Повільно крокуючи дрімучим лісом, Сяо Янь зітхнув з полегшенням, коли помітив, що він дедалі рідшає. Це означало, що він нарешті дістався околиць Хребта магічних звірів. Якщо ще трохи пройти, то напевно можна буде зустріти кілька загонів найманців, які прийшли вполювати магічних звірів.
Піднявши голову, Сяо Янь подивився на сутінкове небо і мимоволі насупився. Схоже, йому знову доведеться ночувати в горах.
Похитавши головою, Сяо Янь поплескав по важкій чорній лінійці, яка була старанно загорнута у темну тканину. Його примітна зброя стала унікальною ознакою, тому Сяо Янь не мав іншого вибору, окрім як сховати її, щоб уникнути зайвих неприємностей.
Після того, як він пройшов крізь черговий перелісок, небо остаточно потемніло. Він безпорадно похитав головою, шукаючи місце для відпочинку. Аж раптом його погляд різко зупинився, коли він помітив багаття, що жевріло неподалік, неначе маяк, що вказував шлях у темряві.
—Гм-м, невже там справді хтось є? – Сяо Янь невидющим поглядом втупився у вогнище. Трохи поміркувавши, він схопився на ноги і попрямував до нього.
Підійшовши ближче, Сяо Янь смутно розгледів, що біля багаття сидять п'ятеро людей: троє чоловіків і дві жінки, кожен був озброєний. На грудях у них був однаковий значок – схоже, вони належали до однієї роти.
Коли Сяо Янь повільно наблизився, чоловік середнього віку, що сидів біля вогнища, раптом обернувся. Його очі метнулися до Сяо Яня, і він холодно вигукнув:
—Хто там?
Почувши його окрик, троє людей, що стояли поруч, з брязкотом витягли зброю з-за пояса, а дівчина, що була набагато молодшою, двічі смикнула, перш ніж змогла витягнути меч. Її обличчя миттєво стало яскраво-червоним від приниження.
—Будь ласка, не треба лякатися. Я просто перехожий, який побачив багаття і підійшов, – від похмурого та старезного дерева відділилася усміхнена молода постать. Щоб довести, що він не має поганих намірів, хлопець навмисно махав порожніми руками.
Побачивши молоде обличчя Сяо Яня, п'ятеро людей явно розслабилися. Чоловік середнього віку вже збирався посміхнутися і заговорити, коли з вуст дівчини, яка ще мить тому насилу могла витягти меч, пролунав розпещений тонкий голосок. Здавалося, вона хотіла виплеснути на Сяо Яна злість від збентеження.
—Де твої манери? Непомітно підкрався до нашого загону; намагався нас підслухати?
Сяо Янь, якого безпідставно звинуватили, насупив брови і перевів погляд на дівчину. Судячи з її вигляду, вона була молодша за Сяо Яня приблизно на рік. Її обличчя, розчервоніле від вогню, було гарненьким, але вираз був розпещеним і безглуздим. Навіть тон, яким вона говорила, був не надто приязним.
—Лін Ер, не мели дурниць! – помітивши вираз обличчя Сяо Янь, чоловік середнього віку повернув голову і зробив догану, перш ніж знову, посміхнувшись, звернувся до з Сяо Яня:
—Брате, ти теж найманець? Чому пішов на Хребет магічних звірів один?
—Ха-ха. Я лікар, намагався поповнити запаси використаних інгредієнтів. Несподівано, це зайняло більше часу, ніж я розраховував, – Сяо Янь дістав з нагрудної кишені кілька лікарських трав і посміхнувся сторожкому чоловікові середнього віку.
—Зрозуміло! – той відчув деяке полегшення, вислухавши пояснення Сяо Яня і уважно роздивляючись лікарські трави в його руці. Він вказав на багаття і невимушено сказав:
—Проходь та сідай з нами. Вночі магічні звірі особливо активні, тож краще не розгулювати по лісу самому.
Вдячно кивнувши головою, Сяо Янь підійшов до вогнища під пильними поглядами решти людей. Він сів і сором'язливо посміхнувся.
—Брате, мене звуть Ка Ґан. Ха-ха, як ти, певно, помітив, я Дов Дже на п’ятому ступеню, – чоловік середнього віку вказав на п'ять зірок під значком найманця і посміхнувся.
