Після тривалого відпочинку на крижаній кам'яній підлозі Сяо Янь нарешті зміг перевести подих. Йому ледь вдавалося приховати справжню радість, якою так і сяяло обличчя, коли він перевіряв занімілі ноги, перш ніж знову сісти в позу для культивації.
Сяо Янь обережно видихнув і, повільно заплющивши очі, дозволив свідомості поступово зануритися вглиб тіла.
Внутрішній погляд – унікальна техніка підтримки, доступна тим, хто досяг рангу Дов Дже і вище. Чим більша сила людини, тим детальніше і глибше вона може дослідити приховані таємниці власного тіла.
Авжеж він зазирнув в область живота, де повільно обертався молочно-білий вир розміром з долоню. Білосніжна енергія клубочилася навколо нього неначе туман.
Спостерігаючи за крихітним виром, Сяо Янь кивнув головою – він був задоволений. Хоча вир був невеличким, енергія, що містилася в ньому, була більш ніж у десять разів потужнішою, ніж та, яку він мав, коли був на 9-му ступені Дов Джи!
Ранг Дов Дже і 9-й ступінь Дов Джи мали різну сутність. Енергія, поглинута до того, як стати Дов Дже, насправді називалася Дов Джи Ці, а поглинута після прориву вважалася справжньою Дов Ці!
Здавалося, відмінність полягала лише в одному слові, але фактична різниця була як небо і земля – абсолютно незрівнянні.
Сяо Янь навмисно спрямував свідомість на те, щоб взяти вир під контроль. Він витяг нитку молочно-білої Дов Ці і дозволив їй крутитися навколо.
Поки він безперервно контролював вир, змушуючи його віддавати і поглинати Дов Ці, майстерність Сяо Яня повільно зростала. Лише коли він був остаточно задоволений, хлопець нарешті припинив схоже на гру тренування і повернувся до реальності.
Його очі раптом розплющилися, випромінюючи молочно-біле світло, яке затрималося в чорних зіницях секунд на десять, перш ніж повністю згаснути.
Сяо Янь видихнув повний рот неприємного каламутного повітря, після чого колір шкіри значно посвітлішав.
Покрутивши головою з боку в бік, щоб розім’яти шию, можна було почути хрусткі звуки, які викликали у нього посмішку. Піднявши голову, щоб поглянути на примарну фігуру Яо Лао, Сяо Янь яскраво посміхнувся і сказав:
—Успіх!
—Гм-м, тобі пощастило, що ти успішно стис Ці у вир з першої спроби, – відповів Яо Лао байдужим тоном, кивнувши головою.
—А хіба це не завдяки моїм особливим навичкам? – відповів Сяо Янь, розслабивши плечі. Раптом він щось згадав, і на обличчі з'явився улесливий вираз. Простягнувши руку, він дещо сором'язливо запитав:
—Вчителю, я вже досяг рівня Дов Дже, чи не час дати мені техніку Ці?
Яо Лао закотив очі. Його тіло влетіло в печеру, і він повільно сів перед Сяо Янем. Він трохи подумав, перш ніж запитати з урочистим виразом обличчя:
—Яку техніку Ці ти хочеш?
—Ну... техніку, яка може перевершити будь-яку техніку класу Тянь, та, яка може... яка здатна розвиватися, – Сяо Янь почухав голову і відповів дещо збентеженим тоном.
Почувши Сяо Яня, на обличчі Яо Лао промайнув суперечливий вираз, і він несподівано замовк.
—Вчителю, що сталося? Невже ви збрехали? – побачивши вираз обличчя Яо Лао, Сяо Янь теж почав хвилюватися.
—Техніка Ці, про яку я тобі розповідав, дійсно здатна розвиватися, я не обманював тебе, – прошепотів Яо Лао.
Почувши слова Яо Лао, Сяо Янь засяяв від щастя. Скрутивши руки, він обережно запитав:
—Тоді чи дозволите ви мені опанувати її?
