Розділ 108: Неспокійні часи 1
Листя тріпотіло в центрі подвір'я, а вітер свистів із гудінням. Серед вітру можна було почути вибуховий звук грому. Променисте сонце освітлювало світ над головою, але здавалося, що це була люта злива з вітром і гуркотом грому. Чень Ай Ян сидів на стільці, зробленого із жовтого палісандра, біля входу у двір і спостерігав, як Ван Чао практикує свої бойові мистецтва.
В той самий час, Чжу Цзя можна було побачити у приміщенні біля вікна. Підперши ланіту рукою, вона повністю зосередила свій погляд на постаті Вана Чао, який продовжував безперервно рухатися вперед.
Допомагали Ван Чао тренуватися права рука Чень Ай Яна, Лін Лі Цян, експерт з він-чунь і хунг га. Як ветеран сотень битв з ім'ям, що випереджало його самого, він аж ніяк не був більш відомим, ніж будь-хто із Трьох Тигрів Ґуандуна; майстер Тайчі Чень Ай Ян; три майстри з Тайваню або чоловіки з Гонконгу, але його бойове мистецтво було не так вже й далеко від них. Його тіло вже досягло Прихованого Цзінь, і він міг вирватися з Дюймового Цзінь, використовуючи свій Він-чунь на рівні з Чжан Веєм.
Того року його молодший брат Лінь Лі Цзюнь був експертом у сфері Ясного Цзінь. Зробивши ще один крок, він зміг би перейти на рівень Прихованого Цзінь і потрапити до царства майстрів. Якби він це зробив, то навіть Ван Чао не був би його суперником. На жаль, він був застрелений Чжу Цзя.
Однак те, що сталося тієї ночі, бачили лише Ван Чао та Чжу Цзя - це було їхньою маленькою таємницею. Більше ніхто не знав, а поліціянта, який був неподалік, Цао Ї прогнав пізніше.
Це був нещасний випадок з багатьма факторами, які могли піти не так. Зараз Чжу Цзя була прямо перед Лінь Лі Цяном, який не знав, що його молодшого брата вбила ця жінка, яка мала вигляд надзвичайно тендітної особи. Також Чжу Цзя не думала, що експерт, якого вона застрелила, виявиться молодшим братом чоловіка, що стояв перед нею. Природа життя містить у собі багато дивних речей, про які можна сказати, що вони є правдою.
Бах! Ван Чао завдав удару кулаком у стійці коня і продовжив рух вперед, змусивши Лінь Лі Цяна відступити, не бажаючи йти віч-на-віч.
Руки Лінь Лі Цяна вже були схожі на залізні, коли він виконував Мостовий кулак Хунг Га. Через здатності Вана Чао випромінювати звуки грому з м'язів та кісток, Лінь Лі Цян не зміг би його заблокувати. Втім, Ван Чао лише експериментував і не використовував свою силу на повну.
На межі падіння мантія Лінь Лі Цяна раптом розірвалася. Його тіло почало повертатися, готуючись вирватися з кола Вана Чао, куди дув вітер. Але хто б міг знати, що Ван Чао передбачив і це. Витягнувши обидві руки, він раптово змінив центр ваги й схопився за руки Лі Цяна. Поштовхом рук, як яструб, що злітає, і горобець, що розсікає воду, Ван Чао відштовхнувся ногою і злетів у повітря. На прямій лінії ноги Ван Чао були схожі на ножиці, одна нога націлена на нижню частину живота, інша – на груди, а третя намагалася врізатися в горло.
Поспішно використовуючи руки для захисту, Лінь Лі Цян виявив, що цей маневр був, по суті, марним. Обидві руки Вана Чао вибухнули силою і звуками грому від трьох ударів "Летючого коня, що наступає на горобця". Кожна нога була важчою за попередню, і кожен удар міг нести руйнівну силу в тонну.
Pa pa pa pa! Після трьох ударів Лінь Ліцян здавалося, що його вдарила блискавка. На нижній частині живота і грудях Лінь Лі Цяна виднілися два сліди від ніг, а Ван Чао м'яко притиснув його до грудей так, що Лінь Лі Цян відчув лише легке задушення і сухість у горлі.
