Дорога

Тієї ночі Тіріхі не прийшла в мою кімнату. (п.п. напевно, це він про нічну "винагороду")

... я повинен був зрозуміти.

Звичайно, я мав зрозуміти.

Хоча це зробило б історію більш чудовою.

Можливо, це максимум, який я можу отримати з моєю зовнішністю.

Або, може, вона не прийшла, бо не знає, де я залишився на ніч?

Було самотньо спати наодинці, і я прокинувся в будинку глави села, у кімнаті із земляною підлогою.

Я думаю, я мріяв про щось, але не можу згадати про що.

Я прокидаюся, очікуючи побачити свою квартиру в Токіо, але це неможливо.

Тіріхі не було, це найгірший спосіб прокинутися.

Лежачи на ліжку, я зітхнув.

Пошарпане ліжко складалося з килимка і ковдри на дошці.

Чи нормально, коли ви ставитеся до когось добре? Я не впевнений, бо не знаю стандартів цього світу.

Частина мене досі думала, що це віртуальна реальність, але ця думка повністю зруйнувалася, коли я пішов у туалет.

Якщо моє тіло лежить у лікарні.

Я волів би не прокидатися.

Але це реальний світ і я живу тут.

"Мммм"

Я потягнув руки.

"Вибачте."

Я почув голос голови села.

"Голова села?"

"Ви готові? Майже час іти."

"Зрозуміло."

Я вийшов із кімнати з моїм багажем.

Я називаю це багажем, але насправді це тільки мідний меч і мішок. У мішку в мене 130 нарів і карта інтелекту злодія.

Тобто все, що в мене є.

"Доброго ранку."

"Так, доброго ранку."

Ось ваш учорашній одяг.

"Там був светр?"

Я забув.

Мідний меч і мішок, це не все, що в мене є.

Я знайшов светр на підставці біля головного входу.

У передпокої все ще темно, але, відчинивши двері, я побачив, як переді мною з'являється перше світло зорі.

Я ношу на собі одяг, що мені треба, але светр я взяв із собою.

"Ваш одяг зроблено з якоїсь надзвичайної тканини, він може дорого коштувати."

"Ні, він не дуже цінний."

Светр був доволі дешевий.

Ох, поліефірів не існує в цьому світі.

"Ви можете використовувати цей мішок, якщо хочете."

Голова села запропонував мені великий мішок.

На ньому є шнурок, що одягається на плече.

Це рюкзак.

"Вау"

"Я в нього поклав сніданок. Будь ласка, з'їжте його у возі."

"Я так і зроблю."

Я вдячний за рюкзак і сніданок.

Я поклав светр і маленький мішечок у великий мішок.

Сніданок загорнутий, але відчувається як буханець хліба. Я не повинен сподіватися на щось розкішне.

"Крім того, є ще й нагорода за порятунок села."

Голова села дав мені мішечок, такий самий, який я отримав учора.

"А?"

Я крізь мішечок і побачив у ньому золоті монети.

При низькому рівні світла, я можу бачити щось жовте в ньому. Це золоті монети? Їх близько десяти тут.

"На жаль, їх не так багато."

"Ні, я дуже вдячний за них."

"Це найбільша нагорода, яку ми можемо дати."

Подумавши трохи, я прийняв мішечок.

У мене немає явних мінусів приймати його.

Оскільки мені його запропонували, то не має бути жодних проблем, якщо я його прийму.

Немає жодної вигоди у відмові.

Я не хочу виділятися і я не хочу репутації героя, який працює безкоштовно.

Не існує причин для мене, показувати цьому селу фаворитизм.

... і Тіріхі не з'явилася.

Я закинув рюкзак, заповнений моїм багажем, через плече.

Голова села супроводжував мене на вулиці.

Ми попрямували до краю села і побачили, що торговець підготував візок.

"Доброго ранку."

Доброго ранку."

Я обмінявся привітаннями з торговцем.

"Я поїду, щойно з'явиться світло, чи не могли б ви сидіти поруч із сидінням кучера?"

"Звичайно."

Я сів у візок.

Вона трохи трясеться.

Приналежності злодіїв, два мечі Тіріхі та клітка, схожа на будку.

Тіріхі, здається, не хоче продавати свій кинджал.

Клітка повністю закрита з трьох боків, а четвертий бік має ґратчасте покриття.

Мені було цікаво, як людину помістили в клітку.

Це вчорашній злодій.

"Цю людину буде доставлено до Вале і продано работорговцю."

Пояснив голова села.

"Ох."

"Половина грошей з його продажу йде вам, Мічіо."

"Ми отримали назад предмет, сім'я може забрати всі гроші."

"Ні, якщо ми віддамо всі гроші сім'ї, то вони можуть викупити його назад і це більше не буде покаранням. Будь ласка, прийміть їх."

