Оскільки це була несподівана пропозиція, Мія повільно закліпала своїми великими очима, дивлячись на принца й узявши його за руку.
Отримати запрошення на танець від спадкоємного принца було честю, тому заздрість знатних дівчат була відчутною. Це був той самий погляд, який вона відчувала, коли йшла поряд із Пілафом Монтесом.
З певного моменту вона відчула дивне почуття переваги, видаючи себе за святу.
— Я не міг не запросити вас на танець. Усі погоджуються з тим, що ви Свята.
Сказав кронпринц із властивим йому байдужим виразом обличчя.
— До речі, чим більше думаю про це, тим дивовижнішим це стає. Оскільки ви не є офіційною жрицею, ви, мабуть, були далеко від вівтаря, на який напали демони, але божественна сила поширилася так далеко.
— Навіть мені здається, що це диво мати таку силу. Мабуть, це Божа благодать і задумка.
— Вірно.
Наслідний принц подивився на Мію з цікавістю.
Джерело божественної сили повинно було бути збоку від вівтаря, але вона не спростовувала того факту, що була далеко.
З іншого боку, Мія, яка була зосереджена на танцях, відчуваючи при цьому почуття переваги, зрозуміла, що усвідомила сенс слів принца запізно.
— Демонстрація божественної сили?
Мія швидко приховала тривогу.
— ... Так. Я подумав, що атмосфера, яка погіршилась через виникнення тріщин, покращиться, якщо ви продемонструєте ту силу, яку показали на святі перед усіма.
— Дякую за гарну пораду, але в мене багато недоліків. Божественна сила... споживає багато енергії, тому її не можна часто використовувати.
Оскільки маркіз Франсуа неодноразово казав, що збирати Святу Кров нелегко, Мія терміново відмовила.
— Навіть якщо ви Свята, ви не можете використовувати цю силу, коли забажаєте?
Мія ковтнула суху слину під звуки критики.
— Цілюща сила доступна будь-коли.
— Я думаю, що інші священики теж так можуть.
«Те, що інші теж роблять?»
Мія не могла не стиснути губи.
Їй було важко мати справу з брудними пацієнтами, вкритими кров'ю та гноєм.
— Ну, я гарно обізнаний про ваші добрі справи. Через чорний туман багато дворян не розгледіли ваших сил, тому є багато скептиків, через що я просто намагаюся створити для вас можливість. Дайте мені знати, коли будете готові.
— Добре...
Раптом тиха мелодія оркестру стихла, і Мія зблідла, дивлячись на спину принца.
Їй стало погано.
В неї склалося враження, що юнаки, які розмовляли з нею раніше, а також знатні люди навколо обговорюють, чи є вона святою, чи ні.
Вона тремтячими руками схопила сукню, боячись знову скотитися з хиткої скелі.
***
Тераса Імператорського палацу сяяла, ніби її всипали зірками, завдяки білим вогням, створеним з маленьких каменів мани за допомогою освітлювальної магії.
Я пройшлася з Ісідором коридором тераси, розглядаючи прикраси, розставлені тут і там, і вийшла у сад.
Перед бальною залою був великий фонтан, і всюди можна було побачити дворян, які йшли подивитися на сад, відкритий лише на День подяки.
Частіше всього це були пари чоловіків і жінок, які здавалися закоханими.
Це було ідеальне місце для побачення.
— Чи хотіла б ти туди піти?
Він обережно взяв мене за руку, і я стисла його долоню, стримуючи дещо зростаючу усмішку.
Оскільки я була зайнята підготовкою до свого дебюту, у мене було небагато можливостей насолодитися навіть такою звичайною прогулянкою.
Прогулюючись садом, схожим на лабіринт, я почула звідкись голос.
— Ти хочеш змінити бутик на той, котрим користується принцеса Дебора?
— Так. Добре використай свої особисті зв'язки.
— Любове моя. Одяг принцеси Дебори не кожен може носити... Я помилився! Це був жарт! Жарт! До речі, невже вона стала настільки популярна, щоб наслідувати її стиль?
Чоловік швидко обернувся.
— До минулого року нікого не цікавило, що принцеса Дебора носила у вищому світі. Але останнім часом все змінилося. Навіть я, яка раніше вважала принцесу зарозумілою, тепер бачу в ній впевнену та вишукану людину.
— З мого досвіду, люди не дуже змінюються, але що сталося з принцесою Деборою?
— Можливо... Це через герцога Вісконті?
— Можливо. Бо я теж змінився заради свого кохання.
Я більше не могла зайти в сад і відступила через надмірно ніжну розмови, яка лунала в моїх вухах, хоча й не була дуже в ній зацікавлена.