—Яо Янь. Я лікар, і моя сила приблизно на другому ступеню Дов Дже, – Сяо Янь закліпав очима і теж посміхнувся.
—А ти не з полохливих! Лише на другому ступеню, а вже наважився піти на Хребет магічних звірів. Якби не зустрів нас сьогодні, боюся, став би поживою для якогось магічного звіра, – дізнавшись ранг Сяо Яня, молода дівчина на ім'я Лін Ер одразу ж зневажливо розсміялася.
Сяо Янь ледь помітно посміхнувся. Він просто проігнорував її і перевів погляд на іншу жінку та двох чоловіків. Посміхнувшись, він сказав:
—Яо Янь, Дов Дже, другий ступінь.
—Цін Сінь, четвертий ступінь Дов Дже – жінка в зеленій сукні ввічливо посміхнулася до Сяо Яня.
—Мо Ши, четвертий ступінь Дов Дже. Ха-ха, брате, можеш звати мене Левом*, – чоловік з досить міцною статурою щиро посміхнувся Сяо Яню.
*Ши – частина ієрогліфа Ши Дзи, що означає «Лев».
Сяо Янь посміхнувся останньому члену загону і подивився на молоду дівчину, яка була надзвичайно задоволена собою. Раптом він збагнув, що вона, здається, упадає душею коло цього привабливого хлопця і авжеж в нього закохана. Цілком природно для молодої дівчини. Такі, як вона, обожнюють лицарів у блискучих обладунках, які не обділені силою, та мають зовнішність, як у Му Ланя.
Швидко роззнайомившись, усі поволі почали розкриватися. Під час розмови чоловік середнього віку, Ка Ґан, поставив Сяо Яню кілька професійних запитань. Коли він бездоганно відповів, остання крихта сумнівів у Ка Ґана зникла, і вони почали спілкуватися на різні теми.
Під час розмови Сяо Янь з подивом дізнався, що вони члени однієї з трьох великих рот найманців – «Кривавої бійні». Також йому пояснили, що молода дівчина на ім'я Лін Ер – дочка одного з командирів, тож не дивно, що вона була розпещеною і нерозсудливою. Покладаючись на силу роти найманців «Кривава бійня», вона зазвичай робила все, що їй заманеться.
Авжеж Сяо Янь не забув про причину, з якої він прийшов. Іноді він недбало цікавився про «Вовчу голову» та поточну ситуацію в Ціншаню. Оскільки це не було якоюсь таємницею, Ка Ґан нічого не приховував. Він посміхався, розповідаючи про ситуацію в роті «Вовча голова» та деякі їхні вчинки.
Почувши новини, Сяо Янь нарешті розслаблено зітхнув. На щастя, його припущення, що три роти найманців об’єднаються, щоб зловити його, не справдився. З його теперішніми силами, самої роти найманців «Вовча голова» не було причин побоюватися.
Дізнавшись усе, що хотів, Сяо Янь спочатку збирався одразу ж піти, але не зміг встояти перед наполегливим запрошенням Ка Ґана. Зрештою, він погодився і провів ніч у таборі. Звісно, поки він відпочивав, дівчина, яка була збентежена своєю помилкою, постійно до нього чіплялася. Однак Сяо Янь було ліньки через неї перейматися. Він зайшов до намету, ліг і заснув, розлютивши молоду дівчину, яка аж затупотіла ногами.
Ніч минула без пригод.
Задоволений, Сяо Янь вийшов з намету, коли небо тільки-но почало розвиднюватися. Він побачив, що Ка Ґан та інші збирають речі, і з посмішкою подався уперед, маючи намір допомогти.
—О, ти нарешті прокинувся? Ми цілу ніч стояли на варті, а ти... просто спав. Як молодий господар! – не встиг він підійти, як ранкову тишу порушив невдоволений голосок молодої панни.
Навіть не глянувши на дівчину з рукою на талії, Сяо Янь просто пройшов повз, щоб допомогти Ка Ґану зібрати намети. Дівчина й гадки не мала, що якби він не розкидав екскременти високорангових магічних звірів навколо табору, навряд ніч минула б так спокійно.
Брови дівчини підвелися, коли вона побачила, що Сяо Янь ігнорує її. Якби Му Лань не зупинив її, вона б знову на нього накинулася.
Зібравши намет, оскільки їм було по дорозі, Сяо Янь трохи пройшов разом із загоном. Він подивився на велику дорогу неподалік і мимоволі посміхнувся. Не так давно він тікав нею, рятуючи своє життя.
Усміхнений Сяо Янь похитав головою і, повернувшись до Ка Ґана, склав долоні і сказав:
—Дядьку Ка Ґане, тут наші шляхи розійдуться. Дякую вам за турботу, яку виявили до мене під час подорожі.
—Яо Яню, ти ж прямуєш до Ціншаню? Так нам по дорозі! – проговорив спантеличений Ка Ґан, побачивши, що Сяо Янь має намір піти.
Хлопець посміхнувся і похитав головою. Хоча він міг би і надалі ігнорувати розпещене дівчисько, її насмішкуватий голос викликав у нього роздратування. Він не був прихильником тортур над самим собою, тому вирішив, що краще подорожувати самому.
—Ха-ха, я раптом згадав, що у мене ще є деякі справи. Боюся, доведеться затриматися щонайменше на пів дня. Вам краще не гаяти час.
—Та ходімо вже. Дядьку Ка Ґане, навіщо нам зайвий баласт? Другий ступінь? Він навіть слабший за мене, – вередливе дівчисько швидко втрутилося, не давши тому і рота розкрити.
Безпорадно хитаючи головою, Ка Ґану залишалося лише вибачливо посміхнутися. Розвернувшись, він застиг на місці і, насупившись, пробурмотів:
—От не пощастило! Треба ж було зустріти цього надокучливого типа.
Почувши його слова, Сяо Янь, який вже збирався йти, не втримався і глянув на головну дорогу. Група з семи чи восьми чоловіків верхи на однорогих конях галопом мчала до них. Усі поквапилися зійти з дороги, щоб їх ненароком не зачепило.
—Хто це? – кинувши погляд на високого худорлявого ватажка, з цікавістю запитав Сяо Янь.
—Командир другого загону роти найманців «Вовча голова», Ґань Му, – гірко засміявся Ка Ґан.
—Цей хлопець постійно до нас чіпляється. Кожного разу, коли ми зустрічаємося, стається щось погане. Але найгірше те, що він Дов Дже на дев’ятому ступеню, тож ми не здатні його перемогти.
—Командир другого загону «Вовчої голови»? – почувши його слова, Сяо Янь на мить застиг і на обличчі розквітла посмішка.
—Знову цей тип. Дядьку Ка Ґане, потрібно швидко забиратися. Поквапмося! – розпачливо проговорила розпещена дівчина з побілілим обличчям, розгледівши чоловіка, що мчав галопом.
Помітивши її переляк, Сяо Янь злегка похитав головою. Безперечно, злу людину катуватиме лише інша зла людина.
Поки вони перемовлялися, високий худорлявий чоловік вже під'їхав. Він окинув поглядом Ка Ґана та інших і посміхнувся:
—Гей, це ж Ка Ґан з «Кривавої бійні»! То як, цього разу вам вдалося що-небудь здобути на Хребту магічних звірів?
Ка Ґан насупив брови і проігнорував його. Проте худорлявий чоловік не переймався, побачивши, що Ка Ґан мовчить. Він перевів погляд на Лін Ер, яка намагалася сховатися, непристойно облизнувся і блискуче посміхнувся:
—Лін Ер стає все більш і більш чарівною. Я понад усе обожнюю таких молоденьких дівчат, як ти. Ха-ха, в цьому віці ви надзвичайно спокусливі! На тебе чекає світле майбутнє, ти точно не будеш самотньою, ха-ха...
Почувши непристойний сміх високого худорлявого чоловіка, Лін Ер затремтіла. Вона поспішно сховалася за спину Ка Ґана, не наважуючись відкрити рота.
—Ха-ха, я б залюбки з тобою побавився, але у мене сьогодні є невідкладні справи. Хе-хе, тож наступного разу, коли ми зустрінемося, я не буду таким милим, – після цього, високий худорлявий чоловік, який приставав до дівчини, голосно розсміявся, вдарив коня батогом і поїхав геть.
Побачивши, що він від'їжджає, Ка Ґан та інші зітхнули з полегшенням.
Однак саме тоді, коли чоловік квапився поїхати далі, на узбіччі дороги пролунав вибух, а чорна фігура, немов блискавка, метнулася в бік командира другого загону.
