05
Раніше половина пайка цих двох чоловіків була загублена в пустелі, решта ж незабаром закінчилася. Хоча в болоті водиться багато істот, більшість із них отруйні, і їх не можна з’їсти.
На третій день після того, як у них обох закінчилася їжа, Аса знесилено лежав на летючому килимі, його живіт бурчав. Тим часом Картер мав рум’яний колір обличчя і був сповнений енергії, пильно досліджуючи простір навколо.
Аса:
— Я голодний... Я так помру з голоду.
Картер подивився на нього і вже збирався заговорити, коли з неба спустився великий птах і метнувся до Картера.
Аса заревів:
— Обережно! Я захищу тебе!
Картер глянув на птаха і змахнув чарівною паличкою:
— Скам'яніння!
Великий птах вмить перетворився на камінь і важко впав у болотяну трясовину.
Аса роззявив рота, дивлячись на кам'яного птаха, і облизав губи:
— Зможеш повернути його з кам’яного стану?
Картер:
— Звичайно, ні.
Аса мало не заплакав:
— Такий великий птах, нам вистачило б його на кілька днів, навіщо ти перетворив його на камінь?!
Картер холодно відповів:
— Він напав на мене, а ти навіть не допоміг.
Аса махнув бойовою сокирою і закричав:
— Я нападник ближнього бою! Тож чекав, поки він підлетить ближче!
Картер:
— Ти міг кинути свою сокиру і вдарити його.
Аса був ще більше спустошений:
— Я короткозорий! Я не можу як слід прицілитися!
Картер:
— Тому я і мушу себе захищати. До того часу, як вона впала б, моєї голови вже не було.
Аса:
— Навіть якщо так, у тебе є навички вогняної кулі! Замороження! Таємничі ракети! З такою кількістю заклинань, чому ти обирав саме скам’яніння?
Картер знизав плечима:
— Закляття скам'яніння було найкрутішим.
Аса:
— …
Картер проігнорував його. Він дістав зі своєї чарівної торбини скатертину, розстелив її на килимі, а потім витягав з торбини один за одним горнятко кави, димлячий стейк, фруктовий салат, крем-суп, часниковий хліб, блискучі ножі та виделки...
Аса був шокований, наче скам'янілий:
— Боже, що це?
Картер спокійно відповів:
— Їжа.
У Аси очі мало не вилізти на лоба:
— Звідки ти це взяв?!
Картер показав на свою чарівну торбину:
— Я можу використати свою силу, щоб відкрити просторовий канал у торбині. Ця їжа зі столу нашого великого Короля ельфів.
Аса відразу перехрестився:
— Ти, маг-злодій! То ти їв усі ці дні? Не дивно, що ти зовсім не виглядаєш слабким!
Картер примружився на нього:
— Ти чимось незадоволений?
Аса проковтнув слину:
— Ні, дай мені половину.
Картер:
— Благай мене.
Аса:
— Благаю тебе, добрий Картере.
Картер відрізав шматок соковитої яловичини:
— Назви мене татком.
Аса якийсь час боровся, а потім покликав:
— Тату!
Картер похитав головою:
— Не татом, а татком.
Аса був такий голодний, що його очі наповнилися зеленим світлом:
— …Татку.
Картер зітхнув і дістав із чарівної торбини тарілку з димлячим стейком:
— Аса, я розчарований у тобі.
Аса почервонів від сорому:
— Я знаю, що не повинен відмовлятися від гідності заради їжі, але...
Смарагдові очі Картера звузилися:
— Я ставлюся до тебе як до друга, а ти бачиш у мені свого татка?
Аса:
— ...
Картер передав стейк:
— Їж, моя крихітко, я давно хотів це зробити.
Аса обурено проковтнув стейк, його очі почервоніли. В думках він уже давно уявив, як притискатиме Картера до землі, поки той не благатиме пощади.
06
Нарешті Аса зміг повноцінно поїсти. Однак до обіду він знову зголоднів.
Аса потирав свій живіт, скаржачись:
— Занадто клопітно, їсти – занадто клопітка річ, і це потрібно робити тричі на день!
Картер спокійно відповів:
— Ніхто не змушує тебе їсти тричі на день, ти можеш взагалі не їсти.
Аса насилу промовив:
— ...Я хотів сказати, що знову голодний.
