Артур змусив себе посміхнутися, коли говорив, з ноткою страху в голосі ‒ «Навіть досягнувши порогу в 50%, я б не наважився увійти в дрімоту якісних змін і піти на таку величезну авантюру!»
«Чому? Через частоту невдач?» - Лейлін раптом зрозумів.
«Так, мій Володарю!» - в очах Артура читався жах ‒ «Маги, які занурюються в цю стадію дрімоти, поступово досягнуть своєї смерті уві сні, якщо вони не зможуть повністю осягнути закон… З часів стародавньої Останньої Війни я ніколи не чув про когось, хто досяг би успіху…»
«Іншими словами, з часів стародавньої війни жоден Маг не досяг 7-го рангу?» - Лейлін погладив підборіддя, раптом відчувши, що йому надзвичайно пощастило. Хоча його метод просування відрізнявся від звичайних Магів, і це також сталося в іншому світі, він уникнув деяких неприємностей.
«Так!» - Артур похмуро кивнув ‒ «До сьогоднішнього дня єдині Істоти Закону, яких я знаю ‒ це Материнське Ядро, Король Смерті та всі ті монархи, які існували в стародавню епоху. Вони перебувають нижче сьомого рівня підземного світу і рідко показують себе…»
"Як і очікувалося, не те щоб не було якихось могутніх істот, що захищають Світ Магів. Вони просто залишаються в підземному світі!" - Лейлін кивнув, його очі блиснули.
Він вже підозрював це.
Зі статусом Світу Магів, навіть після проходження через стародавню Останню Війну повинні були залишитися якісь істоти 8-го рангу. Просто сплячої Світової Волі було б недостатньо, щоб перешкодити істотам законів з інших світів шпигувати за нею.
"У такому разі підземелля Світу Магів цінніше для тих істот, ніж поверхня? Здається, вони дивляться на центральний континент так само, як і на південне узбережжя. Ось чому вони ставляться до нього зі зневагою…" - Лейлін раптом зрозумів хід їхніх думок.
Це була єдина причина, яка мала сенс. Якби не це, з їхньою силою центральний континент весь час тремтів би біля їхніх ніг.
«Чи достатньо ресурсів у підземному світі?» - Лейлін раптом подивилася на Артура.
Це питання, очевидно, на мить приголомшило Артура. З астральної лабораторії він міг сказати, що цей Лорд Лейлін прийшов з поверхні. Можливо, він жадав підземного світу?
Хоча Артур і страждав від цього, він не наважився нічого приховувати ‒ «Сьомий рівень, який ми вже відкрили, має багатші ресурси, ніж центральний континент. Чим нижче рівень, тим більше ця пропорція буде збільшуватися. З'явилося багато чудових речей, від яких збожеволіли б навіть Світанки… Хоча я не впевнений щодо рівнів нижче сьомого. Ходять чутки, що світ там жахливий і гротескний, таїть у собі величезні блага для тих, хто осягнув закони…»
«Величезні блага?» - Лейлін торкнувся підборіддя ‒ «Ресурси на поверхні світу мізерні для істот законів. Єдине, що їм потрібно ‒ це подальше осмислення і вказівки на подальший шлях…»
"Чи може бути, що в підземному світі є місця, які полегшують осягнення законів?" - від цієї думки очі Лейлін прояснилися ‒ "Можливо, мені варто знайти можливість і дослідити глибини підземного світу… Зрештою, я можу вважатися однією з вищих верств у Світі Магів. Мені буде легше вдосконалюватися, якщо я зможу спілкуватися з подібними істотами" - Лейлін будував якісь плани, але, очевидно, не став їх озвучувати.
«Артуре, ти прийшов сюди за ними?» - Лейлін вказав на Белінду та двох інших.
«Так» - лише тоді Артур глянув на дівчат, але, здавалося, вже не заперечував ‒ «Це мій обов'язок ‒ дбати про безпеку цього регіону. Однак, коли поруч лорд Лейлін, в цьому немає необхідності…» - треба сказати, що цей Артур легко пристосовувався до мінливих обставин. Звичайно, це могло бути пов'язано з тим, що він зрозумів і відчув силу Лейліна, тому у нього більше не виникало жодних думок про бунт.
