Том 1. Розділ 5

Початок пісні знайомий кожному мешканцю країни, супроводжувався бадьорим голосом вокаліста. Я встав в найвідомішу стартову позу, яку на диво все ще пам'ятав. Один із суддів ледь не захлинувся водою.

О, я теж! Я теж закохався у тебе~

Відчуття мого серцебиття~! Воно наче попкорн!

ПОП! ПОП!

Ритм стрибає залою~

Моє серце переповнене цим почуттям! 

Лише Йонгрін – та сама, що просила виконати танець, серйозно кивала на мої прості рухи ніг. Схоже вона тут єдина професіоналка, здатна тримати серйозне обличчя, особливо під час частини, яку знає та змогла б станцювати щонайменше половина моїх однолітків: 

ПОП! ПОП!  

Ти — мій попкорн~ (О так!)  

Ти контролюєш 

КОН-КОН-КОН-КОН

Контролюєш моє серце! 

Приспів пісні Marshmallow's – “POP☆CON”, яка вийшла десять років тому, потужно бив по барабанних перетинках.

Це була сумнозвісна "заборонена пісня" під час підготовки до вступних іспитів: вона зруйнувала слухання багатьом студентам, через свої химерні слова та нав'язливу мелодію, яка застрягала в голові. 

Я й сам тоді став однією з її жертв, але не зміг повторно скласти іспит, бо не мав на це грошей.

ПОП! ПОП! 

Попкорн, що лопається~ (Ууу~)

Свого часу ця пісня стала вірусною, багато людей знімали танцювальні кавери, а її хореографія була настільки легкою, що відверто кажучи, навіть діти могли її вивчити.

І якби я виконав її в розпал тієї популярності — мене б закидали капцями. Але тепер, тепер я розраховую на ефект ностальгії й трохи гумору.

Звичайно, я зберігав серйозне обличчя, викладаючись на повну. Навіть якщо для інших мій виступ здається смішним — треба виглядати так, ніби я довго готувався.

І я справді старався. Я покращив свої навички готуючись до цього — навіть отримав досягнення: «Перший рух» та «Десятий рух». Та здається, я зробив кілька помилок, оскільки деякі судді істерично сміялись, але це не мало значення. Вони оцінюють мене так, як їм заманеться, на жаль, це поза моїм контролем.

Я завершив танець останнім рухом з першого куплету. Схиливши голову, намагаючись перевести подих. Зірвалися гучні оплески, які ніби знову повернули мене до реальності.

— Дякую, — промовив я. 

Йонгрін першою узяла мікрофон, але хореограф випередив її, ще захлинаючись сміхом, зі сльозами на очах:

— О, вау… Ніколи не думав, що почую це тут. Тобі ж було років десять, коли «POP☆CON» вийшла? Ти що, вже тоді готувався до шоу талантів?

— Ні, я підготував це тому, що я – фанат Marshmallow's-сонбенім.

(П.п.: "Сонбенім" — досвідченіший колега, старший товариш у професії.)

— Пф-хаха!

Така відповідь розсмішила суддів ще більше. Востаннє Marshmallow's випускали альбом чотири роки тому. Оскільки пік їхньої слави давно минув, для 20-річного хлопця, було дивно заявляти, що він їх відданий фанат. Причиною не могло бути просте бажання стати айдолом.

Хореограф знову зареготав. Муді, яка сиділа поруч, задоволено прошепотіла:

— Ах… як мило~

— Він зробив усе що міг. Перш за все, він добре постарався! — додав той суддя айдол, що спочатку скептично поставився до моєї «відсутності досвіду». Але тепер схоже, усі підозри, що я міг брехати, розвіялись. 

І от, нарешті, Йонгрін заговорила:

— Але це не означає, що ти добре виступив.

Цього я й очікував. Чудова нагода для редакторів зняти це крупним планом, додати кілька драматичних звукових ефектів та величезний напис «Ду-дун!», червоними, втричі більшими літерами. 