Картер:
— І що?
Аса відмовився від усіх своїх моральних принципів:
— Татку, будь ласка, відкрий свою чарівну торбину і дай мені поїсти.
Картер похитав головою:
— Я вже втомився це чути, я більше не відчуваю ніякого задоволення.
Аса підскочив від гніву і мало не впав з килима:
— Ти втомився це слухати!? Ти хоч уявляєш, який великий психологічний бар'єр мені довелося подолати?! А ти просто втомився слухати?!
Картер не втримався від сміху:
— Заспокойся, Аса.
Аса хотів вирвати собі волосся від роздратування:
— Сволота!
Картер клацнув пальцями, і летючий килим зупинився. Він зістрибнув на землю і підійшов до Аси зі словами:
— Якщо ти мене поцілуєш, я дозволю тобі їсти доки, доти ти не наїсися.
Аса почервонів і заїкнувся:
— Я, я... я не проти.
Картер нахилив голову:
— Давай.
Аса нахилився і злегка поцілував його в лоб:
— Підходить?
Картер вказав на свої губи і сказав:
— Сюди.
Обличчя Аси ще більше зашарілося, але він, анітрохи не вагаючись, грубо опустив голову й поцілував Картера в губи.
Коли поцілунок закінчився, Картер доторкнувся до власних губ, а його люті, як леопард, очі подивилися на Асу:
— Ти червонієш, Аса.
Аса обурився:
— Ти теж почервонів. Червоний, як буряк.
Картер:
— Ти схожий на гнилі помідори.
Аса:
— А ти на зад бабуїна.
Картер:
— Ти все ще хочеш їсти?
Аса:
— Я неправильно сказав, я маю на увазі, що я схожий на зад бабуїна.
Картер:
— Розумник.
Далі
Розділ 3
07 Аса із задоволенням з'їв обід, який він виборов своїми чарами. Нарешті воїн і маг дісталися до Замку Дракона в кінці Загубленого континенту. Замок Дракона був розташований у долині з прозорими струмками і прекрасними квітами. Розкішний замок був побудований з великих білих каменів, які яскраво виблискували під золотим сонячним світлом. Двоє чоловіків стояли біля воріт замку. Аса трохи розгублено тицьнув Картера: — Ти знайшов не того? Картер закотив очі: — Я – не ти. Аса збентежено відклав свою бойову сокиру: — Ця ситуація неправильна. Спочатку я планував використати сокиру, щоб розколоти двері, але тепер мені навіть трохи незручно це робити. Картер холодно хмикнув. Аса ввічливо постукав у двері: — Гей, Дракон вдома? Картер подивився на нього, як на ідіота: — ... У цей час двері замку відчинилися, і звідти, як гарматне ядро, вискочив стрункий і красивий юнак, який кинувся в обійми Аса, наче побачивши свого рятівника, і радісно закричав: — Ви – воїни Королівства ельфів? Швидше, врятуйте мене! Аса обережно відступив на крок назад і вклонився: — Ваша Високосте, будь ласка, не лякайтеся, ми негайно відвеземо вас назад до Королівства ельфів. Картер: — Ти ідіот, це не Принц. Аса потер очі: — Не Принц? Мені теж здалося, що це не він, але я думав, що це через мою короткозорість. Картер повернувся до голого юнака: — Можеш спочатку одягнутися? Юнак заплакав від образи: — Він не дає мені одягнутися. Аса обурено промовив: — Я зрозумів. Ти теж потрапив у полон до Дракона. Не бійся, ми здолаємо Дракона і врятуємо і тебе, і принца. Юнак знову заплакав: — Але ж я і є Дракон! Який же я злий? Чому ви хочете на мене напасти? Аса: — ...Перепрошую? Обличчя Картера залишалося байдужим і не виказувало жодного здивування. Юнак нестримно плакав: — Серце цього Дракона надзвичайно страждає! Аса звернувся до Картера: — Він сказав, що він Дракон? Картер: — Мг. Аса: — Ти зовсім не здивований! Картер спокійно сказав: — Ого. Юнак несподівано знову попросив: — Ви можете чим швидше забрати Принца ельфів? Він раптово прибіг до мого замку, познущався з мене, і сказав, що я його викрав! У цей момент позаду простяглася рука і потягла юнака в обійми. З тіні за дверима з'явилося вродливе обличчя ельфійського принца Лея. Він