— Гарний бій! Майстре Ване, ваш стиль "Летючого коня, що наступає на горобця" вже досяг досконалості. Бувши здатним запозичити силу у будь-якого ворога, ви використовуєте Тайчі, щоб схопити та встромити, встромити, потім трясти, і трясти, щоб просвердлити небеса.
— Я використовую двох мнемонік: "Дракон, що спить, виходить з води з силою бурі, вітер дмухає на сотню гілок дерева, але не на саме дерево".
— За допомогою цих образів ви виконали обидва завдання. — Лінь Лі Цян також є знавцем даосизму. Він пройшов багато битв і набув неабиякого досвіду. Я знав, що майстер Ван атакує смертоносним нападом, тож я б не зміг ухилитися. Це доказ того, що ваше бойове мистецтво досягло такого рівня, що може змусити людину блокувати, коли вона не може, і ухилятися, коли вона не може.
За чотири дні під керівництвом Чень Ай Яна Ван Чао вже відпрацював "Летючого коня, що наступає на горобця" до досконалості.
Хоча Чень Ай Ян був практиком тайчі, він навчався у Сюе Лянь Сіня протягом тривалого часу. Таким чином, йому вдалося гармонізувати тайчі та імітаційний бокс в одне ціле, а також змішати секретні техніки вбивства давнього минулого. Відточений до вбивчого руху, він став чимось, що означало смерть для ворога.
Цей рух спочатку не був чимось, чого людина могла навчитися у наставника досконало. Навіть якщо учень вивчив би основи, він не опанував би його суть. Але Ван Чао був іншим. Він вже добре володів тайцзі й сін ї. Щобільше, він вже вивчив стійку коня до тієї стадії, коли звук слідує за кулаком. Таким чином, можна сказати, що Ван Чао вже був біля дверей, йому просто потрібен був ключ.
Коли Ван Чао продемонстрував рухи, це стало ключовим моментом. Одразу ж Ван Чао увійшов і досягнув вищого рівня. Від дверей до головної кімнати, а потім до скарбниці - він отримав скарб.
Ван Чао використовував "Летючого коня, що наступає на горобця" набагато жорстокіше і смертельніше, ніж Чень Ай Ян. Навіть натхнення, що стояло за ним, було набагато сильнішим. Але, з іншого боку, м'язи й кістки Вана Чао могли діяти як одне ціле, і він також міг видавати звуки грому зсередини своїх м'язів. Чень Ай Ян був надзвичайно сильним лише з точки зору своїх внутрішніх органів. Хоча його м'язи та кістки були міцними, вони не могли зрівнятися з Ваном Чао.
"Горобець, що проціджує воду" і "Яструб, що перевертається" були однаковими позиціями. Обидві передбачали використання ноги та вимагали маніпуляцій з Прихованим Цзінь так, щоб м'якість і твердість врівноважували одна одну. М'якість і твердість, використані разом, породжують привабливість, подібну до торнадо. Одного кроку та удару ногою було б достатньо, щоб вбити ворога.
— Майстре Ване, пройдіться біля стіни. Подивіться, наскільки змінилися м'якість і твердість вашого Прихованого Цзінь, і до якої міри. — Заговорив Чень Ай Ян.
Кивнувши, Ван Чао підскочив до стіни й став паралельно їй.
Все його тіло перелетіло в горизонтальне положення, ніби він був дерев'яною жердиною, яка встромилася в стіну і не впала. Ступаючи по стіні, його ноги перехрещувалися одна над одною у пориві восьми кроків, але жодного разу не опустилися назад, на землю.
Коли він біг по стіні, його ноги схрещувалися одна над одною, а пальці ніг заглиблювалися і вирівнювалися у вигляді візерунка. П'ять пальців на ногах, згинаючись і розгинаючись, здавалися такими ж гнучкими, як і його пальці на руках. Ця дія породила всмоктувальну силу торнадо і дозволила йому залишатися приклеєним до стіни.
Вправності пальців Вана Чао було достатньо, щоб зупинити обертання свинцевої кулі, наповненої ртуттю. Його Орлиний Кіготь міг здолати багатьох, і, порівняно з ним, його пальці ніг могли зробити те ж саме. Однак, якщо порівнювати їх в цілому, то пальців на ногах все ж таки не вистачало зовсім трохи.
