Всезмія і Тиран

«Здається, сьогодні у святому місті щось сталося» - Лейлін подивився на небо.

 

Звідти долинав пронизливий звук тривоги, але він не звертав на нього уваги, продовжуючи поливати свою клумбу.

 

«Згідно з моїм планом, ці змії, заражені ненажерливістю, повинні були досягти цього місця. Схоже, ті охоронці вже щось виявили» - Лейлін продовжував неквапливо робити те, що робив.

 

Насправді після початкового бродіння, забруднення обжерливості вже просочилося на кожен рівень Зміїних Рівнин. Ця епідемія не зникне, доки рівнини не будуть повністю знищені.

 

Ось наскільки Лейлін був упевнений у своїй роботі.

 

Завдяки його зусиллям первісна сила обжерливості на рівнинах стала нестримною. Велика кількість гігантських високоенергетичних змій у поєднанні з цією жахливою силою, яка використовувала споживання їжі для прориву, створила жахливий ефект, який перевершив навіть очікування Лейліна.

 

«З такою швидкістю, можливо, навіть істоти 5-го або 6-го рангу не зможуть уникнути зараження силою ненажерливості» - губи Лейліна скривилися в посмішці.

 

Навіть змії 6-го рангу зі Зміїних Рівнин могли лише мігрувати, зіткнувшись з такою катастрофою. Вони могли тільки підкоритися обжерливості, або стати їжею. Іншого шляху не було!

 

А як щодо Зміїної Вдови? Вона могла бути неймовірно могутньою істотою 8-го рангу і Вищою, яка правила Континентом Граду, але і Верховний Король Обжерливості, Вельзевул, теж не був легкою здобиччю. Як істота 8-го рангу і той, хто осягнув закони обжерливості, він врешті-решт відкрив для себе Світ Чистилища і скористався своєю владою, щоб захопити всю рівнину.

 

Тепер було надто пізно, навіть якщо Вельзевул вирішить, що хоче зупинити війну зі Зміїною Вдовою. Зрештою, як загарбник, як міг він відмовитися від такої величезної, чудової території на Континенті Граду?

 

Так само і Зміїна Вдова не віддасть усе святе місто і Зміїні Рівнини.

 

Якби вона все ж вирішить поступитися і віддати рівнини, це було б запрошенням розділити владу над Континентом Граду. Це було рівнозначно повільному самогубству, що, очевидно, було неприйнятним. Можна було передбачити, що конфлікт між ними може лише загостритися.

 

* Гуркіт! *

 

У супроводі сильних поштовхів камінці на землі почали підстрибувати.

 

Над небом святого міста здійнявся клубок згорнутих змій, схожий на зірку.

 

«Це Матріарх!»

«Могутня Свята Мати!»

 

В ту ж мить жителі святого міста почали молитися. Лейлін, здавалося, робив те ж саме, але всередині він підіймав усі свої захисні сили.

 

* Гуркіт *

 

Подібно до землетрусу або виверження вулкану, надзвичайно жахлива воля почала поширюватися в усіх напрямках, а скульптура опинилася в самому центрі всього цього.

 

Від цієї жахливої хвилі волі Лейлін ясно відчував лють Зміїної Вдови! Інші вільні мешканці могли лише лежати на землі, тремтячи.

 

«Закони, які осягнула Зміїна Вдова… Вони стосуються роду і змій? Чи репродукції?»

 

Здавалося, Лейлін реагував так само як і його сусіди, навіть виглядав більш побожним, ніж деякі з них. Однак внутрішньо він намагався простежити джерело законів Зміїної Вдови крізь хвилі її волі.

 

«Здається, це суміш кількох. Тут також є слід темряви» - його вражаючі знання в поєднанні з величезною базою даних чипа дозволили Лейліну дещо ідентифікувати ці закони.

 

«Зміїна Вдова жахлива. Вона не тільки розуміє безліч законів, але вже почала вдосконалювати власне розуміння, використовуючи закон тіней для формування нового закону…»

 

Царство 8-го рангу, природно, перевершувало 7-й ранг, де був осягнутий лише один закон. Лейлін підглянула трохи свого майбутнього шляху з її випромінювання.

 

«Маги 7-го рангу повинні осягнути силу одного закону, але для того, щоб осягнути кілька законів, істоти 8-го рангу повинні спробувати їх удосконалити?» - Лейлін погладив підборіддя ‒ «А як же тоді Маги 9-го рангу? Легендарне наймогутніше царство з усіх? Чи означає це вмістити всі закони в одному тілі та спробувати створити щось більш потужне?»

 

Здавалося, в голові Лейліна з'явилося неясне розуміння. Шлях Зміїної Вдови міг бути неправильним, але її дії все одно дали Лейліну, який йшов наосліп, велике просвітлення.

 

«Залишимо це поки що осторонь. Зміїна Вдова, мабуть, виявила забруднення від сили обжерливості, але я все ще не знаю, як відреагує Вельзевул» - Лейлін спостерігав за битвою з тіні.

 

«Я ‒ Зміїна Вдова, Всезмія! Джерело всіх родів змій» - клубок змій розмотався, відкриваючи чарівне обличчя матері всіх змій. Кожне пасмо волосся уособлювало дивовижну силу, що змушувала повітря спотворюватися.

