Одяг на тілі Сяо Яня ще довго продовжував тріпотіти, перш ніж влягтися. Він позбувся смердючого ковтка повітря, підвівся і повернувся до усміхненого Яо Лао, що стояв неподалік. Відкривши рот і посміхнувшись, Сяо Янь не зміг приховати радість. Минув рік і він нарешті прорвався до Дов Ши. Він власним потом і кров’ю досяг успіху, і зараз був схожий на метелика, що вирвався з кокона.
Стати Дов Ши також означало, що Сяо Янь вирвався за ранг, до якого належала більшість людей. Хоча цей ранг все ще вважався одним з найнижчих у світі Дов Ці, він все одно був значно потужнішим і кратно переважав Дов Дже, який був справжнім найнижчим рангом. А найголовніше – Сяо Янь був досить молодий і мав багато часу, щоб загартуватися!
Хлопець стиснув кулак. Сила, якої він ніколи раніше не відчував, розливалася по кожній клітинці тіла. Лише коли він сам перейшов на ранг Дов Ши, Сяо Янь нарешті усвідомив, наскільки величезною була прірва між Дов Дже та Дов Ши. Згадавши бій проти Му Ше, він усвідомив наскільки йому пощастило. Якби Яо Лао не навчив його техніки Дов класу Ді, щоб він не робив, перемогти командира найманців навряд було б так просто, не кажучи вже про те, щоб убити його.
Залишаючись на місці, Сяо Янь раптом підняв праву руку і стиснув її в кулак. Відразу ж його тіло стрімко охопила фіолетова Ці. Після появи, вона раптом трохи відступила, а вже за мить поступово скупчилася на одягу Сяо Яня, утворюючи щось на кшталт броні. Можливо, саме через те, що хлопець поглинув полум'я, на поверхні захисного шару можна було бачити слабкі сплески фіолетового вогню.
Покрив Дов Ці, відзнака Дов Ши, був однією з найбільш практичних навичок. У бою з Му Ше Сяо Янь сам став свідком його величезної користі. Хоч раніше він і міг використовувати покрив Дов Ці, але ніколи не міг вкрити ним все тіло, як зараз.
Ба більше, покрив Дов Ці, яким Сяо Янь користувався у минулому, ніяк не впливав на його швидкість, захист, атаку тощо. І лише після того, як він став Дов Ши, покрив нарешті отримав допоміжні властивості – те, чого прагнули всі Дов Дже.
Побачивши могутній і прекрасний на вигляд фіолетовий вогняний покрив, обличчя Сяо Яня наповнилося радістю, і він завдав кілька швидких ударів, здійнявши шалений вітер. Після очищення і загартування природною енергією, Сяо Янь міг ударом кулака видавати пронизливий свист, користуючись лише власною силою.
Дивлячись на схвильованого хлопця, який безперервно випробовував силу Дов Ши, Яо Лао з посмішкою похитав головою. Він дочекався, поки Сяо Янь заспокоїться, і запитав:
—Перевір, наскільки розвинулася Вогняна мантра. Якого вона зараз рівню? Середнього чи високого?
Питання Яо Лао змусили Сяо Яня зупинитися. Він кивнув головою і знову повільно заплющив очі, дозволивши свідомості поринути в тіло. Всередині він швидко досяг нижньої частини живота, де знаходився його даньтянь. Колись великий жовтуватий вихор зараз мав фіолетовий колір та був менший за долоню Сяо Яня. Свідомість покружляла навколо маленького фіолетового вихору і він раптом помітив, що в середині повільно обертаються понад десятка крапель фіолетової рідини. Ці краплі рухалися по спіралі, неначе маленькі рибки в озері.
Свідомість Сяо Яня з цікавістю занурилася в фіолетовий вихор і непомітно торкнулася маленької краплини. Відчувши лише на мить, серце Сяо Яня сповнилося нестримним щастям – маленькі краплі фіолетової рідини містили надзвичайно потужну енергію. Розгадавши її таємницю, Сяо Янь зміг краще збагнути величезну різницю між Дов Ши і Дов Дже і не втримався від схвильованого зітхання.
