— Щось не так?
Зіткнувшись із ним вперше за довгий час, мені стало погано через відразу, яка була закарбована в моєму тілі.
«Деякий час від нього було ні звуку, а тепер знову підійшов, щоб почати сварку».
Я з силою закусила губи й подивилася на нього ще лютіше.
— Деборо. Я чув, що ти знову потрапила в халепу?
— Гм? Хіба ти мій сталкер?
— Навіщо мені слідкувати за кимось таким, як ти? Твоя поведінка, природно, дійшла до моїх вух.
— Я не спадкоємиця роду, тому не має значення, що робить принцеса, але, здається, ти добре слухав чутки.
— Як ти смієш, проста принцеса, намагатися рівнятися на мене, спадкоємця?
Я повернула йому те, що він мені сказав раніше.
— Ти схожий на людину, яка чекає відповідного моменту, щоб створити проблеми. Я чула, що дослідження артефакту йде погано, у тебе є час на сварку зі мною?
Коли я заговорила про артефакт, його обличчя насупилось.
— Мої дослідження — це не те, що тебе має хвилювати.
— Мені теж не хочеться мати з цим справу. Тож або дай мені пройти, або швидко розказуй, що тобі від мене потрібно.
— Добре, давай почнемо з того, що тобі так подобається. Ти останнім часом, здається, дуже часто зустрічаєшся з батьком наодинці.
— Так. Батько часто приходить до мене.
— Яка цьому причина? — запитав він, протираючи хусткою монокль.
Його сріблясті очі виблискували в темряві, як у змії.
— Чи повинна я мати особливу причину бачитися з батьком? Він кличе мене, тому що йому подобається проводити зі мною час. Мої брати зайняті, тому вас ніде не видно. Важко навіть побачити ваше обличчя. Хто б міг подумати, що у мене є двоє старших братів?
З моменту переміщення в роман пройшло досить багато часу, і поки що це був дуже беземоційний будинок, де родина ніколи не збиралася, щоб разом пообідати.
«Хоча Розад розробляє військову операцію з упокорення варварів на околицях східних провінцій...»
Мабуть, оскільки старшого сина не було вдома через війну, то й приводів збиратися було менше.
— Ха!
Белек висміяв мої слова.
— Ти навіть примудряєшся ухилятися від головної теми, ніби та змія в воді. Я маю на увазі, що останнім часом ти багато говориш. Хіба не ти нещодавно влаштувала скандал через одруження? Кожен раз знаходиш нові шляхи, аби розізлити мене.
— Дякую за комплімент.
Раніше я була слабачкою, яка не могла дати відпір насмішкам, але тепер мені було до снаги розізлити навіть такого садиста, як Белек.
Хіба це не великий прогрес?
— Ну, гаразд. Припустимо, що батьку раптом стало самотньо, через що він вирішив часто проводити з тобою час, як ти й сказала.
Белек зробив крок ближче, з різкою посмішкою на вустах.
Я стиснула кулаки так, що в долонях закололо, щоб не зробити ні кроку назад.
— Але це все. Не поводь себе зухвало, ніби тобі є чим хвалитися.
— Поводитись зухвало? Навіть учений Патрік, якого ти поважаєш, залишив мене в спокої. Чи я коли-небудь була такою тихою, як у ці дні?
— Я чув, що через тебе звільнили сина родини Стівен!
Він витріщив очі і закричав.
Ах Джеймі Стівен.
Ім'я бібліотекаря, який був обмеженим і грубим до мене щоразу, коли відкривав рот.
— Батьку, я хотіла б, щоб ви вжили дисциплінарних заходів проти бібліотекаря на ім'я Джеймі Стівен за те, що він перетнув межу зі мною.
— Перетнув межу?
— Так. Коли я пішла до бібліотеки, він сказав мені не витрачати час, тому що там не було любовних романів. Це обмежене зауваження, яке виказує зневажливе ставлення до конкретного жанру літератури.
— Яке смішне зауваження. Нахабний виродок.
Це була проблема, від якої було важко відмахнутися, тому я попросила батька покарати бібліотекаря, коли ми днями обідали.
Але я не очікувала, що його відразу звільнять.
Ах! Тому люди й повинні будувати стосунки одне з одним.
У всякому разі, бачачи, як Белек засмучений цим, здається, що Джеймі Стівен був його васалом.
«Тепер я трохи розумію ситуацію».
Той бідо-бібліотекар, тому й нагрубив мені, мовляв, я шукаю третьосортний роман!
Я пам'ятала ставлення васалів Белека, які привітали мене без належної поваги, коли ми зіткнулися біля кабінету герцога.
Неможливо, щоб підлеглі мене поважали, коли їхній бос поводиться зі мною, як з дурною людиною, і дивиться на мене зверхньо.
— Родина Стівенів — васали, які слідують за Сеймурами протягом трьох поколінь. Ти знаєш, що це означає?
— Я цього не знаю, але я знаю, що він не кваліфікований, щоб керувати бібліотекою.
Белек легенько клацнув язиком на мої слова.
— Як довго ти збираєшся говорити такі дурні речі? Смішно, що ти говориш побідне, коли ти Сеймур. Зарубай собі на носі, що твоя імпульсивна та емоційна поведінка руйнує честь сім'ї.
Своїми безжальними словами Белек вчепився в мою гордість.