—Ця дивна техніка Ці дійсно здатна розвиватися, але ризик дуже великий, – вигукнув Яо Лао після довгого мовчання.
Побачивши вираз обличчя Яо Лао, Сяо Янь повільно опустив руку і запитав:
—Наскільки високий?
Яо Лао гірко посміхнувся:
—За все своє життя я ніколи не чув, щоб хтось намагався опанувати її, а тим паче використовував. Отже, я не знаю, наскільки високий ризик, однак, зважаючи на мій досвід і складність цієї техніки, я б сказав, що максимальний рівень успіху не більше 20%...
—Двадцяти? – обличчя Сяо Яня застигло. — Так мало?
Яо Лао зітхнув і кивнув:
—Боюся, що так.
Гірко посміхаючись і масажуючи лоб, Сяо Янь все ще не хотів ось так відмовлятися від шансу опанувати техніку Ці, здатну розвиватися. Спокуса отримати техніку, яка могла б перевершити техніки Ці класу Тянь, була занадто великою.
—Учителю, чи можете ви розповісти про цю техніку Ці детальніше?
Яо Лао потер долоні і через деякий час прошепотів:
—Вимоги до розвитку пов'язані з Небесним полум'ям, про яке я тобі вже розповідав.
Очі Сяо Яня звузилися, і він замовк, уважно слухаючи.
—Гаразд, я отримав цю техніку випадково, тож спочатку вона не мала назви. Потім я назвав її Вогняною мантрою, – говорячи це, Яо Лао намагався приховати збентежений вираз обличчя. Певно, процес отримання цієї техніки Дов Ці був не таким простим, як він розповідав раніше.
—Вогняна мантра дійсно може еволюціонувати, але для цього їй потрібне Небесне полум'я. Тобто на кожному етапі вона повинна поглинати черговий тип Небесного полум'я!
Голос Яо Лао став дещо грубуватим:
—Ти маєш знати, Небесне полум'я – одна з найжорсткіших форм енергії в цілому світі. Навіть якщо тобі вдасться знайти його, ніхто не поручиться, що ти зможеш його поглинути. У минулому, коли я знайшов Полум'я, що холодить кістки, воно мало не спалило мене живцем... Найстрашніше в цій техніці – необхідність поглинати різне Небесне полум'я. Будь-яке з них легко змусить людину на рангу Дов Хван опинитися на межі між життям і смертю, і я не смію навіть уявити, що станеться з тим, хто спробує поглинути друге Небесне Полум'я...
Дивлячись у бездонні очі Яо Лао, у Сяо Яня аж жижки затряслися. Чорт забирай, ти навіть не можеш бути впевненим, ти поглинеш полум'я, чи воно тебе! Творець цієї техніки Ці, мабуть, був божевільним.
—Хоча важко навіть приблизно уявити, наскільки небезпечна ця техніка, я не сумніваюся в її потенціалі. Якщо хтось наважиться її опанувати... в цілому світі, за винятком кількох неординарних персон, ніхто не зможе з тобою зрівнятися, – зітхнув Яо Лао.
Злегка вражений таким потенціалом, Сяо Янь кивнув у відповідь. Якби хтось міг контролювати кілька видів Небесного полум'я, навіть люди на рангу Дов Шен не наважилися б його зневажати. Звісно, лише якщо цього небіжчика не поглине Небесне полум'я...
Дивлячись на Сяо Яня, Яо Лао деякий час вагався, перш ніж запитати:
—То ти все ще хочеш її отримати?
Сяо Янь мовчки злегка здригнувся.
Лігво з полицею книг - HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити
Далі
Том 1. Розділ 67 - Вибір
Зважуючи всі «за» і «проти» Вогняної мантри, Сяо Янь не хотів ось так одразу відмовлятися від неї. Зрештою, ймовірність того, що техніка розвинеться до рангу Тянь була дуже привабливою. У цьому величезному світі Дов Ці техніка найвищого класу відкривала неймовірні можливості, не кажучи про шанс зрівнятися з найсильнішими. Але хоча техніка Ці була потужною, ймовірність успіху сягала не більше 20%. Це відбило б охоту в більшості людей. Сяо Янь крутив цю думку і так і сяк, заламуючи пальці, поки міркував, а вираз обличчя постійно змінювався, коливаючись від нерішучості до розпачу. Спокійно спостерігаючи гаму почуттів на обличчі Сяо Яня, старий Яо Лао також мав двоякий вираз. Через деякий час він тихо зітхнув: —Тобі варто усе як слід обміркувати. Я не хочу надто втручатися, але хочу запитати тебе про одну річ... Які в тебе почуття до тієї дівчини, Сюнь Ер? —Га? – Яо Лао дещо спантеличив його цим питанням. Обличчя Сяо Яня почервоніло і через деякий час він із натягнутою посмішкою відповів: —Учителю, а чому ви раптом запитали про це? Сюнь Ер – моя молодша сестра. Тож які можуть бути почуття? – на останніх словах голос Сяо Яня затремтів. —Хо-хо, сестра? Ти ж чудово знаєш, що не маєш з нею кровної спорідненості. Цій прекрасній дівчині лише 15 чи 16 років, але молоде покоління клану Сяо вже безмежно захоплюється нею. А що буде, коли вона виросте? – говорячи це, Яо Лао кинув погляд на Сяо Яня, ледь помітно всміхнувся і продовжив: —Уяви, що одного дня на ній одружиться інший чоловік. Як би ти себе почував? Сяо Янь, змусивши себе ледь помітно всміхнутися у відповідь, повільно насупив брови. Потім зітхнув і прошепотів: —Здається… я не готовий цього прийняти. —Хе-хе, якщо ти відчуваєш, що не готовий цього прийняти, значить глибоко в серці думаєш про неї не тільки як про молодшу сестру... – Яо Лао, який зазвичай посміхався, зараз був серйозним. Обличчя Сяо Яня знову почервоніло, він втратив дар мови і щось нерозбірливо пробурмотів. Безпорадно розвівши руки та з удаваною посмішкою, він запитав: —Учителю, до чого ви хилите? —Я лише хотів, щоб ти нарешті позбувся ілюзій і збагнув власні почуття… Нехай вони тільки зароджуються, ти повинен тверезо оцінити власні сили і потенціал розвитку. Яо Лао, скрививши обличчя, дещо невпевнено продовжив: —Родовід цієї дівчини трохи лякає. Я не знаю усієї правди про її походження, але твій маленький клан Сяо має з ними якісь стосунки. Однак лише це не здатне заповнити велику прірву між вами, різниця у статусі надто велика. Навіть якщо ти подобаєшся дівчині, люди, що стоять за нею, нізащо не погодяться на це! Заплющивши очі, Сяо Янь схрестив долоні і міцно стиснув їх. —У цьому світі поважають лише силу. Мати силу – також мати і гідність. Ти ж бачив, як поводилася Налань Яньрань? Причина, чому вона здатна поводитися так гордовито і дивитися на тебе зверхньо, полягає в її походженні: її сила більша за твою! – відверто проказав Яо Лао, дивлячись на понурого Сяо Яня. —Сила, що стоїть за Сюнь Ер, більш жахлива за Секту Імлистих хмар. Тому в їхніх очах ти всього лише хробак. Навіть зважаючи на видатний талант, вони навряд чи сприймають тебе навсправжки. Упродовж багатьох років існування вони бачили безліч надзвичайно обдарованих юнаків та дівчат... Ти здійсниш мрію тільки якщо змусиш їх боятися власної сили. Сяо Янь торкнувся носа і, знизавши плечима, тихо запитав: —Чи здатна Вогняна мантра надати мені таку силу? —На мою думку, тільки успішно практикуючи Вогняну мантру, ти отримаєш шанс! – похитав головою Яо Лао. Злегка зітхнувши, Сяо Янь підняв підборіддя. Останніми днями чарівна усмішка Сюнь Ер постійно майоріла перед очима, а дзвінкий сміх безперестану лунав у вухах. Глибоко вдихнувши, Сяо Янь гірко посміхнувся і відповів: —Вчитель стільки всього наговорив. І це називається «не хочете втручатися»? —Хе-хе... – Яо Лао погладив змарніле та постаріле обличчя, і незграбно розсміявся. Трохи збентежений, він відповів: —Гаразд, я визнаю, що, можливо, маю певні корисні наміри, адже дуже сподіваюся, що ти погодишся практикувати Вогняну мантру. Ти ж розумієш, що зараз я всього лише дух? – запитавши, Яо Лао розкинув руки. Сяо Янь кивнув. —Інші люди, можливо, й померли б, але завдяки моєму надзвичайному духовному сприйняттю, я якимось дивним чином вижив у цій формі... – Яо Лао гірко посміхнувся, ніби насміхаючись над собою. —Мені не подобається так жити, кожен день здається мені несправжнім, марною ілюзією. У мене ще є справи, які я планую завершити особисто, тому я хочу позбутися цього стану. —Вчитель хоче відродитися? – Сяо Янь злегка недовірливо моргнув. Приголомшений, він продовжив: —Але хіба є щось, здатне воскресити мертвого в нашому світі? —За нормальних обставин – ні, – Яо Лао кивнув на знак згоди, але коли продовжив, на його обличчі з'явився пристрасний вираз: —Проте, згідно з деякими нечіткими описами Вогняної мантри, за умови успішного опановування, коли поєднаєш кілька видів Небесного Полум'я, зможеш створити тіло, яке здатне утримати в собі дух. Саме його я прагну, воно стало б для мене своєрідним переродженням... Завдяки персню я витримав незліченну кількість років без жодного промінця світла в надії одного дня зустріти людину, яка мала б досить розвинене духовне сприйняття, здатне задовольнити мої вимоги. Мені дуже пощастило, що я нарешті зустрів тебе, – глибокий смуток закарбувався в рисах зморшкуватого і постарілого обличчя, хоча його могла помітити лише дуже спостережлива людина. Яо Лао подивився в темні очі Сяо Яня і, гірко посміхнувшись, продовжив: —Не сприймай ці слова як порожнє бурмотіння старого. Врешті-решт, хоч і сказав, що не буду втручатися, я не міг не розповісти… Насправді я... Сумно похитавши головою, Яо Лао простягнув кістляві руки. Невеликий помах – і в кожній руці з'явилися чорний та червоний сувій, які ледь помітно мерехтіли. —Червоний сувій – це вогняна техніка низького рівня класу Ді, а чорний – Вогняна мантра... – Яо Лао посміхнувся, піднявши обидві руки. Його змарніле обличчя трохи пом'якшало, коли він продовжив: —Подумай як слід і зроби власний вибір, але пам'ятай, щоб ти не вирішив, ти завжди будеш моїм учнем, і я ніколи не звинувачуватиму тебе за це. Сяо Янь, потираючи підборіддя, порожнім поглядом дивився на обидва блискучі сувої. Через деякий час він облизав губи і розправив плечі, посміхаючись: —Хоч я і боюся смерті, але без сили немає шани. Я відмовляюся коли-небудь знову проходити через приниження, яке Налань Яньрань подарувала мені того дня. А якщо нічого не вийде, я завжди можу опанувати будь-яку іншу техніку Ці. Блискуча посмішка осяяла і без того ніжне обличчя Сяо Яня. У злегка червоних і вологих очах Яо Лао можна було побачити фігуру Сяо Яня, який простягнув руку, щоб міцно схопити чорний сувій. Коли його рука торкнулася сувою, він перетворився на потік інформації, який хлинув прямо в голову. Лігво з полицею книг - HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити
Читати
Відгуки
звісно що хоче )))