюремника, схожого на генерала, який йшов, оточений групою вартових.

 

Тан Лі поспішно потряс ґратами й крикнув:

 

— Генерале! Я невинний!

 

Ця людина була одягнена в червоне вбрання і срібні обладунки. Його погляд був спокійний, як мороз, але під темним місячним світлом у його очах сяяло світло. Коли чоловік кинув на нього погляд, серце Тан Лі затремтіло, і він здригнувся без причини.

 

Генерал обернувся, щоб поглянути на Тан Лі. 

 

— Гм?

 

Тан Лі завмер, перш ніж покірно відповісти:

 

—  Я невинний. Я випадково взяв чужі проїзні документи і мене заарештували.

 

Генерал залишився безвиразним. 

 

— Невинний?

 

Тан Лі енергійно кивнув:

 

— Ага, ага! 

 

Генерал деякий час дивився на нього, перш ніж показати усмішку, від якої у Тан Лі побігли мурашки.

 

— Ти хочеш сказати, що наш уряд непридатний і підриває правду? Зловживає своїм становищем заради особистої вигоди, діє проти закону та заарештовував не ту особу?

 

Тюремник, що стояв біля нього, швидко опустив голову й почав писати в своїй книжці.

 

Тан Лі енергійно похитав головою.

 

— Я цього не говорив. Я лише сказав, що ви заарештували не ту людину.

 

Обличчя генерала залишалося холодним.

 

— Ти цього не говорив. Але ти чітко на це натякав.

 

Тан Лі почувався скривдженим.

 

— Я справді не це мав на увазі!

 

Генерал примружився.

 

— Поширення брехні та наклеп на уряд. Твій термін буде збільшений.

 

Тан Лі завмер.  

 

— …Що в біса?

 

Генерал холодно засміявся.

 

— «Що в біса»? Використання нецензурної лексики з метою образити вартового. Твій термін знову буде збільшений.

 

Тюремник з усмішкою продовжував все записувати.

 

Тан Лі вхопився за ґрати й сильно потряс. Він почав жалісно плакати і пояснював:

 

— Чому ти такий? Я ніколи тебе не ображав. Це просто мій спосіб говорити. Хіба ти зазвичай такого не говориш…?

 

Генерал підняв руку, торкнувся пальців Тан Лі, скручених навколо грат, і знову сказав:

 

— За неповагу до генерала твій термін щойно потроїли.

 

Тюремник продовжував писати, киваючи головою.

 

Тан Лі був приголомшений. Через деякий час він забрав руки і мовчки відійшов у куток.

 

Курва, з цим чоловіком щось не так!

 

03

 

Хоча Тан Лі більше не наважувався говорити, генерал, здавалося, не мав наміру відпускати його. Стоячи біля камери, схрестивши руки, він багатозначно торкнувся підборіддя.

 

Людина, що стояла поруч, підійшла ближче і нахилилася як лакей:

 

— Генерале Лі, ваш підлеглий вважає цього хулігана надзвичайно хитрим. Спочатку він заявив, що невинний, а потім почав ображати владу. Через деякий час навіть почав непристойно торкатися вас, генерале Лі. Він явно не виявляє докорів сумління. Ми обов'язково повинні бути напоготові.

 

Генерал кивнув.

 

— Твоя правда.

 

Що стосується небезпечного хулігана, Тан Лі, то він згорнувся калачиком у кутку, жахливо топчучи траву.

 

Інший вартовий додав:

 

— Я чув, що цей хуліган надзвичайно невловимий. Він здатний сховатися і проникнути в будь-яке місце. Немає такого зла, якого б він не вчинив. Цей підлеглий боїться, що він може спробувати втекти.

 

Генерал сплеснув руками.  

 

— Вартові!

 

Тан Лі злякано підскочив, думаючи, що його ось-ось витягнуть і стратять.

 

Вираз обличчя генерала був надзвичайно суворим.

 

— Проведіть його до садиби Тянь Це. Я особисто займуся ним.

 

Тан Лі щойно видихнув, коли побачив яструбині очі генерала, і раптом у нього виникло погане передчуття.

 

— Чи можу я залишитися тут?

 

Генерал огризнувся:

 

— Безсоромник!

 

Тан Лі:

 

— Добре, добре. Я був безсоромним.

 

Генерал:

 

— За нехтування законом тобі буде призначено покарання…

 

Тан Лі:

 

— Зупиніться! Я послухаюся. Неважливо, чи хочеш ти здерти з мене шкіру, чи вбити!

 

Генерал холодно подивився на нього і раптом представився:

 

— Я Лі Сінь Ву.

 

Тан Лі розгубився:

 

— Ох, я Тан Лі.

 

Генерал холодно засміявся:

 

— Я не питав. Вартові, заберіть його.

 

Тан Лі обурено тупотів по траві.