Відсоткове співвідношення

*Бултих*

Раптом в небі з'явилась людська постать і плюхнулася просто в нефритово-зелені хвилі. Крижана вода миттю зімкнулась над його головою. Ю СяoMo настільки злякався, що не міг тверезо мислити, а тіло відмовлялося рухатися. Він борсався у воді, думаючи, що тоне у морі. Справа в тому, що юнак не вмів плавати! Його охопив розпач... Тільки не кажіть, що він потоне тут, нещодавно перемістившись у новий світ? Він оплакував своє майбутнє у вигляді недовговічної примари і просто здався, припинивши боротьбу. Оскільки смерті все одно не уникнути, скільки не борсайся, Ю СяоМо міг померти, не розтягуючи мук. Він лише сподівався, що проживе довше у своєму наступному житті. Розслабивши все тіло, Ю СяoMo приречено чекав, коли знайде свою смерть на дні.

Можливо, переставши панікувати, він зміг відчути дивність того, що відбувається. Розплющивши очі, СяоМо вражено озирнувся, виявивши, що вода доходила йому лише до пояса.

Тільки тоді він усвідомив, що знаходиться не в своїй кімнаті, а в зовсім незнайомому місці, стоячи в озері, яке займало приблизно п'яту частину видимої території. Він опинився в дуже своєрідному просторі: білі хмари пливли блакитним небом, був ясний день, але сонця на небосхилі не було. Після ретельного огляду він зрозумів, що все довкола абсолютно статичне. Білі хмари на небі зовсім не рухались. Повітря теж було нерухоме. Свіжа зелена трава хилилася до землі, але жодна травинка не коливалася. Навіть на поверхні озера не було жодних хвиль.

Ю СяоМо глянув на синю краплину, що спокійно застигла на його грудях. Може, він потрапив сюди лише тому, що ненароком зачепив її? Подумавши про це, він простяг руку і знову торкнувся краплі. Несподівано перед очима все потемніло, пролунав гучний сплеск, і він потрапив у ванну з гарячою водою. Його крижане тіло, задубіле за час, проведений в озері, повільно почало зігріватися.

Ю СяоМо знову глянув на синю краплю. Повагавшись деякий час, він у результаті вирішив дати їй спокій. Хлопець спішно вибрався з ванни і одягнувся. Може це тільки його уява, але він почував себе бадьорішим, ніж раніше. Щоб спустошити ванну, Ю СяоМо знову довелося здійснити кілька походів туди й назад. За цей час небо стало темним, і на вулиці вже нікого не було, крім патрульних. Оскільки він тут лише перший день, і ще недостатньо знайомий із обстановкою, Ю СяoMo не наважувався відходити далеко від дороги. Закінчивши з водою, юнак повернувся до кімнати. Він запалив свічку, а потім, поклавши книгу на стіл, продовжив знайомство зі світом.

Хоч у секті Тяньсінь і було цілих три піки з купою учнів, насправді мало хто міг стати магом. Справа не у відсутності сил, терпіння чи бажання, а у природному таланті. Найпростішим способом визначення наявності таланту мага, була перевірка кольору душі. Тільки ті люди, чиї душі мали кольорові аури, могли стати магами. У майстрів бойових мистецтв навпаки, душі безбарвні. На континенті Лун Сян проживали сотні тисяч людей, проте кольорові аури виявлялися лише в одного відсотка, тому лише один із ста міг стати магом.

Крім того, тим, хто мав талант, не обов'язково було ставати магами високого рівня. Більшість чудово жила і з низьким рівнем, адже маги вважалися рідкістю на континенті Лун Сян. Оскільки перевірка кольору душі людини в даний час широко використовувалася для пошуку потенційних магів, більшість великих сект зберігали кристал визначення кольору душі, розмірами схожий на невелику чашу. Тільки тому Ю СяoMo вдалося уникнути катастрофи - після успішного вступу в секту Тяньсінь на випробувальний термін йому більше не була потрібна перевірка кольору душі. Проте, його майбутнє становище вже залежало лише від його власних зусиль.