Союз і Повернення

Магічна мантія, зроблена з дерева блискавки, вселяла страх, хоча ефект п'ятикратного посилення заклинання був притаманний лише певному типу заклинань.

 

Лейлін, звісно, не був би настільки дурним, щоб попросити Мантію Грому в Іама, щоб трохи потренуватися. Він би точно отримав відмову. Він навіть не припускав такої думки, натомість використовуючи кращий метод для вивчення формацій.

 

«Чип, який прогрес?» - потайки запитав Лейлін.

 

[Біп! Зафіксовано формацію заклинання магічної мантії. Визначено, що це старовинна руна блискавки, 89.7% придатна для використання!] - чип сумлінно відповів.

 

У цей же час перед очима Лейліна спроектувалася величезна колекція зображень формування заклинань блискавичного кільця. Понад сто тисяч блискавичних рун були згруповані разом, щільно упаковані та виглядали незрівнянно вишукано.

 

«Таке заклинання… Воно не повинно обмежуватися тільки Вибуховим Ударом Грому або навіть заклинаннями блискавки; воно повинно мати можливість використовуватися і на інших рівнях…» - зіниці Лейліна яскраво сяяли ‒ «Він не може зробити це сам. Навіть якщо він володіє заклинанням, він не може виконати систематичне розбиття або похідні заклинання. Зрештою, мозок Мага не можна порівнювати з фотонним комп'ютером. Операційне навантаження достатнє для того, щоб він впав у відчай, але для мене все це не проблема!»

 

При цій думці його обличчям розпливлося хвилювання.

 

«Чудово! Повертаймося, Лейліне. Щоб відсвяткувати наш союз, я маю намір влаштувати величний бенкет у своїй резиденції!»

 

Зіниці Іама радісно заблищали, і йому здалося, що Лейлін теж перебуває в піднесеному настрої через їхній міцний союз.

 

«Для мене це велика честь!» - Лейлін скромно посміхнувся, коли його тіло піднялося вгору, і він повернувся разом з Іамом до штаб-квартири сім'ї Лайєрс, яка була замком в Металевих горах.

 

……

 

Настала ніч.

 

Хоча в підземному світі не було поняття дня і ночі, Лейлін продовжував штучно використовувати заклинання або сонячні камені, щоб налаштувати свій біологічний годинник на роботу і відпочинок.

 

Світло поступово згасло, точніше, стало тьмянішим. Замок, де щойно відбувався грандіозний бенкет, почав затихати, наче поринув у глибокий сон.

 

Лейлін, якого гостинно прийняла родина Лайєрсів, опинився в розкішній спальні. Спальня була прикрашена вишукано. Всі предмети в ній мали ознаки того, що їх підтримували заклинання, і вони виявилися дуже коштовними.

 

Відіславши вродливу покоївку, Лейлін ліг на диван, його зіниці мерехтіли від сяйва чипа.

 

[Біп! Зафіксовано старовинну підсилювальну руну блискавки. Починаю аналіз…] - завдяки жахаюче швидкій роботі чипа, заклинання блискавки, яке Лейлін просканував раніше, тепер безперервно розпадалося на частини з блискавичною швидкістю. Багато рун блискавки спотворилися і стали схожими на пуголовків. Вони були надійно зафіксовані чипом, який аналізував їхні специфічні функції.

 

Хоча це заклинання містило понад сто тисяч рун і, можна сказати, було надзвичайно складним і витонченим, для Лейліна, який мав чип, це було легким завданням. Це було лише питанням часу.

 

Лейлін, який тимчасово не працював, згадав сцену під час банкету, і посмішка не могла не закрастися в куточки його губ.

 

Сім'я Лайєрсів, звісно, не дуже добре пристосувалася до цього незнайомого Мага. Раніше він так запекло воював з ними, але після подорожі перетворився на почесного гостя.

 

Особливо це стосувалося Чорнокнижника, якого Лейлін раніше тримав у полоні. Побачивши Лейліна, він наче зустрівся з привидом, і мало не втік, виставивши себе на посміховисько.

 

Попри це, Маги та Чорнокнижники з віком ставали все прозорливішими. Після того, як Іам оголосив новину про свій союз з Лейліном та іншими спорідненими силами, вони спочатку розгубилися, але невдовзі зуміли пристосуватися до цього.

 

Навіть Чорнокнижник Ранкової Зорі, який на початку виставив себе на посміховисько, підійшов вибачитися, повернувши собі унікальну грацію Чорнокнижника Ранкової Зорі. Лейлін не міг його потайки не похвалити.

 

Крім того, хоча Іам тримав інформацію про те, що Лейлін походить з поверхні, в таємниці, він не приховував того, що Лейлін є Чорнокнижником 5-го рангу. Зрештою, не будь-який випадковий Маг міг укласти союз з родиною Лайєрс.

 

Коли було оголошено про статус Лейліна як Чорнокнижника 5-го рангу, інші старійшини з родини Лайєрс одразу ж розвіяли свої сумніви щодо рішення Іама, який був їхнім Великим Старійшиною.

 

Це був Чорнокнижник 5-го рангу! Така велика фігура не була звичайним явищем в Імперії Артура. Наприклад, єдиним Чорнокнижником 5-го рангу у всій їхній родині був їхній старійшина, Іам.

 

В середньому, сила Чорнокнижника набагато перевищувала силу Мага того ж рангу. У цьому просто не було сумнівів. Тому один лише Лейлін був достатньо кваліфікований, щоб стати союзником сім'ї Лайерс. Навіть без тонких одкровень старійшини Іама, що підкріплювали б його, Чорнокнижник Лейлін володів величезним впливом.

 

«Однак… Вони дійсно занадто захоплені…» - Лейлін погладив підборіддя. Згадавши неприховане очікування в очах служниць, він безпорадно зітхнув.

 

Зараз він був зайнятий аналізом стародавніх рун блискавки. Де б він знайшов час і сили на такі речі?

 

До того ж, хоча чистокровні Чорнокнижники могли народжувати нащадків з енергією крові при поєднанні з Магами або навіть деякими людьми, з невідомої причини Чорнокнижники з різними родоводами ніколи не могли дати нащадків змішаної крові.

 

Згідно з припущеннями Лейліна, це відбувалося тому, що енергії крові обох сторін занадто сильно боролися, і тому нащадки змішаної крові були неможливими.

 

Але якби їхні родоводи походили з ідентичних джерел, наприклад, якби вони обидва були Чорнокнижниками Кемоїна, це не становило б проблеми, і чистота та насиченість родоводу їхніх нащадків була б гарантована.

 

Лейлін подумав про інше ‒ «Якщо Іам не проти, в майбутньому я можу отримати родовід Колючого Громового Птаха від звичайного Мага. Зрештою, це стародавній рід істоти 6-го рангу. Навіть якщо вони захочуть натомість нашу кров Гігантського Змія, це буде того варте…»

 

Хоча клан Уроборос складався з нащадків Чорнокнижників Кемоїна та інших родів, в кількох зовнішніх організаціях не було жодного Чорнокнижника.

 

Лейлін трансформував лише рід Круппа на південному узбережжі. За останні кілька днів він зібрав навколо себе ще кількох нащадків родини Фарльє. Більшість з них були звичайними людьми, але їх все ще можна було використовувати для укладення шлюбів.

 

«Але чому це не здається дуже можливим? Навіть якщо це дитина наложниці, малоймовірно, що вони дозволять їй одружитися з кимось не з їхньої родини. Багато Чорнокнижників незрівнянно упереджені, коли справа доходить до ортодоксальної практики захисту родоводу своєї сім'ї та запобігання його витоку…» - Лейлін відчув себе досить радісно після того, як в одну мить викинув цю думку з голови.