Але тепер, після того, як Чень Ай Ян навчив його секрету, він нарешті зміг маніпулювати твердістю та м'якістю Прихованого Цзінь у пальцях ніг так, що він проникав у кожен суглоб.
У майбутньому його ноги зможуть виконувати неймовірні рухи проти ворогів.
До цього моменту Ван Чао був цілком здатний робити те, що могла робити Тан Цзи Чень, обертаючи воду в мисці одними лише рухами.
Саме в цей момент можна вважати, що його майстерність з ногою досягла чогось значного.
— Твоє вміння володіти собою досягло такої точки, коли м'якість і твердість врівноважуються, щоб сила могла з'єднатися з пальцями ніг. Ти можеш зробити вісім кроків по стіні й протриматись на них дев'ять секунд. Навіть мені таке не під силу. Здається, що за два роки ти зміг перенести свій Цзінь у царство Трансформуючого Цзіня. — Чень Ай Ян зітхнув, оцінюючи: — Я старший за тебе на кілька років, але навіть зараз я зміг лише досягти стадії Трансформуючого Цзінь. Але ти народився раніше за мене на п'ять чи шість років. День, коли ти зможеш стати на Шлях, не за горами.
— Досягти Шляху легко, а ось культивувати його важко. У цьому світі занадто багато чинників, тому ніколи нічого не можна сказати напевно. Не можна сказати, що мене не підхопить вульгарний світ. Через два роки, можливо, я навіть відступлю, замість того, щоб крокувати вперед. Пане Чене, ви такий самий. У вас занадто багато речей у повсякденному житті, а отже, занадто багато речей, про які варто турбуватися. — Ван Чао розмовляв з Чень Ай Яном.
— Я не можу вільно рухатися у власному житті. — Чень Ай Ян змусив себе підвестися і махнув рукою: — Завтра – узгоджена дата з Товариством китайського відродження. Сьогодні ввечері буде винна зустріч, яку старець і Товариство китайського відродження планують разом. Там буде Чен Шан Мін. Ми повинні піти з надією, що зможемо обміняти нашу зброю на подарунки з нефриту і шовку.
Тієї ночі в Сінгапурі ніч була яскраво освітлена червоними ліхтарями, а вино – зеленим. Скрізь можна було побачити людей, які в метушні змішувалися одне з одним.
У готелі, що належав корпорації "Ченші", відбулося грандіозне свято. Кожен присутній був одягнений у своє офіційне вбрання, що робило його ще більш царственим та елегантним. Чоловіки та жінки зібралися з імпозантним виглядом і сліпучою пишністю. Кожен з них розмовляв одне з одним таким чином, що це не було схоже на бенкет зі світу смертних. У центрі вітальні виднілася гора кришталевих келихів з криваво-червоним вином, складених у красивій композиції.
Корпорація Ченші була однією з найсильніших у Сінгапурі, і хоча вона не могла зрівнятися з родиною Лі, до якої належали "батько-засновник" сучасного Сінгапуру Лі Куан Ю та політик Лі Сянь Лун, її можна було вважати другою найкращою за силою.
У 1950-х роках у Сінгапурі відбувся державний переворот, який призвів до арешту прокомуністичних налаштованих членів уряду. Чен Лі Бо допомагав Лі Куан Ю в той час і пізніше. Коли Лі Куан Ю прийшов до влади, сім'я Ченів піднялася до вершин разом з ним.
— Як вишукано! — Щойно Ван Чао та Чжу Цзя увійшли за Чень Ай Яном до будівлі, їх одразу ж зустріла розкішна та дивовижна вітальня.
— Цей банкет був запланований старійшиною для святкування його виписки з лікарні, тому тут багато людей з вищого класу. Це не вечірка, спеціально призначена для Товариства китайського відродження. Експорт за кордон – це лише одна з багатьох галузей нашої компанії, яка приносить нам прибуток від трьохсот до п'ятисот мільйонів юанів. Ця справа з Товариством китайського відродження – не більше, ніж дрібниця в очах старійшини. — Пояснив Чень Ай Ян.
Саме в цей момент Ван Чао побачив аквамаринову шовкову сукню з глибоким вирізом на Чень Бін, яка радісно розмовляла з кількома іншими молодими чоловіками та жінками.
