Розділ 36

«Ця ситуація привернула стільки уваги?»

Я навмисне провокувала учасників цього інцидентну і погіршувала ситуацію, але була спантеличена від того, наскільки все роздулось, як бульбашка.

Гм. Я лякливий кіт...

Я відчувала ніби моє серце ладне підскочити до горла від раптової різкої напруги.

З іншого боку, на відміну від мене, знервованої і наляканої, Вільям Лемонт був надзвичайно схвильований.

Якщо керівний склад Епсилону щось скаже про цю справу, можна вважати, що вплив на соціальне життя вона справила дійсно великий.

Дух Вільяма був піднесений, ніби він був тим, хто втілює всю справедливість світу.

— Сьогодні я розкрию корупцію Сеймурів та вичистю глибоко вкорінене в Академію зло!

Той мерзотник стиснув кулаки й пробурмотів.

Я була приголомшена, побачивши обличчя Вільяма Лемонта, який роздував ніздрі і видував пару як бик, і трохи прийшла до тями.

«Якщо я програю такому жалюгідному хлопцеві, то не зможу заснути. Якщо це станеться, стан моєї білої нефритової шкіри погіршиться...»

Думаючи про це, порівняно з тією напругою, яку я відчувала у день вступного іспиту до університету, це не було великою проблемою.

Закусивши червоні губи, я збиралась з думками.

Метод розслідування полягав у наступному.

Вільям Лемонт напише на дошці кілька завдань, які він сам обрав.

І я буду вирішувати задачі під наглядом декана та професорів Академії.

Це був ясний і надійний спосіб, при якому я не зможу зшахраювати.

— Тоді почнемо.

З дозволу заступника декана Вільям Лемонт почав записувати задачі, а я відразу приступила до їх вирішення прямо біля нього.

«Це на краще для мене».

Лемонт, мабуть, вибрав деякі важкі задачі, але для мене на більшість із них можна було відразу відповісти за допомогою формул, розроблених математиками в моєму попередньому житті.

Ось, наприклад.

Тут можна знайти суму геометричних послідовностей, просто склавши числа разом, але це займе багато часу.

Однак я можу відразу отримати відповідь за допомогою формули суми геометричної прогресії.

Звичайно, окрім спеціальної формули для знаходження суми послідовності, були й інші причини, чому я розв'язувала формули набагато швидше, ніж студенти Академії.

— Вільям. Ти не можеш писати швидше? Хіба я не вирішую задачі швидше, ніж ти їх пишеш?

Обличчя Вільяма побіліло, коли він побачив відповідь на задачу, записану лише кількома числами.

— Заступнику декана. Чи правильна відповідь леді Дебори?

Заступник декана, який дивився в бланк відповідей, кивнув із здивованим виразом.

— ... Все правильно.

— Н-неможливо, вона все правильно вирішила?

Я відверто сміялася з нього.

— Якби я мала здатність правильно вгадати відповідь на п'ять запитань поспіль, причому без варіантів відповіді, я б заробила статок на іподромі. Вам не здається?

— Це неможливо.

Почерк Вільяма на дошці ставав дедалі кривішим, ніби демонструючи його розгубленість.

Звісно, ​​на всі три питання, що залишилися, було дано правильні відповіді, і в залі стало тихо, як в труні.

Деякий час ніхто нічого не говорив.

Декан, професори та всі, хто прийшов спостерігати, почали збентежено ремствувати на несподіваний і дивний результат.

Я звернулась до Вільяма Лемонта, який ніби втрачав здоровий глузд.

— Тепер, коли мою невинуватість доведено, настав час відплатити мені за заплямування моєї честі.

Мій погляд на нього був лютим, ніби я збиралась його вбити.

— Гик!

Я не дарма прийшла сюди сьогодні з сильним макіяжем очей.

Вільям сухо ковтнув із наляканим виразом обличчя, а потім раптом почав говорити тарабарщину.

— О-очевидно, ти використала якийсь дивний метод, чи не так? Ця швидкість не має сенсу! Ти не дарма виглядаєш як відьма, мабуть, ти застосувала чорну магію.

Він почав закопувати себе ще глибше, говорячи, що я навіть використала чорну магію, суворо заборонену Імперією.

Заступник декана запротестував із твердим виразом обличчя на його ганебну поведінку.

— Сер Вільяме! Стежте за тим, що ви говорите. Я б одразу помітив, якби вона обманювала, але там не було жодних ознак чорної магії. Ви хочете сказати, що навіть я та професори Академії, які зібралися тут, сліпі?!

Коли атмосфера почала змінюватися на мою користь, професор Кайл, який весь час нервово сидів, раптом підвівся.

— Вільяме, ти виставив мене професором, якого підкупили Сеймури. Відтепер я забороняю тобі відвідувати мої уроки.

«Чого раптом цей виродок влізає?»

Я подивилась на професора Кайла невиразними очима.

— А-Але, хіба це не дивно? Пане професоре. Така швидкість була б неможлива навіть для стародавнього архімага. Мабуть, вона використала якийсь боягузливий трюк...