«Чудово! Я збираюся зустрітися зі старим другом, ходімо зі мною!» - Лейлін кивнув і попрямував до родини Лайєрсів.
Артур криво посміхнувся і, наче слуга, пригнувши голову, пішов слідом за ним.
……
Це була територія родини Іама.
Численні круті пагорби випромінювали металевий блиск, а в самому їхньому серці знаходилася резиденція родини Лайєрсів.
Величезні сині грозові птахи час від часу спускалися вниз, приносячи з собою гуркіт грому. Це була небезпечна територія для всіх чужинців, але для Лейліна тут не було абсолютно ніякої небезпеки.
«Іаме, старий друже!» - його відчутна сила душі просканувала місцевість, і Лейлін негайно прорвався крізь потужну оборону сім'ї Лайєрс, знайшовши Іама в потаємній кімнаті.
«Цей голос? І цей вид…» - рука Іама Лайєрса затремтіла посеред експерименту, і пробірка вибухнула. Однак він не звернув на це уваги й перетворився на синього Громового Птаха, який злетів у небо.
«Лейліне, друже мій! Так це ти!» - тіло блакитного птаха вмить стиснулося. Пагорбоподібна істота перетворилася на сивочолого Мага зі сріблястими зіницями й зупинила свій погляд на Лейліні.
«Я вже зробив тут необхідні приготування, але ти змусив мене чекати так довго. До того ж, чому всі мої спроби зв'язатися з тобою були заблоковані?»
Було очевидно, що Лейлін не прийняв близько до серця контракт, який він підписав, щоб заспокоїти сім'ю Лайєрсів. Він не був щирим у його виконанні.
Зрештою, він тоді був під Всезміїним Прокляттям. Хто б доклав більше зусиль у цій галузі?
Це було лише тому, що минуло лише кілька років.
Кілька років нічого не означали для високорівеквих Магів, тому, незважаючи на нещастя Іама, він не виглядав надто агресивним з цього приводу. Інакше, якби він побачив Лейліна зараз, то, можливо, навіть спробував би напасти на нього.
«Прошу вибачення! Мене завалило роботою. Я прийшов сюди, щоб перезапустити плани та угоду. Звичайно… деякі умови мають бути змінені» - Іам був Чорнокнижником 5-го рангу, який успадкував стародавній рід, але в очах Лейліна це було ніщо. Якби не корисність його сім'ї, Лейлін просто поглинув би це місце.
«Перезапустити? Змінити? І… твоя аура…» - вираз обличчя Іама показував його явний сумнів.
Він зміряв Лейліна вздовж і впоперек, раптом відчувши, що аура Лейліна якось відрізняється від попередньої.
Однак він не міг точно сказати, що саме змінилося, через що його нудило від розчарування. З поточною силою Лейліна, приховувати його енергетичні хвилі було дуже легко, хоча зазвичай йому не потрібно було цього робити.
Навіть ця незначна зміна в зовнішності, а також сила законів змушували Іама відчувати себе так, ніби він дивиться на квіти крізь туман.
«Я знайшов дуже підходящого партнера в цій справі! Артуре, продовжуй переговори з ним» - махнув рукою Лейлін.
На той момент його не дуже цікавила торгівля та прибутки між першим рівнем підземного світу та центральним континентом. Він навіть вважав, що це неважливо. Однак цей бізнес був би величезною допомогою для Клану Уроборос, тому він закінчив його.
Лейлін навіть знайшов у підземному світі справжнього наглядача і партнера.
Белінда та Егніс мали досвід управління великими організаціями, та й самі були досить сильними. Їм, напевно, знадобилося б лише трохи часу, щоб ознайомитися з роботою.
Прибутку від управління цією сферою було достатньо для того, щоб вони могли розкішно виживати у Світі Магів, не покладаючись на Лейліна.
«Давно не бачилися, Іаме!» - почувши слова Лейліна, Артур потер ніс з гіркою посмішкою і зробив крок вперед.
«Ви… Ваша Величність!» - лише в цей момент Іам помітив Артура, що стояв за спиною Лейліна.
Лейлін не випромінював особливої аури, але тіло законів, природно, мало дуже потужну притягальну силу, яка змусила Іама повністю ігнорувати людей, що стояли поруч з ним.
«Ваша Величносте, навіщо ви прийшли сюди?» - в Іама від шоку широко відкрився рот.
Ім'я Короля Артура, який заснував Королівство Артура, поширилося по всьому першому рівню підземного світу. Він був Магом Світанку 6-го рангу, чия бойова сила перевершувала всіх інших. Саме його перевага над суперниками того ж рангу дозволила йому побудувати фундамент королівства.
Славетна репутація імені "Король Артур" не була ніким подарована. Артур сам створив її, пройшовши через випробування кров'ю і вогнем. На його руках було достатньо крові високорівневих Магів, щоб пофарбувати весь палац у червоний колір.
Як глава роду Лайєрс, Іам був васалом Короля Артура.
Зрештою, рід Лайєрсів знаходився на землях Королівства Артура. Іаму не залишалося нічого іншого, як опустити свою благородну голову, щоб захистити свою родину.
«Я виконую вказівки лорда Лейліна, і я тут, щоб допомогти та засвідчити!» - глибоко вклонився Артур.
Він давно вже ставився до Лейліна як до істоти 7-го рангу. Така істота могло приректи його на вічне прокляття однією лише думкою, тому він, звісно, не наважувався проявити найменшу недбалість.
Почувши ці слова, очі Іама наповнилися шоком ‒ «Лор-… Лорда Лейліна?!»
"Навіть найвидатніший Монарх Світанку, Король Артур, назвав його "Лордом"?!" - Іам виглядав застиглим, але він вже здогадувався, що відбувається.
Лейлін, якого він бачив багато років тому, напевно, зазнав приголомшливої трансформації в силі, а може… Він приховував він свою справжню силу з самого початку?
Тим часом за підтримки Королівства Артура і з Королем Артуром як свідком, розвиток торгівлі між ними був вкрай необхідний, і ніяких прихованих небезпек не було зовсім.
Втім, уся родина Лайасів могла бути зведена до статусу підлеглих під владою Лейліна.
Іам криво посміхнувся і став на коліно перед Лейліном ‒ «Іам Лайєрс вітає Лорда Лейліна!»
Далі
Том 4. Розділ 763 - Ігнокс
Різнокольорові килими та меблі випромінювали легкий аромат у розкішній кімнаті, ніби тут спалювали якісь особливі пахощі, що дарували відчуття простоти та елегантності. Лейлін оглянув кімнату і задоволено кивнув. Хоча він і раніше бував тут гостем і вже бачив віп-кімнати родини Лайєрсів, велич цієї кімнати досягала зовсім нового рівня. Колись це був особняк Іама Лайєрса. Звичайно, як тільки Лейлін виявив свій намір залишитися на ніч, він якнайшвидше підготував для нього це місце. Зараз Лейлін стояв перед величезною картиною, написаною олією, і дивився на портрет синьоокого Чорнокнижника. Чоловік на портреті був чимось схожий на Іама; ймовірно, це був засновник його роду. Після того, як на портреті сфокусували погляд на певний час, очі портрета мерехтіли, відкриваючи вираз, сповнений жаху, наче він був живим. Однак він не міг ні говорити, ні рухатися, а лише благально дивився на Лейліна. «Мм! Невеликі залишки свідомості…» - Лейлін кивнув, розглядаючи олійну картину ‒ «Здається, тут також є таємний напівпростір, з родоводом і тілом стародавнього зрілого Колючого Громового Птаха. Схоже, це, мабуть, останній козир родини…» Іам не міг вилучити цей важливий механізм за такий короткий час. Мабуть, він розраховував на те, що Лейлін не виявить його, або на те, що він зверне увагу на більш розкішні речі, і саме тому йому не вдалося його приховати. «Цікаво… Цікаво!» - Лейлін погладив підборіддя і відкинувся на спинку дивана, дозволивши портрету полегшено зітхнути, перш ніж він повернувся до свого попереднього застиглого виразу. Лейлін справді не мав жодних поганих думок про ці речі. Хоча родовід 6-го рангу був би дуже привабливим для нього на 5-му рангу, зараз він досяг піку Світанку, майже увійшовши в царство законів. Його це не хвилювало. «Брате Лейліне, цей диван такий зручний!» - Софія тримала подушку з ведмедиком і крутилася