***
Людська постать за мить опинилася над конем і з розвороту безжально вдарила правою ногою в підборіддя високого худорлявого чоловіка. Тіло останнього миттєво вигнулося в повітрі дугою і важко вдарилося об землю.
Кхе!!! Він виплюнув повний рот свіжої крові, але перш ніж встиг відреагувати, йому на груди наступила нога, і почувся легкий сміх молодого чоловіка:
—Нікуди не йди! Це позбавить мене від необхідності шукати тебе згодом.
Все сталося за лічені секунди, тож обличчя Ка Ґана та інших мимоволі сповнилися потрясінням, коли вони побачили Ґаня Му під чиєюсь п’ятою. І воно дедалі посилювалося, поки їхні погляди підіймалися від ноги до обличчя чоловіка, чия нога притисла Ґаня Му до землі – усі як один застигли з відвислими щелепами.
Лігво з полицею книг – HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити
Далі
Том 2. Розділ 145 - Вбивство Дов Дже на дев’ятому ступеню
Вкрай зарозумілий Ґань Му за якусь мить перетворився на хробака під чиєюсь п’ятою. Ця фатальна зміна приголомшила не тільки загін Ка Ґана, а і його власних підлеглих, які так і стояли з відвислими щелепами. Численні перехожі, що прямували дорогою у власних справах, ошелешено витріщалися на Ґаня Му, який борсався під ногою Сяо Яня, і не могли збагнути, що відбувається. Вмить на галасливій дорозі запанувала цілковита тиша. Через деякий час члени загону Ка Ґана нарешті оговталися. Вони подивилися на Ґаня Му, притиснутого до землі ногою Сяо Яня, і обмінялися поглядами. Він наче казав що досяг лише другого ступеня Дов Дже, чи не так? Проте вибухова швидкість та страхітлива сила цього юнака була точно не слабшою, ніж у командира найманців на дев’ятому ступеню. —Йой, як же ми всі помилялися, – зітхнувши та похитавши головою, гірко посміхнувся Ка Ґан. Схоже, юнак приховував свою справжню силу. Ховаючись за тілом Ка Ґана, Лін Ер також була шокована такою раптовою зміною. Її очі втупилися в юнака, який легко притиснув ногою до землі Ґаня Му, якого навіть її батько не зміг перемогти. Вона не очікувала, що юнак, з якого вона глузувала протягом цілого дня, має таку велику силу. Згадавши своє ставлення до нього, на гарненькому личку Лін Ер вперше з'явилася іронічна посмішка. Не дивно, що він ігнорував її вибрики та уїдливі словечка. Певно, в його очах вона була схожа на блазня, який виконує власну виставу. Важко зітхнувши, дівчина подивилася на Ґаня Му, по чиїх грудях топталася нога молодого чоловіка. У променях ранкового сонця фігура Сяо Яня здавалася дуже високою, а тепла усмішка на обличчі натякала, що він просто вів сердечну розмову зі своїм добрим другом. Лін Ер подивилася на юнака, а потім різко нахилила голову і глянула на одягненого в біле Му Ланя, що стояв поруч. Вона раптом збагнула, що благоговіння, яке вона раніше до нього відчувала, майже розвіялося. —Кхе, кхе... – різко закашлявся та виплюнув повний рот крові Ґань Му. Тільки після цього він нарешті оговтався. Широко розплющеними очима він подивився на юнака, що стояв над ним, і засичав: —Дрібний виродку, ти хоч знаєш, хто я такий? —Командир другого загону роти «Вовча голова»? – кивнувши головою, запитав Сяо Янь з посмішкою. —На жаль для тебе, я тут саме тому, що чудово знаю, хто ти. Очі Ґаня Му трохи примружилися, коли він пильно вдивлявся у ніжне та симпатичне всміхнене обличчя. За мить його осяяла думка. Обличчя, яке він бачив кілька місяців тому, поступово зливалося з обличчям людини, що нависала над ним. Наступної миті він мимоволі вигукнув переляканим голосом: —Сяо Янь? Хіба тебе не загнали у центральні райони Хребта магічних звірів? Якого біса ти досі живий? Щойно слова Ґаня Му злетіли з вуст, навколо здійнявся справжній галас. Не так давно «Вовча голова» кинула всі сили на пошуки юнака на ім'я Сяо Янь на Хребту магічних звірів, намагаючись його вбити. Вони загнали його в центральні райони, проте несподівано юнакові вдалося вижити в краях, які поміж собою люди називали зоною смерті. —Сяо Янь? Той, хто спричинив неабиякий переполох і добряче прорідив «Вовчу голову»? – Ка Ґан був глибоко вражений. Для нього та його загону зустріти на хребту та йти пліч-о-пліч з людиною, про яку ходили чутки, було чимось абсолютно непередбачуваним. —Чого встали? Вбийте його! – після публічного приниження обличчя Ґаня Му ставало дедалі більш загрозливим. Почувши гнівний наказ, його підлеглі поспішно вихопили зброю і з грізними обличчями кинулися до Сяо Яня, намагаючись його прикінчити. Водночас всередині Ґань Му завирувала світло-зелена Дов Ці. Його кулаки повільно налилися зеленню і з низьким скриком врізалися в литку Сяо Яня. —Вибухові кроки! – ступні Сяо Яня швидко вкрилися жовтуватою Дов Ці. Він тупнув по грудях чоловіка і зірвався в бік кількох найманців, що як раз під’їжджали на конях. Хрясь! Вибухова сила, вивільнена впритул до Ґаня Му, змусила його знову харкати свіжою кров’ю. І лише після цього він, похитуючись, зміг підвестися і витягнув з-за спини сталевий жезл. Скрегочучи від злості зубами, Ґань Му кинувся на Сяо Яня. Сяо Янь, що налетів, мов вітер, в одну мить здолав нечисленних найманців. Схопившись правою рукою за важку чорну лінійку, він різко рвонув її, вивільнивши з тенет чорної тканини, а горизонтальний удар змусив кількох найманців впасти на землю і закашляти кров'ю. За час, необхідний для обміну двома-трьома ударами, Сяо Янь з легкістю переміг кількох Дов Дже на п’ятому ступеню. Потім повільно обернувся і побачив, що вкрий світло-зеленою Дов Ці Ґань Му атакує його металевим жезлом. Тримаючи важку чорну лінійку, Сяо Янь на мить завмер, перш ніж знову тупнути по землі. Пролунав вибух і за лічені секунди він опинився перед Ґанем Му. Він трохи посилив хватку на лінійці і з розмаху наніс вкрай потужний та абсолютно безжальний удар. Від різкого пориву вітру бліде обличчя командиру другого загону стало ще потворнішим. Не маючи змоги ухилитися, перш ніж зустріти удар, він щосили стиснув металевий жезл і виплеснув Дов Ці. Бах! Брязкіт зброї привернув ще більше уваги. Майже миттєво після того, як металевий жезл і важка лінійка зіткнулися, величезна енергія змусила Ґаня Му зігнутися настільки, що аж ноги зарилися в землю. Побачивши, що він закусив губу і терпить, Сяо Янь випустив холодний смішок. Він випустив ще трохи Дов Ці і влив її в чорну, як смола, лінійку. Трісь... На металевому жезлі з'явилося кілька тріщин. За секунду вони швидко поширилися, і зброя, врешті решт, не витримала. Після того як жезл був зламаний, на обличчі Ґаня Му з'явився жахливий вираз. Його тіло вигнулось дугою, і він поспішно позадкував. Дзень! Зламавши металевий жезл, важка чорна лінійка не зупинилася і залишила на землі глибокий слід. Сяо Янь підвів очі, побачивши, що Ґань Му уникнув атаки. Він зробив наступний вибуховий крок і, немов блискавка, постав у нього за спиною. Хлопець посміхнувся, замахнувся правою ногою і з розмаху вдарив командира найманців у спину. Бах! Отримавши ще один потужний удар, бліде обличчя Ґаня Му геть сполотніло. Він вкотре закашлявся кров’ю, а тіло, як гарбуз, прокотилося по землі понад десятка метрів і було у вкрай жахливому стані. Усі подорожні, хто спостерігав за побиттям, потай глибоко вдихнули. Те, що Ґань Му не заблокував удар, який скинув його з коня, ще можна було пояснити тим, що його застали зненацька. Однак після відкритого протистояння усі зрозуміли, що сила юнака, який виглядав досить молодим, була більшою, ніж у Ґаня Му. —Невже він переможе Дов Дже на дев’ятому ступеню в такому юному віці? Наскільки ж сильним він стане в майбутньому? Який жахливий потенціал. Не пощастило роті найманців «Вовча голова» зв'язатися з такою людиною, – ставши свідками переломного моменту, більшості залишалося лише мовчки заздрити. Перекинувшись понад десятка разів, Ґань Му нарешті підвівся на ноги. Він побачив глузливі погляди подорожніх, і його очі налилися кров’ю. Піднявши голову, ошалілий від люті командир найманців втупився в юнака, що тримав важку лінійку, зі страхітливим обличчям, яке змусило решту здригнутися. —Сраний виблядок! Якщо ти колись мені попадешся, я подарую тобі долю, гіршу за смерть! – холодно проговорив Ґань Му хрипким голосом. —Навряд у тебе буде шанс покинути це місце живим, – посміхнувся Сяо Янь. Його очі були сповнені не менш безжальними та зловісними намірами. Якщо він прикінчить Дов Дже на дев’ятому ступеню, це стане відчутним ударом по «Вовчій голові». Незалежно від того, що станеться, він нізащо не дозволить цьому типу піти звідси живим. Ґань Му холодно посміхнувся, але на серці у нього було дещо тривожно. Сила, яку Сяо Янь продемонстрував раніше, вибила з нього зарозумілість. Він роззирнувся довкола, і коли краєчком ока помітив Лін Ер, яка стояла неподалік, куточки рота здійнялися у зловісній посмішці. Ґань Му пригадав, що Сяо Янь прийшов разом з загоном Ка Ґана, тож цілком ймовірно, вони знали один одного. Якщо він хотів звідси вибратися живим, варто було використати будь-яку нагоду і зовсім необов’язково поводитися чесно. Усе як слід обміркувавши, Ґань Му поворухнувся і раптом кинувся до загону Ка Ґана. Як тільки він почав рухатися, члени загону одразу ж зрозуміли, що щось не так, однак ніхто з них не міг зрівнятися швидкістю з Ґанем Му. Проте щойно вони приготувалися до захисту, як той різко розвернувся і кинувся до недосвідченої Лін Ер. —Лін Ер, стережися! – крикнув Ка Ґан, коли помітив виверт Ґаня Му. Лише почувши його оклик, вона відвела тьмяний погляд від Сяо Яня. А коли побачила, хто до неї наближався, миленьке личко сповнилося панікою. У цю мить тіло Лін Ер чомусь застигло і зовсім її не слухалося. —Крихітка Лін Ер, ха-ха. Ходімо зі мною. Нумо, пограй з дядьком, – побачивши її розгублений вираз, не стримався Ґань Му і розпусно зареготів. Побачивши, що він ось-ось її схопить, у дівчини від страху зомліли ноги. Вона плюхнулася на землю, а тіло почали бити дрижаки. Лін Ер прекрасно знала, яка доля чекала на дівчат, яких забирав Ґань Му. Побачивши страх на її обличчі, командир найманців ще більше збудився. Однак, коли він вже майже її схопив, перед дівчиною, наче привид, з'явився молодий чоловік з чорною лінійкою. Піднявши очі, Сяо Янь злегка похитав головою і тихо проговорив: —Рота найманців «Вовча голова» і справді набита лайном, – Сяо Янь міцніше стиснув важку зброю і, вливши шалену кількість енергії, перетворився на чорну тінь, яка завдала швидкого горизонтального удару. Бах! Лінійка безжально врізалася в груди переляканого Ґаня Му. Його очі миттєво вирячилися, а груди ввігнулися всередину. Внутрішні органи Ґаня Му було розтрощено, з рота не переставала текти кров, а пожбурене тіло зрештою зупинилося, зламавши кілька дерев. У всіх присутніх мороз пішов поза шкірою, коли вони побачили як Ґань Му залишали останні крихти життя. Байдуже поглянувши на труп, Сяо Янь змахнув рукою і повісив лінійку за спину. Він попрощався з Ка Ґаном і, навіть не обернувшись, щоб подивитися на перелякану дівчину, повільно пішов до Ціншаню. Дивлячись у спину молодому чоловікові з важкою чорною лінійкою, який поволі зникав за обрієм, Лін Ер, яка й досі сиділа на землі, тихо промовила тремтливим голосом: —Мені... мені дуже шкода! Лігво з полицею книг – HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!