Розділ 20. Помилка еволюції [ХІТЬ]
Перевіривши пару речей в останню хвилину, Дастін нарешті закінчив останнє оновлення. Чесно кажучи, це було не так вже й складно. Йому було набагато важче.
Дивлячись на Олівію, він обмірковував своє майбутнє з нею. Він думав, що вона починає теплішати до нього, і знав, що вона заводить його, в людській подобі, чи ні. Він все ще мріяв про дітей, навіть якщо вона їх не матиме. Чи зміг би він переконати її страждати через те, щоб мати з десяток дітей? Дивлячись на те, як здіймаються й опускаються її груди, йому хотілося знову втиснутися обличчям між її динь. Навіть як ящірка-краля, вона була дуже великою.
Він відчував, як корчиться, і зрозумів, що її рука, яка лежала на його нозі, щоб він міг попрацювати з її ПЕП, помістила її руку напрочуд близько до лусочки, яка вкривала його гілочку і ягоди. Облизавши губи, він випустив невеликий струмінь феромонів у повітря. Він не боявся використовувати невелике вмовляння.
Коли вона почала звиватися, він трохи відсунувся, дозволяючи її пальцям ковзати по його випуклості. Проковтнувши, він потягнувся до одного з її горбків і помацав його. Там не було соска, але це мало той самий ефект.
Вона зітхнула, втягуючи в себе багато повітря, і сіла. Він відкинувся назад, дивлячись на неї, коли вона повернулася до нього. Її луска знову почала синіти, і він почав думати, що це її знак. Вона на мить озирнулася по кімнаті, перевіряючи свій ПЕП, а потім знову зупинила погляд на ньому. Він посміхнувся до неї.
Вона відкинулася на спинку крісла, ще не зовсім прокинувшись, і він дозволив своєму погляду блукати по її тілу. Він не намагався приховати величезний стояк, що визирав на неї. Він бачив, як вона подивилася на нього, а потім швидко відвела погляд. Вона соромилася?!
Глибоко загарчавши, він почав повзти до неї, і вона нарешті засміялася.
Він зупинився в розгубленості. Чи не був він недостатньо очевидним? Що тут такого смішного? Тоді вона схопила його.
— Я все ще недостатньо переконана, щоб мати з тобою дітей, але я не проти трохи розважитися.
Він підняв на неї очі й поцілував. Це було напрочуд важко з гострими зубами і покритими лускою губами.
Притиснувши її стегна до своїх, він схопив її за сідницю. Луска зісковзнула з місця, і він опинився глибоко всередині. Стогнучи від насолоди, він перевернув її на спину і почав трахати. Він більше не грався з нею. Він хотів трахнути її відтоді, як вона випала з тієї клятої капсули.
Вона почала стогнати, тож він почав бити сильніше. Перед тим, як він закінчив, позаду нього щось клацнуло, і з прокльонами він схопив її і покотився.
Йосаґн, який намагався проповзти через тунель, був дуже невчасно. Він гарчав, коли кончав, зачепивши кігтем вхід, біля якого вони тепер лежали, і вивергнув на неї сперму.
Важко дихаючи, він відчув, як плита ковзнула назад на місце, і повернувся. Він збирався померти!
Дастіну було байдуже, чи є у цієї штуки лазерна зброя, чи ні. Якби їх була дюжина, він би перебив їх усіх. Мисливець з пташиним мозком здивовано скрикнув, коли він встромив своє обличчя в його пащу і вкусив. Кров бризнула повсюди, коли він відчув, як його зуби занурюються все глибше, з ока раптово потекла рідина, і спазми, що сигналізували про смерть, взяли гору над ним.
Він поповз далі, готовий вбити ще когось, але відчув руку на своєму стегні й завмер. Він наробив безладу, і вона хотіла все переробити. Перевернувши труп набік у ямі, щоб трохи приглушити звук, він сповз назад, щоб подивитися, що вона робить, що їй так приємно.
Дастін був не новачок у сексі, насправді у нього було багато партнерок у житті, але якимось чином вона робила те, чого він раніше не відчував.
XxxxX
— Ми можемо використати генетичний матеріал Йосаґна, якого ти вбив, щоб стати таким самим, якщо це спрацює.
Вони лежали, виснажені, після численних повторів. Він почувався краще, ніж будь-коли.
— Є тільки один спосіб дізнатися, — він смикнув тіло ближче і відкусив кінчик пальця. Потім запхав його в порт ПЕП.
[ГЕНЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ОТРИМАНО. АНАЛІЗУЮ]
[ПОМИЛКА. НЕМАЄ МОЖЛИВИХ ВАРІАНТІВ ЕВОЛЮЦІЇ]
— От лайно, — сказала вона, відкинувшись назад, коли він похитав головою.
— Чому його не можна прочитати? — запитав він у себе в голові.
[ГЕНЕТИЧНИЙ ЗРАЗОК НЕ СУМІСНИЙ З НОСІЄМ. БАЗОВА ПОСЛІДОВНІСТЬ ЗАНАДТО СКЛАДНА, ЩОБ ДОЗВОЛИТИ ЕВОЛЮЦІЮ З НОСІЄМ]
— Зачекай, що?
[СЕКВЕНУВАННЯ ОСНОВ ХАЗЯЇНА МАЄ ЧОТИРИ ПАРИ ОСНОВ. ГЕНЕТИЧНИЙ ЗРАЗОК МАЄ ІНШИЙ НАБІР ПАР ОСНОВ, ЯКІ НЕ СУМІСНІ З ВИЖИВАННЯМ ХАЗЯЇНА]
— Чи можеш ти пояснити це так, щоб я міг зрозуміти? — запитав він, роздратовано потираючи голову.
[У ХАЗЯЇНА ЧОТИРИ ПАРИ ОСНОВ. ЗРАЗОК МАЄ ЧОТИРИ ПАРИ ОСНОВ, АЛЕ ДВІ З НИХ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ. ЯКЩО БУДЕ СПРОБА ЕВОЛЮЦІЇ, ХАЗЯЇН ЗАГИНЕ]
— А якщо я не хочу просто еволюціонувати, а повністю стати таким самим, як той зразок?
[ОБЧИСЛЕННЯ]
Дастін терпляче чекав, проводячи рукою по стегну Олівії, щоб відволіктися. Вона подивилася на нього, піднявши брову.
Хихикаючи, він пересунув руку ближче до її промежини, і вона посміхнулася йому.
[НЕМОЖЛИВО ОБЧИСЛИТИ ШАНСИ НА ВИЖИВАННЯ НОСІЯ ПІД ЧАС СПРОБИ]
Зітхнувши, він кинувся назад на землю і каміння.
— Що сталося? — запитала вона, забираючись йому на груди і спираючись підборіддям на руки.
— У них інша пара основ, ніж у нас, тому, якщо ми спробуємо еволюціонувати в них, це вб'є нас.
— Це має сенс. Якби вони генетично відрізнялися від усіх інших істот, то пристрої еволюції не спрацювали б, і це зберегло б їхню лінію чистою. Я ж казала тобі, що вони чисті.
— Ти знаєш, що це означає? — сказав він, сідаючи. Вона теж сіла, сповзла йому на коліна і підняла на нього очі.
— Нам доведеться зробити це по-своєму.
— Гаразд, — майже муркотіла вона, звиваючись у нього на колінах.
Він зрозумів, що був готовий до виклику.
Авторка: На сьогодні заплановано масовий реліз! Сподіваюся, вам сподобається. Будь ласка, не забувайте коментувати, рецензувати, голосувати та оцінювати! Дякую!
Далі
Розділ 21 - Кришталева шкіра
Розділ 21. Кришталева шкіра Коли вони нарешті виповзли з печери, Дастін почувався набагато краще. Він більше не почувався злим, чи пригніченим. Він все одно збирався забратися з цієї клятої планети, навіть якщо не міг зробити це легким шляхом. Перш ніж спуститися на дно печери, вони переконалися, що ніщо не ворушиться і не видає жодного звуку. Тіло Змії все ще лежало там, але частина його була відсутня. — Вони люблять зберігати трофеї, — відповіла вона на його розгублений погляд. Хитаючи головою, він повів їх до міста. Всюди лежали тіла. Крові було напрочуд мало. Він сподівався знайти джерело води. Секс був чудовим, але його мучила спрага. Пройшовши повз здуте тіло слизької жаби, він озирнувся. Якщо хоч одна з цих істот мала шкірну пластину, яка відбивала б лазерні промені, він хотів вкрасти її у них. Вони розійшлися, досліджуючи різні тіла, але не випускаючи один одного з поля зору. Дастін підійшов до будівлі й зазирнув всередину. Виглядало так, ніби тут була велика битва, а не просто купа тіл, застрелених під час втечі. Замок на дверях був розплавлений багаторазовими вибухами лазерів, так само, як і діра, що прокопалася крізь землю. Одна стіна була нічим іншим, як димлячою руїною металу, наполовину розплавленою в себе. Він підійшов ближче, почувши, як Олівія увійшла позаду нього. Це було щось побудоване з усіх пристроїв ПЕП, які були у всіх в'язнів. — Вони будували суперкомп'ютер, — здивовано вигукнула вона. — Але навіщо? — Можливо, вони намагалися зробити те саме, що й ми. — Можливо..., — розмірковував він, відсуваючи великий розплавлений шматок, що трохи охолов, убік. Під ним він знайшов блискучий багатогранний шматок, розміром з велику собаку. — Що це? — запитала вона, підходячи ближче. — Те, що я шукав, — відповів він з посмішкою. — Що? — розгублено запитала вона. — Встань, ми тебе не скривдимо, як ті мисливці, чи той змієподібний. Вона продовжувала дивитися на нього, а потім зрозуміла, що шматок блискучого каменю, мабуть, живий. — Я це вже чув, — промовив м'який високий голос. — Я не казав, що не скривджу тебе, просто не так, як ті інші. — Ну, принаймні, ти не брешеш, — визнав