Техніка польоту Орлині крила

Тримаючи ключі, Сяо Янь знову торкнувся теплого металевого замка. Нахиливши голову і глянувши на Чарівну лікарку, яка закінчила викопувати всі лікарські рослини, він посміхнувся і покликав:

—Ходи-но сюди. Не хочу, щоб ти потім звинуватила мене, що я намагаюся все зі скринь загарбати собі.

—Принаймні, у тебе ще залишилися крихти совісті.

Чарівна лікарка витягла з-за пазухи з десяток з гаком пляшечок і, задерши ніс, поставила їх на кам'яний стіл. Нарешті, вона неохоче вибрала шість штук і простягнула їх Сяо Яню:

—Гей, це твої.

Авжеж Сяо Янь з посмішкою їх прийняв, окинув коротким поглядом і поклав у каблучку для зберігання. Він вже отримав крижану траву з полум'яним листям, решта лікарських рослин були для Сяо Яня не надто важливими.

Він помахав трьома чорними ключами перед Чарівною лікаркою і посміхнувся:

—Тоді я їх відмикаю.

—Відкривай! – кинувши на Сяо Яня роздратований погляд, Чарівна лікарка швидко сховала нефритові пляшечки за пазуху. Її вузька талія одразу ж стала набагато повнішою, ніж була раніше.

Сяо Янь облизав губи, роздивляючись кам'яні скрині. Він навмання вибрав один з ключів, підняв перший замок і обережно вставив його.

—Не цей... – ключ застряг на півдорозі, змусивши Сяо Яня знизати плечима і скористатися іншим.

—Знову помилився!

Безпорадно хитаючи головою, Сяо Янь міцно стиснув останній ключ і вкотре обережно вставив його в замкову щілину.

Побачивши, як ключ повільно зникає в замку, Сяо Янь і Чарівна лікарка мимоволі затамували подих, чутно було лише як спрацьовує замковий механізм та обертається ключ.

Дзень... Раптом пролунав ледь чутний чистий звук, і Сяо Яня завмер на місці.

—Відкрилася! – полегшено зітхнув Сяо Янь, побачивши, як опускається дужка замка.

—Годі зволікати і зніми нарешті кришку! – проговорила нетерплячим голосом Чарівна лікарка, її обличчя було сповнене жаги та азарту.

Сяо Янь подивився на схвильовану Чарівну лікарку, але не став до неї дослухатися. Замість цього він схопив її за руку і відступив на кілька кроків назад. Потім націлив долоню на скриню і вивільнив з долоні потужну силу, яка і підняла кришку кам'яної скрині.

Після цього Сяо Янь почекав ще мить і зітхнув з полегшенням, побачивши, що нічого не сталося. Глянувши на Чарівну лікарку, яка, схрестивши руки на грудях, холодно на нього дивилася, Сяо Янь лише знизав плечима:

—Завжди корисно бути трохи обережнішим.

—Гадаю, якщо тебе залишити самого на Хребту магічних звірів, ти легко впишешся і почуватимешся щасливішим, ніж у зовнішньому світі. Адже навіть місцеві магічні звірі не такі обережні, як ти, – відповіла, скрививши рота, Чарівна лікарка.

—Думаю, так і буде, – Сяо Янь торкнувся свого носа і засміявся.

Кинувши пронизливий погляд на безсоромного чоловіка, що стояв поруч, Чарівна лікарка наблизилася до кам'яного столу і зазирнула у відкриту кам'яну скриньку. З обличчям, сповненим радості, вона швидко простягнула туди руку і витягла старовинний сувій райдужних кольорів.

—Що це? – з цікавістю подивився і запитав Сяо Янь.

—Книга отрут, в ній описані методи виготовлення, – відповіла усміхнена Чарівна лікарка, розгорнувши сувій.

—Отрутознавча книга? – здивовано підвівши брову, Сяо Янь взяв сувій у Чарівної лікарки і ковзнув поглядом по поверхні. Побачивши кілька слів, написаних на боці семиколірного сувою, Сяо Янь здивовано вигукнув:

—«Веселкова книга отрут»? Невже хтось присвятив купу часу, щоб вдосконалити виготовлення отрути? Тільки не кажи, що той, хто залишив це, також був лікарем!