Уявляючи як програму монтуватимуть, я терпляче чекав решти коментарів: 

— Базуючись на тому як ти рухався, можу зробити висновок, що в тебе немає базових навичок. Можливо, цього разу ти й отримав позитивні оцінки, але наступні завдання будуть набагато складніші.

— Я готовий до всього, що на мене чекає.

Не я, а оте кляте вікно статусу. 

Попри все, Йонгрін нарешті трохи пом’якшала:

— Ага — і додала з розслабленим виразом обличчя: 

— …Але я бачу, що ти старався. Молодець.

— Дякую.

Гадаю це вже десяте "Дякую" за сьогодні. Мабуть, доведеться звикнути.

Судді щось обговорювали поклавши мікрофони, щоб я не міг їх почути. Настав час для ще однієї жорстокої частини програми – оцінки. 

Спочатку всім учасникам присвоюють рейтинг – від 1 до 77 місця. Місця на сцені розподіляються згідно з цим рейтингом.

Тимчасовий рейтинг буде використано, щойно його оголосять. І якщо хтось із наступних учасників виступить краще – твій рейтинг впаде, а ти будеш змушений покинути своє місце.

А ще це фірмові кадри таких програм, коли чийсь рейтинг падає, він опиняється внизу й ридає. На щастя, мене це оминуло. Мій рейтинг… можливо, 24?

— Пак Мунде – 17 місце!

Вони, безсумнівно, підвищили мене місць на п’ять – для драматичності, це означало, що мій справжній рейтинг, скоріш за все був ближче до моїх очікувань.

“Таке відчуття, ніби мій рейтинг підвищили лише тому, що я їх розсмішив.”

Цілком ймовірно, коли судді стануть більш об'єктивними мені доведеться поступитися місцем школярам, які виступатимуть після мене. 

Було аж трохи смішно від того, як я схиляв голову, хоча й був незадоволений. 

— Дякую.  

— Я добре тренуватиму тебе, аби наступного разу ти піднявся вище — сказав хореограф посміхаючись.

Ну, а якщо я не покращусь – мене швидко замінять. Але, на щастя, в мене є вікно статусу.

"Сподіваюсь, у майбутньому, я зможу створити сцену, де хореограф буде зворушений моїм прогресом."

Я знову кивнув і пішов до зони, де стояли крісла з номерами.

Вони ставали більшими, яскравішими та зручнішими з кожним місцем. Моє, 17-те місце, — це шкіряне крісло, схоже на те, яке можна знайти в офісі керівника корпорації.

Поки я сідав, учасник з 15-го місця, навпроти, привітався зі мною. Він виглядав одного з Пак Мунде віку й здавався приємним. 

— Привіт~

— Привіт.

— Ти чудово співаєш!

— Дякую. Ти теж добре виступив.

— Справді? Ха-ха.

Я не міг сказати точно тому, що не так уважно спостерігав за його виступом, але судячи з його рейтингу, схоже він добре виступив.

Учасник засміявся й вказав на свій бейджик:

— Мене звати Лі Седжін!

— !…

Я ледь не зітхнув й намагаючись втримати нейтральне обличчя відповів:

— Я Пак Мунде. Приємно познайомитися.

— Навзаєм~

Я природно закінчив розмову і подивився вперед, якраз вчасно з'явився наступний учасник. Але думки все ще крутилися навколо імені, яке я щойно почув. 

Лі Седжін — людина, яка й справді дебютує завдяки цій програмі. Можна сказати, я зустрів того, кому судилося вийти переможцем.

Але була одна проблема.

Через рік після закінчення шоу виявиться, що він був замішаний у наркоскандалі, а потім його заарештують за розповсюдження. Я був майже впевнений, що бачив його ім'я в новинах, поки їв в хот-пот ресторані поблизу студії.

[Лі Седжін, колишній учасник АТА, арештований за підозрою у наркоторгівлі.]

…Відтепер краще триматися подалі від нього. 

Варто перевірити вікно статусу.

