Жахливі наслідки бажання жаби з’їсти м’ясо лебедя.

Розділ 45: Жахливі наслідки бажання жаби з’їсти м’ясо лебедя.

 

Малиновий спортивний автомобіль був швидко помічений Ван Чао. Спорт-машина ніби соромилася, поки її водій когось шукав поглядом. Але коли він побачив Ван Чао, то повернув до нього зі швидкістю світла перед тим, як зупинитися поруч. Те, як він повернув прямо до нього свідчило про майстерність водія.

 

Двері машини відчинилися і з неї вийшла Чжан Тун.

 

— Як ти довів себе до такого стану? Сідай у машину! — дивлячись на закривавленого Ван Чао, Чжан Тун шоковано закричала ще раз. Але побачивши наскільки притомним був Ван Чао, вона почала заспокоюватися.

 

Але Ван Чао почав відчувати, як його погляд розпливається, а тіло повністю ціпеніє. Все, що він зараз хотів, це сісти на землю та заснути. Він втратив забагато крові та був неймовірно втомленим, але він знав, що якщо зараз засне, є шанс, що більше не прокинеться.

 

Він був поранений чотири рази: один разу у спину, двічі в руки та один раз у плече. Всі поранення були великі та глибокі, і навіть таке тіло, як його могло з ними не впоратись.

 

— Все добре! — його голос почав ставати хриплим і Ван Чао повернув телефон у заціпенілу руку дівчини. Він набрав у жменю снігу і кинув його просто дівчині в обличчя, щоб та прийшла до тями. Побачивши, що вона оговтується, Ван Чао швиденько застрибнув до автомобіля. Температура всередині була помірною і доповнювалась приємним кондиціонером! Запах у машині також був гарним і тому обстановка контрастувала з засніженою вулицею.

 

Напружена атмосфера, що виникла спочатку, зникла, коли Ван Чао почав радіти тиші намагаючись зберегти життя.

 

Бр-р-р! Побачивши, що Ван Чао заліз до автомобіля, вона одразу ж завела її.

 

— Ти контролюєш ситуацію зараз? — засмучено запитала Чжан Тун.

 

— Без проблем, — Ван Чао вимовив слова, намагаючись лишатися повністю спокійним. Почувши його відповідь, Чжан Тун більше не ставила запитань і сфокусувалася на дорозі. Проїхавши дорогою, вона під’їхала і зупинилася перед широко розкинутою лікарнею.

 

Троє її охоронців вже чекали на неї біля дверей разом з вдягненим по багатому чоловіком середніх років. Ван Чао чудово знав цього чоловіка, він був юристом у компанії Чжан Тун.

 

Біля цих чотирьох, стояла групка медсестер та лікарів зі швидкою.

 

Побачивши машину, вся група обступила її, а тілоохоронці миттєво винесли Ван Чао з автівки та помістили його у машину швидкої допомоги.

 

Коли його лікували, Ван Чао не знав плакати йому чи сміятись. В нього було легке запаморочення, через те, що він втратив кров і багато сил на деякий час, але це було не критично.

 

Йому зовсім не хотілося рухатись. Оскільки болю не відчував, він довірився медикам.

 

В певний момент лікарі, що були у швидкій з Ван Чао, помітили щось незвичне пов’язане з його тілом, і в їхніх очах читався сумнів. Побачивши це, юрист дістав хабар і сунув його їх у кишеню лікаря. Всі лікарі, до цього менш завзяті, миттєво стали серйознішими на обличчях, ніби щоб позбутися думки, що Ван Чао непересічна особа.

 

«Чжан Тун доволі впливова. І години не минуло, як вона усе організувала. Я тепер перед нею у великому боргу, і хто знає, коли зможу віддячити».

 

Коли з’явилася можливість зателефонувати, Ван Чао почав думати, з ким з друзів слід зв’язатися.

 

Він мав багато зв’язків: Лі Вань Цзі була його начальником, тож навіть якщо його побили, він не міг їй подзвонити.

 

Чжао Сін Лун, Яо Сяо Сюе та інші були непотрібні в цьому випадку. Навпаки, вони погіршили б ситуацію, якби подзвонили в поліцію. Ван Чао зрештою вбив кількох людей, що ускладнювало ситуацію навіть для нього.

 

Цао Ї був у місті С начальником Бюро суспільної безпеки й славився таємничою, наче глибока водойма, репутацією. А щодо Чжу Цзя, він подумав, що це було б занадто для такої статусної жінки, як вона, виходити на вулицю, якщо він хотів би допомогти їй уникнути перешіптувань від людей, що прагнуть зробити їй боляче. До того ж її стосунки з ним були з одного боку професійними, але з іншого боку двозначними під час спілкування сам на сам.