Сьогодні на Чень Бін була вечірня сукня з глибоким вирізом, блакитна, як річка, що ледь показувала білосніжне декольте. Сукня пасувала до її надзвичайно елегантної поведінки, сексуальної привабливості та епатажної особистості, що привертала погляди майже всіх людей.
Побачивши, що Чень Ай Ян прийшов з Ваном Чао, Чень Бін перекинулася ще кількома словами, а потім підійшла до них.
— Де старійшина? — Прошепотів Чень Ай Ян, щойно вона підійшла ближче.
— Старійшина зараз у VIP-залі й розмовляє із паном Лі С'єн Яном.
— Родина Лі теж прийшла? А де люди із Товариства китайського відродження? — Запитав Чень Ай Ян.
— Вони ще не прийшли.
Саме в цей момент двері до вітальні відчинилися, і з'явилось четверо чоловіків. Коли Ван Чао озирнувся, першим, кого він побачив, був його заклятий ворог - князь корпорації "Айк" Чжао Цзюнь.
Переклад з англійської: Buruliy
Редактура: Buruliy, Nastasiia
Бета-рідер: Buruliy
Підтримати: 4441 1111 3516
https://t.me/KATARNOVEL
Далі
Розділ 109 - Неспокійні часи 2
Розділ 109: Неспокійні часи 2 "Якого біса Чжао Цзюнь тут робить?" У вітальні корпорації "Ченші", коли Ван Чао побачив появу Чжао Цзюня, у нього з'явилося погане передчуття. Той кронпринц корпорації Айк. Відтоді, як Ван Чао був ніким для людини, якою він був сьогодні, прокляття Чжао Цзюня залишилося з ним. Спочатку Чжао Цзюнь найняв групу сокирників, щоб спочатку осліпити його порошком негашеного вапна, а потім вбити. Згодом він викликав Чжан Вея на змагання, щоб той побився з ним, намагаючись вбити його. Причина ворожнечі між ними була проста - Чжу Цзя. Але сучасний Ван Чао мав гроші, славу та потужну підтримку. Він мав друзів у Вуліні, таких, як: Ляо Цзюнь Хуа, Дай Цзюнь і Чень Ай Ян, а також деяких інших високопоставлених членів суспільства. З його бойовими мистецтвами, владою і багатьма друзями, яких він мав, він більше не хвилювався про конфронтацію з неприборканим князівством. Вхід Чжао Цзюня був дуже плавним. Одягнений в одяг західного стилю і усміхнений, він викликав усмішки у всіх присутніх. Але коли він увійшов до кімнати і озирнувся, то побачив Ван Чао і Чжу Цзя, що стояли поруч один з одним. Його обличчя на мить похмурніло, а в очах з'явився зловісний блиск. Якщо погляд Чжао Цзюня, як кажуть, був добре прихований, то чоловік середнього віку, який увійшов до кімнати разом із першим, мав злісніший погляд, який просочувався ворожістю, навіть не приховуючи її. Вона була настільки очевидною, що пори Ван Чао почали здуватися в очікуванні. Цей чоловік середнього віку був одним із Трьох Тигрів Гуандуна, "Святим з маленькою рукою", Сюй Чжен. Людина, яка ненавиділа Вана Чао за те, що той убив його учня. Коли Чжао Цзюнь побачив Вана Чао і Чжу Цзя, він на мить зупинився. Пізніше на його обличчі знову з'явилася посмішка, коли він пішов вперед разом із Сюй Чженом. — Чень Бін! Які люди! Ти сьогодні гарно виглядаєш! — Чжао Цзюнь повернувся, щоб подивитися на дівчину, яка стояла поруч з Чжу Цзя. Злегка усміхнувшись, Чень Бін перевела погляд на Вана Чао. Чжу Цзя також на мить подивилася на Чжао Цзюня з ясною, як день, холодною посмішкою, а потім теж поглянула на головного героя. Від такої незручної ситуації обличчя Чжао Цзюня зблідло. Саме в цей момент Сюй Чжень вийшов вперед з попелястим обличчям до Вана Чао. Зціпивши зуби, він промовив крижаним тоном: — Пане Ване, яку стратегію ви маєте? За такий короткий проміжок часу ви зробили собі таке славне ім'я! Спочатку, якщо не брати до уваги смерть мого учня, вам вдалося відкрити школу бойових мистецтв у Шаньдуні. Потім ви вбили генія з Японії, Є Сюаня, а потім примудрилися важко поранити доньку мого друга, Яґю Харуко. Здається, що образи між нами двома колись повинні бути вирішені. Яґю Харуко була дочкою друга Сюй Чжена з Японії, Яґю Суімея. Звісно, історія, що сталася в Маньчжурії, швидко дійшла до його вух. Японський світ бойових мистецтв привіз до Маньчжурії кількох талановитих японських юнаків з наміром тренувати їх у Росії. Про це знав Сюй Чжень. Японський світ бойових мистецтв використовував це як перевірку, щоб побачити, чи є серед народу фахівці. Кидання каменя, щоб побачити, що було в озері. Коли наставав момент, що вони зрозуміли, наскільки сильні китайці - негайно надсилали ще більше майстрів для масштабного вторгнення у світ бойових мистецтв. Настала епоха миру і стабільності. Ці обміни в бойових мистецтвах нічого не означали із практичної точки зору, коли хтось перемагав чи програвав. Але хто б тут не переміг, він мав би глибокий вплив на культуру, переконання та віру того етносу, який би не взяв гору. — Майстре Сює, коли я вбив вашого учня, у мене не було іншого вибору. Це було офіційне змагання без жодних прихованих мотивів. Якщо ви хочете помститися за свого учня, я не заперечуватиму. Все, що я можу попросити – це знайти час, і я прийму це. — Ван Чао зітхнув, намагаючись придумати спосіб розчинити ненависть Сюй Чженя. Зрештою, Сюй Чжень був майстром Тунбея з глибоким розумінням бойових мистецтв. Якби він помер від ран на офіційному змаганні, то школа стилю Білої Мавпи Тунбей втратила б дорогоцінну секту. Це було б величезним ударом для і без того деформованого і зів'ялого китайського світу бойових мистецтв. Ван Чао вже не був тим нерозумним хлопчиком, яким він був кілька років тому. Окрім величезних бойових мистецтв Сюй Чженя, Ван Чао розширив свій світогляд. Ґуошу служив нації, і його прагнення були безмежними, як океан. Праведність залишалася ключовим фактором, а особисту ненависть ігнорувалась. — Сює, друже, це той майстер Ван, який зробив боляче моїй доньці? — Якраз в цей момент інший чоловік середнього віку підійшов до Сюй Чженя ззаду. У його мові чувся акцент, не притаманний китайцям. Він стояв позаду, оскільки сам був трохи нижчим і не був таким помітним, як Сюй Чжень. Коли він вперше почув слова між Сюй Чженем і Ваном Чао, його вуха нашорошилися, оскільки він вловив сенс слів Вана Чао. Лише коли він зрозумів, що відбувається, підвівся. Обидва його ока спалахнули сліпучим блиском, від якого тхнуло ворожістю настільки, що можна було почути, як хрустять суглоби в його тілі. Намір вбити цього чоловіка був величезним, а його очі нагадували гадюку, яка дивиться на свою жертву. Ван Чао відчув, що повітря навколо них стало трохи задушливим. “Судячи зі слів цього чоловіка, він батько Яґю Харуко. Тоді Яґю Суімей?” З його слів Ван Чао швидко здогадався, хто ця людина. Яґю Суімей мав зріст близько сто сімдесяти сантиметрів. Стоячи позаду Сюй Чженя, який був метр вісімдесят, Яґю Суімей був помітно нижчим. Навіть з Ваном Чао, який також мав зріст близький до Сюй Чженевого, різниця була досить великою. Хоча Яґю Суімей був на цілу голову нижчим за Сюй Чженя і Вана Чао, він випромінював не менший холод, ніж обидва інші. — Гм? Брате Яґю, це він убив експерта Є Сюаня. А ще він травмував Харуко. Брате, це майстер, який дійсно гідний того, щоб ти бився проти нього. — Сюй Чжень негайно підтвердив йому особу Вана Чао. — Чудово! Просто чудово! — На обличчі Яґю Суімея раптом з'явилася усмішка, яка сягала його очей, коли вся ворожість витекла з його тіла. Спочатку це виглядало так, ніби це була помилка. — Ми не є головними дійовими особами на наступні два дні, ми лише хочемо запросити сюди кількох гостей. Якщо ми захочемо обмінятися думками, то матимемо для цього достатньо часу пізніше. Куди поспішати, зрештою? Закінчивши, Яґю Суімей перевів погляд з Вана Чао на Чен Ай Яна. Коли очі обох зустрілися, обличчя Яґю прийняло задоволений вираз. Кивнувши головою, він сів на диван і заплющив очі, ніби відпочиваючи. Сюй Чжень теж глибоко подивився на Вана Чао, перш ніж піти. Бачачи, як Сюй Чжень і Яґю Суімей поклали провину на нього, Ван Чао навіть не намагався спростувати це. Хоча нога Ляо Цзюнь Хуа вдарила Яґю Харуко, було сказано, що це була справа рук Вана Чао, хоча він теж міг завдати такого ж удару. Після зустрічі з Чжу Цзюнь, Чжао Цзюнь потрапив у незручне становище, тому він був розлючений. Звертаючись до Вана Чао, він сказав: — Ти дуже стратегічний і сміливий; не дивно, що тебе підтримують європейці. З такою винятковою підтримкою, співпрацею Ляо Цзюнь Хуа і змовою з сім'єю Ченів, ти, мабуть, думаєш про поширення своєї влади по всьому світу. Для порівняння, ми троє з корпорації "Айк" не можемо зрівнятися з твоєю великою майстерністю і стратегією. З цими словами Чжао Цзюнь подивився на Чень Ай Яна та Чень Бін. Він навмисно говорив про зібрану інформацію, щоб брат і сестра її почули. — Директоре Чжао, майстер Ван і я – лише друзі з Вуліну. Наразі ми не ведемо жодних ділових переговорів. — Чень Ай Ян посміхнувся. — Добре. — Чжао Цзюнь знизив плечима: — Брате Чене, я можу лише сподіватися, що в майбутньому, коли ти матимеш справу із майстром Ваном, у тебе не виникне жодних незручностей. — Ван Чао, можна тебе на хвилинку? — Коли Чжао Цзюнь пішов, Чень Бін нарешті змогла заговорити після кількох нерішучих спроб. — Звичайно! — Ван Чао знав, про що думала Чень Бін, і пересів з нею в куток вітальні. — Старець ретельно дослідив твою біографію, але він дуже неспокійно ставиться до тебе. Те, що Чжао Цзюнь щойно сказав… Чи справді європейці є твоїми покровителями? — Очі Чень Бінь втупилися прямо на Вана Чао, ніби вона намагалася дивитися крізь нього - заглянути в його душу. — Чень Бін, будь ласка, будь певна, європейці жодним чином не стоять за мною. Але у мене є люди, які мене підтримують. З твоїми очима, ти повинна бути у змозі бачити крізь це. Я не можу так просто розплющити очі і сказати, що я сліпий. Твій старий цікавиться мною, чи не маю я якихось змов проти сімейного бізнесу. Я можу запевнити, що нічого такого не маю. Ти мені віриш? Чень Бін трохи опустила очі: — Звичайно, я тобі вірю. — вона прошепотіла. — Тоді це чудово. — Ван Чао зітхнув з полегшенням. — Насправді… — Чень Бін завагалася, коли її слова обірвалися у спробі щось сказати. — Насправді що? — З цікавістю запитав Ван Чао. — Насправді нічого, нічого. — Чень Бін мило усміхнулася, рухаючись у вечірній сукні. Вона рухалася так плавно, що аж нагадувала якогось небесного ангела. Навіть у глибині душі Ван Чао мусив визнати, що Чень Бін сьогодні була справді прекрасною. — Про що розмовляєте? — Чжу Цзя нарешті підійшла до них з цікавості. — Та ні про що. — Ван Чао не мав чого приховувати. — Слова Чжао Цзюня змусили її в чомусь засумніватися, і вона попросила мене прояснити. — Ох! — Чжу Цзя непереконливо посміхнулася. Наблизившись до Вана Чао, вона заговорила близько до його вуха: — Цей ідіот, Чжао Цзюнь, шукав інформацію про тебе і сказав, що у тебе є європейці, які тебе підтримують! Дозволь мені сказати, що у Чжао Цзюня в голові борошняна паста замість мізків. — Чому ви так кажеш? — Здивувався Ван Чао, але він не вважав її позицію дивною. — Хіба ти не вступив у політичну партію? Та ще й таємно. Тепер ти точно якийсь