Не можу повірити, що він так розмовляє зі своєю єдиною сестрою, не фільтруючи слова.
Тепер я розумію, чому Дебора ненавиділа бачитись із Белеком і почувалась неповноцінною.
«Недостатньо бути просто придурком, він ще й обмежений».
Зрештою, причина, чому Белек так раптово з'явився й визвірився на мене, полягала в тому, що я використала свою владу над його васалом завдяки батьку.
Як образливо, мабуть, мати молодшу сестру, яка нескінченно не відповідала його стандартам ще й підлабузнювалася до найвпливовішої людини в сім'ї та поводилася зухвало.
«Чесно кажучи, немає в усьому світі іншої принцеси-маріонетки з такою негативною репутацією, як у мене!»
У принцеси роду Селіга, яка підтримувала Мію в романі, були васали з різними здібностями і навіть воїни.
Я ж була в ситуації, коли в мене навіть не було покоївки, якій я могла б довіряти.
«Хоча, я сама це накликала на себе. Маю на увазі, чому я повинна страждати від карми?»
— Я щойно звільнила некомпетентну особу, яка не мала кваліфікації бути бібліотекарем Сеймурів. Мій вчинок не був імпульсивним чи емоційним.
Я говорила повільно, стримуючи роздратування.
Все для того аби не виглядати емоційною.
— Не мав кваліфікації?
— Саме так.
— Ця особа працювала імператорським бібліотекарем, і він особливо обізнаний у галузі магії. Це тобі, як Сеймуру, не вистачає компетентності.
— Але як імператорський бібліотекар може навіть не відповісти на моє просте запитання з короткою відповіддю?
— Що за абсурдне запитання ти задала?
— «Імперська політика та економіка» в політичному відділі? Чи в економічному?
Белек на мить завагався.
За допомогою системи, яка використовувала лише метод пошуку книг по одній темі, було неможливо відповісти на це запитання.
Я продовжила, дивлячись на Белека, який виглядав так, ніби його застали зненацька.
— Я відвідувала бібліотеку не так часто, але одразу побачила сліпу пляму в системі кваліфікації. Поки він щодня був пліч-о-пліч із книжками, він не звертав на цю проблему уваги. Хіба таким має бути кваліфікований бібліотекар?
Коли я насупилась, Белек нахмурився і запротестував.
— Не можу повірити, що ти поставила таке каверзне запитання, щоб подражнити бібліотекаря...
— Каверзе запитання? Я критикувала погану організацію. Брате, чи не засуджуєш ти мене, занадто піддавшись емоціям? О, тепер я бачу, що ти теж емоційна людина. Ну, от і дізнались одне про одного більше.
Він скреготів зубами, роздратований моїми словами.
— Деборо. Метод каталогізації книг за темами також використовує імператорська родина. Тому що він найефективніший.
— Що ти маєш на увазі під найефективнішим? Якщо я випадково дізнаюсь лише ім'я автора, а не назву книги, як мені її знайти?
— Хіба це не обов'язок бібліотекаря якомога швидше знайти потрібну книгу? Ось чому я привів Джеймі Стівена, який добре знає магічну сферу. Але через тебе його звільнити без вагомої причини. Без будь-якої альтернативи.
Хм, то ось як тут вимірюють здібності бібліотекарів.
Тому подальшого розвитку класифікація матеріалів не отримала.
— Я знайду чудову альтернативу рано чи пізно.
— Альтернатива?
Белек схрестив руки й висміяв мене.
— Я не знав, що ти навіть маєш хист до блефу. Перестань чинити негативний вплив і зважай на те, як поводишся. Відмовся від Пілафа зараз же.
— Пілаф не у моєму смаку. Чесно кажучи, мені не подобаються мачо, які не вміють спілкуватися, — пробурмотіла я, відчуваючи себе трохи виснаженою.
— Добре, добре, якщо ти так кажеш. Тоді йди відпочинь.
Белек, який поплескав мене по плечу з почуттям цілковитої недовіри, повільно пройшов коридором у темряву.
— А що, як я доведу, що не блефую?
Я голосно крикнула йому в спину.
— Ха! Я особисто називатиму тебе своєю старшою сестрою Деборою.
Я зрозуміла. Ото вже сволота!
Вовтузячись із каменем мани, який мав функцію запису, я дивилась на спину Белека, яка ставала все меншою і меншою.
Я придбала його, бо подумала, що не зможу жити спокійно, якщо через того виродка Пілафа знову трапиться щось несправедливе.
«Вчора я спішно зайшла в Мезонд і купила його».
Оскільки магазином керували інформатори, я подумала, що вони можуть мати якісь артефакти з функцією запису. Тому й завітала туди, і не прогадала.
«Але це було надто дорого».
Камінь мани коштував приблизно три мільйони вон корейськими грошима, а час запису обмежувався лише десятьма хвилинами. Це повна нісенітниця.
«Принаймні він не одноразовий».
Мені все ще необхідно було зібрати десять мільярдів.
Це так важко, що хотілось плакати.
У мене було стільки коштовностей і грошей, що я не могла повірити, що мені щоразу доводилось вести бухгалтерську книгу, хвилюючись про свої збереження.
Ось чому мені не пасував аристократичний тип мишлення.
Лігши на ліжко, я глибоко зітхнула. Заснути довго не вдавалось, я лиш крутилась із боку в бік з відкритими очима.
