Сюе Ні
Двобій, що розтинає небесаПрогулюючись маленькою вуличкою і спостерігаючи як спорожнів клан, Сяо Янь безпорадно хитав головою. Сьогодні до Ву Таня мала прибути приймальна комісія від академії Дзя Нань, тож більшість членів клану пішла подивитися. А враховуючи, що вони були далеко не єдиними, дорога та головні ворота до Ву Таня, швидше за все були переповнені.
—Купка невігласів! Гадаєте, вам дозволять скласти вступний іспит тільки тому, що ви прийшли подивитися? – прошепотів Сяо Янь і невимушено попрямував до сусідніх гір. О цій порі він щодня неодмінно тренував техніку Дов.
Хоча приймальна комісія цього разу зупинилася у Ву Таню, територія, за яку вони відповідали, включала й інші прилеглі міста. Тому, коли наступного дня Сяо Янь поспішив до місця набору, то побачив нескінченну чергу і був неабияк приголомшений.
На величезній площі стояв невгамовний шум і безлад. Незліченна кількість молодих людей намагалася потрапити всередину площі. Якби не імперські солдати, які підтримували порядок, збуджений натовп неодмінно вдерся б всередину.
Після того, як Сяо Янь довгий час розгублено дивився на людську юрбу, він тяжко зітхнув і, розчарований, похитав головою. Судячи з усього, сьогодні можна було забути про вступний іспит.
—Отакої! Шкода, але нічого не вдієш! – помітивши розчароване обличчя Сяо Яня, проговорила задоволеним голосом Сяо Ю, яка перед тим розмовляла з Сюнь Ер.
Закотивши очі, Сяо Янь проігнорував її.
—Можливо сестра Сяо Ю має якесь інше рішення? – помітивши, що насувається чергова сварка, Сюнь Ер швидко змінила тему розмови.
—Голова приймальної комісії у Ву Таню – моя наставниця. І як її улюблена учениця, авжеж я маю рішення, – задерла ніс і розсміялася Сяо Ю, махнувши рукою.
—Ідіть за мною!
Поглянувши на розкішні довгі ноги Сяо Ю, яка попрямувала в інший бік площі, Сяо Янь подивився на Сюнь Ер і замахав руками:
—Не хвилюйся! Я не збираюся сваритися.
Почувши його слова, Сюнь Ер посміхнулася, кивнула, і вони разом поквапилися наздогнати Сяо Ю.
Група молодих людей обійшли по колу величезну площу і, зрештою, зупинилися на західній стороні. Тут також в два-три ряди стояли добре екіпіровані солдати. Їхня зброя холодно виблискувала, відбиваючи під гарячим сонцем сліпучі промені.
Оглянувши стрій, Сяо Ю, перш ніж самій рушити вперед, переговорила з Сяо Янем і дала кілька настанов. Потім дістала зелене посвідчення і довго розмовляла з кимось, схожим на офіцера. Лише після цього вона махнула рукою Сяо Яню та решті, щоб можна підійти.
Офіцер середнього віку окинув Сяо Яня та його супутників холодним поглядом. Через деякий час він махнув рукою і наказав:
—Пропустіть їх!
Почувши наказ, одразу ж роздався дзвінкий звук металу, що терся об метал, і в щільній стіні закутих у броню людей повільно з'явилася невеличка стежка. Коли дівчина забирала посвідчення, то вдячно усміхнулася і, поглянувши на Сяо Яня та решту, попрямувала за офіцером.
Звісно члени клану Сяо рушили слідом за Сяо Ю. Проте, щойно вони увійшли, у багатьох поза шкірою пішов мороз. Навколо стояли безмовні солдати, просякнуті запахом крові, від чого група, яка ніколи з таким не стикалася, відчула сильний тиск, який змусив більшість важко дихати.
—Ці солдати, певно, не раз було на полі бою? – Сяо Янь повільно видихнув. Виняткова духовна сила допомогла йому позбутися цього відчуття. Він зволожив губи, і в ослабілі ноги раптом знову повернулася сила. Як не крути, з його силою Дов Дже на четвертому ступеню він був сильнішим за більшість присутніх солдатів. Навряд би він міг змагатися по кровожерливості аури, але, принаймні, вона б його не збентежила.
Коротка, не більше двадцяти метрів, відстань більшості здалася нескінченою. Коли вони нарешті пройшли крізь стрій, кожен відчув, як спітніли долоні...
З трохи поблідлим обличчям Сяо Ю глянула на офіцера і гірко посміхнулася:
—Старший Ке, ви навмисно нас випробовували?
—Ха-ха, лише виконував розпорядження наставниці Жво Лінь. Якщо вирішили скористатися чорним ходом, то цілком природно, що вам доведеться пройти невеличке випробування. Але ви всі молодці. Моїм підлеглим не раз доводилося заглядати смерті у самісінькі очі. Якби ви не мали достатньої сили волі, вас би паралізувало від страху на півдорозі, – на обличчі офіцера з'явилася посмішка, коли його погляд пробігся по Сяо Ю і тих, хто її оточував. Але побачивши спокійні обличчя Сюнь Ер і Сяо Яня, його очі наповнилися здивуванням.
«Здається, цього року наставниця Жво Лінь набере кілька достойних учнів.»
Попрощавшись з офіцером, який був не в найкращому гуморі, Сяо Ю швидко пішла углиб площі і потягнула за собою Сяо Мей і Сяо Ніна, чиї ноги як раз почали підкошуватися.
Потрапивши усередину, їм в очі одразу ж кинулося велике зелене шатро, а за ним нескінчений людський натовп. В проході час від часу зустрічалися люди, які пройшли вступний іспит і радісно прямували вглиб площі.
—Мила моя Ю! – щойно вони наблизилися до шатро, пролунав жіночий сміх. Дівчина в червоному підбігла і радісно обійняла Сяо Ю. Коли її долоні торкнулися талії, вона пожартувала:
—Ти погладшала?
—От розпусне дівчисько! Відчепися від мене! – лаючись для виду, вирвалась з обійм усміхнена Сяо Ю. Після цього вона повернулася до Сяо Яня та інших, і представила їх.
—Це моя найкраща подруга в академії. Її звуть Сюе Ні і вона Дов Дже на четвертому ступеню.
Почувши це, Сяо Янь та інші перевели погляд на дівчину в червоному. На її симпатичному обличчі сяяла промениста усмішка, а каштанове волосся було недбало зав'язане у хвіст. Вона була в повному розквіті сил, з дуже стрункою талією і округлим задом. І хоча вона поступалася вродою Сяо Ю, її диявольськи спокуслива фігура теж була втіленням мрій багатьох чоловіків. За короткий період знайомства Сяо Янь зрозумів, що багато юнаків, які пройшли випробування, крадькома безсоромно задивлялися на цих двох.
Сяо Ю ніжно обійняла Сюе Ні. По її обличчю одразу ж ставало зрозуміло, що між ними склалися добрі стосунки.
—Це члени мого клану. Це Сюнь Ер, хе-хе, гарненька, чи не так? Але навіть не мрій, що тобі щось перепаде, вона не викаже до тебе жодного інтересу. Це Сяо Мей, ще одна красуня. Це мій молодший брат Сяо Нін. Нарешті це... – коли її погляд зупинився на розслабленому Сяо Яні, Сяо Ю нахилила голову, притягнула за вухо Сюе Ні і прошепотіла:
—Це Сяо Янь, той самий, про якого я тобі розповідала раніше.
Спочатку Сюе Ні подивилася на Сюнь Ер і Сяо Мей. Розплющивши очі, вона вигукнула:
—Ого. У вашому клані й справді багато красунь. Як тільки вони вступлять до академії Дзя Нань, усі хлопці за ними бігатимуть. Що? Сяо Янь? – глибоко зітхнувши, Сюе Ні раптом замовкла і подивилась на Сяо Яня з приголомшеним виразом обличчя.