на великому дивані, як пустотлива маленька дитина. Однак хитрий блиск її очей давав зрозуміти, що у неї були інші наміри. Сестри завжди добре ставилися до Лейліна, особливо Софія. Вона практично приклеїлася до нього. Більше того, навіть якщо Белінда мала сумніви щодо цього, це було питанням часу, коли вона прийме його. Можливо, на його шляху була ще одна. Звичайно, Лейлін, природно, прийняв блага, які впали до його ніг. Він погладив своє підборіддя, його губи вигнулися. Помахом руки поверхня олійної картини вкрилася шаром темряви ‒ «Сестро Софія, хочеш зіграти зі мною у веселу гру?» (просто нагадую, Софія ‒ як мінімум кількадесят- річна дівчина, в якої просто було відставання в розвитку) …… Час насолоди швидко минув. У Софії ослабли ноги, і її довелося забрати Белінді. Коли вона йшла, Белінда люто подивилася на Лейліна зі складним виразом обличчя. Сама Егніс дивилася на все це, як на виставу, але теж не розуміла, чому на її щоках з'явився рум'янець. "Які ж вони розумні жінки" - оцінююче подумав Лейлін, апатично зачиняючи двері. Цим жінкам вистачило розуму залишити його на самоті. «Виходь!» - Лейлін тепер виглядав надзвичайно спокійним, коли його погляд перемкнувся на шафу. * Плюп! Блуп! * Здавалося, земля в одну мить розплавилася, випускаючи чорні бульбашки. З'явився шар жовтогарячого кольору, який повзав по кімнаті. В одну мить кімната змінилася навколо Лейліна. Спостерігаючи за цим, йому прийшла в голову думка ‒ "Це що, якийсь апарат для складання простору?" - він погладив підборіддя. У цьому новому середовищі з шафи з'явилися чорні світлі двері, які відчинилися. З них повільно вийшов Маг у плащі з ластівчиним хвостом і капелюсі з ціпком у руці. На ньому були золоті окуляри з круглими лінзами, до яких з-за вуха тягнувся складний і хитромудрий ланцюжок, що з'єднував їх. «Приємно познайомитися з вами. Цього покірного слугу звуть Ігнокс» - вийшовши вперед, Маг зняв капелюха і елегантно вклонився. «Істота законів? І тільки зараз він відреагував на мене? Це за межами моїх очікувань» - Лейлін зацікавлено придивлявся до цієї людини. Завдяки своєму розумінню законів він, очевидно, зрозумів, що тіло цієї людини було лише формою, яку інша сторона обрала за власним бажанням. Основне ж тіло було лише згустком туману зі складним чорним кільцем світла посередині, що мало якийсь унікальний ритм, огорнуте щільною силою законів. Глибока і темна аура виходила від нього, як бездонна прірва, залякуючи та пригнічуючи. Це був справжній Маг 7-го рангу, істота, яка повністю осягнула певний закон! «Я Лейлін Фарльє. Вітаю вас, мій Лорде!» - Лейлін не дуже здивувався появі цієї істоти. Сила душі тих, хто осягнув закони, могла в одну мить просканувати весь центральний континент. І, хоча вона не могла просканувати кожну мурашку на землі, величезні енергетичні хвилі не могли вислизнути від її виявлення. Сам Лейлін не приховував аури своїх законів, що дозволяло йому бути легко відчутним для інших істот такого рангу. Ця зустріч була його метою; добре це чи погано, але він походив зі Світу Магів, і він повинен був вступити в контакт з первісними істотами законів, що жили там. «Ц-ц… Сила, що поглинає все суще… і така жахлива сила роду… Я ніколи раніше не бачив такого джерела роду…» - в очах Ігнокса було видно його здивування ‒ «Навіть якщо ви не повністю вступили в межі існування законів, поточна сила пана Лейліна не слабша за нашу…» Лейлін без вагань прийняв лестощі Ігнокса. Його тіло тепер було незрівнянно близьке до 7-го рангу, а на додачу до таємниць його Закону Пожирання, його інші здібності ставили його на один рівень з Магом Законів 7-го рангу. «Наш Світ Магів не народжував нового 7-го рангу з часів стародавньої війни! Існування пана Лейліна ‒ це справді привід