— Маркіза Баслейн.
Як тільки я відповіла на запитання, кого б я хотіла бачити своєю компаньйонкою, Ісідор закашлялася, що мене налякало.
— В чому справа?
— Вона...
Вигин його гарно окреслених губ на мить пом'якшився.
— Вона моя тітка. Це мене трохи здивувало, тому що саме вона — та людина, яка дуже піклувалася про мене протягом тривалого часу.
«Що?!»
Тепер вже я втратила самовладання і впустила чашку з чаєм, яку тримала у руці.
Вона була не просто родичкою, вона була особливою людиною для Ісідора.
Хоча я думала про маркізу Баслейн як про шаперон, але у мене не було часу детально дослідити її походження.
Причина, чому я обрала її, мала декілька мотивів.
Дійсно, маркіза Баслейн була тією жінкою, яку обрала в компаньйонки Мія Біноче, яка була Квіткою року в оригінальній історії.
Вона мала гарну репутацію серед знатних дам за свою видатну особистість, і її описували як людину, яка власноруч зробила собі ім'я в соціальному колі.
В день її дебюту на Мію разом із мадам Баслейн, її шаперон, нападають монстри в кареті, що прямує до Імператорського палацу.
Розвиток сюжету після цього очевидний. Мія божественною силою зцілює важкопоранену маркізу.
Напевно, цілком природно, що її чоловік, маркіз Баслейн, в подальшому підтримує благодійницю своєї дружини, Мію Біноче.
«Роман дійде до тієї частини, де маркіза тяжко поранена і зцілена...»
У всякому разі, я обрала її тому, що хотіла підтвердити певну гіпотезу.
Мені було цікаво, чи явище «тріщин» було створено навмисно для того, щоб Мія відігравала активну роль.
Спочатку я думала, що тріщини — це явище, спричинене ослабленням бар'єру, але після церемонії спалювання пахощів я поглянула на це з нової точки зору.
Тепер, коли я обрала леді Баслейн, у Мії не залишиться іншого вибору, як розглянути інший варіант, і мені було цікаво, яких змін зазнає сюжет через це.
Якщо моє припущення правильне, я могла б запобігти пораненням леді Баслейн.
І крім того.
Я могла б підтвердити гіпотезу.
— Принцесо Деборо. Чи можу я запитати, чому ти обрала мою тітку компаньйонкою серед такої кількості престижних дам?
— Я просто... хотіла укласти угоду з маркізом Баслейном, тому обрала його дружину на роль шаперон.
Я прагнула торгового шляху, яким володів маркіз Баслейн.
Розташований на південному узбережжі, маркізат Баслейн межував з географічно найближчим портом до князівства Фердін, джерелом походження кавових зерен.
Торговці з Фердіна, які зараз мали справу з Армандом, потрапляли в імперію Азутея через сухопутний шлях уздовж протоки Борнас.
Однак, якщо скористатися портом маркізату Баслейн, можна буде перетнути протоку найкоротшим шляхом, щоб дістатися до князівства Фердін.
Зрештою, я обрала її компаньйонкою для забезпечення торгового шляху кави, який є головним елементом Арманда.
Їж фазанів і їж яйця. Хапай річкового краба і стрибай у рів*.
*обидва прислів'я мають сенс в отриманні двох переваг одночасно. В українській мові є аналогія «вбити двох зайців одним пострілом».
Для мене не було кращого варіанту, ніж маркіза Баслейн.
— ... Це через канал збуту кавових зерен?
— Так.
Ісідор, який одразу зрозумів мій намір, раптом розреготався, як і того разу, коли я вперше зустріла його у Бланше.
— Ха-ха! Мабуть, принцеса перша людина в історії Імперії, яка прагне використати свою компаньйонку як діловий канал. Ось чому я закохався в тебе.
Я несміливо потерла шию.
— Коли я подивилась товарні чеки, то побачила, що торговці з Фердіна підвищують вартість зелених кавових бобів.
Це було не настільки небезпечно, щоб негайно вдаватися до якихось змін.
Проте забезпечення нових каналів збуту для розширення бізнесу є важливим процесом, і я маю право випередити майбутні труднощі.
З різних причин я вважала, що маркіза Баслейн найкраще підійде мені в ролі шаперон, але, крім того, тепер я знала, що для Ісідора вона особлива людина.
— Ого, я раптом занервувала.
Поки я тихо бурмотіла, поплескуючи себе по грудях, Ісідор простягнув руку й легенько погладив мою тильну сторону долоні.
— Ти хвилюєшся, тому що вона моя родичка?
— Звичайно.
Спочатку я хотіла підтримувати дружні стосунки з родиною Баслейн, а тепер щиро хочу порозумітися з тіткою Ісідора.
— ... Тож, до речі, яка маркіза Баслейн? Що їй подобається?
Коли я почала активно розпитувати про його тітку, він тихенько посміхнувся.
— Якщо вона познайомиться з тобою, ти сподобаєшся моїй тітці так само, як і мені.
— Ти так думаєш, тому що у тебе бобова оболонка*. Я серйозно.