 

На щастя, його не виявили, коли він сьогодні витягував родоводи. Навіть той Чорнокнижник Ранкової Зорі був дезорієнтований і збитий з пантелику силовим полем Лейліна, що змусило його повірити в те, що він ослаб через свої важкі поранення. Якби про це знав Іам, можливо, неприємностей було б більше.

 

«Ні! Можливо, він уже знає про це, просто стримує свої емоції. Якщо це так, мені доведеться вжити певних заходів для підготовки…» - Лейлін погладив підборіддя, його зіниці показували, що він глибоко замислився.

 

Хоча вони вже уклали союз, він не дуже довіряв Іаму, і, мабуть, те ж саме було і з Іамом.

 

Насправді якби не той факт, що обидва вони опинилися на обох кінцях проходу, кожен з яких контролював слабке місце іншого, цей союз не був би встановлений так легко.

 

Обидві сторони вжили б необхідних превентивних заходів.

 

……

 

«Лейлін, ти серйозно не хочеш залишатися тут довше?»

 

«Ні, все добре!»

 

Лейлін та Іам стояли на тому місці, де колись була Свята Земля Громового Птаха, за межами палацу, де був прохід.

 

Після короткого огляду місцевості Лейлін отримав деякі знання про цей регіон. Він хотів повернутися на поверхню під приводом того, що енергія, необхідна для підтримки тріщини проходу, була на межі вичерпання, і прощався з Іамом.

 

«Торгівля між підземеллям і поверхнею принесе величезні прибутки. Я вірю, що ми обидва зможемо отримати безмежну вигоду від цієї торгівлі, і тільки працюючи разом, ми зможемо підтримувати цю передачу благ!»

 

Перед тим, як піти, Лейлін подивився на Іама зі щирим виразом в очах ‒ «Звичайно, Іаме, можливо, ти зможеш піти зі мною і поглянути на поверхню. Хоча Світ Магів на поверхні вже давно занепав, він поступово повертає собі давню славу, і є істоти, які нітрохи не поступаються королю Артуру…»

 

Король Артур був легендарним засновником Імперії Артурів, а також Магом щонайменше 6-го рангу, еквівалентом монарха на центральному континенті.

 

Очі Іама заблимали. Почувши, що над землею є Маги, які не поступаються королю Артуру, здавалося, ніби в його сяючих очах спалахнуло інше сяйво, складна емоція, що являла собою злиття стримуваного страху, передчуття і слідів жаху, змішаних воєдино.

 

Іам трохи подумав, а потім похитав головою і відмовився ‒ «Гаразд, але це займе трохи часу. Є багато сімейних справ, які я повинен залагодити через мій довгий сон, а також деякі приготування перед тим, як ми почнемо торгівлю. Це все складно…»

 

«Насправді, я сподіваюся, що люди над землею зможуть співпрацювати з нами, щоб разом прорватися через печатку. Так буде набагато легше з мого боку, і ми зможемо наблизити час відкриття проходу, що принесе нам набагато більше прибутку…»

 

«Звичайно! Я почну працювати над цим після повернення!»

 

Лейлін кивнув і злегка вклонився. Його дії були незрівнянно плавними, а етикет настільки досконалим, що не було до чого причепитися, як до стародавнього дворянина, який вклав важку працю і численні перероблення ‒ «Прощавай, Іаме!» - поки він говорив, промінь світла, що утворив аркові двері, вже сформувався за спиною Лейліна.

 

«Я з нетерпінням чекаю на нову зустріч з тобою!» - Іам кивнув, його обличчя стало безвиразним, і він повернувся до свого колишнього гордого і відстороненого вигляду.

 

Лейлін посміхнувся і зайшов у двері.

 

* Па! *

 

Світло зникло, і місце повернулося до темряви та спокою. Іам стояв, заціпенілий, його очі час від часу спалахували різними кольорами. Ніхто не знав, про що він думав…