для святкування!» - Ігнокс здавався дуже схвильованим. «Я лише молодший Чорнокнижник з південного узбережжя, і я мало що знаю про світ 7-го рангу і вище. Я сподіваюся, що пан Ігнокс зможе належним чином направити мене» - скромно сказав Лейлін. «Звичайно! Як вищі чини Світу Магів, ми зобов'язані допомагати один одному!» - Ігнокс урочисто кивнув ‒ «Крім того, є деякі речі, про які я повинен вас попередити. Хоча ви ще не досягнули 7-го рангу, ваша сила вже досягла цього рівня, тому на вас поширюються деякі обмеження» «Це розумно, я не буду йти проти них» - кивнув Лейлін. Ігнокс помітив, що в словах Лейліна є лазівка, але не звернув на це уваги, розсміявшись і нітрохи не занепокоївшись ‒ «Це дуже просто. Ви не можете навмисно перешкоджати відновленню Світової Волі Світу Магів. Крім того, за кожним з нас закріплений певний регіон, за оборону якого ми відповідаємо, і ви повинні перешкоджати вторгненням будь-яких істот законів. Наприклад, я відповідаю за рівні підземного світу з першого по четвертий. В іншому, навіть якщо ви виріжете цілий континент, ніхто не потурбується про це!» Очі Лейліна блиснули ‒ «Невже Світова Воля все ще не діє? Це через стародавню Останню Війну?» «Так, стародавня Остання Війна! Сутінки Богів і падіння слави Магів» - співочим голосом оповідав Ігнокс, в його словах відчувався страх. «Що саме сталося під час стародавньої Останньої Війни?» - наполегливо запитав Лейлін. «Конкретні подробиці ви дізнаєтеся досить скоро. Підсумовуючи, скажу, що два світи боролися за можливість досягти 9-го рангу, і велика кількість істот законів загинула…» - поки Ігнокс говорив це спокійно, Лейлін міг уявити собі гори трупів і моря крові. Навіть на піку свого розквіту Світ Магів не породив би істоту законів за тисячу років, але так багато подібних загинуло. «Після війни наша Світова Воля поринула в глибокий сон. Свідомість Світу Богів і вищих богів була однаковою. Вони навіть задіяли свою кристалічну систему і не дозволяли стороннім шпигувати за собою. Залишившись позаду, ми спочатку відійшли в підземний світ, охороняючи Світову Волю так близько, як тільки могли, осягаючи закони» - сказав Ігнокс. «Невже Світова Воля Магів спить в ядрі землі?» - Лейлін погладив підборіддя ‒ "Чим ближче місце до Світової Волі, тим очевиднішими стають закони. Сила світового походження подбає і про Магів. Не дивно, що ті існування законів залишаються глибоко під землею і не виходять назовні!" «Після підписання договору лорд Лейлін теж стане частиною нас!» - Ігнокс перейшов до справи ‒ «Я тут, щоб повідомити вам про це. Залишилося близько десяти років до того, як ми закінчимо підготовку до підписання контракту, і коли прийде час, ми надішлемо вам запрошення!» Здавалося, він навіть не думав про відмову Лейліна. Звичайно, Лейлін не був настільки дурним, щоб наживати собі ворогів серед істот законів у Світі Магів. «Я розумію» - урочисто кивнув Лейлін. «Що стосується управління землею?» - Ігнокс потер у руках великий рубін ‒ «Лорд Лейлін прийшов з поверхневого світу, тож як щодо того, щоб подбати про цю територію? Небезпека там мінімальна, і немає істот законів, що охороняють її…» «Мінімальна небезпека?» - Лейлін не знав, сміятися йому чи плакати в цей момент. Здається, Ігнокс хотів, щоб він охороняв поверхню виключно з добрих намірів. Звичайно, це відповідало планам Лейліна, і тому він погодився без вагань ‒ «Звичайно!» Залагодивши офіційні справи, Ігнокс ще раз поспілкувався з Лейліном. Багатство знань, яке він продемонстрував, вразило Лейліна, особливо те, на що слід звернути увагу після просування до 7-го рангу. Лейлін отримала від цього велику користь. Коли йому довелося піти, Лейлін не хотів з ним розлучатися.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!