Тим часом Ісідор йшов за мною з серйознішим виразом обличчя, ніж коли ми вперше сюди прибули.
Примітка перекладача: готуйтесь, буде крінжова, але дуже смішна і мила сцена.
— Щось сталось?
— Тепер, коли я про це думаю, ми з принцесою звертаємося одне до одного дуже офіційно.
Його, мабуть, зачепила фраза «Любове моя», почута від попередньої пари.
— ... В чому проблема? Мене все влаштовує.
«Любове моя», — мені здалося, що варто цим словам зірватися з моїх вуст, як по мені пробіжуть мурашки, але, схоже, Ісідор був іншим. Він відкрив рота, дивлячись на мене зворушеними очима, немов троянда, окроплена росою.
— Чому? «Любове моя» так прекрасно звучить, що тебе це нервує?
— Будь ласка...
Дивно, але підступ полягав у тому, що він виглядав таким же відчайдушним і щирим, як актор, якого б назвали майстром романтики, тому навіть промовивши це, він не викликав мурашки по моїй спині.
«Проблема в цьому обличчі».
Варто було послухати Ісідора, але проблема в тому, що він виляв хвостом, як лис, чекаючи, поки я скажу вирішальне слово.
— Назви мене теж так, будь ласка, крихітко.
Примітка перекладача: так, вам не здалося, він справді її назвав "baby" XD Якщо хтось знає, як замінити це звернення, щоб не було крінжово, готова вислухати всі варіанти.
— ... Я не вмію цього робити.
— Моя кохана така чарівна і мила.
— Ох, будь ласка. Перестань!
Я поплескала його по плечу, ніби відганяла муху. Поки я била його, він продовжував промовляти слова «крихітко» і «любове моя», ніби наспівував із щасливим виразом обличчя.
— Мені здається, я іноді божеволію від того, як ти мені подобаєшся. Я дивний?
— ...
— Я міг би навіть дістати тобі зірку.
І як бонус я отримала усілякі дурні фрази.
«Ах, ця хитра змія насолоджується моєю реакцією».
Раптом усвідомивши, що я потрапила в ритм Ісідора, я стиснула його руку і, облизнувши губи, сказала:
— Я...
— ?
Ісідор зацікавлено подивився на мене, ніби він справді не знав, що я збираюсь зробити.
— Крихітко... ти мені справді дуже подобаєшся.
Коли мені вдалося промовити це тихим голосом, його руки затремтіли.
Потім, раптово, він притягнув мене до себе і кілька разів поцілував у губи.
Коли я відштовхнула його, бо хвилювалася, що тут надто людно, він зітхнув, з силою потерши щоки.
— Це було дуже небезпечно. Це прізвисько.
— ...
— Ти не можеш цього робити на людях.
— Я не планую цього робити і наодинці.
— Хоч раз на місяць...
Я вийшла на терасу, щоб охолодитися від жару, який відчувала від танцю, але повернулась до банкетного залу, думаючи, що мені стало ще спекотніше через Ісідора, і незабаром ми зустріли кронпринца, який наближався до нас.
— Герцогу Вісконті.
— Так. Ваша Високосте.
— Я маю тобі дещо сказати.
Поки я деякий час залишалась наодинці, до мене підійшов третій принц.
Його партнерки Мії разом з ним не було. Тому я подивилась на нього з підозрою.
— Чому ти виглядаєш такою обережною, коли я навіть не тримаю вина в руках? Мені сподобався твій танець, принцесо Деборо. Це було чудово.
— Це тому, що в мене дуже хороший партнер. Більшість молодих чоловіків відступили б, навіть не спробувавши.
Він нагадав мені про неприємну ситуацію, коли пролив алкоголь на мою спідницю, а я згадала випадок, коли він утік з дуелі.
Зробивши вигляд, що він не зрозумів, третій принц тільки посміхнувся.
— Я сподіваюся, що наступного разу матиму можливість відчути це.
Сказавши це, третій принц підійшов до іншої молодої жінки, і я відвернулась з неприємним почуттям, побачивши, як він фліртує.
***
Розпочалась друга половина балу, і ми з Ісідором покинули банкетний зал в потрібний момент.
Проводжаючи мене назад до маєтку Сеймурів, він здивував мене, щойно я сіла до карети.
— Наслідний принц підозрює Мію Біноче.
— !
— Здається, він виявив щось підозріле. Кронпринц має жахаючу чутливість, тому він відчуває потоки мани та людську присутність, як ніхто інший.
« ... Зрештою Мія не змогла обдурити всіх до кінця».
Тому що це була не справа рук Мії.
Після хвилини вагань я заговорила
— Я думаю, що є зв'язок між Мією та тріщинами в бар'єрі.
