— ... Ти не виглядаєш добре.
Герцог Сеймур промовив це із скутим виразом обличчя, дивлячись на мене, коли я возилась із маргариткою.
Шокує, що вже двоє людей відзначили, що я погано виглядаю.
«Пілаф, цей виродок, він хоче зіпсувати мою дорогоцінну шкіру, на якій немає плям і пір?»
Це обличчя я ціную найбільше. Моє роздратування до Пілафа ще більше зросло.
Герцог Сеймур подивився на мене з суворим обличчям і нахмурився.
— Не кажи мені, якщо це через сина родини Монтес? Будь ласка, зберігай свою гідність, Деборо. Ти єдина принцеса Сеймурів. Я не можу повірити, що ти робиш щось настільки інфантильне, чого не зробила б навіть маленька дитина. Навіщо тобі вчиняти так дріб'язково, щоб про це говорило все місто?
З того, як він розмовляв зі мною з незадоволеним виразом обличчя, здавалося, що те, що сталося в Академії, дійшло до його вух.
«Ах, дідько! Я так наполегливо працювала, щоб справити на тебе гарне враження, яке впало нижче нуля зараз».
Всередині мене все закіпало від злості.
Я подививилась в холодні очі герцога й відкрила рота.
— Це не через того дурного Монтеса, який не розуміє, що йому говорять інші.
— Що?
— У це буде важко повірити через мою поведінку до цих пір. Однак цього разу, на відміну від минулого, не було жодного свідка, який би підтвердив, що я знущалась із тої жінки.
— ...
— І це тому, що я не переслідувала її. Це просто чутки, які з'явилися, коли Пілаф Монтес ніс її поранену.
— Звичайно, чутки зосереджені лише на діях сина Монтесів...
Герцог був налаштований скептично, але зрозумів, про що я говорю.
«Це було справді шокуюче, що Пілаф пройшов кампусом, несучи когось, подібно принцесі».
Тому було не дивно звинувачувати в цьому саме мене.
Ніби я була темним тлом, завдяки якому світло закоханих сяяло ще яскравіше.
— Дійсно, якби ти збиралась створити проблеми, ти б це зробила ще тоді, коли той Монтес тільки з'явився з жінкою.
«Для герцога такий висновок був логічним, адже в його очах я все ще залишалась лиходійкою».
Чомусь цього разу герцог Сеймур хотів повірити моїм словам, тому, думаючи, що це на щастя, я вказала на маргаритки.
— Причина, чому я виглядаю погано, полягає в тому, що я хвилююся за ці квіти. Оскільки це квітник, який створив особисто мій батько.
На мої слова герцог Сеймур примружив очі.
— Не можу повірити, що ти хвилюєшся про квіти. Це звучить трохи абсурдно.
— Як я і сказала. Як ви бачите, тільки листя маргариток в'яне.
На мої слова він нахилився й уважно роздивився квіти.
— ... Тепер, коли ти це сказала, я дійсно бачу, що це так.
— Це не через атмосферу. Маргаритки не можуть добре рости на цьому ґрунті.
— Звідки ти це знаєш?
Я вказала на блакитні гортензії, що пишно росли вдалині.
— Якщо гортензія не червона, а синя, це означає, що земля кисла. Маргаритки будуть погано рости в кислому ґрунті.
У холодних очах герцога Сеймура замайорів інтерес, ніби його зацікавили мої слова.
— Отже, Деборо. Що ти збираєшся робити з маргаритками? Тебе хвилюють квіти, посаджені в непідходящий їм ґрунт, де вони погано ростуть. Тож ти плануєш пересадити їх туди, де їм належне бути? Але за цей час квіти зів'януть і загинуть.
Оскільки він не був магом, який спеціалізувався б на природничих науках, герцог негайно спитав у мене метод вирішення проблеми.
Я розбудила його цікавість, як і хотіла, і цим уникнула неприємної теми про Пілафа.
— Батьку, чому я маю пересаджувати квіти, коли проблема з ґрунтом?
Коли я задала питання у відповідь, він схилив голову.
— Отже, ти плануєш щось зробити із землею? Мені невідома жодна магія, яка може змінити властивості ґрунту, щоб квіти добре росли на ньому.
— Немає необхідності використовувати магію, це неефективно.
Цей світ мав тенденцію бути надто залежним від мани та магії.
Мана нескінченна, а магія майже універсальна, але це також заважає людям повертатися до проблем, які можна легко вирішити, трохи дослідивши та використавши свою голову.
— Тоді?
— Ця проблема вирішується просто посипанням деревного вугілля на землю.
— Вугілля? Як так?
— Тому що можна нейтралізувати землю деревним вугіллям. У ньому є лужні компоненти, протилежні кислотності.
— Як ти й сказала, це безперечно набагато простіший спосіб, ніж магія.
Потираючи тонкі губи й злегка хитаючи головою вперед-назад, він раптом втупився в мене дивним поглядом.
— Але я вперше чую, що можна нейтралізувати кислоту за допомогою деревного вугілля. Деборо, звідки ти це знаєш? Здається, навіть головний садівник не знає, як впоратись із в'янучими маргаритками...
— ... Я випадково натрапила на це, коли переглядала книгу в бібліотеці.
