Потрясіння

Том 1. Розділ 41 - Пілюля стимуляції Ці

—Другий старійшино, випробування вже закінчилося? – тихо запитав Сяо Янь, дивлячись на золоті слова на Монументі. Він повільно прибрав руку і глянув на розгубленого старійшину. —О, так, випробування е-е-е... закінчилося – оговтався другий старійшина, почувши голос Сяо Яня. Він несамовито кивнув головою, хоча очі все ще блукали туди-сюди. Вочевидь, старійшина й досі був шокований. Здійснити п’ять проривів на рангу Дов Джи за рік... Дивовижно... і справді лякає. Другий старійшина, все ще занурений у роздуми, дивився на юнака перед собою зі змішаними почуттями. Але усі сумніви, які були перед випробуванням, розвіялися як дим. Золоті слова поступово зникали і Монумент повертав свій звичайний насичений чорний відтінок. Хоча золоті слова зникли, аудиторія залишалася абсолютно непорушною. Усім був потрібен час, щоб оговтатися та перетравити побачене. —Кхе-кхе... – відкашлявся другий старійшина і нарешті звернувся до присутніх. —Випробування під час церемонії повноліття завершено. Згідно з правилами, Сяо Янь прийме один виклик. Виклик дозволено кинути тим, хто нижче рангу Дов Дже, хтось зголоситься? – вигукнув другий старійшина, окинувши поглядом молоде покоління. Якщо розглядати церемонію повноліття як перевірку того, наскільки високим є рівень Дов Ці, то виклик був іспитом на володіння техніками Дов. Зрештою, у боротьбі не на життя, а на смерть, техніка Дов була б вирішальним фактором. У кожному клані увага до володіння техніками Дов була не меншою, ніж увага до Ці культиватора. Почувши заяву другого старійшини, в залі здійнявся легкий галас. Молодь клану Сяо дивилися одне на одного, і боягузливо стискали губи. Золоті слова на чорному Монументу, 8-й ступінь Дов Джи, перекреслили будь-які сподівання на легку перемогу. Наразі вони не мали достатньої сили, щоб хизуватися нею в бою з Сяо Янем, який мовчки стояв на помості і спокійно обводив поглядом однолітків. Щоразу, коли його погляд на комусь зупинявся, він або вона швидко відступали. —Купка боягузів! – роззирнувшись на членів клану, які зіщулилися від страху, Сяо Нін насмішкувато вилаявся. Він підняв голову і з викликом подивився на одягненого в чорне юнака. Але коли збирався вийти на сцену, тонка рука потягнула його назад. Нахмуривши брови, Сяо Нін подивився на сестру і незадоволено запитав: —Що? Сяо Ю зітхнула і відповіла: —Він на 8-му ступені Дов Джи, тобі його не перемогти. Рот Сяо Ніна злегка смикнувся, і на мить він навіть завагався. Але коли побачив, як тепло Сюнь Ер, що стояла неподалік, дивиться на Сяо Яня таким ніжним та радісним поглядом... На нього вона ніколи так не дивилася! Люто зціпивши зуби, Сяо Нін відмахнувся від руки Сяо Ю, а на його все ще трохи дитячому обличчі з'явилися ревнощі та злість. —Ну і що! Минув вже понад рік відколи я досяг 8-го ступеня Дов Джи, думаєш, я не зможу перемогти того, хто щойно прорвався? Розуміючи, що зараз його марно в чомусь переконувати, Сяо Ю усвідомила, що не має іншого вибору. Трохи згодом вона дістала зелену пілюлю і, ніжно погладивши її, з неохотою тицьнула в руки Сяо Ніна: —Це пілюля 2-го рівня, Пілюля стимуляції Ці, – вона надає силу Дов Дже на короткий період часу. Однак, якщо її вжити, потім будеш прикутий до ліжка весь наступний місяць. Не використовуй її без крайньої потреби. Почувши це, Сяо Нін радісно схопив пігулку і сказав: —З нею я точно провчу цього паршивця! Сяо Ю насупилася і застерегла його: —Не будь надто нерозважливим. Нехай він лише трохи постраждає. Ти не повинен завдавати йому серйозних травм, інакше навіть дідусь не зможе тебе захистити. Нинішній Сяо Янь – вже не той нікчемний каліка. —Так, так, я все розумію... – байдуже відповів Сяо Нін, злегка кивнувши головою. З кривою посмішкою він подивився на Сюнь Ер, промовивши спересердя: —Я доведу тобі, що цей хлопець – лише подушка з вишитим чохлом!* *Китайське прислів'я – зовні приваблива, але нікчемна людина. З холодною посмішкою Сяо Нін відмахнувся від руки Сяо Ю і вискочив на сцену, вигукнувши: —Я кину тобі виклик! Почувши це, всі погляди звернулися до Сяо Ніна, і відчуття того, що він опинився в центрі уваги, зробило гордий вираз на його обличчі ще більш виразним. Дивлячись на Сяо Ніна, другий старійшина насупив брови. Поглянувши на місця для гостей, він, як і очікував, побачив першого старійшину зі стурбованим виразом обличчя. Легко зітхнувши, він подумки дорікнув йому: «Невіглас! Ти все ще думаєш, що Сяо Янь — такий же нікчемний каліка, яким був у минулому?» Сяо Нін не помітив похмурого обличчя другого старійшини і, зробивши великий крок вперед, зарозуміло посміхнувся: —Сяо Янь, дозволь мені перевірити твою бойову підготовку. Неохоче підвівши очі і побачивши перед собою Сяо Ніна, Сяо Янь навіть не спромігся відповісти. Побачивши, що Сяо Нін вже вийшов на середину платформи, другий старійшина не мав іншого вибору, окрім як голосно сповістити: —Сяо Нін кинув виклик Сяо Яню. Сяо Янь, ти приймаєш виклик? —Ти ж не втечеш, підібгавши хвоста? Сюнь Ер спостерігає, тобі краще не розчаровувати її... – дражнив його з холодною посмішкою Сяо Нін, дивлячись на красиву, спокійну дівчину внизу. Захована в рукаві пілюля підсилювала його впевненість та зухвалість. «Бовдур...» – подумав Сяо Янь і потер носа. У всіх на очах він кивнув і спокійно сказав: —Так, приймаю! Побачивши, що Сяо Янь кивнув, другий старійшина ще раз зітхнув і махнув рукою. Відступаючи, він знизив голос до такої гучності, що його могли чути лише вони двоє, і сказав: —Пам'ятайте, контролюйте свою силу. Не калічте один одного! Сяо Нін скривив губи, а Сяо Янь байдуже знизав плечима. Коли другий старійшина покинув поміст, повітря стало більш напруженим. Незабаром повинна була розпочатися бійка. Лігво з полицею книг - HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити