Дияволокровний Кинджал

"Звичайно, згідно з цим світом, моє основне тіло позбавило Вельзевула більшої частини його божественності та божественної сили. Це сильно пошкодило його божественну душу, і він поринув у глибокий сон, тепер він навіть не може відповісти на молитви своїх послідовників…"

 

Дияволи завжди були надзвичайно чутливі до жертвоприношень і молитов з матеріальної площини. Після численних випробувань Лейлін переконався, що цей диявол перебуває в глибокому сні, не реагуючи на жодні зовнішні подразники.

 

Це привело послідовників Вельзевула в матеріальній площині в хаос. Якби Вельзевул не сховав своє основне тіло, Лейлін, можливо, навіть отримав би звістку про його смерть.

 

"Незалежно від того, бог ти, чи диявол, коли ти втрачаєш здатність відповідати на молитви й силу виконувати бажання, ти недалекий від смерті…" - Лейлін зітхнув. Були випадки, коли боги вмирали не від зовнішніх чинників, а від зменшення сили поклоніння. Це було справді жалюгідно.

 

"Боги покладаються на віруючих у своє існування. Попри те, що вони володіють великими силами та здібностями, вони стримуються тією самою силою віри. За винятком того, хто злився з походженням світу і став істотою, що осягнула надзвичайну божественну силу…" - Він глибоко зітхнув ‒ "Така істота дорівнювала б Магу 8-го рангу, який знайшов свій власний шлях. Таких істот небагато навіть у Світі Богів"

 

Він зібрався з думками й знову звернув увагу на статую ‒ "Оскільки Вельзевул спить глибоким сном, то мені більше не потрібно так обережно використовувати його ім'я…"

 

Простіше кажучи, отримавши більшість спогадів Вельзевула, Лейлін став практично справжнім Диявольським Лордом. Він міг навіть викрадати вірян Вельзевула і узурпувати його становище. Однак для цього потрібна була велика сила, а Лейлін був лише Чарівником 6-го рангу.

 

Само собою зрозуміло, що йому також потрібно було здобути силу, щоб виконувати бажання своїх віруючих. Щоб узурпувати позицію бога, він спочатку мав набути божественності.

 

"Закони Обжерливості та Пожирання чудові, але вони вже вважаються диявольськими у світі богів. Якщо я скористаюся такою силою тут…" - Лейлін з жалем похитав головою. Якщо він хотів вижити у матеріальній площині, він не міг повністю покладатися на божественність як на свою основу. Він не переніс ці здібності у свою реінкарнацію, але навіть якби переніс, вони були б марні, знищені походженням світу.

 

«Я все одно мушу робити все крок за кроком. На щастя, вірі потрібен час, щоб зруйнуватися. Прихильники Короля Обжерливості так швидко не зникнуть…»

 

«Більше того, навіть якщо вони зникнуть, я просто втрачу зручний канал і дохід. Це насправді не варто ризику, тому мені краще дотримуватися початкового плану…» - очі Лейліна прояснилися, і він раптом стиснув руку.

 

* Трісь! Трісь! *

 

Статуя Короля Обжерливості миттєво перетворилася на попіл в його руках, потроху розсипавшись по землі.

 

«Втім, навіть я повинен визнати, що багато речей демонів все ще дуже корисні!» - Лейлін засунув руку в чашку Петрі й незабаром витягнув звідти закривавлений кинджал. Кинджал мав гарний вигин і був схожий на витончений витвір мистецтва.

 

На руків'ї кинджалу був зображений лютий демонічний череп, численні очі якого випромінювали дикий блиск. Два диявольські крила утворювали гарду, а складні візерунки, схожі на вени, вкривали все руків'я. Його демонічний вигляд лише посилювався слабким багряним сяйвом і кров'ю, що капала з його кінчика.

 

«Отже, Дияволокровний Кинджал готовий!» - очі Лейлін спалахнули радістю, і чип відправив дані про цей кинджал.

 

[Дияволокровний Кинджал. Вага: 918 грамів, Довжина: 23 сантиметри, Склад: Кістки Какаду, Свіжа Кров, Плачучі Духи. Ефекти: Володіє силою диявола, здатний поглинати плоть і кров жертви, щоб збільшити власну силу. Опис: Надзвичайно жорстока зброя, якої бояться навіть боги, Дияволокровний Кинджал уособлює зловісну смерть. Творець: Лейлін Фолен]

 

«Досить непогано!» - Лейлін повозився з кинджалом, змушуючи його світитися темним світлом. У пам'яті Вельзевула було багато-багато подібних предметів; він використовував їх, щоб переманювати на свій бік людей з матеріальної площини, спокушаючи легким здобуттям сиди.

 

Цей Дияволокровний Кинджал був дуже хорошою зброєю зі спогадів Вельзевула. Якщо віруючий хотів отримати цей кинджал, він повинен був принести в жертву священника 15-го рангу або вище від ворожого бога, чи вирізав би невелике місто.

 

"Зараз дияволи ‒ найкращий спосіб збільшити мою силу за короткий проміжок часу. Вони чесно поводяться і з молодими, і зі старими, але ціна, яку доводиться платити в кінці, зазвичай ще страшніша…" - зітхнув Лейлін.

 

Його кузина Ізабель явно була спокушена демоном після того, як впала у відчай. Вона врешті-решт піддалася йому, і тепер накликала на себе купу неприємностей.

 

На відміну від неї, Лейлін не став збирачем жертв для демона. Він зробив щось набагато зліше, майже ставши Лордом Дияволів. Вся плоть і кров, яку пожирав Кинджал, йшла на підживлення його власної сили!

 

"Навіть якщо я створив його, мені все ще потрібно більше експериментів, щоб визначити його ефекти, особливо проблему забруднення" - Лейін насупив брови, головна причина, чому він так довго робив кинджал, полягала в тому, що він працював над зміною його властивостей. Він хотів уникнути деяких побічних ефектів від його використання.

 

Зрештою, Вельзевул не був доброю істотою. Його скарби використовувалися для заманювання послідовників у розпусту, і Дияволокровний Кинджал не був винятком. Він повільно розбещував розум і душу людини, перетворюючи її на диявола.

 

Будучи самим дияволом, Вельзевул не мав жодних проблем з використанням кинджала, але Лейлін був іншим. Йому потрібно було залишатися людиною, оскільки в майбутньому йому доведеться контактувати з церквами та високорівневими священниками; перетворення на напівдиявола наклало б великі обмеження на те, що він міг робити.

 

"Хоча чип вже вирішив проблему забруднення, все ще залишається питання його сяйва. Воно кричить про розбещеність і зло, я не впевнений, що мені це зійде з рук…" - Лейлін зайшов прямо в маєток, поки він все ще думав.

 

«Молодий пане!» - віддав честь навчений охоронець. Чоловік був одягнений у шкіряні обладунки, а в його руці виблискував довгий меч ‒ очевидно, система безпеки маєтку була значно вдосконалена після нападу на Лейліна.

 

З першого погляду було зрозуміло, що цей хлопець ‒ просто навчений фермер, лише трохи сильніший за звичайну людину ‒ «Говард, так? Йди за мною!» - сказав Лейлін.

 

«Зрозумів!» - Говард не міг не послухатися молодого господаря. Він пішов слідом за Лейліном до підземелля. Коли всі інші пішли геть, там залишилися тільки Лейлін і Говард. Звісно, там були й двоє нещасних убивць, які лежали на землі.

 

«Я можу тобі довіряти, Говарде?» - голос Лейлін був м'яким, але в ньому відчувався особливий тон.

 

Цей особливий тон викликав у Говарда зловісне передчуття, але вірність зайняла його розум, і незабаром він відповів, випроставши спину ‒ «Я готовий ризикнути своїм життям заради вас, молодий пане!»

 

«Чудово! Тоді подивись мені в очі!» - Лейлін наказав Говарду підняти голову, здавалося, що в його зіницях закрутилася таємнича спіраль.

 

«Заклинання 1-го рангу— Зачарування Особи!» - під дією заклинання Лейліна зіниці Говарда незабаром втратили фокус, і він, здавалося, перетворився на ходячий труп.

 

«Це заклинання першого рангу…» - пробурмотів Лейлін ‒ «Воно може лише зачарувати розум… Воно чудово спрацює на звичайних людях, але буде слабким проти Професіоналів. Це, ймовірно, зробить Джейкоба трохи запамороченим на кілька секунд…» -

 

«Візьми це, відрубай йому один з пальців!» - наказав Лейлін, передаючи кинджал Говарду.

 

«Кх! Укх!» - дивна ситуація викликала у Манке відчуття, що ось-ось станеться щось катастрофічне. Однак, всі його кінцівки були зламані раніше, а тіло було ретельно зв'язане. Він міг лише марно боротися і не мав іншого способу чинити опір.

 

Говард виконав наказ Лейліна з Дияволокровнийм Кинджалом в руці, з бездушним виразом на обличчі. Іншою рукою він притиснув руку Манке до підлоги й без вагань відрубав йому палець.

 

* Пум! *

 

Глухий звук леза, що врізалося в плоть, можна було почути разом зі скорботними звуками Манке. Закривавлений мізинець був відрубаний, і він смикався на підлозі, як черв'як.

 

«Ке-ке… Уху-ху…»

 

Водночас кинджал випромінював променисте світло, а демонічний череп на руків'ї видав зловісний сміх. Численні очі вистрілили демонічним блиском.

 

Шар за шаром вени почали звиватися на руків'ї, ковтаючи кров на його поверхні. Безліч крихітних ниток кривавого кольору проникли в тіло Говарда, і мізинець на підлозі поступово зменшувався на очах. Незабаром він перетворився на висохлий шматок вугілля.

 

«Як ти почуваєшся зараз?» - запитав Лейлін.

 

«Кинджал дуже гарячий, і жар поширюється на мене!»

 

"Чип, перевір його показники!" - очі Лейліна почали світитися.