чиновник. Якщо я не помиляюся, маєш якесь військове звання. Твоєю прихильницею має бути якась організація на кшталт військового комісаріату, чи не так? — Чжу Цзя всміхнулася і прошепотіла йому на вухо так тихо, як комар. Ван Чао не відповів. — Люди з мого кола вже знають про минуле Цао Ї. Зважаючи на те, що ти такий чудовий і що Цао часто спілкується з тобою, немає жодної причини, чому б він не взяв тебе у свою групу. За той час, що я тебе знаю, ти був з Цао Ї з самого початку. Насправді я вже можу здогадатися про твою ситуацію. Б'юся об заклад, що ти якийсь військовий, твоя помічниця, Лінь Ян Ань, мабуть, теж з військових. Почувши логічний аналіз Чжу Цзя, який точно описував ситуацію Ван Чао, він втратив дар мови. Раптом тон Чжу Цзя змінився. — Ване Чао, я хвилююся за тебе. Відносини Цао Ї з його покровителями досить складні. Після об'єднання з цим таємним відділом нічого з нього не повинно просочитися, інакше смерть настане дуже швидко. Це дуже глибокий відділ, а ти людина суто бойових мистецтв. Такий відділ, як цей, тобі не підходить. Але я добре знаю твій характер і ситуацію, в якій ти опинився, ти б не пішов у таку справу, якби тебе не примусили. Зрештою, саме через мене ти опинився зв'язаним. Якби не той день, коли я прикрила тебе своїм щитом, ти б не став мішенню для Чжао Цзюня. Одне призвело до іншого, і тепер ти опинився в цій халепі. — Не кажи так. Зважаючи на все, я маю подякувати тобі. Якби не ця організація, у мене не було б стільки шансів на життя і смерть. Досягнення, яких я досяг сьогодні, були б неможливі, оскільки невдачі та успіхи йдуть одні за одними. Тобі не варто хвилюватися. — почувши слабкі слова Чжу Цзя, Ван Чао раптом все пригадав. З глибини його серця, наче хмаринка диму, здійнялося почуття, що поєднувало в собі катастрофу та успіх. Чжу Цзя на мить замовкла, обернувшись, щоб подивитися на Чень Бін. Раптом, кусаючи губи, вона промовила: — Чао Чао, я зрозуміла, що ти мені подобаєшся. Це зізнання пролунало так само несподівано, як грім серед ясного неба! Розум Вана Чао загудів, коли він почув її слова. Він ніколи б не подумав, що Чжу Цзя несподівано зізнається йому. Її слова були набагато сильнішими за будь-який удар експерта з Вулінь, що викликало у Вана Чао шок. — Цзя... Цзя... ти... що ти сказала? — Ван Чао відчув, що розгубився в цю мить. Всупереч словам Чжу Цзя, його бойові мистецтва не мали ніякої користі. Його руки і ноги були покладені на полиці так, що він не зміг би ними скористатися, навіть якби спробував. Хоча він знав, що Чжу Цзя була про нього прихильної думки, Ван Чао думав про неї лише як про близьку подругу, яка може жартувати і сміятися. Що ж до кохання, то він вважав його фальшивим. По-перше, Чжу Цзя була на п'ять чи шість років старша за нього. По-друге, їхні сім'ї належали до різних світів. Та найголовніше, в глибині серця Вана Чао все ще жило почуття до його наставниці, схожої на Безсмертну, яка пройшла через води. Він не був дурнем, але й не був майстром бойових мистецтв, який нічого не знав про світ смертних. У своєму віці він, звісно, знав про тонкі почуття між чоловіком і жінкою. — І… — Чжу Цзя заговорила, перш ніж раптом пошкодувала про це, — Я жінка, як ти міг змусити мене сказати це першою?!.. Обидва раптом відчули себе вкрай збентеженими. Саме в цей момент у вітальні раптом стало неспокійно: Чень Ай Ян закашляв, а Сюй Чжень підвівся, щоб побачити нових гостей банкету. Переклад з англійської: Buruliy Редактура: Buruliy, Nastasiia Бета-рідер: Buruliy T.me/KATARNOVEL Підтримати : 4441 1111 3516
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!