Вихор Дов Дже був схожий на повітряну кульку, а Дов Ці – на повітря, яке містилося всередині кульки. Проте кулька мала певну межу, і як тільки Ці, що містилася в ній, досягала критичних обсягів, вона вже не могла утримувати надлишок Ці. Якщо хтось хотів силою втиснути більше, вихор не витримував, і немов повітряна кулька, з шумом вибухав.
При переході від Дов Дже до Дов Ши найбільша перевага полягала в тому, що енергія в кулі зазнавала змін, перетворюючись на краплі рідкої енергії з набагато щільнішою, насиченішою і чистішою енергією, ніж звичайна Дов Ці. Після такого перетворення якість і кількість Дов Ці, що містилася в кулі, миттєво збільшувалася в кілька разів.
Тож не дивно, що маючи такий величезний запас Дов Ці, Дов Ши, природно, перевершував Дов Дже – порівнювати їх не було жодного сенсу. І це не згадуючи про щільність і чистоту Дов Ці, які також були абсолютно непорівнянними.
Свідомість Сяо Яня повільно вийшла з вихору. Ретельно усе дослідивши, він збагнув, що, хоч краплі рідини і були розміром з ніготь, для їх створення була потрібна щонайменше третина його колишньої жовтуватої Дов Ці. Тож він чудово розумів, яка міць криється в кожній крихітній краплині.
Спостерігаючи за повільним обертанням вихору, тільки-но у Сяо Яня промайнула думка, як пасма фіолетової Дов Ці стрімко вирвалися назовні і помчали по шляхах Ці, з’єднаних з Вогняною мантрою.
Слідуючи за потоком Ці, Сяо Янь відчував, як численні нитки енергії вогняного типу просочуються з зовнішнього світу, проникають крізь шкіру і потрапляють в його шляхи Ці. Фіолетова Дов Ці підхопила їх і провела крізь техніку, завершуючи бездоганний цикл.
Після цього Сяо Янь відчув, що пасма Дов Ці стали набагато потужнішими і насиченішими, ніж були кілька хвилин тому.
Після завершення циклу, Дов Ці, що стала потужнішою, знову увійшла у вихор. У цей момент тіло Сяо Яня злегка затремтіло. Нарешті він повільно розплющив очі і подивився на обличчя Яо Лао, сповнене очікування. Сяо Янь мимоволі знизав плечима і безпорадно сказав:
—Середній рівень класу Хван! Вона просунулась лише на один рівень.
—Середній рівень класу Хван? Ха-ха, це було очікувано.
Почувши слова Сяо Яня, Яо Лао навпроти не відчув ніякого розчарування. Він подивився на пригнічене юне обличчя і не втримався від сміху:
—Нагадаю тобі, що еволюція цієї техніки Ці вимагає величезної кількості енергії від Небесного полум'я. Тож фіолетове полум'я з самого початку не відповідало вимогам. Те, що техніка Ці просунулася на цілий рівень вже досить непогано. Щобільше, зважаючи на унікальність Вогняної мантри, твоя техніка Ці середнього рівня класу Хван не поступається технікам Ці високого рівня того ж класу. Гадаю, ти маєш бути задоволений.
Почувши його слова, Сяо Яню залишалося лише кивнути з гіркою посмішкою. Хоча він знав, що це неможливо, серце все одно плекало надію, що станеться диво і техніка Ці розвинеться безпосередньо до класу Сюань. Однак, судячи з усього, дива не сталося.
—Ех-х, Небесне полум'я... Поглинання фіолетового полум'я вже супроводжувалося величезними труднощами, а ефект майже не помітний. Якби я зараз наштовхнувся на Небесне полум'я, важко сказати, хто кого б поглинув, – Сяо Янь безпорадно похитав головою. Хоча він ніколи особисто не відчував сили Небесного полум'я, він цілком усвідомлював, наскільки страхітливим було біле полум'я Яо Лао, коли той виготовляв ліки.
Щосили замотавши головою, Сяо Янь відкинув легку млявість, що на нього напосіла. Хай там як, але його техніка Ці справді здатна розвиватися. Крім того, у нього було багато часу. Сяо Янь вірив, що одного дня, без зайвого поспіху, він зможе поглинути справжнє Небесне полум'я і розвинути Вогняну мантру до техніки Ці класу Тянь, оспіваного в легендах.