-[Ім'я: Пак Мунде (Лю Гьонву)]-

- Рівень: 5  

- Титул: Немає

- Вокал: A-  

- Танці: D  

- Візуал: C+  

- Талант: C  

- Характеристика: Безмежний потенціал  

!Аномалія статусу: Дебютуй або помри   

Залишилось балів: 1

Схоже я щойно отримав бал, за підвищення рівня — мабуть, це була нагорода за досягнення «Першого виступу».

А елементи “Танці” і “Талант” з’явилися в результаті самого виступу.

Чи означало це, що я міг отримувати додаткові бали за офіційні виступи? Я не знав цього точно.

Хай там як, під час практики я дещо відчув. Навіть якщо його талант був прийнятним, здається, у «Пак Мундае» немає особливого хисту до танців.

Рівень цієї категорії — D, тобто досить посередній. Якщо я вкладу 2-3 бали в танці — думаю, зможу подолати цей бар’єр.

Однак, я помітив нову можливість статусного вікна, у розділі “Візуал”. Я не витрачав на нього жодних балів, але моя оцінка зросла, вірогідно завдяки тому, що я став більше дбати про зовнішність.

Інакше кажучи, характеристики можна підвищувати й без використання балів. Це перспективна новина. 

Та була ще одна незвична річ — невелике віконце біля вікна статусу:

[Успішний виступ!]

[Ви глибоко вразили більшість глядачів!

: Оберіть свою загальну характеристику < Клік!]

"Знову з'явилось якесь дивне вікно."

Хоча якщо тут згадано «успіх» та «враження», нагорода має бути гідною.

Я натиснув на кнопку, удаючи, ніби торкаюсь волосся. І переді мною з’явилася слот-машина. Сірий автомат з важелем та барабаном, який швидко крутився. Зображення в отворі вже оберталися навколо важеля потягнутого вниз.

Він поступово сповільнився, і я навіть зміг розгледіти надписи. Кілька з них були жовтувато-мідного кольору, але більшість просто сірими. 

[Сильне серце]  

[Гумка для незручних моментів]  

[Крокодилячі сльози]  

[Виспишся після смерті]  

[Подивись на мене!]

[…] 

 

Хоч це і добре, що за цими назвами я міг здогадатися, що означає кожна з тих рис, але... Хіба вони не трохи дивні? 

Я без очікувань, уважно дивився, як стрічка зупиняється.

*Дунг-дунг… дунг!*

Конфеті вилетіло зі слот-машини.

[Мідний слот.]

[Характеристика: “Виспишся після смерті (D)” отримана!]

[Під час активації ви не відчуватимете втоми навіть без сну. 

З 00:01 до 04:00 — швидкість отримання балів досвіду зростає на 30% ]

[Діє тиждень. Одноразове використання.]

 

«!…»

Неочікувано корисна характеристика. Хоч і з дивною назвою.

Хай там як, це була буквально гра на удачу. 

Я переконався, що характеристика з’явилася внизу мого вікна статусу, з позначкою “неактивна”. Пізніше вирішу, коли її використати.

— “Учасник Кан Мінджо… 56-те місце!”

Оцінювання все ще тривало.

Попри підозрілу особу поруч, ще жоден майбутній дебютант не з’явився.

Я спокійно дивився, як наступний учасник виходить на сцену.

Високий хлопець з витонченим тілом вийшов один. Схоже він ні з ким не товаришував.

Між рядами пролунали захоплені вигуки інших учасників.

— Вау!  

— Він надзвичайний!

Усе тому, що учасник був неймовірно гарним. Навіть судді знизу не приховували захоплення.

— У нього такі великі гарні очі, ніби в оленя~

На мій погляд — з такою зовнішністю, про дебют можна було навіть не хвилюватися. Він виглядав краще за багатьох айдолів, відео яких я продавав раніше.

Однак, коли я поглянув на бейджик, на ньому було ім'я яке я бачив вперше:

[Сон Ахен]

З таким обличчям і не дебютувати? Тоді у нього, мабуть, зовсім немає таланту.

"От якби я міг бачити чужі вікна…"

І на диво, щойно я про це подумав, поруч із ним з’явилось вікно статусу.

 

-[Ім’я: Сон Ахен]-

-Вокал: B- (A)

-Танці: A (EX)

-Візуал: A+ (S+) 

-Талант: B (A+) 

-Характеристика: Витривалість (неактивно) 

!Аномальний статус: Низька самооцінка!

 

Це було вражаюче вікно статусу. Настільки, що він легко потрапив би у десятку найкращих. Якщо значення в дужках — його максимальний потенціал, на нього чекає справді перспективне майбутнє.

Та найцікавіше — останній рядок:

 

[Аномальний статус: Низька самооцінка]

 

З таким обличчям? Це мало б бути навпаки.

Та хай там як, мати можливість бачити статуси інших — величезна перевага. Навіть без особливих здібностей можна знайти спосіб вижити у цій сфері.

Поки я з цікавістю розглядав меню, почувся голос ведучого:  

— Не могли б ви представитись, будь ласка! 

Сон Ахен узяв мікрофон. Його рука тремтіла.

— “П-привіт…”

Це не було звичайним нервування. Скоріше справжня заїкуватість. Було видно, як сильно він цього соромиться.

Схоже, саме тому і був цей аномальний статус.

Чому ж він досі не дебютував з такими характеристиками? Як я й очікував, на це була глибша причина.

Я зосередився — і вікно статусу з'явилося знову:

 

[Низька самооцінка] 

"Я зневажаю себе."

[Усі характеристики знижуються на два рівні.]

 

«!…»

Неймовірно. Просто подумавши про це, я зміг переглянути деталі. 

"Це дуже корисно."

Треба буде знову перевірити свій власний статус, аби дізнатись скільки в мене залишилось часу.

— Ахен, ти часом не маєш проблем з мовленням?

— Я. я... Коли я був дитиною… сталася аварія…

— Ох...

Так і почалася розповідь його сумної історії. Точніше, Сон Ахен намагався пояснити ситуацію, а продакшн-група, перетворити це на драматичний момент. Фальшиві реакції вже рвалися з рядів.

Учасник, який виглядав особливо сумним, зі сльозами на очах, вірогідно потрапить у кадр як «хороша реакція». Вони навіть додадуть ці рядки у кінцевий варіант: 

— Це так сумно…

Це було майже як емоційне насильство.

Я не приєднався. Просто сидів і мовчки спостерігав.

"Зрозуміло..."

Судді сказали кілька добрих слів, і попросили його виступити:

— Тоді, Ахен-кун, чи можемо ми побачити твій виступ?

— Т-так…

Його виступ був не таким вже й поганим. Загалом, це був етап, який судді сприйняли позитивно. 

Однак, це підтверджувало, що через порушення статусу він не міг показати весь свій потенціал.

— “Сон Ахен — 18-те місце!”

Навіть з таким вікном статусу, він зайняв нижче за мене місце. Ось що трапляється якщо в тебе немає стійкого мислення та хорошої стратегії.

Хай там як, рейтинг був високим. Можливо тому, що вони вважали що його майстерності достатньо, або їм було просто шкода його: 

— Ти добре впорався~ 

— З нетерпінням чекатимемо на твій наступний виступ. 

Судді сказали чимало теплих слів. Навіть підняли великі пальці.

Та Ахен виглядав похмуро. Він вклонився і, слідуючи інструкціям ведучого, сів біля мене, ніби нічого й не сталося.

— …

Може, слід щось сказати?

Він мовчки глянув у мій бік.

Не хотілося його ігнорувати, але почати розмову було надто важко. Тож я просто кивнув йому на знак привітання.

Ахен здригнувся, та кілька разів ніяково кивнув у відповідь. 

— Наступні п’ятеро учасників: Чхве Джінсу-кун, Хонсон-кун…

Я подумки підрахував, скільки людей залишилось — і м’яко зітхнув.

"Попереду ще довгий шлях"

( Пропонуємо вам прослухати пісню під, яку танцював головний герой 

https://music.youtube.com/watch?v=KKYhrOMrSOU&si=jOA8Usi5AFAPel3t )