05

 

Раніше половина пайка цих двох чоловіків була загублена в пустелі, решта ж незабаром закінчилася. Хоча в болоті водиться багато істот, більшість із них отруйні, і їх не можна з’їсти.

 

На третій день після того, як у них обох закінчилася їжа, Аса знесилено лежав на летючому килимі, його живіт бурчав. Тим часом Картер мав рум’яний колір обличчя і був сповнений енергії, пильно досліджуючи простір навколо.

 

Аса: 

 

— Я голодний... Я так помру з голоду.

 

Картер подивився на нього і вже збирався заговорити, коли з неба спустився великий птах і метнувся до Картера.

 

Аса заревів: 

 

— Обережно! Я захищу тебе!

 

Картер глянув на птаха і змахнув чарівною паличкою: 

 

— Скам'яніння!

 

Великий птах вмить перетворився на камінь і важко впав у болотяну трясовину.

 

Аса роззявив рота, дивлячись на кам'яного птаха, і облизав губи: 

 

— Зможеш повернути його з кам’яного стану?

 

Картер: 

 

— Звичайно, ні.

 

Аса мало не заплакав: 

 

— Такий великий птах, нам вистачило б його на кілька днів, навіщо ти перетворив його на камінь?!

 

Картер холодно відповів: 

 

— Він напав на мене, а ти навіть не допоміг.

 

Аса махнув бойовою сокирою і закричав: 

 

— Я нападник ближнього бою! Тож чекав, поки він підлетить ближче!

 

Картер: 

 

— Ти міг кинути свою сокиру і вдарити його.

 

Аса був ще більше спустошений: 

 

— Я короткозорий! Я не можу як слід прицілитися!

 

Картер: 

 

— Тому я і мушу себе захищати. До того часу, як вона впала б, моєї голови вже не було.

 

Аса: 

 

— Навіть якщо так, у тебе є навички вогняної кулі! Замороження! Таємничі ракети! З такою кількістю заклинань, чому ти обирав саме скам’яніння?

 

Картер знизав плечима: 

 

— Закляття скам'яніння було найкрутішим.

 

Аса: 

 

— …

 

Картер проігнорував його. Він дістав зі своєї чарівної торбини скатертину, розстелив її на килимі, а потім витягав з торбини один за одним горнятко кави, димлячий стейк, фруктовий салат, крем-суп, часниковий хліб, блискучі ножі та виделки...

 

Аса був шокований, наче скам'янілий: 

 

— Боже, що це?

 

Картер спокійно відповів: 

 

— Їжа.

 

У Аси очі мало не вилізти на лоба: 

 

— Звідки ти це взяв?!

 

Картер показав на свою чарівну торбину: 

 

— Я можу використати свою силу, щоб відкрити просторовий канал у торбині. Ця їжа зі столу нашого великого Короля ельфів.

 

Аса відразу перехрестився: 

 

— Ти, маг-злодій! То ти їв усі ці дні? Не дивно, що ти зовсім не виглядаєш слабким!

 

Картер примружився на нього: 

 

— Ти чимось незадоволений?

 

Аса проковтнув слину: 

 

— Ні, дай мені половину.

 

Картер: 

 

— Благай мене.

 

Аса:

 

— Благаю тебе, добрий Картере.

 

Картер відрізав шматок соковитої яловичини: 

 

— Назви мене татком.

 

Аса якийсь час боровся, а потім покликав: 

 

— Тату!

 

Картер похитав головою: 

 

— Не татом, а татком.

 

Аса був такий голодний, що його очі наповнилися зеленим світлом: 

 

— …Татку.

 

Картер зітхнув і дістав із чарівної торбини тарілку з димлячим стейком: 

 

— Аса, я розчарований у тобі.

 

Аса почервонів від сорому: 

 

— Я знаю, що не повинен відмовлятися від гідності заради їжі, але...

 

Смарагдові очі Картера звузилися: 

 

— Я ставлюся до тебе як до друга, а ти бачиш у мені свого татка?

 

Аса: 

 

— ...

 

Картер передав стейк: 

 

— Їж, моя крихітко, я давно хотів це зробити.

 

Аса обурено проковтнув стейк, його очі почервоніли. В думках він уже давно уявив, як притискатиме Картера до землі, поки той не благатиме пощади.

 

06

 

Нарешті Аса зміг повноцінно поїсти. Однак до обіду він знову зголоднів.

 

Аса потирав свій живіт, скаржачись: 

 

— Занадто клопітно, їсти – занадто клопітка річ, і це потрібно робити тричі на день!

 

Картер спокійно відповів: 

 

— Ніхто не змушує тебе їсти тричі на день, ти можеш взагалі не їсти.

 

Аса насилу промовив: 

 

— ...Я хотів сказати, що знову голодний.

 

Картер: 

 

— І що?

 

Аса відмовився від усіх своїх моральних принципів: 

 

— Татку, будь ласка, відкрий свою чарівну торбину і дай мені поїсти.

 

Картер похитав головою: 

 

— Я вже втомився це чути, я більше не відчуваю ніякого задоволення.

 

Аса підскочив від гніву і мало не впав з килима: 

 

— Ти втомився це слухати!? Ти  хоч уявляєш, який великий психологічний бар'єр мені довелося подолати?! А ти просто втомився слухати?!

 

Картер не втримався від сміху: 

 

— Заспокойся, Аса.

 

Аса хотів вирвати собі волосся від роздратування: 

 

— Сволота!

 

Картер клацнув пальцями, і летючий килим зупинився. Він зістрибнув на землю і підійшов до Аси зі словами: 

 

— Якщо ти мене поцілуєш, я дозволю тобі їсти доки, доти ти не наїсися.

 

Аса почервонів і заїкнувся: 

 

— Я, я... я не проти.

 

Картер нахилив голову: 

 

— Давай.

 

Аса нахилився і злегка поцілував його в лоб: 

 

— Підходить?

 

Картер вказав на свої губи і сказав: 

 

— Сюди.

 

Обличчя Аси ще більше зашарілося, але він, анітрохи не вагаючись, грубо опустив голову й поцілував Картера в губи.

 

Коли поцілунок закінчився, Картер доторкнувся до власних губ, а його люті, як леопард, очі подивилися на Асу: 

 

— Ти червонієш, Аса.

 

Аса обурився: 

 

— Ти теж почервонів. Червоний, як буряк.

 

Картер: 

 

— Ти схожий на гнилі помідори.

 

Аса:

 

— А ти на зад бабуїна.

 

Картер:

 

— Ти все ще хочеш їсти?

 

Аса: 

 

— Я неправильно сказав, я маю на увазі, що я схожий на зад бабуїна.

 

Картер:

 

— Розумник.