він, вивертаючись і підіймаючись на ноги. Він був милим. Олівія від несподіванки вдихнула і швидко вийшла з кімнати. Його обличчя було маленьким, з великими очима, які сяяли веселкою кольорів. Кожен сантиметр його шкіри був вкритий кристалами. На спині їх було більше, що створювало ілюзію, ніби він просто камінь, згорнутий у кулю. Йому пощастило б, якби він стояв на повних два фути. — Досить витріщатися? — роздратовано буркнув він. — Просто намагаюся з'ясувати, як взяти у тебе генетичний зразок. — Щасти тобі, цей Змій хлопець роками намагався це з'ясувати. Нарешті він замкнув мене тут, щоб я не втік, і підкинув пристрої ПЕП, щоб зайняти мене. — То це ти створив цю штуку? — Так, але це було більше від нудьги, ніж для використання. Його енергії було недостатньо, щоб забезпечити реальну еволюцію. — Має сенс. То він намагався вирвати тобі зуби, чи відрізати язика? Кивнувши, він сказав. — Кристалічний наліт продовжується по всій моїй травній системі. Я навіть не впевнений, як я можу перетравлювати їжу. — Гаразд, — сказав він, йдучи до нього. — Зачекай, що ти робиш? — він відступив назад, піднявши руки вгору. — Покажи мені свій мізинець. Кришталевий хлопець якусь мить дивився на нього, а потім знизав плечима. — Ти ж не можеш завдати мені шкоди. Присівши навпочіпки, він взяв хлопця за палець і запхав його в отвір цілком. [ОТРИМАНО ГЕНЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ. АНАЛІЗУЮ] — Зачекай, що це? Це справді працює? — недовірливо запитав він. — Ніхто не говорив про те, що зразок повністю має міститься в порту. Він відкрив рот, а потім закрив його. Похитавши головою, він почав сміятися. — Якби той Змій знав, він би розлютився. Він перепробував усе, щоб отримати від мене зразок, але так і не зміг отримати навіть шматочок. [МОЖЛИВІ ВАРІАНТИ ЕВОЛЮЦІЇ: КРИШТАЛЕВА ШКІРА, КРИШТАЛЕВА ТРАВНА СИСТЕМА, ЗМЕНШЕНЕ СПОЖИВАННЯ, ЗМЕНШЕНА ПОТРЕБА В ДИХАННІ, ЗАЦІПЕНІННЯ ЗА БАЖАННЯМ] — Збережи цю інформацію для наступних еволюцій, — сказав він. [ВАРІАНТИ ЕВОЛЮЦІЇ ЗБЕРЕЖЕНО. ЧИ ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ НОСІЙ ВІД ЕВОЛЮЦІЇ В ЦЕЙ ЧАС?] — Я хочу зменшити споживання і дихання прямо зараз. Ініціюй цю еволюцію. [ЕВОЛЮЦІЮ РОЗПОЧАТО] — Це справді спрацювало? — запитав він, коли Дастін відпустив його руку. — Так, — відповів той, підводячись і йдучи геть. — Зачекай, куди ти йдеш? — запитав він. — А що? — запитав Дастін, повертаючись назад. — Кожен, хто коли-небудь знаходив мене, хотів залишити собі, як скарб, чи щось подібне. Але ти щойно зустрів мене і вже йдеш. Я не знаю, це здається дивним. — Дозволь мені задати тобі питання. Чого ти хочеш? Чоловік, здавалося, був шокований запитанням. Він обвів поглядом кімнату. — Я хочу знову побачити сонце. — Тоді виходь з цієї печери, — сказав він, знизавши плечима і знову повернувшись. Олівія йшла до нього, несучи відро з водою і кілька шампурів вареного м'яса. — Ах, — зітхнув він з посмішкою. — Я була голодна і спрагла, тож коли я знайшла це, то подумала, що ти теж. Схопивши відро, він занурив у нього голову і напився досхочу. Відкинувши голову назад, він посміхнувся до неї, і вона розсміялася, побачивши це видовище. — Ти зрозумів, чого ти хочеш? — запитала вона, простягаючи йому шампур. — Так. Готова піти з цієї скелі? Вона подивилася на нього, в її очах була невпевненість, але вона кивнула. — Як ти плануєш це зробити? — запитав кришталевий чоловік позаду нього. Вони обидва обернулися, щоб подивитися на нього. Здавалося, що Олівія подолала те, що турбувало її раніше, тому що вона не одразу втекла, побачивши його. — Використовуючи кристали, щоб ігнорувати пошкодження від лазерів. — Це все добре, але як щодо звукових вибухів? — Яких звукових вибухів? — Ті, що розривають тебе на шматки, коли ти пролітаєш повз кулемети вартових. Від них навіть кристали не врятують. Авторка: Звісно, все не могло бути так просто...
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!