Побічна історія: Незадовго до вечірки

"Чому ми теж повинні бути присутніми...."

Поки я бурмотів, Райл нахмурився.

"Тут нічого не вдієш, Дід, Майстер навіть просив нас бути присутніми."

"І все ж таки, хіба сьогоднішнє тренування не має до нас жодного стосунку?"

Сьогоднішнє тренування було показовим боєм проти Війська та Ордену Рицарів. Від кожної сторони обирали представника, який би бився один з одним у поєдинку. Зазвичай це ніяк не стосувалося нас, але Майстер Газель попросив нас взяти участь. Насправді, я хотів піти разом з нашою принцесою на вечірній прийом. Тим більше, що це вечірка барона Мессі, не було б потреби використовувати офіційну мову, і ніякої небезпеки для принцеси, оскільки ми послали наших спеціально навчених охоронців. У найгіршому випадку, Таня також там. Впевнений, що не тільки я останнім часом замислювався, куди поділася Таня.

В будь-якому випадку, якби мені дали вибір між тим, щоб залишитися тут з купою спітнілих чоловіків, або піти на вечірку, я б обрав останнє.

"Це неактуально на даний момент, але це гарний час, щоб оцінити різницю в силі між Орденом Рицарів та армією. Обов'язково уважно спостерігай."

"З цим я згоден... Але чи справді нам потрібно було тут бути? У місці, де нам так некомфортно."

Сьогоднішнє тренування використовується, щоб трохи зняти напругу між Орденом та Армією. Армія наполягає на тому, що Орден - це купа розбещених дітей, які не мають реального досвіду, тоді як Орден так само переконаний, що Армія - це лише груба сила без мізків. На мою думку, обидві сторони досить рівні. Але саме тому ми використовуємо показовий бій, щоб обмінюватися ідеями.

Більшість цього показового бою відбувається завдяки Майстру. Кажучи про Майстра, він, мабуть, хотів піти на вечірку барона Мессі, враховуючи, що колись він був одним із його довірених людей. Але він, мабуть, розумів, що повинен впоратися з дивною напругою, яка виникає між Орденом та Армією. На жаль, оскільки барон Мессі розуміє, що має обов'язок, який потрібно виконати, і не може довго залишатися в столиці, сьогодні був єдиним днем, коли можна було провести вечірку. Я розумію, які це створює проблеми для Майстра, але хотів би, щоб він не залучав нас.

Крім того, просто спостерігати за матчем? Це нудно до смерті.

Коли я глянув на тренувальне поле, то побачив, що Орден і Армія вже готові до бою. Я пробіг очима по полю і випадково помітив Майстра.

"Гей, хлопці, ви теж прийшли, ага."

Майстер підійшов до нас ззаду. Почувши його голос, усі повернулися до нього. Як і очікувалося від Майстра.

"А-а... Генерал Газель вибачте мою грубість, хто ці двоє?"

"Ці двоє - мої учні. Вони випадково опинилися в столиці, тому я їх покликав."

"Учні генерала Газеля..."

Почувши слова Майстра, атмосфера навколо нас змінилася. Здається, вони намагаються кинути виклик - ні, перевірити наші здібності. Як і очікувалося від популярності Майстра. Ну... На нас, мабуть, вирячать очима, тому що не так багато хто може витримати уроки Газеля, та й шансів у них немає.

"Ну що, почнемо, Капітане Ордену?"

"Ми готові, коли завгодно, Генерале Газель."

Капітан Ордену... Якщо я правильно пам’ятаю, його звуть Друн Катаберія, його син, напевно, навчався в тому ж класі, що й принцеса.

Втім, після цього почалися поєдинки 1 на 1. Один за одним виходили лише елітні бійці, що робило поєдинки справді захоплюючими. Обидві сторони також були більш-менш рівними. Проте деяких представників Ордену здивувала лють Армії. Після 4 поєдинків мав розпочатися фінал. З боку Ордену вийшов син Капітана Ордену, а з боку Армії - лише одна людина.

"Зачекайте хвилинку!"

Серед усього цього галасування крикнув Майстер.

"А що, як ми спробуємо провести цей бій 2 на 2?"

"2 на 2?"

Усі були спантеличені зауваженням Майстра.

"Саме так! Ви, хлопці, повинні будете утворити пару та битися проти моїх учнів!"

Я був здивований його раптовим вигуком. Я просто стояв і вирячився, тоді як Райл, який стояв поруч зі мною, який, або очікував цього, або просто змирився, стояв без емоцій.

"Учні Генерала Газета... Це здається цікавим."

Несподівано представник армії швидко прийняв виклик. Зачекайте, зачекайте, хіба це показовий бій не повинен був допомогти Армії та Ордену розвіяти їхні непорозуміння? Хіба не рахунок зараз 2 перемоги і 2 поразки для обох сторін? Натовп також підняв рев, сигналізуючи про свою згоду на виклик.

Коли я глянув на сина Капітана Ордену, він також кивнув на знак згоди. Отже... Добре, я вже нічого не вдію по цій ситуації.

"Ходімо, Дід."

"Добре."

Райл тихо підвівся і повільно пішов на арену. Зітхнувши, я пішов за ним.