 

Тому, Чжан Тун виявилася єдиною після такого процесу відбору.

 

Діставшись кімнати невідкладної допомоги, лікарі повністю поринули у роботу. Один з них почав вводити анестезію, а другий – стерилізувати та зашивати рану. Двоє інших узялися готувати пакети з кров’ю для переливання та застосовувати медикаменти.

 

Через кілька годин операція закінчилась. Відправивши Ван Чао до ВІП-палати, вони поставили кілька тілоохоронців біля дверей зовні.

 

Переживши таке лікування, Ван Чао почувався так, ніби він був даоським безсмертним. Перебуваючи у безпеці на лікарняному ліжку він нарешті заснув.

 

Наступного дня Ван Чао прокинувся на світанку. Він відчував, що місцева анестезія вже втратила свої властивості та рухи стали доволі болючими. Особливо важко було рухати спину.

 

«Виглядає так, ніби мої рани глибші, ніж я думав. Добре, що ці сокири не були гострими на кінці, і що могли лише порізати, а не проткнути. В іншому випадку, це було б проблематичніше для мене».

 

Ван Чао знав, що постійна ватага кримінальників з сокирами лише дуже сильно травмує або робить людину інвалідом. Битися на смерть було зовсім іншою справою.

 

Також була й інша причина: це б все ускладнило. Поранена людина чи інвалід принесла б складнощі, на відміну від мертвої людини. Такі речі часто розповідали навіть газети. Деякі безсердечні водії краще б переїхали людину ще раз, щоб страхувати смерть, а не поранення.

 

«Тобто ці люди намагались скалічити мене?» — на Ван Чао накинулись без причини. З цієї ситуації він намагався, ясна річ, здогадатися, хто насмілився це зробити.

 

«Якого Бога чи Буду я образив? Вони б мали бути гарної думки про мене, інакше чому б найняли ватагу володарів сокир? Якщо я не дізнаюся і не з’ясую це якнайшвидше, то стане небезпечніше і мені залишаться лічені дні.» — Ван Чао намагався пригадати, кого він скривдив.

 

«Лі Фен з додзьо? Цей хлопець не має такої влади. Думаю, я чув, як Лі Вань Цзі казала, ніби він повернувся до Кореї, аби тренуватися. Можливо, це був той хлопець з Корпорації Ченші, Чень У Ян або торговець наркотиками, Лін Лі Цзюнь? Це не могли бути вони. Чень У Яна вбив Цао Ї, і Лін Лі Цзюнь було вбито під час нападу. Всі вони не могли повернутися, тож хто це…»

 

Раптом у голові Ван Чао промайнуло одне обличчя з конференції, що відбулася пів року тому. Другий син губернатора Чжао.

 

«Чи міг це бути він? Невже це така подяка за перебування на посаді охоронця Чжу Цзя? Який же він злопам’ятний хлопець. Минуло пів року і лише тепер він нарешті мститься мені. Невже він вивчав мою особу ці пів року? Боюсь, моя голова занадто велика для колекції. Викривши його план, тепер треба потерпіти».

 

Ван Чао повернувся подумки в минулий рік, коли з бізнесом усе було гаразд і він часто зустрічався з Чжу Цзя, але ці спогади наразі були затьмарені злими думками.

 

Після таких роздумів Ван Чао був впевнений на вісімдесят відсотків, що Чжан Цзюнь був з цим пов’язаний.

 

«Чжу Цзя, о Чжу Цзя, я може і жаба, та не бажаю їсти м’ясо лебедя. Та врешті-решт результат один і той же, — думав Ван Чао. — Чи був це Чжао Цзюнь, чи ні, я маю переконатись. Мені треба буде подивитись, які джерела він має і впевнитись, що я питаю людей з кола друзів Чжу Цзя».

 

Примітка: «Жаба їсть м’ясо лебедя» – це ідіома, що означає одруження потворного хлопця на прекрасній дівчині.

 

Після цього Ван Чао покликав охоронця, який вистоював попереду і попросив дати його мобільний телефон. А потім обпершись на стіну, почав набирати номер дівчини.

 

— Привіт, Чжу Цзя? Це я, Ван Чао. Я наразі у лікарні… Чому? Це неможливо нормально пояснити телефоном, але це чудова нагода для твого візиту. Чому б тобі не прийти?

 

Поклавши слухавку, Ван Чао зітхнув, подумавши: «Якщо це не Чжао Цзюнь, тоді мені доведеться планувати з цього моменту все обережніше».

 

Над розділом працювали:

 

Переклад з англійської: Ganusia Mak

Вичитка: Moonrise Darkness

Коректура: Moonrise Darkness

Редактура: Moonrise Darkness

Бета-рідер: Mika

 

https://t.me/KATARNOVEL