Підкорення

Артур змусив себе посміхнутися, коли говорив, з ноткою страху в голосі ‒ «Навіть досягнувши порогу в 50%, я б не наважився увійти в дрімоту якісних змін і піти на таку величезну авантюру!»

 

«Чому? Через частоту невдач?» - Лейлін раптом зрозумів.

 

«Так, мій Володарю!» - в очах Артура читався жах ‒ «Маги, які занурюються в цю стадію дрімоти, поступово досягнуть своєї смерті уві сні, якщо вони не зможуть повністю осягнути закон… З часів стародавньої Останньої Війни я ніколи не чув про когось, хто досяг би успіху…»

 

«Іншими словами, з часів стародавньої війни жоден Маг не досяг 7-го рангу?» - Лейлін погладив підборіддя, раптом відчувши, що йому надзвичайно пощастило. Хоча його метод просування відрізнявся від звичайних Магів, і це також сталося в іншому світі, він уникнув деяких неприємностей.

 

«Так!» - Артур похмуро кивнув ‒ «До сьогоднішнього дня єдині Істоти Закону, яких я знаю ‒ це Материнське Ядро, Король Смерті та всі ті монархи, які існували в стародавню епоху. Вони перебувають нижче сьомого рівня підземного світу і рідко показують себе…»

 

"Як і очікувалося, не те щоб не було якихось могутніх істот, що захищають Світ Магів. Вони просто залишаються в підземному світі!" - Лейлін кивнув, його очі блиснули.

 

Він вже підозрював це.

 

Зі статусом Світу Магів, навіть після проходження через стародавню Останню Війну повинні були залишитися якісь істоти 8-го рангу. Просто сплячої Світової Волі було б недостатньо, щоб перешкодити істотам законів з інших світів шпигувати за нею.

 

"У такому разі підземелля Світу Магів цінніше для тих істот, ніж поверхня? Здається, вони дивляться на центральний континент так само, як і на південне узбережжя. Ось чому вони ставляться до нього зі зневагою…" - Лейлін раптом зрозумів хід їхніх думок.

 

Це була єдина причина, яка мала сенс. Якби не це, з їхньою силою центральний континент весь час тремтів би біля їхніх ніг.

 

«Чи достатньо ресурсів у підземному світі?» - Лейлін раптом подивилася на Артура.

 

Це питання, очевидно, на мить приголомшило Артура. З астральної лабораторії він міг сказати, що цей Лорд Лейлін прийшов з поверхні. Можливо, він жадав підземного світу?

 

Хоча Артур і страждав від цього, він не наважився нічого приховувати ‒ «Сьомий рівень, який ми вже відкрили, має багатші ресурси, ніж центральний континент. Чим нижче рівень, тим більше ця пропорція буде збільшуватися. З'явилося багато чудових речей, від яких збожеволіли б навіть Світанки… Хоча я не впевнений щодо рівнів нижче сьомого. Ходять чутки, що світ там жахливий і гротескний, таїть у собі величезні блага для тих, хто осягнув закони…»

 

«Величезні блага?» - Лейлін торкнувся підборіддя ‒ «Ресурси на поверхні світу мізерні для істот законів. Єдине, що їм потрібно ‒ це подальше осмислення і вказівки на подальший шлях…»

 

"Чи може бути, що в підземному світі є місця, які полегшують осягнення законів?" - від цієї думки очі Лейлін прояснилися ‒ "Можливо, мені варто знайти можливість і дослідити глибини підземного світу… Зрештою, я можу вважатися однією з вищих верств у Світі Магів. Мені буде легше вдосконалюватися, якщо я зможу спілкуватися з подібними істотами" - Лейлін будував якісь плани, але, очевидно, не став їх озвучувати.

 

«Артуре, ти прийшов сюди за ними?» - Лейлін вказав на Белінду та двох інших.

 

«Так» - лише тоді Артур глянув на дівчат, але, здавалося, вже не заперечував ‒ «Це мій обов'язок ‒ дбати про безпеку цього регіону. Однак, коли поруч лорд Лейлін, в цьому немає необхідності…» - треба сказати, що цей Артур легко пристосовувався до мінливих обставин. Звичайно, це могло бути пов'язано з тим, що він зрозумів і відчув силу Лейліна, тому у нього більше не виникало жодних думок про бунт.

 

«Чудово! Я збираюся зустрітися зі старим другом, ходімо зі мною!» - Лейлін кивнув і попрямував до родини Лайєрсів.

 

Артур криво посміхнувся і, наче слуга, пригнувши голову, пішов слідом за ним.

 

……

 

Це була територія родини Іама.

 

Численні круті пагорби випромінювали металевий блиск, а в самому їхньому серці знаходилася резиденція родини Лайєрсів.

 

Величезні сині грозові птахи час від часу спускалися вниз, приносячи з собою гуркіт грому. Це була небезпечна територія для всіх чужинців, але для Лейліна тут не було абсолютно ніякої небезпеки.

 

«Іаме, старий друже!» - його відчутна сила душі просканувала місцевість, і Лейлін негайно прорвався крізь потужну оборону сім'ї Лайєрс, знайшовши Іама в потаємній кімнаті.

 

«Цей голос? І цей вид…» - рука Іама Лайєрса затремтіла посеред експерименту, і пробірка вибухнула. Однак він не звернув на це уваги й перетворився на синього Громового Птаха, який злетів у небо.