 

Поки вона передавала свою волю, Лейлін раптово відчув, як Вдова запустила ще потужнішу пошукову силу, ніж раніше.

 

«Схоже, вона все ще не відмовилася від спроб знайти мене. Або вона здогадалася, що за всім цим стою я? Але навіть якщо вона це помітила, що вона може зробити?» - Лейлін хихикнув.

 

Зараз він використовував очевидну схему.

 

Використовуючи Світ Чистилища і Зміїні Рівнини як приманку, Лейлін заманив Вельзевула. І, поки він мав бажання захопити цей світ, Вельзевул ніколи не досягне згоди зі Зміїною Вдовою.

 

Вельзевул і раніше зазнавав великих втрат від руки Лейліна, і ніщо не змінило б цього факту, навіть якби вони мали спільного ворога в особі Зміїної Вдови.

 

В їхніх очах Лейлін був лише крихітною комашнею, яку можна було легко розчавити.

 

Навіщо їм призупиняти свій конфлікт, щоб об'єднати зусилля і напасти на нього?

 

Такою була реальність.

 

Поки був переможець, будь-яка сторона не мала б жодних проблем з тим, щоб розправитися з Лейліном пізніше. Ця ситуація давала Лейліну стільки часу, скільки йому було потрібно.

 

«Очистити!» - очі Зміїної Вдови містили доброзичливість і співчуття, коли вона розкинула руки. Святі золоті промені світла посипалися в усі боки, і в центрі всього цього було святе місто.

 

Шматочки темно-червоної рідини відбивалися від коріння, водних джерел і навіть пор деяких велетенських змій, а потім нейтралізувалися золотими променями, перетворюючись на краплини чистої води.

 

«Зміїна Вдова з Тіньового Світу має такі знання про світлі очисні заклинання? Як і слід було очікувати від стародавньої істоти, яка пережила стародавню війну. У неї немає слабкостей…» - зіниці Лейліна звузилися, коли чип записував інформацію, намагаючись змоделювати межі її сили.

 

Хоча чип не міг точно сказати, скільки сили має така істота, як Зміїна Вдова, але навіть туманне уявлення про це все одно було корисним для Лейліна.

 

Під золотим святим світлом регіон навколо святого міста був повністю очищений. Територія продовжувала розширюватися аж до глибини Зміїних Рівнин.

 

Спостерігаючи за тим, що мало б викликати тривогу, очі Лейліна заблищали від захвату ‒ «Шкода. Якби я був єдиним, хто стоїть за забрудненням, Вдові Змії потрібно було б очистити його ще кілька разів, щоб повністю врятувати рівнини. Шкода, що за силою обжерливості стоїть ще хтось!»

 

* Трісь! *

 

У цей самий момент з гучним гуркотом сталася дивна подія!

 

Велика кількість темно-червоної забрудненої рідини, яка мала зникнути, почала кипіти.

 

Червоні клаптики світла зійшлися і утворили величезну кулю червоного світла, яка злетіла в повітря, немов кривавий місяць.

 

«Слава володарю Вельзевулу! Ти ‒ суверенний цар обжерливості, дитя споконвічної сили, володар усього в цьому світі!»

 

Резонансні й маніакальні славослів'я почали лунати в повітрі над священним містом, навіть атакуючи бар'єр святого світла Всезмії.

 

«Це відчуття… ти…» - розлючений голос Зміїної Вдови пролунав зсередини святого світла, перш ніж його заглушила велика кількість багряних блискавок.

 

* Трісь! Трісь! *

 

Багряні блискавки виглядали як довгі драконм, що танцювали в повітрі, вириваючи тріщини й відкриваючи величезні жахливі просторові розломи.

 

Дві перетинчасті руки з сімома пальцями кожна, вчепилися кігтями в краї тріщини. Було чути жахливий рев, що змушував просторову тріщину розширюватися.

 

Здавалося, що на іншому кінці просторової тріщини знаходиться жахлива істота, яка намагається втиснутися всередину.

 

«Ха, Вельзевул! Ти більше не можеш терпіти? Саме так! Місце з такою хаотичною Світовою Волею має бути для тебе раєм, так?»

 

Лейлін посміхнувся так, ніби він мав перевагу.

 

Перед спокусою величезного світу, позбавленого волі, Вельзевул вирішив ризикнути.

 

Навіть якщо це було не його справжнє тіло, це був принаймні клон, що мав 50% сили справжнього тіла. Для Вельзевула втрати, понесені в разі невдачі, призвели б до того, що його основне тіло було б серйозно пошкоджене і впало б у глибокий сон, або ж він міг би померти.

 

Це робило очевидними його наміри.

 

«Ти наважився вторгнутися на мою територію? Той договір, який був укладений з незапам'ятних часів, має хоч якесь значення?»

 

Якщо Вельзевул був сповнений рішучості, то Зміїна Вдова була сповнена люті. Зрештою, будь-хто був би в поганому настрої, якби відпочивав удома, а хтось інший вирішив до нього вдертися.

 

Поки Зміїна Вдова питала, золоте святе світло в повітрі раптом змінилося. Шар тіні повільно з'явився, як гігантська сітка, величезна і нескінченна, відштовхуючи криваво-червону блискавку від святого міста.

 

Після виклику, кинутого їй кимось такого ж рангу, Зміїна Вдова нарешті показала свою справжню силу.