Зустріч

Лейлін, вочевидь, не хотів відпускати це місто магії. Дамбрат не мав багато інформації, окрім тієї, що для того, щоб отримати вищі ранги, треба було забути про те, щоб стати Легендою. До того ж, чип, витягнутий зі старовинного зошита, який дістався Лейліну, показав, що спадщина арканістів і таємних мистецтв, швидше за все, знаходиться в північних землях. З огляду на все це, Лейліну необхідно було відправитися в Місто Срібного Місяця.

 

«Хоча подорож зайняла майже рік, не можна сказати, що я нічого не здобув…» - Лейлін посміхнувся, поглянувши на свою статистику.

 

[Лейлін Фолен

 

Вік: 18 років

Раса: людина

Чарівник 11-го рангу

 

Сила: 10. Спритність: 10. Життєва сила: 10. Дух: 11. Статус: Здоровий.

 

Особливості: Витривалість, Ерудиція, Елементарно Досконале Тіло.

 

Слоти заклинань: 5-й ранг (2), 4-й ранг (4), 3-й ранг (6), 2-й ранг (???), 1-й ранг (???), 0-й ранг (???)]

 

Отримавши досконале тіло, Лейлін відчув, що його тіло може краще адаптуватися до жахливих умов. Крім того, його дух, здавалося, прорвався через якесь вузьке місце. Швидкість його вдосконалення зросла, наче він отримав додатковий поштовх до свого вродженого таланту Чарівника.

 

Лейлін прорвався до 11-го рангу після року медитацій, навіть без здатності Дияволокровного Кинджала. Тепер він міг застосовувати заклинання 5-го рангу!

 

У Світі Богів Чарівники 3-го рангу могли створювати заклинання 1-го рангу, 5-го рангу ‒ 2-го, 7-го рангу ‒ 3-го і так далі. Чарівник 11-го рангу міг використовувати заклинання 5-го рангу, а коли він ставав Чарівником 15-го рангу, то міг використовувати заклинання 7-го рангу без затримки. Саме тоді він ставав високорівневим Чарівником.

 

Високорангові професіонали вище 15-го рангу отримували особливе ставлення, куди б вони не пішли, і особливо це стосувалося високорангових Чарівників. Завдяки великій кількості заклинань, які впливали на групи, їхня руйнівна сила перевершувала силу тих, хто покладався лише на свою фізичну форму. Це поставило їх на пік могутності.

 

Якби не той факт, що в цьому світі все ще існували боги, жерці, друїди й носії роду, які могли накладати заклинання, Світ Богів давно б уже назвали Світом Чарівників.

 

Чарівники утримували баланс сил у Світі Богів. Арканісти навіть створили величезну імперію після заходу богів, але з поверненням богів вона незабаром занепала…

 

"Саме через потужні здібності Чарівників високого рангу інформація про ці заклинання суворо регламентована в усіх країнах. Єдине місце, де все не так суворо ‒ це Місто Срібного Місяця…" - подумав Лейлін.

 

Це було так, тому що вони були надзвичайно багаті, а також мали підтримку Містри, Богині Плетіння. Вони, природно, мали засоби для цього.

 

"Кажуть, що володар міста Срібного Місяця, обранець Богині Плетіння, яка, за чутками, є її дочкою, незрівнянна красуня…" - Лейлін погладив підборіддя ‒ "Крім того, згідно з деякими таємними чутками, якщо я зможу наблизитися до неї, то навіть зможу завоювати прихильність Богині Плетіння і отримати кілька низькорангових слотів заклинань…"

 

Ця невелика перевага була для Лейліна нічим. Повністю проаналізувавши перші три рівні Плетіння, він більше не потребував цих низькорангових слотів заклинань. Крім того, якби він підійшов занадто близько, його маскування могли б помітити. Це було б справжньою трагедією.

 

"Якщо подумати, аналіз просувається швидше з тих пір, як я досяг 11-го рангу. Третій рівень майже повністю завершено" - чим вищий ранг Чарівника, тим далі він міг контактувати з Плетінням. Отже, чип міг аналізувати Плетіння швидше, що він уже перевіряв раніше.

 

"З огляду на ресурси, які може надати Срібний Місяць, мені буде неважко стати високорівневим Чарівником, але щоб стати Легендою, мені потрібно, щоб мені пощастило. Дияволокровний Кинджал теж не дуже допоможе, немає сенсу виплавляти ще один…"

 

При показниках нижче 5, приріст від кинджала залишався очевидним. Між 5 та 10 пунктами він був би недостатнім, не кажучи вже про його слабкість пізніше. До того ж, було нелогічно носити диявольську річ при собі заради такого незначного підвищення показників.

 

Зрештою, це була не сільська місцевість, як Дамбрат. Тут жили Легендарні Чарівники, але на додачу до них були й Обрані, які були уособленням богів. Лейлін не мав впевненості в тому, що зможе протистояти їм.

 

Оскільки кинджал не давав йому ніякого очевидного посилення, Лейлін вже був готовий припинити користуватися ним, навіть якби він не був знищений, і, можливо, передав би його своїм підлеглим.

 

"У спогадах Вельзевула є багато методів, які можуть підняти мене до царства Легенд і вище… Шкода, що є або жахливі наслідки, або забруднення диявольською енергією. Занадто клопітно з цим розбиратися. Гадаю, краще йти шляхом Чарівника крок за кроком… Буде ще краще, якщо мені вдасться отримати спадщину від Арканістів…"

 

Саме тоді, коли Лейлін був глибоко занурений у роздуми, з боку пролунав сором'язливий голос ‒ «Можна… Можна дізнатися, чи ви Чарівник-Учень, який прямує до міста Срібного Місяця?»

 

Це вирвало Лейліна з його роздумів, і він подивився на трьох жінок, що стояли позаду нього ‒ ні, на трьох маленьких дівчаток позаду нього. Вони, очевидно, почули, що море заспокоїлося, і вийшли на палубу.

 

Та, що говорила, була наймолодшою з них. У неї було каштанове волосся, а під світлим чолом ‒ пара блакитних очей. Легка усмішка на її вустах легко давала змогу скласти про неї прихильну думку.

 

Поруч з нею були дві супутниці, одна вища за іншу. Вони здавалися сестрами, зі схожими обличчями, обидві були одягнені в сині картаті спідниці з маленькими квіточками по краях.

 

Тіфф витріщився на дівчат, які перервали його молодого господаря. Хоч він і приховував свою силу, але одна лише його аура змусила трьох дівчат відчути задуху і жах.

 

«В-вибачте, містере! Мені просто було цікаво!» - дівчинка посередині схопилася за спідницю, ледь не плачучи. Хоча поруч з ними були економки та няні, яких прислала сім'я, вони ще ніколи не стикалися з таким суворим старим чоловіком, що було страшно.

 

«Припини, Тіффе. Ти лякаєш наших друзів!» - Лейлін побачив фігуру за його спиною і посміхнувся, як найтепліший весняний вітер. Це розтопило жах.

 

«Прошу вибачення, юний господар!» - Тіфф відступив на крок назад ‒ «І три юні леді також!»

 

«Нічого страшного…» - дівчина заговорила вільніше ‒ «Мене звуть Бессані, а дві мої сестри ‒ Ена та Айседора. Ми Учні-Чарівники й хочемо поїхати до Срібного Місяця на навчання… Ви теж, пане?»

 

"Учні-Чарівники…" - Учні-Чарівники були нижче 3-го рангу. Вони мали талант в Чарівництві й могли використовувати магію, вміли накладати заклинання 0-го рангу. Лейлін просканував дівчат, щоб побачити, що всі вони мали духовні хвилі Чарівників, і всі вони вступили в контакт з першим рівнем Плетіння.

 

«Мене звуть Лейлін, і я теж Чарівник!» - Лейлін посміхнувся, приховуючи свій ранг. Зрештою, в цьому не було ніякого сенсу.

 

«Як і очікувалося!» - Айседора заговорила поруч з Бессані ‒ «Звідки ти, Лейліне? Чому я чую від тебе південний акцент?»

 

Ці дівчатка були схожі на збуджених горобчиків, які оточили Лейліна, галасливо ставлячи цілу купу запитань.

 

Лейлін посміхався, розмовляючи з ними. Це була його вплив, здатний вселяти сприятливе враження в серця слабких істот. Звичайно, це також можна пояснити його дворянським вихованням.

 

З його розмови з трьома дівчатами Лейлін швидко дізнався деяку основну інформацію. Бессані та її сестри походили з двох маленьких родин на півночі. У них виявився талант до магії, і їхні сім'ї відправили їх на навчання до Срібного Місяця.

 

Бессані була добродушною і говорила з найбільшим ентузіазмом. Щодо сестер, то Ена не була такою безтурботною та яскравою, як Айседора, і здавалася більш сором'язливою.

 

«Цього разу моя сім'я дала мені 500 золотих монет, і мені потрібно буде використовувати їх економно. Сподіваюся, мені вдасться потренуватися у Чарівника середнього рівня…» - Бессані раптом зітхнула, виглядаючи стурбованою.

 

500 золотих монет ‒ це, безумовно, величезна сума, якої вистачило б навіть дворянину на п'ять років безбідного життя! Однак цієї суми було далеко не достатньо для розвитку Чарівників.

 

Але що можна було зробити? Сім'я Бессані була лише найменшою з дворянських родин. Самі по собі 500 золотих монет вимагали чималих зусиль, і їм довелося продати частину майна, щоб зібрати таку суму.

 

Якщо вони зможуть утримувати Чарівника, то все, що вклала сім'я, окупиться! Від цієї думки Бессані внутрішньо зціпила зуби.

 

«Вступний внесок до найбіднішої академії Чарівників у Срібному Місяці вже становить 100 золотих монет. А вчитися у Чарівника середнього рівня? Це практично неможливо… Такі учні, як ми, з невеликих шляхетних родин, можуть лише допомагати іншим з дослідами або копіювати сувої, щоб заробити грошей…» - Айседора гірко посміхнулась. Вочевидь, вона краще розумілася на навчанні Чарівників.

 

Лейлін дещо зрозумів. Ці Чарівниці, напевно, підлизувалися до нього, щоб стати союзниками.

 

"Як і годиться дворянам, та? Після стількох років навчання вони думають більше, ніж звичайні люди. Шкода, що більша частина цього марна…" - зітхнув Лейлін.

 

На вигляд йому було менше двадцяти, і без емблеми, яка показувала його ранг, не дивно, що його прийняли за учня. Якби він дійсно був низькоранговим Чарівником, він міг би підіграти їй деякий час, але він не мав наміру цього робити ‒ вони не були на одному рівні!