Я збрехала, що побачила цей метод в бібліотеці, коли насправді ці знання були отримані на уроках ботаніки, які я відвідувала у минулому житті.
Неможливо, щоб герцог переглянув всі ті численні книги, щоб підтвердити правдивість моїх слів.
— Ааа, тому ти недавно ходила в бібліотеку. Щоб добре доглядати за цим квітником...
Герцог Сеймур, впевнившись в причинах моєї поведінки, раптом голосно прокашлявся й смирно похитав головою.
— Гм. Я здивований. Тобі так подобається цей квітник, який я створив?
— ... Це квітковий сад, який мій батько створив з великими зусиллями, він прекрасніший за коштовності. Як член родини Сеймур, я теж хочу брати участь у його процвітанні.
Мені тільки здалося, чи мої акторські здібності та імпровізація лише покращилися з тих пір, як я з'явилась в цьому світі?
— Чесно кажучи, я хотів би, щоб ти цікавилась тим, що підвищить оцінки в твоєму жахливому табелі, а не квітами. Але я все одно пишаюся тобою.
— Мене також цікавлять теми, які допоможуть підвищити оцінки.
Дивлячись в очі герцога, наповнені глибоким жалем, я швидко закинула наживку.
Було дещо, що я весь час хотіла перевірити.
— Що це?
— Останнім часом я весь час проводжу в бібліотеці, щоб вивчати не лише квіти, а й магічні формули.
— Ти вивчала формули?
У сріблястих очах герцога Сеймура виразилося відверте збентеження.
Здавалося, він був дійсно збитий з пантелику і приголомшений.
«Ого, він промовчав».
Що ж, це було очевидно.
Дебора ненавиділа і не хотіла бачити навіть прості формули, які складалися з основних розрахунків.
Вона і формули були несумісні.
Але будучи студенткою природничих наук, я часто мала справу з обчисленнями.
— Ну, Деборо, що б ти не робила, все залежить від старань, тому навчайся з усіх сил. Навіть спроби в житті мають велику вагу.
Герцог пробурмотів трохи сумним голосом.
У його голосі звучало співчуття до доньки, магічний талант якої був найнижчим за усіх його нащадків.
— ... До речі.
Я промовила нарочито похмурим голосом.
— Що таке?
— Чому всі так повільно вираховують формули? Чесно кажучи, навіть повзаючий слимак вправся б швидше.
— Що ти маєш на увазі?
— Мені знадобилося менше хвилини, щоб розв'язати задачу, тому я була засмучена тим, що іншим студентам знадобилося більше п'яти хвилин.
Це були спогади із лекції по магічним формулам.
Професор на ім'я Кайл прийшов до класу, демонструючи своє бажання лише задати студентам подібну задачу і знову зникнути.
«Допоміжна магія для посилення магічної сили?»
Він сказав, що це формула, яка посилює руйнівну силу магічної атаки, але для мене це була лише арифметична послідовність.
У перший день я відразу все розв'язала і покинула клас, бо не хотіла гаяти часу, але наступного разу мені стало цікаво, тому я спочатку озирнулась перед тим як піти.
«І виявила дещо цікаве».
Всі намагалися вирішити задачу неефективним методом, створеним архімагом Тегеї.
— Всі інші повільно вирішувалии формули?
Герцог виявив ознаки зацікавленості.
— Так. Наприклад, усі витрачали десять хвилин на задачу, як-от визначення загальної кількості мани для застосування широкомасштабної магії, але я розв'язала її лише за п'ять хвилин.
— Як ти змогла обчислили це всього за п'ять хвилин?
Я задоволено посміхнулась на запитання приголомшеного герцога.
Як і очікувалося. Було зрозуміло, що ніякого «математичного методу», як я й здогадувалась, тут не було.
Мені довелося перевірити багато підручників з формулами, але, побачивши, що навіть герцог Сеймур, найвидатніший маг в Імперії, реагує так, стає ясно, що моє припущення було вірним.
— Чесно кажучи, мені навіть не потрібно п'ять хвилин. Це можливо за одну.
— У тебе зовсім немає гумористичного таланту. Деборо, перестань.
— Як я могла насмілитися так жартувати? Якщо ви сумніваєтеся, подивіться самі. Я вам покажу.
— Ходімо в кабінет.
Я виглядала настільки серйозно, що герцог Сеймур поспішно взяв на себе лідерство.
Він був нетерплячий і доручив своєму помічнику подати йому задачу з формулою широкомасштабної магії. Як тільки ми сіли за стіл, я обережно запитала.
— Можливо, ви спочатку покажете мені, як самі розв'язуєте цю формулу?
— ... Звичайно.
Герцог розв'язав магічну формулу розширення території магії за методом, розробленим архімагом стародавньої Тегеї.
Я була трохи збентежена тим, що з давніх часів не було жодного прогресу у розв'язанні магічних формул. Маги досі керували маною, вирішуючи їх тільки таким чином?
Оскільки я не могла користуватись маною, я не мала можливості перевірити.
— Батьку. Вам обов'яково треба розв'язувати формули таким повільним і неефективним способом?
Герцог був заскочений зненацька моїм запитанням і насупився.
