Запитання Діда

Після того, як Берн пішов, Таня зайшла в офіс разом з Райлом і Дідом.

Чудово, якраз вчасно.

"Я глибоко перепрошую за те, що попросила тебе зробити дещо для мене одразу після твого повернення.... Таня, принеси мені, будь ласка, звіт про інвентаризацію майна. Райле, Дід, з'ясуйте кількість особового складу нашої гвардії, а також приватної армії герцогського дому Армелія. Крім того, повідомте про кількість наявних командирів і капітанів."

"Зрозумів."

"Я поїду негайно, але міледі, що відбувається?"

Таня швидко схилила голову на підтвердження, а Райл і Дід також прийняли моє прохання. Але у Райла, схоже, виникли питання щодо моїх команд.

Що ж, будь-хто міг би заплутатися в цих інструкціях.

"Щойно батько надіслав мені повідомлення через Берн: Законопроект про розпуск армії подано на розгляд престолу."

"Що?"

Їхні обличчя були сповнені здивування. Мало того, що вони були частиною герцогського дому Армелії, але й як дідусь - учні генерала, вони хвилювалися за його психічний стан.

"На щастя, пропозиція була зупинена дідусем і батьком."

Вони втрьох зітхнули з полегшенням.

"Проблема за лаштунками - аристократи, які підтримували пропозицію і законопроект."

"Що це означає?"

"Ну, про все по порядку. Все, що я зараз скажу, - це здогадки, тому можуть бути помилки."

Вони кивали, коли я говорила.

"По-перше, це перебіг подій. Цей інцидент почався зі слів Юрі Нуар, дочки барона Нуара."

".... Ця жінка?"

Райл зовсім не приховував свого невдоволення. Бачити, як він так вільно висловлює свої емоції, особливо на таку негативну тему, було рідкісним видовищем.

"Хоча я не знаю звідки, але маю здогад, що вона має зв'язки з країною Товаїром, судячи з доповідей Тані."

Щодо того, наскільки тісним був їхній зв'язок і якими методами вони спілкувалися, робити якісь висновки поки що зарано. А може.... Їй хтось погрожував, або несвідомо використовував як інструмент. Звичайно, можливість того, що вона була зрадницькою шпигункою, існувала.

Але це все туманні факти, і у мене не було жодних доказів їхнього спілкування. Втім, я все одно збиралася оцінювати за найгіршим з можливих варіантів розвитку подій.

"Батька, єдину людину, на яку я по-справжньому покладаюся, щоразу, коли зі мною щось трапляється, заривають з корінням у землю. Щоб армію розпустили.... Це знаменує собою початок реалізації плану мрії Королівства Товаїр. Напад Церкви Дерріла приголомшив Отця і Юрі-сама.... може бути людиною, яка стоїть за всім цим."

Тепер все стає на свої місця. Папа вчинив ці дії проти мене, щоб вигнати мене, ймовірно, щоб викупити якусь обумовлену винагороду

Почувши мої слова, вони втрьох незадоволено ляснули губами.

"Наступне питання - це початок проблеми. Аристократи.... які запропонували цей план."

"Ну, без сумніву, це фракція Другого принца?"

Райл дав мені відповідь, на яку я очікувала.

"Не тільки вони. Насправді, була згода і від нейтральної сторони."

"Навіть нейтральна сторона...." здивовано повторив Райл. Таня і Дід також мали кислі вирази облич.

"Тоді, що їм з того?"

".... Я думаю, тому що вони хотіли легально розширити власні збройні сили."

"Що в цьому поганого?"

"Райле, Дід, ви двоє знаєте, що утримання армії нашого феоду є найменш пріоритетним ..... З розмірами феоду, чисельність нашої армії досить зрозуміла."

Це частина того, що залишилося від колишнього герцога. Тоді він мав набагато більшу владу, ніж ми зараз.

Опозиція до нашої військової організації та вимога "національних армійських зборів" призвели до того, що наші сили опинилися у невизначеному стані, в якому вони перебувають зараз.

"А оскільки кожен герцог пильно стежить один за одним, разом з наглядом королівства, жоден феод не мав би надто великої військової сили."

Це унеможливлювало повстання та унезалежнення від герцогств.

"План, який пропонував розформувати армію королівства, хотів розподілити армію по окремих вотчинах, а витрати на неї мали б здійснюватися в приватному порядку в кожній вотчині. Якби це була надзвичайна ситуація, розподілити військову владу між штатами... було б не найгіршою ідеєю, але це повернуло б королівство до часів, коли феоди мали найбільшу владу. Це те, чого прагне велика кількість нейтральних аристократів."

"Підтримувати власну військову силу на випадок, якщо щось трапиться... Хіба це не те саме, що відмовитися від свого королівства?" випалив Дід, коли я впорядковувала свої думки.

"Саме так. Але ми не знаємо, чи вони планують активно повстати і відколотися, чи відсидітися у своїй вотчині."

"Тоді, щоб провести інвентаризацію нашого війська... Міледі, чи бажаєте ви битися з цими боягузами, якщо прийде час? Хочете стати щитом і мечем королівства і йти в бій пліч-о-пліч з ними?"

"Ну, не зовсім. Це просто пересторога - оскільки ситуація зараз дуже нестабільна, якщо щось дійсно станеться, нам потрібно буде захищати свою вотчину."

"Ммм... Але ж..."

Тон Дід коливався так само, як і завжди, але в них був дуже серйозний настрій.

Чому...?

Зазвичай Райл сварив його, але він не промовив жодного слова. Напевно, він ще не оговтався від новини.

"Тоді, якщо щось справді станеться, командувати армією феоду будете ви, міледі?"

".... Так."

Страшно, але це не виключено. Але....

Це тільки тому, що батько все ще керує політикою в королівській столиці.

Якби мене не було тут як представника феодала, рішення приймалися б дуже довго. У таких важливих справах, як ця, батькові, напевно, довелося б командувати зі столиці. Навіть якби Себастьян керував феодом безстроково, він не мав би такої відповідальності та влади.

Але поки я тут, такої ситуації не буде. Тому що я маю такі ж повноваження, як і сам герцог.