Побачивши, що Сяо Янь поступово оговтується, Яо Лао посміхнувся.
—Оскільки ти нарешті став Дов Ши, наші тренування на Хребту магічних звірів добігають кінця!
—Тоді уперед! Мені вже трохи набридло дивитися на ці дурнуваті гори.
—Гаразд, тоді завтра й вирушаємо, – Яо Лао кивнув головою, розмірковуючи вголос, —Якщо порахувати час, який ми тут провели, то залишилося лише вісім місяців до того, як настане час з’явитися в Секті Імлистих хмар згідно з трирічною угодою.
Почувши його слова, Сяо Янь затремтів, і втупився в простір за межами печери. Через деякий час він насупився і заговорив:
—Цікаво, на якому вона зараз рангу...
—Хе-хе. Можеш розслабитися. За час, що залишився, я, можливо, і не зроблю з тебе Да Дов Ши, але допомогти прорватися крізь кілька ступенів цілком посильна задача, – м'яко сказав Яо Лао. Після цих слів запала короткотривала мовчанка, перш ніж він з посмішкою продовжив:
—Крім того, навіть якщо з якоїсь несподіваної причини її сила зросла настільки, що вона набагато перевершує тебе, повір, цей старий тебе не підведе. В усій імперії Дзя Ма не так багато людей, вартих моєї поваги... навіть якщо це сама голова Секти Імлистих хмар Юнь Юнь, одна з трійки сильніших в імперії Дзя Ма.
—Ха-ха, я ніколи не сумнівався в силі учителя. Якщо ви кажете, що це можливо, то я, безумовно, вам вірю, – отримавши заспокійливе запевняння, Сяо Янь відчув себе набагато спокійніше і почав підлещуватися до Яо Лао.
Зверхньо глянувши на його улесливу усмішку, той махнув рукою і сказав:
—Завтра ми покинемо Хребет магічних звірів. Наша наступна зупинка – величезна пустеля Таґер, яка граничить з імперією Дзя Ма. Попереджаю, тренування там будуть набагато складнішими і небезпечнішими, ніж на Хребту магічних звірів. Тобі варто як слід підготуватися.
—Пустеля Таґер... Здається, двоє моїх старших братів знаходяться десь там. Якщо матимемо час, треба буде заглянути по дорозі.
Відкривши рот і посміхаючись, Сяо Янь поплескав себе по грудях і сказав Яо Лао:
—Поки я можу швидко зміцнюватися без серйозних побічних наслідків, я готовий до будь-яких випробувань, наскільки б важкими вони не були.
—Ха-ха, оце так сила волі! – розсміявся Яо Лао, хоча в куточках очей чаїлися недобрі наміри.
—Сподіваюся, коли прийде час, ти не втечеш. Хоча, навіть якщо благатимеш мене, я все одно змушу тебе силою.
Ніяково посміхаючись, Сяо Янь розумно промовчав.
—Гаразд. Повертайся додому та як слід відпочинь. Завтра вранці ми вирушаємо, – щойно Яо Лао зібрався повернутися на перстень, як його тіло раптово здригнулося. Подумавши трохи, він раптом продовжив:
—Колись я вже відвідував цей край, тому що чув, що в цій величезній пустелі захований різновид Небесного полум'я. На жаль, мені так і не вдалося знайти його. Тож якщо пощастить, цілком можливо, ти матимеш шанс...
Після цих слів Яо Лао навіть не глянув у просвітлілі очі Сяо Яня. Його тіло знову здригнулося і він повернувся в перстень.
—Небесне полум'я...
Схвильовано стиснувши кулак, Сяо Янь розвернувся і вийшов з печери. Після випробування сили фіолетового полум'я його жага до ще більш лютого і страхітливого Небесного полум'я тільки посилилася.
—Я повинен його здобути!
Твердий голос юнака, сповнений дрібкою жадібності, відлунював по всій печері.