*це корейська приказка, яка означає «бути засліпленим коханням», можливо, наш аналог «рожевим окулярам».
— Я об'єктивний.
Пробурмотів Ісідор і з двозначним виразом почухав підборіддя.
— Насправді навіть я, як її племінник, не знаю чітко, що їй подобається. Тому що моя тітка погано виявляє свої почуття. Вона обережна людина, завжди дотримується своїх кордонів і чітко визначає свою територію.
— Зрозуміло.
«Вона з тих людей, яких важко переконати».
Ісідор заздалегідь попередив би мене, якби вона могла образитись, отримавши подарунок, але маркіза Баслейн виявилася людиною з самоповагою.
«Все ж Ісідор дав мені чимало натяків про її характер».
Задумавшись, він дістав із кишені монету.
Монета була однакова на обох сторонах.
Здавалося, він шукав нову, бо знав, що я розчарувалась втратою попередньої.
Моє серце калатало від доброти, яку він виявляв до мене весь час.
Золота монета сяяла, наче минуло небагато часу з моменту її карбування, і він повільно поклав її мені на долоню.
Ніби все буде добре.
— Якщо я можу чимось допомогти, я зроблю все.
— Я прийму це. Я використаю всю інформацію, якою ти зі мною поділишся.
І я зворушу її серце і переконаю її по-своєму.
Так само, як Майстер, я підкинула щасливу монету і впіймала її на тильну сторону долоні, потім усміхнулась, і Ісідор також подивився на мене й відкрив рота.
— Правильно. Це було б добре.
— ...
— Використай все, що є. Мені також подобається те, що ти намагаєшся здобути бажане всіма доступними засобами та методами. Однак ти не егоїстка і не зарозуміла...
— ... Гаразд, зупинись.
— Я ще навіть не почав. Я міг би написати цілу дипломну роботу про принцесу.
— Не це, інше!
Кінчик черевика Ісідора підняв поділ моєї спідниці й злегка торкнувся області моєї щиколотки. Його щоки почервоніли, коли він дивно посміхнувся.
— Вони цього не бачать, — сказав він пошепки.
— У будь-якому випадку ми в мене вдома.
Це відбувалося під скатертиною, але мені було соромно, і це було занадто, щоб прикидатися спокійною перед обличчям такої сміливої поведінки.
— Бути в одному будинку дуже небезпечно.
Він потер куточки очей, сказавши, що навіть коли він спить, він божеволіє, тому що був зі мною під одним дахом.
— Якими ж жалюгідними я вважав тих, чий мозок був контрольований низом їхніх тіл...
Наробивши багато шуму, Ісідор повернувся тієї ночі додому з васалами, які прийшли його забрати з примарними і жахаючими обличчями.
— Він повернувся раніше, ніж очікувалося. Я поняття не мав. Тепер, коли я думаю про це, будучи магом, у нього мають бути часті головні болі.
— ...
— О ні. Мені слід було запитати, який у нього клас.
Слухаючи слова батька, які звучали чи то з жалем, чи то з докором сумління, я прощалась із ним, поки карета не стала маленькою і не зникла з очей.
***
«Це право вибирати компаньйонку».
Я гралась із кольоровим папером, підписаним «Квітці року».
Ніби на доказ того, що я користувалась довірою публіки, внизу також була вигравірувана печатка імператорської родини.
І саме вчасно в столиці зупинилась маркіза Баслейн, на яку я націлилась.
Згідно з інформацією, маркіз Баслейн дуже любить свою дружину, але полюбляє море і кораблі так само сильно, тому він не дуже часто покидає свої володіння.
Це цілком відрізнялося від голів інших престижних сімей, які часто зупинялися в столичних маєтках у районах Йонес або Горун, які мали гарну інфраструктуру та були зручними для підтримки зв'язків.
Тому маркіза Баслейн ніби взяла на себе відповідальність за соціальні зв'язки замість голови родини та керувала маєтком та слугами в столиці.
«В реальності, якщо ви хочете, щоб ваші діти мали вхід до вищого суспільства, ви повинні бути активними в столичних соціальних колах. Бо не всі діти успадкують південні території».
Деякий час я розмірковувала, читаючи інформацію про родину Баслейн, а потім схопилась зі свого місця.
— Добре. Як кажуть, у такі часи «живи, як собака, і витрачай, як король».
Коли молода дівчина, яка збиралася дебютувати, просила шановну жінку бути їй за шаперон, прийнято було заздалегідь відправити відповідний подарунок і квіти.
Але я не планувала робити це в міру.
Тому я запросила власників ювелірних магазинів, найбільш популярних серед дам із кола спілкування моєї майбутньої компаньйонки.
— Невже ви справді збираєтесь витратити стільки, принцесо?
— Так.
Коли я показала свій бюджет на аркуші паперу, на моєму столі накопичилися VIP-каталоги з різними дизайнами ювелірних виробів. Завдяки цьому я з першого погляду зрозуміла, які прикраси останнім часом мають найбільшу популярність серед більшості дам.
Гортаючи каталог, я спокійно обмокувала перо чорнилом, щоб написати листа маркізі Баслейн.