—Той самий, дай-но пригадаю... двоюрідний брат, не спроможний піднятися вище 3-го ступеня Дов Джи? Виглядає досить гарним.
—Гей! – куточок рота Сяо Ю сіпнувся, і вона безжально вщипнула балакучу подружку. Помітивши моторошний вираз обличчя Сяо Яня, вона зніяковіло спробувала пояснити:
—Не подумай, що я розповідала про тебе всім і кожному. Так сталося, її гострі вуха вловили те, що я бурмотіла уві сні.
Піднявши брови, Сяо Янь саркастично скривив рота і торкнувся обличчя:
—Ти думаєш про мене навіть уві сні? Відколи наші стосунки стали такими близькими? Зрештою, я лише торкнувся...
—Стулися! – почувши слова Сяо Яня, на обличчі Сяо Ю промайнуло збентеження і вона спробувала його пнути.
Хлопець плавно перемістився, щоб уникнути копняка. Повернувшись до неї, він замахав руками і припинив дражнитися.
—Чого саме ти торкався? Це ж не може бути моя мила Ю? – обличчя Сюе Ні наповнилося цікавістю, але Сяо Ю безжально її вщипнула.
—Ю, ти така жорстока. А я ще вважала тебе подругою... – потираючи почервоніле зап'ястя, Сюе Ні дивилася на Сяо Ю, вдаючи ніби ось-ось розплачеться.
—Годі дуріти! Для початку їм треба пройти іспит, – пробурчала Сяо Ю, не знаючи, плакати їй чи посміхатися.
—Хе-хе, тоді йдіть за мною. Я вас проведу, – Сюе Ні посерйознішала і змахнула вдавані сльози. Вона розвернулася, але перш ніж піти нахилила голову і сказала:
—До речі, забула сказати, Лво Бу теж член комісії. Ба більше, по дорозі я чула, що він прорвався на четвертий ступінь Дов Дже.
Почувши її застереження, усміхнене обличчя Сяо Ю стало похмурим, і вона нетерпляче запитала:
—А цей дратівливий хлопець навіщо припхався?
—Хіба можлива інша причина, окрім прекрасної Сяо Ю? По дорозі сюди він тільки про тебе і говорив, – жартома додала Сюе Ні.
Вираз обличчя Сяо Ю змінився, вона стиснула губи, граючи жовнами. Потім обернулася і втупилася в Сяо Яня.
—Чого ти на мене дивишся? Можеш забути про те, щоб змусити мене вдавати, що ми близькі перед тим хлопцем. Ти мене не цікавиш і я не збираюся прикидатися, – побачивши блиск в очах Сяо Ю, авжеж Сяо Янь здогадався, про що вона думала. Він холодно розсміявся, проігнорував гнівний погляд та попрямував до великого шатро.
—Ех-х... Мила моя Ю, здається, твої чари слабшають... Більшість учнів академії відчайдушно билися б за тебе, варто лише поманити ручкою. Але цей хлопець і справді проігнорував тебе… – дивлячись в спину Сяо Яню, скептично проговорила Сюе Ні.
Міцно стиснувши зуби, Сяо Ю роздратовано відповіла:
—Цього маленького негідника нормальним точно не назвеш. Тож не варто використовувати логіку, щоб спробувати зрозуміти його мотиви. Окрім нього, ти колись бачила чи чула, щоб хтось зміг усього за рік піднятися з третього ступеня Дов Джи до третього ступеня Дов Дже?
Почувши її слова, у Сюе Ні відвисла щелепа, а розв’язний вираз змінився потрясінням. Вона не очікувала, що цей елегантний привабливий юнак має такий талант. Невже це той самий «каліка» з клану, про якого їй розповідала Сяо Ю?
Лігво з полицею книг - HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити
Коментарі
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Увійти, аби лишити коментар!