Лігво з полицею книг – HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити
Далі
Том 2. Розділ 161 - Прощання
Вискочивши з гірської печери, Сяо Янь обвів поглядом долину. Лампа в маленькому солом'яному будиночку все ще горіла. Зовні солом'яного будиночка на маленькому стільчику сиділа ніжна та вродлива постать, одягнена в білу сукню. Притулившись до дверей і запозичивши світло від вогню позаду себе, вона опустила голову, поглинута веселковим сувоєм. Почувши звук кроків, Чарівна лікарка підвела брови і відірвала погляд, спостерігаючи, як повільно наближається осяяний місячним світлом юнак, і не стримала усмішки: —Ти досяг успіху? У будинку ще залишилася тепла їжа. Почувши її ніжний та лагідний голос, серце Сяо Яня трохи зворушилося. Ці слова та навколишній краєвид перетворили Чарівну лікарку на молоду дружину, яка нарешті дочекалася чоловіка після довгого дня. А ніжний та лагідний голос був сповнений турботи та надії. Поки Сяо Янь наближався, вираз його обличчя ставав дедалі ніжнішим. Він сів поруч з Чарівною лікаркою, подивився на «Веселкову книгу отрут» і окинув поглядом гарненьке обличчя. За мить він, здавалося, дещо зрозумів і насупився. З тихим безпорадним зітханням він простягнув руку і витер залишки порошку, які було не так-то просто помітити у кутику вологих, малинових вуст. Він гірко посміхнувся і похитав головою. По зовнішньому вигляду Чарівної лікарки було очевидно, що вона спожила отруту поки він культивував... Від лагідного доторку Сяо Яня гарненьке личко Чарівної лікарки спочатку почервоніло. Але невдовзі вона помітила крихти чорного порошку на його руці і відразу ж боягузливо відвела очі. Згодом вона поспішно дістала білу хустинку і ретельно їх витерла. —Мені доведеться завтра поїхати… – раптом проговорив Сяо Янь, спостерігаючи за рухами дівчини. Її рука ненадовго завмерла, проте за мить Чарівна лікарка продовжила лагідно терти його палець і злегка кивнула головою. Тихим голосом вона промовила: —Ти і так тут надовго зупинився, тож не дивно, що настав час рухатися далі. —А ти сама вже вирішила, куди відправишся, коли полишиш долину? – порушив мовчазну тишу, що запала на деякий час, Сяо Янь. —Не знаю, напевно, покину імперію Дзя Ма і відвідаю імперію Чу Юнь. Потім блукатиму світом Дов Ці, – змусила себе усміхнутися Чарівна лікарка. —Імперія Чу Юнь... – прошепотів Сяо Янь і гірко засміявся. Хоча він ніколи там не був, проте авжеж знав деяку загальну інформацію. За кількістю майстрів отрути імперія Чу Юнь кратно переважала будь-яку іншу. —А я продовжу тренування в пустелі Таґер. Вона знаходиться на сході від імперії Дзя Ма, в той час як імперія Чу Юнь – на заході. Отже, завтра нам доведеться розлучитися, – сказав Сяо Янь, потираючи лоб і піднімаючи голову, щоб подивитися на зірки. —Так! – Чарівна лікарка, явно в кепському настрої, злегка кивнула головою і тихо проговорила: —Сподіваюся, ти будеш добре про себе дбати. Після того, як наші шляхи завтра розійдуться, хто знає, коли ми побачимося знову. Можливо, я ніколи не повернуся... хоча наразі ні в чому не впевнена. Якщо колись я стану тією, хто викликатиме в людях лише гнів та страх... Ха-ха, я повернуся в цю маленьку долину і чекатиму на загибель цього скорботного отруйного тіла. Дивлячись на дещо засмучене спокійне обличчя Чарівної лікарки, Сяо Янь злегка розтулив рота, збираючись дещо сказати. Однак жодних слів так і не пролунало. Зрештою, за словами Яо Лао, в минулому жінка, яка володіла скорботним отруйним тілом, коїла хоч і приголомшливі, але кошмарні вчинки. Помовчавши деякий час, Сяо Янь зміг лише злегка поплескати її по плечах і заспокоїти, сказавши: —Цього не станеться! Повноцінне скорботне отруйне тіло неймовірно жахливе, але поки ти можеш контролювати себе і не вбиваєш людей сотнями тисяч в момент гніву, навряд чи знайдеться хтось, хто по дурості зважиться тебе провокувати. Чарівна лікарка гірко розсміялася і злегка похитала головою, однак нічого не відповіла. Вона не розповіла Сяо Яню, що коли скорботне отруйне тіло дозріє, отрута, накопичена в ньому, час від часу призводитиме до того, що власник втрачатиме здоровий глузд. Коли вона опиниться в такому стані, Чарівна лікарка не могла ручатися, що не накоїть нічого жахливого. Легенько похитавши головою, та трохи поміркувавши, через деякий час дівчина раптом підвелася і у спантеличеного Сяо Яня на очах попрямувала до солом'яного будиночка. За мить вона обережно винесла ретельно запакований пакетик і маленьку нефритову пляшечку. —Він називається Порох палої душі. Але попри лякливу назву, це не зовсім отрута. Я вичитала рецепт в «Веселковій книзі отрут», і це найякісніший порошок, який я зараз можу виготовити, – струснувши пакетик, Чарівна лікарка посміхнулася і продовжила: —Порох палої душі виділяє запах, який подразнює очі. До того ж я додала до складу дещо особливе. Якщо в майбутньому зустрінеш сильну людину, з якою не зможеш впоратися, просто розпороши в його або її бік. Якщо застанеш зненацька, навіть якщо це Да Дов Ши, їдкий запах змусить супротивника тимчасово заплющити очі, а це надасть можливість утекти. З цікавістю взявши пакетик, Сяо Янь вже мав намір відкрити пакетик, але Чарівна лікарка поспішно зупинила його. Одночасно вона передала йому нефритову пляшечку і сердито зауважила: —Ця отрута не відрізняє своїх та чужих. Перед застосуванням раджу прийняти протиотруту, яку я створила. Інакше твій зір також буде тимчасово пригнічений, і ти на деякий час перетворишся на сліпого. Зніяковіло відсмикнувши руку, Сяо Янь дбайливо зберіг обидві речі. У майбутньому йому, можливо, дійсно доведеться їх використати. Віддавши речі, Чарівна лікарка дістала ще одну нефритову пляшку, і теж кинула її Сяо Яню: —Пустеля Таґер – володіння змієподібних, якими править королева Медуза. Вони знані експерти у використанні зміїної отрути, тож я і від неї створила протиотруту. Можливо, вона не здатна повністю їй протистояти, але поступово розвіяти отруту слабших змієподібних їй цілком до снаги. Пестячи нефритову пляшечку, яка все ще зберегла на собі трохи її тепла, Сяо Янь ледь помітно посміхнулася. Хоча алхіміку подібна протиотрута не була потрібна, він був глибоко зворушений турботою Чарівної лікарки. —Гаразд, це все, чим я можу допомогти, тож не намагайся мною скористатися, – пустотливо проговорила Чарівна лікарка, махнувши рукою. Сяо Янь посміхнувся і кивнув. Він простягнув руку, натиснув на каблучку, і на долоні з'явилася маленька нефритова пляшечка з сімома Пілюлями відновлення, які залишилися після тренувань. Тримаючи нефритову пляшечку в руці, Сяо Янь помахав Чарівній лікарці і посміхнувся: —Гадаю, ти ніколи не бачила справжніх пілюль в Ціншаню? Почувши його слова, жваві очі Чарівної лікарки яскраво заблищали. Вона пильно подивилася на нефритову пляшечку в руці Сяо Яня і приголомшено запитала: —Всередині справжні пілюлі? —Саме так. І тепер вони твої, – Сяо Янь з посмішкою кивнув і кинув їх Чарівній лікарці. —Будь хоч трохи обережнішим. А раптом ти б їх пошкодив? – зловивши маленьку нефритову пляшечку, сердито забурчала на нього Чарівна лікарка. Тієї ж миті вона поспіхом відкрила пляшечку і дістала темно-зелену круглу гладку пілюлю. Після того, як вона піднесла її під гарненький носик і понюхала, запашний аромат викликав у дівчини одночасно сп'яніння, і смуток. Саме такий вона прагнула відчути усі ці роки, але, на жаль, змогла вловити лише примарний запах отрути. —Це справжня пілюля? Дійсно, ліки, які я виготовляю, використовуючи звичайне полум'я для змішування інгредієнтів, ніколи з нею не зрівняються, – безпорадно зітхнувши, проговорила Чарівна лікарка, побачивши круглу гладеньку поверхню, а також відповідний блиск. —Слухай, я взагалі-то не збирався тебе засмучувати. Вона називається Пілюля відновлення і може швидко відновити витрачену Дов Ці. З її допомогою ти збережеш чимало сил під час бійки, – глянувши на пригнічену Чарівну лікарку, похитав головою Сяо Янь. —Не дивно, що ти зміг протриматися так довго проти Му Ше. Це все завдяки цьому скарбу, – з посмішкою сказала Чарівна лікарка, так і тримаючи нефритову пляшку. Сяо Янь посміхнувся, але не став сперечатися. Він притулився до дверей і мовчки підняв голову, щоб подивитися на небо, сповнене зірок. Перейнявшись тишею, Чарівна лікарка теж принишкла. Вона обхопила довгі ноги руками, а жваві очі крадькома миготіли разом із зорями на небі. Осяяні чарівливим місячним світлом чоловік і жінка мирно спостерігали за нічним небом, аж поки місяць поволі не потьмянів. Сонна пара притулилася один до одного і, спершись на стіну, поступово занурювались у глибокий сон. Коли наступного ранку Сяо Янь прокинувся, то виявив, що якось опинився у ліжку. Повернувши голову, він окинув порожню кімнату поглядом, потім покрутив головою, проганяючи сонливість, і нарешті сів. Коли Сяо Янь вийшов з маленького будиночка, то помітив як в небі над маленькою долиною парив синій орел. Його гучний і виразний крик продовжував лунати, ніби сповіщаючи, що сьогодні він покидає це місце. —Прокинувся? – щойно Сяо Янь почав озиратися, як зліва раптом почувся ніжний жіночий голосок. Повернувши голову, Сяо Янь побачив Чарівну лікарку з повним кошиком інгредієнтів і, не втримавшись, похитав головою. Він опустив руку в кишеню і дістав звідти каблучку для зберігання, яку колись придбав у рідному Ву Таню. Зробивши кілька кроків вперед, він схопив дівчину за руку і поклав їй на долоню. Посміхнувшись, він сказав: —Вважай це прощальним подарунком. З ним тобі буде зручніше зберігати назбирані інгредієнти. Покрутивши каблучку для зберігання в руці, Чарівна лікарка усміхнулася. Хоча вона знала, що ця річ дещо дорога, але відмовлятися не стала. Дівчина обережно перемістила свіже зібрані інгредієнти, а потім додала туди ж «Веселкову книгу отрут» та інші речі. Піднявши голову, вона заговорила до Сяо Яня тихим, ніжним голосом: —А сам не збираєшся запастися якимись інгредієнтами? Після того, як підеш звідси, буде важко знайти таке ж гарне місце. —Ха-ха, я приготував все необхідне ще два дні тому, – гордовито махнув рукою і усміхнувся Сяо Янь. Очі Чарівної лікарки втупилися в його лискучу усмішку. Зітхнувши, вона піднесла бамбуковий свисток до маленького червоного ротика і обережно дмухнула, вивільнивши слабкий звук, який досяг неба. Почувши цей звук, синій орел одразу ж закружляв униз. Помахи крил хилили рослини та молоді деревця, змушуючи стелитися по землі. —Ходімо. Це останній раз, коли ми катаємося разом, – з посмішкою сказала Чарівна лікарка, зробивши крок вперед і ввіривши свою тендітну гарненьку фігурку в обійми Сяо Яня. Кивнувши у відповідь, усміхнений хлопець простягнув руку і обхопив її за напрочуд струнку талію. Він відштовхнувся від землі, і їхні тіла здійнялися в повітря, впевнено приземлившись на спину синього орла. Повільно злітаючи, Сяо Янь кинув останній погляд на солом'яний будинок, що поволі зменшувався, і, тихо зітхнувши, пробурмотів: —Прощавай! Лігво з полицею книг – HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорит
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!