 

«Лейліне, друже мій! Так це ти!» - тіло блакитного птаха вмить стиснулося. Пагорбоподібна істота перетворилася на сивочолого Мага зі сріблястими зіницями й зупинила свій погляд на Лейліні.

 

«Я вже зробив тут необхідні приготування, але ти змусив мене чекати так довго. До того ж, чому всі мої спроби зв'язатися з тобою були заблоковані?»

 

Було очевидно, що Лейлін не прийняв близько до серця контракт, який він підписав, щоб заспокоїти сім'ю Лайєрсів. Він не був щирим у його виконанні.

 

Зрештою, він тоді був під Всезміїним Прокляттям. Хто б доклав більше зусиль у цій галузі?

 

Це було лише тому, що минуло лише кілька років.

 

Кілька років нічого не означали для високорівеквих Магів, тому, незважаючи на нещастя Іама, він не виглядав надто агресивним з цього приводу. Інакше, якби він побачив Лейліна зараз, то, можливо, навіть спробував би напасти на нього.

 

«Прошу вибачення! Мене завалило роботою. Я прийшов сюди, щоб перезапустити плани та угоду. Звичайно… деякі умови мають бути змінені» - Іам був Чорнокнижником 5-го рангу, який успадкував стародавній рід, але в очах Лейліна це було ніщо. Якби не корисність його сім'ї, Лейлін просто поглинув би це місце.

 

«Перезапустити? Змінити? І… твоя аура…» - вираз обличчя Іама показував його явний сумнів.

 

Він зміряв Лейліна вздовж і впоперек, раптом відчувши, що аура Лейліна якось відрізняється від попередньої.

 

Однак він не міг точно сказати, що саме змінилося, через що його нудило від розчарування. З поточною силою Лейліна, приховувати його енергетичні хвилі було дуже легко, хоча зазвичай йому не потрібно було цього робити.

 

Навіть ця незначна зміна в зовнішності, а також сила законів змушували Іама відчувати себе так, ніби він дивиться на квіти крізь туман.

 

«Я знайшов дуже підходящого партнера в цій справі! Артуре, продовжуй переговори з ним» - махнув рукою Лейлін.

 

На той момент його не дуже цікавила торгівля та прибутки між першим рівнем підземного світу та центральним континентом. Він навіть вважав, що це неважливо. Однак цей бізнес був би величезною допомогою для Клану Уроборос, тому він закінчив його.

 

Лейлін навіть знайшов у підземному світі справжнього наглядача і партнера.

 

Белінда та Егніс мали досвід управління великими організаціями, та й самі були досить сильними. Їм, напевно, знадобилося б лише трохи часу, щоб ознайомитися з роботою.

 

Прибутку від управління цією сферою було достатньо для того, щоб вони могли розкішно виживати у Світі Магів, не покладаючись на Лейліна.

 

«Давно не бачилися, Іаме!» - почувши слова Лейліна, Артур потер ніс з гіркою посмішкою і зробив крок вперед.

 

«Ви… Ваша Величність!» - лише в цей момент Іам помітив Артура, що стояв за спиною Лейліна.

 

Лейлін не випромінював особливої аури, але тіло законів, природно, мало дуже потужну притягальну силу, яка змусила Іама повністю ігнорувати людей, що стояли поруч з ним.

 

«Ваша Величносте, навіщо ви прийшли сюди?» - в Іама від шоку широко відкрився рот.

 

Ім'я Короля Артура, який заснував Королівство Артура, поширилося по всьому першому рівню підземного світу. Він був Магом Світанку 6-го рангу, чия бойова сила перевершувала всіх інших. Саме його перевага над суперниками того ж рангу дозволила йому побудувати фундамент королівства.

 

Славетна репутація імені "Король Артур" не була ніким подарована. Артур сам створив її, пройшовши через випробування кров'ю і вогнем. На його руках було достатньо крові високорівневих Магів, щоб пофарбувати весь палац у червоний колір.

 

Як глава роду Лайєрс, Іам був васалом Короля Артура.

 

Зрештою, рід Лайєрсів знаходився на землях Королівства Артура. Іаму не залишалося нічого іншого, як опустити свою благородну голову, щоб захистити свою родину.

 

«Я виконую вказівки лорда Лейліна, і я тут, щоб допомогти та засвідчити!» - глибоко вклонився Артур.

 

Він давно вже ставився до Лейліна як до істоти 7-го рангу. Така істота могло приректи його на вічне прокляття однією лише думкою, тому він, звісно, не наважувався проявити найменшу недбалість.

 

Почувши ці слова, очі Іама наповнилися шоком ‒ «Лор-… Лорда Лейліна?!»

 

"Навіть найвидатніший Монарх Світанку, Король Артур, назвав його "Лордом"?!" - Іам виглядав застиглим, але він вже здогадувався, що відбувається.

 

Лейлін, якого він бачив багато років тому, напевно, зазнав приголомшливої трансформації в силі, а може… Він приховував він свою справжню силу з самого початку?

 

Тим часом за підтримки Королівства Артура і з Королем Артуром як свідком, розвиток торгівлі між ними був вкрай необхідний, і ніяких прихованих небезпек не було зовсім.

 

Втім, уся родина Лайасів могла бути зведена до статусу підлеглих під владою Лейліна.

 

Іам криво посміхнувся і став на коліно перед Лейліном ‒ «Іам Лайєрс вітає Лорда Лейліна!»