Ах.

У цьому є сенс.

Як незнайомець, я не повинен іти проти закону села.

Я кивнув, погоджуючись.

"××××××××××"

"××××××××××"

Підійшов чоловік і обмінявся кількома словами зі злодієм.

Молода дівчина біжить до батька без слів.

Хоча я не розумію, про що вони говорять, але можу зрозуміти це з атмосфери.

Ця сім'я чоловіка говорила з ним із сумом.

"Стало досить світло, тож давайте вирушати."

Торговець піднявся поруч зі мною.

Він вдарив поводами і кінь почав рухатися.

Сонце ще не повністю зійшло, але цього достатньо для поїздки з села.

"Дякую за допомогу."

"Ні, спасибі за порятунок села."

Голова села і я прощалися.

Візок тепер залишає село.

Я ніколи сюди не повернуся, але це назавжди залишиться моїм першим селом.

Я озирнувся назад до села, щоб взяти останній погляд і залишити його в моїй пам'яті.

Брезент покриває задню частину воза.

Людина, яка стала рабом, поводиться спокійно.

"Подорож безпечна?"

Я запитав торговця.

"Дорога до Вали має регулярне знищення демонів, для її збереження."

"Ох."

"Тут немає ніякої реальної небезпеки."

Мені стало легше, та й з возом наша швидкість трохи швидша.

Візок їхав із гуркітливим звуком.

Це візок поганий чи дорога? Можливо і те, і інше.

Є ліс із широколистяними деревами по обидва боки.

По дорозі, дерева не високі і я не впевнений, що далі ліс.

Однак, це не здається глибоким лісом.

У лісі немає гарних пейзажів, якими можна насолодитися.

Пейзаж міг би відволікти мене від тряски.

Я в тиші терплю тряску.

Я їм хліб на сніданок, поки все навколо трясеться.

Мені нічого було робити і я просто дивлюся вперед.

Що ж.

Вільний час мати не погано.

Але якщо я не змінюватиму позицію, то моєму заду буде боляче.

Я бачу тінь попереду.

Начебто щось є.

Повільний Кролик Lv1

"Попереду повільний кролик."

"Ви бачили їх раніше?"

"Я полював на них учора."

Це через оцінку я знаю, що це повільний кролик.

Він досить далеко, тож я поки що не можу бачити його чітко.

"Я знаю, що це не дуже небезпечно, але про всяк випадок сповільнилися."

"Хмммммм."

Візок під'їхав до повільного кролика й об'їхав його.

Я хочу напасти на нього, але краще скоріше потрапити у Вале.

"Ми вже проїхали його."

Коли ми рушили далі, на відстані я побачив щось інше.

На такій відстані, я не впевнений що це.

Гумі Слайм Lv1

Тут так багато демонів?

"Це Гумі Слайм."

"Гумі Слайм?"

Торговець сповільнив візок.

"У чому справа?"

"Гумі Слайм атакує людей, якщо побачить, і його важко пошкодити через його м'яке покриття."

"Це так? Немає проблем."

З моїм Дюрандалем я маю впоратися.

"Він тут найгрізніший демон. Він може розчинити ваше тіло його слизом. Селяни повинні бігти, якщо побачать його.

Торговець пояснив, яким грізним Гумі Слайм є.

Це небезпечно?

Я не думаю, що зроблю щось не так, бо це Lv1.

Я сказав, що немає проблем, тож я маю зробити це.

Мені, ймовірно, рано чи пізно доведеться з ним битися.

"Не хвилюйтеся, продовжуйте їхати."

Я сказав торговцю.

"Добре."

Торговець не зупинив воза.

Я відкрив мою статистику характеристик.

Двох бонусних очок уже немає.

Я не знаю чому, але демон зараз у пріоритеті, тож подумаю про це потім.

Я скасував 30% бонус до продажу і вставив очки в зброю 6 рівня.

Крім того, робота героя має навичку для ситуацій, в яких я не впораюся з моїм Дюрандалем, тож використовую його.

Я підтвердив свої налаштування.

Навичка: Придушення!

Я не впевнений у його ефектах.

"Придушення?"

Заклинання з'явилося в мене в голові.

Я повинен читати його?

"Що мені робити."

"Просто продовжуй рухатися вперед."

"Це прямо вперед."

Торговець робить те, що я кажу, але я бачу, що він боїться.

Я зняв рюкзак і поклав його і мідний мір біля моїх ніг. Я взяв Дюрандаль і повісив його на мою талію.

У міру того, як візок наближався, Гумі Слайм помітив нас і попрямував до нас.

"Добре, зупиніться."

"Добре!"

Поки візок зменшував швидкість, я зістрибнув з нього.

Я біжу вперед коня до Гумі Слайма. Я замахнувся Дюрандалем на лівий бік. Він пройшов крізь Гумі Слайма.

Здається, я не зможу закінчити одним ударом.

"До позбавлення його... угх."

Я спробував прочитати заклинання, але Гумі Слайм стрибнув на мене. Я повернув моє тіло і мені якимось чином вдалося ухилитися.

Здається, прочитати заклинання під час бою практично неможливо.

Гумі Слайм знову стрибнув, але тепер я добре ухилився, оскільки я вже бачив цей рух.

Я вдарив Дюрандалем туди, де Гумі Слайм приземлився. Я б'ю його від голови до нижньої частини тіла... я не впевнений, чи є в нього голова. Якщо є, то це кінець.

Гумі Слайм розтікся на землі. З'явився зелений дим і Гумі Слайм почав зникати.

Коли зелений дим зник, на землі залишилося лежати щось біле.

Крохмаль слизу.

Я не зовсім упевнений, що випало.

Але я візьму його в будь-якому разі.

Для того, щоб перемогти Гумі Слайма, здається, я маю вдарити Дюрандалем двічі.

Важко використовувати навичку в бою, моя концентрація не дуже хороша. Може, я повинен використовувати його тільки для попереджувальних ударів?

Як використовувати навичку, коли я в небезпеці?

Мені потрібно буде тренуватися робити це.

Поки я думав про бій, торговець під'їхав на возі.

"Ви перемогли його."

"Так."

"... і за такий короткий час... дивно."

"Я вважаю."

Це через Дюрандаля мені потрібно лише два удари.

Я не знаю, скільки б ударів знадобилося, якби я бив мідним мечем, хоча найімовірніше, я б програв.

"Мічіо, ти маг?"

Запитав торговець.

"Навіть якщо це і було схоже, але я використовую меч."

"Так, ти використовував меч і вчора."

Я переміг злодіїв без магії.

Але це було б корисно.

"Ти маєш рацію."

Я заліз назад у візок.

Магія, безумовно, існує в цьому світі. Моя статистика характеристик вказує на це.

Я думаю, що маги теж можуть існувати, але можу й помилятися.

"Хіба це не крохмаль слизу?"

"Так."

"Тобі потрібно це? Я міг би купити його як подяку за захист воза."

Я поспішив відкрити мою статистику характеристик.

Я прибрав мої очки зі зброї 6 рівня і вклав їх назад у 30% бонус продажу.

Я закінчив коригувати мою статистику і сховав Дюрандал так, щоб торговець не міг бачити його.

Я сподіваюся, що він не думає, що я дивний.

"Дякую, було б чудово."

Я дав крохмаль слизу торговцю.

Чи був я досить швидкий.

"Із крохмалю слизу можна зробити алкоголь, якщо розчинити його у воді. Його називають Саке слизу, є багато людей, які люблять його.

"Ох."

"Нормальна ціна становить 80 нарів, але оскільки ви захистили візок, я дам вам десятикратне збільшення ціни і дам вам 1040 нарів."

"Велике спасибі, я прийму їх."

Десятикратне збільшення мало б дорівнювати 800, але дали 1040.

Здається, тут попрацював 30% бонус продажів.

Торговець дав мені 10 срібних монет і 40 мідних.

Я поклав їх у мішечок, а потім у рюкзак на плечі.

"Чи є тут якісь маги?"

Мені було цікаво, тому я запитав.

"Я не знаю, щоб стати магом потрібно пити спеціальний відвар протягом 5 років. Тільки діти дворян і супер багатих сімей можуть стати магами. Тут я ні про одного не чув."

"Зрозуміло"

Таким чином, є обмеження на становлення магом.

Виходить, я не зможу ним стати?

Або...

Це те, про що я буду надалі думати.

Я почав думати про бонусні очки, тоді як візок почав рух.

Я думав про те, що мої бонусні очки збільшилися, але вони не відображалися.

Я отримав 63 очки за бонус до продажу.

У зменшенні необхідного досвіду необхідно 15 очок.

5 очок у бонусний досвід.

Усього 93.

3 очки в моїй третій роботі, тож 96.

Оцінка, налаштування роботи і скидання характеристик приносять по одному. Виходить 99.

Стільки я мав на початку, але вони не збільшилися.

Коли рівень мого селянина піднявся, я отримав бонусне очко.

Я поміняв Селянина Lv3 на Фермера Lv1. Ось чому, напевно, мої бонусні очки стали рівні моїм початковим.

Щоб перевірити це, я повернув на мою першу роботу Селянина Lv3.

Тепер я роблю скидання характеристик...

З'явилися ще 2 бонусних очки.

P.S.

Якщо хочете допомогти у розвитку перекладацької роботи, можете зробити донат за реквізитами нижче

Монобанк 5375411506298475

ПриватБанк 5457082274610455

Патреон patreon.com/Kellar126