— Місце і завдання були обрані безпосередньо представником Лемонтів, тож як ти смієш говорити це своїми устами?

Коли Кайл і Вільям почали сваритися, підвищуючи голос, втрутився декан Берт.

— Кайле, ти теж багато в чому помилився, тому мовчи. І Вільям Лемонт. Твої надмірні зауваження будуть піддані суворим дисциплінарним стягненням.

Мене покликав декан Берт, який одразу змусив їх заткнути рота.

— Принцесо Деборо.

— Так, декане.

— Чи можете ви пояснити, як це можливо? Принцеса — геній формул, ви розгадали їх надто швидко й точно, щоб просто про це забути.

— Гм.

Я трохи нахилила голову.

— Чому я маю бути люб'язною і пояснювати це?

Дивлячись на розгублений і бурмотливий натовп, я лукаво підняла кутики рота в посмішці.

— Що?

— Вільям Лемонт подав петицію без будь-яких доказів просто тому, що я швидко розгадала формули. Хіба не так?

На моє запитання всі навколо затихли.

— І в процесі ніхто не вказав на те, що Вільям Лемонт був поспішним. Навпаки, здається, були люди, які працювали разом з ним...

Студенти, які сліпо йшли за Вільямом, поспішно опустили голови, щоб уникнути мого погляду.

— На цьому етапі ви також повинні послухати, що сказав мені професор Кайл.

Я витягнула артефакт з функцією запису.

— Я не думала, що артефакт, який дав мені мій брат Белек, буде використовуватися таким чином... Як прикро.

Я не забула тихо бурмотіти, згадуючи Белека.

— Що, що ти намагаєшся зробити?

Легенько постукавши по артефакту тричі, я отримала підозрілий погляд професора Кайла.

— Оскільки ви жінка, вас цікавлять лише вбрання. Чесно кажучи, абсурдно, що я повинен навчати принцесу, яка навіть не дитина...

— Принцесо Деборо. Вам справді необхідно було прилипнути до факультету магії, як п'явка?

Голос професора Кайла, що виходив із артефакту, в якому була диявольська функція редагування і який коштував три мільйони вон, пролунав у залі.

«Я вела запис, коли мене викликали в аудиторію. Наволоч».

Погладжуючи артефакт, я подивилась на професора Кайла, який зблід.

— Професоре Кайле. П'явка? Це те, що ви говорите студентам?

Один із професорів вилаяв професора Кайла.

— Це справді розчаровує. Я завжди захоплювалась вами, але не можу повірити, що ви робите такі безглузді зауваження.

Зокрема, щодо пасажу про вбрання кілька студенток висловили різке невдоволення.

Коли його гнила і спотворена особистість була розкрита громадськості, професор Кайл впав на своє місце з бездушним обличчям.

— Як ви бачите, мене різко атакували як професор, так і студенти. Однак я стою тут, особисто, щоб докопатися до суті цієї справи, а все лише через те, що я інтенсивно вивчала формули.

Я озирнулась.

— У цій ситуації чому я повинна розкривати новаторську формулу, яку я вдосконалила після наполегливої ​​праці?

— Вона сказала, що вдосконалила формулу?

— Боже мій!

— Це неможливо!

Цього разу залом, наче цунамі, прокотилася хвиля подиву.

— Як можна покращити закономірність поширення мани, відкриту Архимагом і Драконом? Чи розумна така ідея?

Голос маркіза Берта тихо тремтів від шоку.

Я знизала плечима.

— Я працювала над формулою, тому що побачила спосіб дати відповідь швидше й точніше, ніж раніше. Є швидший спосіб дістатися до відповіді, тож яка різниця, чи це було написано архімагом чи його дідом? Усі занадто упереджені до звичаїв.

На мої пихаті зауваження, як і очікувалося, послідувала бурхлива реакція. Недарма я була найлихішою жінкою в Імперії.

Злісно посміхаючись, я розгорнула віяло і знову склала його.

«Говоріть більше. Щоб всі дізналися про це».

— Стародавні формули досконалі самі по собі. Що ви маєте на увазі під вдосконаленням? Це нісенітниця!

Хтось рішуче заперечував.

— Але правда хіба не в тому, що пинцеса дала відповідь швидше, ніж будь-хто інший? Якби їй справді вдалося її покращити, це була б велика подія, яка могла б різко знизити час, потрібний для застосування магії.

— Я взагалі не можу в це повірити. Принцеса зараз усіх обманює.

Поступово виникла атмосфера недовіри, і я протяжно зітхнула.

— Я бачу, що все ще є люди, які сумніваються в мені, хоча я довела свою невинність. Маги Сеймур. Я пряма спадкоємиця роду.

Я прикинулась дуже приниженою.

Опустила голову, здригаючи плечима від приниження, і відкрила рота.

— Якщо ви сумніваєтеся в мені, я розкрию формулу, яку я покращила після багатьох розчарувань і болю.

— Ви збираєтесь її розкрити?

— Ви впевнені, принцесо Деборо?

— Так.

З обличчям, повним болю й страждання, я почала писати на дошці роботи великих математиків з мого попереднього життя.