був дещо роздратований, коли обертав плащ навколо тіла юнака: — Ґолане, нікому не дозволено бачити твоє тіло, окрім мене. Картер вклонився Лею і сказав рівним голосом: — Ваша Високосте, ми прийшли, щоб врятувати вас. — Не треба, повертайтеся, – відповів Лей. Картер: — Добре. Лей: — До побачення. Картер: — До побачення, Ваша Високосте. Лей все ще тримав юнака-дракона, на ім'я Ґолан, на руках, повертаючись до замку. Картер простягнув руку, щоб допомогти їм зачинити двері. Зі сльозами на очах Ґолан схопив Аса за штани і не відпускав: — Врятуй мене! Аса притиснув ремінь, щоб штани не впали, і здивовано запитав у Картера: — До побачення? Ти це серйозно? Лей подивився на Аса, а потім на Картера, запитуючи: — Ви все ще не разом? Як повільно. Аса почервонів: — Що він має на увазі? Картер підняв підборіддя Аси: — Те саме, поцілуй мене, і я скажу тобі. Аса поцілував Картера з добре відпрацьованою легкістю. Цей поцілунок був надзвичайно знайомим, очевидно, що він практикувався це протягом тривалого часу. Картер задоволено погладив Асу по щоці: — Слухай, я розкажу тобі, що відбувається. 08 Три місяці тому ельфійський принц несподівано увірвався до Вежі Магів з пронизливими очима: — Картере! Я хочу закохатися! Картер подивився на нього з презирством, швидко застібаючи комір: — Вибачайте, але в моєму серці тільки Аса. Лей також скорчив гримасу відрази: — Я теж не маю тебе у своєму серці, ясно? Картер спробував виштовхати Лея: — Гаразд, дивіться під ноги на виході. Лей міцно тримався за дверну раму: — Зачекай! Я хочу позичити твоє дзеркало! Картер: — А що мені за це буде? — Я допоможу тобі з Асою, – Лей примружився зі зловісною усмішкою. Картер кивнув і зірвав з дзеркала чорне оксамитове покриття: — Що ви хочете знати, Принце? В очах Лея з'явилося тепле сяйво: — А ти як думаєш? Картер якусь мить дивився на нього з презирством, а потім звернувся до Дзеркала: — Дзеркальце, дзеркальце, скажи мені, хто найкрасивіша людина у світі? Лей підкреслив: — Не людина, а чоловік. Картер: — Розслабтеся, це ж чарівне дзеркало. Навіть якщо ви нічого не скажете, воно все одно виявить ваші найпотаємніші бажання. На чарівному дзеркалі поступово з'явився сріблястий дракончик, який літав над прекрасним джерелом у долині, повній співаючих пташок і квітів, і веселився. Картер був приголомшений: — Боже мій, то це і є найпотаємніше бажання Вашої Високості? Лей схвильовано похитав головою: — Ні-ні-ні, не дивіться на мене так, насправді мене не цікавить зоофілія, взагалі не цікавить. Картер: — ...Чому мені здається, що вас це все ж таки цікавить? Раптом маленький дракончик у дзеркалі перетворився на срібноволосого юнака. Картер зітхнув з полегшенням: — Значить, ось воно як. Внутрішній вовк Лея раптово прокинувся: — Аууууууууууууу! Картер спробував його зупинити: — Ваша Високосте, ми, ельфи, благородні та граціозні створіння, тож чи не могли б ви проявити хоч трохи самоконтролю? Ви зараз більше схожі на перевертня, що скинув свою шкуру. Лей облизав губи: — Добре, добре. Картер зітхнув: — Це не набагато краще. Навколо Лея раптом спалахнуло рожевим*: — Я хочу його, я шалено закоханий в нього! *Як в аніме. Вид фонового візуального ефекту. Картер змахнув чарівною паличкою і перед ними з’явилися просторово-часові двері: — Ваша Високосте, ці часо-просторові двері ведуть прямо до спальні Замку Дракона. Принц, який завжди був рішучим, негайно ступив однією ногою всередину: — Гаразд, до побачення. Картер миттєво зачинив двері: — Зачекай, ви не можете просто так піти. Лей потер пальці на нозі від болю: — Ти зачепив мою ногу, коли щойно зачиняв двері!
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!