Лікарі зазвичай були єдиними на світі людьми, хто використовував отруту для самозахисту. Людей, які досягли успіху у її використанні, зазвичай, називали майстрами отрути. Однак статус майстра отрути все одно залишався незрівнянним зі статусом алхіміка.

—Цілком можливо. Але навіть не мрій, що тобі щось перепаде. Через мою стихійну спорідненість я не можу стати алхіміком, тож залишається покладатися на подібні речі, – після цих слів на обличчі Чарівної лікарки з'явився пригнічений вираз. Вочевидь, її найбільшим бажанням було стати саме алхіміком, а не майстром отрут, якого люди ненавиділи і не надто жалували.

Глянувши на пригнічену Чарівну лікарку, Сяо Янь посміхнувся, простягнув семиколірний сувій і відповів:

—Це досить гарна річ, але для того, щоб опанувати її, знадобиться багато часу і зусиль. Сама культивація... Дов Ці висмоктує з мене всі сили. Я не настільки дурний, щоб хапатися за щось ще, намагаючись відкусити більше, ніж можу прожувати.

—Дякую!

Почувши слова Сяо Яня, Чарівна лікарка відчула глибоке полегшення.

—Ти можеш прибрати те, що ховаєш у руці. Можливо, ти ставиш під сумнів мою шляхетність, але, враховуючи наші нинішні партнерські стосунки, я б не став намагатися привласнити все собі, – посміхнувся і промовив м'яким голосом Сяо Янь, дивлячись на Чарівну лікарку, яка не квапилася ховати райдужний сувій.

На приголомшеному обличчі Чарівної лікарки з’явився збентежений вираз. Вона розтиснула руку, показуючи маленький пакетик із зеленим порошком.

—Цей-во… – спіймана Сяо Янем на гарячому, почервоніла Чарівна лікарка не знала, що й казати.

— Не зважай! Ти жінка, а отже цілком природно, що вжила певних запобіжних заходів, коли пішла зі мною на пошуки скарбів, – знизав плечима і байдуже проговорив Сяо Янь.

—Дякую! – Чарівна лікарка ще раз подякувала, і поспішно прибрала зелений порошок.

Сяо Янь торкнувся обличчя і повернувся до другої кам'яної скриньки. Він вставив ключ і повільно спробував його провернути.

—Яким мав бути ефект зеленого порошку? – раптом запитав Сяо Янь, поки ключ повільно зникав у замковій шпарині.

—Я зробила його на основі трави п'яного дракона та кількох інших інгредієнтів із заспокійливим ефектом. Якщо вдихнути, він змусить людину заснути щонайменше на півдня. Але цей порошок – досить примітивний. Будь-хто, рангом вищий за мене, зможе використати Дов Ці, щоб нейтралізувати його дію і вивести з організму, – збентежено відповіла Чарівна лікарка.

—На щастя, вона хоча б не смертельна. Радий, що принаймні ти не надто жорстока, – Сяо Янь стис губи, покрутив зап'ястям і посміхнувся:

—Нарешті!

Разом зі словами Сяо Яня, наглухо закрита кам'яна скринька почала повільно відкриватися. У світлі місячного каміння Сяо Янь та Чарівна Лікарка одразу ж побачили, що саме в ній знаходилося.

—Ще один сувій? – Сяо Янь підняв брову, помітивши чорний сувій, що лежав у скриньці.

Він простягнув руку до коробки, дістав його і почав крутити в руках. Нарешті погляд Сяо Яня зупинився на дрібних словах: техніка польоту високого рівня класу Сюань: Орлині крила.

—Техніка польоту? – очі Сяо Яня ставали дедалі ширшими, коли він бурмотів незвичні слова. Приголомшений, він скрикнув хрипким голосом:

—Невже це й справді рідкісна техніка польоту?

—Техніка польоту? Що це?

Вперше про таке почувши, Чарівна лікарка з сумнівом закліпала очима. Вона чула про атакувальні, захисні, або такі, що підвищують спритність, та багато інших технік Дов, але про техніку польоту чула вперше.

—Назва говорить сама за себе, ця техніка дозволяє людині літати в повітрі, – здивований Сяо Янь аж прицмокнув губами, поки пояснював.

—Літати? Хіба для цього не потрібна сила щонайменше Дов Лін? – Чарівна лікарка була дещо спантеличена його поясненням і трохи розгубилася.

У світі Дов Ці тільки досягнувши сили Дов Лін можна відірватися від землі і полетіти на невелику відстань. І лише після того, як людина досягала сили Дов Ван або Дов Хван, вона могла використовувати Дов Ці, щоб сформувати духовні крила, яким дозволяли здолати земне тяжіння і злетіти серед хмар.

Щодо техніки польоту, то це була дивна секретна техніка, яка дозволяла практику сформувати на спині два невеличкі відростки. За допомогою цих відростків можна було сформувати пару крил і літати в повітрі, навіть якщо людина не володіла силою Дов Ван.

Політ був величезною спокусою для багатьох людей. І щоб її задовольнити, багато сильних людей докладали всіх зусиль, аби лише наблизитися до нездійсненної мрії – стати Дов Ван. Разом з тим, було також багато тих, хто хотів скоротити шлях, знайшовши подібну рідкісну і дуже цінну техніку польоту.

Тримаючи чорний сувій, Сяо Янь повільно видихнув. Він поквапився притлумити захват, і махнув рукою Чарівній лікарці.

—Я все розумію. Цей підходить тобі? – спостерігаючи за діями Сяо Яня, Чарівна лікарка збагнула його наміри і безпорадно кивнула.

—Ха-ха, кожен бере те, що йому потрібно! – Сяо Янь посміхнувся. Сьогоднішні надбання переповнювали його серце емоціями.

—Залишилася остання. Поквапся, щойно відкриємо її, одразу підемо звідси, – сказала Чарівна лікарка, зосередивши погляд на останній кам'яній скрині.

—Гм-м… – після таких надбань Сяо Янь був сповнений азарту. Він взяв останній невикористаний ключ і потягнувся до кам'яної скриньки.

У просторій кімнаті знову запала тиша. Проте щойно Сяо Янь нахилився, щоб відкрити її, як раптом закляк. Він швидко обернувся, і його обличчя спохмурніло.

—Хтось наближається!

—Що? – почувши його слова, Чарівна лікарка також була приголомшена. За мить вона похитала головою:

—Це неможливо. Тільки ми двоє знаємо про це місце.

—Я не помилився і їх досить багато, – Сяо Янь подивився на Чарівну лікарку зі спотвореним обличчям. В його очах промайнув холод.

—Підозрюєш, що це я їх покликала?

Побачивши вираз обличчя Сяо Яня, на її власному обличчі спалахнув гнів.

—Якби я хотіла заподіяти тобі шкоду, ти б уже давно помер.

Побачивши праведний гнів на обличчі Чарівної лікарки, Сяо Янь насупив брови і швидко розвернувся. Він намагався вставити ключ у шпарину, але через хвилювання ніяк не міг влучити у шпарину.

—Прокляття! – випустивши крик гніву, Сяо Янь схопив кам'яну скриньку обома руками, намагаючись її підняти. На жаль, вона намертво прикипіла до кам'яного столу.

—Бовдур! – з попелястим обличчям Сяо Янь вилаявся, перш ніж повільно видихнути. Крижаним голосом він попередив:

—Вони тут.

Почувши слова Сяо Яня, Чарівна лікарка швидко повернулася до кам'яних дверей. Її вуха також вловили звук кроків, які поволі наближалися.

—Хе-хе, Чарівна лікарко, дякую, що вказала нам шлях. Виявляється, інформація, яку нам вдалося отримати, була правдивою.

Понад десяти фігур повільно вийшли з темряви, в той час, як знайомий задоволений сміх відлунював у кімнаті.

—Му Лі! – почувши голос, Чарівна лікарка одразу ж міцно стиснула зуби.

---

Лігво з полицею книг - HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити