Магічне Обладнання ‒ Кулон Падаючої Зорі

«Чип, упорядкуй спогади Алріка, виокреми потрібну мені інформацію»

 

[Біп, місія встановлена. Починаю аналіз. Витягую дані з цілі]

 

Як гросмейстер у галузі дослідження душ, який володів допомогою чипа, Лейлін знайшов те, що йому було потрібно, за лічені секунди.

 

Тіло Алріка померло, як тільки його душу було витягнуто. Тепер він став напівпрозорим і відновив здатність говорити. Інформація була витягнута з його душі, коли він видавав крики страждання. Відчуття витягування спогадів з душі було не зовсім приємно ‒ «ААААА… Що ти робиш!? Я тебе не відпущу! Я проклинаю тебе і все, що тобі належить!!»

 

«О, так у тебе є брат, з яким ти не в найкращих стосунках. Трохи шкода, що він теж помер під прокляттям» - сказав Лейлін, дивлячись, як повз нього проносяться величезні масиви даних ‒ «Неважливо. Якщо він мертвий, то мертвий. Ти думав, що все так просто закінчиться?»

 

«Вбивця Порожнечі!» - напівпрозора фігура з'явилася миттєво, коли він змахнув рукавом. Ці слуги, яких він знайшов в руїнах Багряного Півмісяця, мали силу до 3-го рангу, і з їхньою здатністю подорожувати крізь порожнечу навіть Ранкові Зорі мусили ретельно остерігатися їх. На південному узбережжі вони були практично непереможні.

 

«Ось інформація. Вбийте всіх його друзів, прибічників і всіх, ким він дорожить» - потягом руки та постукуванням душа Алріка була запечатана в голові Вбивці Порожнечі ‒ «Переконайся, що він за всім спостерігає. Коли закінчиш, занур його в лаву під землею, і нехай його душа смажиться вічно…»

 

«Зрозумів» - пролунав роботизований голос Вбивці Порожнечі.

 

Одразу після цього його тіло зникло в порожнечі, залишивши по собі відчайдушні крики Алріка, які, здавалося, відлунювали в цій землі.

 

«Ти задоволений цим?» - Лейлін повернувся і подивився на Круппа.

 

«Так, дуже задоволений! Що б не робив Патріарх, це правильно!» - під поглядом Лейліна Крупп занервував і закляк у своєму хвилюванні.

 

При думці про те, що зробив його предок, Крупп не міг втриматись від того, щоб не вкритися холодним потом. Це був той, хто вже знав про темряву, що лежала у Світі Магів!

 

«Такий метод винищення кровного роду, не шкодуючи навіть друзів, учнів та слуг…» - Крупп потай витер піт ‒ «Зрештою Патріарх ‒ не святий…»

 

Подбавши про Алріка, Лейлін глянув на обрій і махнув Круппу ‒ «Ходімо! Інакше прилетять надокучливі комахи»

 

Але перш ніж вони сіли в карету, в голові Лейліна промайнула думка. Він подивився на Дарлі ‒ «Це моя провина, що вона вплуталася в це. Оскільки вона поїхала зі мною, я повинен був принаймні довезти її до наступного міста…»

 

Лейлін вказав на Дарлі, але Чарівниця перебувала в стані повного шоку.

 

«Рев!» - кінь-скелет палахкотів чорним полум'ям; він здавався демоном з нічного кошмару, його копита залишали за собою полум'яні сліди.

 

Велика карета мчала дорогою, як чорний вихор. Крупп сидів усередині з деяким застереженням, час від часу крадькома поглядаючи на чорні шкіряні чоботи Лейліна. Дарлі все ще застигла, сховавшись у кутку і тремтячи, обхопивши себе руками.

 

Нещодавні події завдали величезного удару по цій Чарівниці. Насправді якби не Лейлін, який навмисно захищала її, вони з Круппом не змогли б пережити першу атаку Алріка. Однак вона не вірила, що її виживання було якимось збігом обставин.

 

Смерть Мага 3-го рангу і прокляття, яке його супроводжувало, дозволило їй легко уявити, який хаос мав би виникнути на Південному Узбережжі. І як свідок, вона опинилася в поганій ситуації. Хоча світлі Маги шанували порядок, вони були першими в черзі на те, щоб розтоптати власні правила заради вигоди.

 

Дарлі заплющила очі та вже уявляла, як велика кількість високорівневих Магів розтинає їй череп і витягує частини мозку.

 

Хоча темні Маги були більш відомі цим, Дарлі добре знала, що багато світлих Магів не поступаються їм у майстерності видобувати спогади. Вони, напевно, могли б клонувати всі її думки з дитинства без жодної помилки.

 

Що ж тоді з нею станеться? Це було те, про що жоден Маг ніколи б не замислювався. Пожертвувати собою заради загальної картини й заради всіх світлих Магів ‒ це те, що вона мала б вважати за честь зробити. Вони очікували б, що вона добровільно принесе себе в жертву.

 

Дарлі тільки тепер зрозуміла, наскільки безпорадною вона була під таким величезним тиском. Хоча вона завжди пишалася порядком і славою світлих Магів, зараз вона бажала лише їхнього знищення.

 

У питаннях життя і смерті можна було зректися всього.

 

«Але поки цей лорд поруч…» - Дарлі крадькома підвела очі й побачила постать, яка налякала її. Його гострий погляд, здавалося, вистрілив з-за маски, пронизуючи її тіло наскрізь і змушуючи відчути себе такою нещасною, що вона мало не задихнулася.

 

Вона швидко шанобливо опустила голову, її дихання стало нерівним ‒ «Починаючи зі смерті Алріка, повернення Лорда принесе великі зміни на південному узбережжі…»

 

Лейлін одразу зрозумів, про що думала ця Чарівниця, але його це не турбувало. Для нього вона була лише незнайомкою, яку він десь підчепив і втягнув у цю історію через збіг обставин. Навіть якби його не було з нею, вона все одно прийшла б до міста Еболе, взявши на себе завдання збирати зоряну траву. Без його захисту вона, ймовірно, була б зараз у ще гіршому стані. Тому він вважав, що вона винна йому послугу.

 

Ця остання думка була пов'язана з тим, що вони подорожували разом і стали трохи ближчими один до одного. Дійти до місця відпочинку, а потім викинути її геть було дуже простою альтернативою, однак, судячи з виразу Круппа, це могла бути змінна, яка могла б змінити ситуацію. Лейлін хихикнув від цієї думки.

 

Лейлін раптом заговорив ‒ «Круппе, дай мені Кулон Падаючої Зорі»

 

«О, звичайно, Патріарх!» - Крупп шанобливо зняв кулон і передав його Лейліну обома руками.

 

На темно-червоній поверхні хреста замерехтіло світло від розбитих камінців. Легка вага в його руках викликала у Лейліна ностальгію.

 

«Дідусь Дем'єн подарував його мені, і він навіть розповідав мені…» - Крупп нерішуче дивився на Лейліна.

 

Лейлін кивнув, підтверджуючи ‒ «Так, це магічний артефакт, який я створив. Дем'єн отримав мій наказ вирушити на Чорнобильські Острови, щоб захистити родину Фарльє» - він спостерігав за творінням у своїх руках. З його нинішньою проникливістю він, природно, помітив дефекти своєї первісної майстерності та незрілість, коли він його зробив.

 

«Хоча матеріали, з яких виготовлений Кулон Падаючої Зорі, не найкращі, це не означає, що його не можна вдосконалити…» - багряне світло огорнуло хрест в тандемі зі словами Лейліна, змусивши його злетіти в повітря і випромінювати потужні енергетичні хвилі, які шокували Круппа і Дарлі.

 

«Це… Це…» - Дарлі виглядав приголомшеною ‒ «Він працює без жодних інструментів? Лише легендарні Алхіміки-Гройсмейстри можуть робити щось подібне…» - червоне сяйво невпинно розширювалося, поступово утворюючи прекрасний полум'яний нарцис, який повільно розпускався всередині карети.

 

Коли остання пелюстка зів'яла, кулон, що висів у повітрі, виглядав по-іншому. Він був тоншим, а його темно-червона поверхня ‒ чистішою. На ній було багато тонких чорних ліній, як на спині пітона.

 

«Я переплавив артефакт і додав йому кілька функцій. Крім того, я обмежив його використання лише тими, хто має кровну лінію Фарльє…» - ледь чутно промовив Лейлін, і тоді Кулон Падаючої Зорі потрапив до рук Круппа.

 

«Він так швидко переплавив магічний артефакт і покращив його, щоб він став магічним артефактом високого рангу!» - очі Дарлі, що досі ховалася в кутку, тепер сяяли. На південному узбережжі володіти такими речами, як висококласні магічні артефакти, могли лише Маги 2-го або 3-го рангу.

 

Для таких низькорангових Магів, як вона, просто поглянути на скарб такого рівня було схоже на здійснення мрії.

 

Однак людина, яка стояла навпроти неї, очистила один з них, не змінивши виразу обличчя, і подарувала його так, ніби це була дрібниця.

 

«Можливо… всі мої надії на майбутнє будуть пов'язані з цією людиною…» - вирішила Дарлі, і в її серці спалахнуло сильне полум'я.

 

«Я безмежно Вам вдячний, Патріарх!» - Крупп взяв кулон, приємно здивований. Цей магічний артефакт завжди був дуже корисним, і для нього було несподіваним сюрпризом те, що його підвищили до високого рангу.

 

Однак після того, як його духовна сила торкнулася кулона, його очі стали круглими, як тарілки. Це було так, ніби його вдарила блискавка.

 

«Що? Щось не так?» - Лейлін знайшов цього нащадка досить кумедним.

 

«Магіч… Магічне обладнання ‒ Кулон Падаючої Зорі!» - Крупп говорив про клас предмета ‒ «Патріарх, ви оновили його до магічного обладнання?»

 

Підвищення рівня кулона до висококласного магічного артефакту вже було величезною несподіванкою, але те, що він став легендарним магічним обладнанням, було шокуючим фактом.

 

Магічне Обладнання! Навіть Маги 3-го рангу не заслуговували володіти чимось таким! Це були козирі найбільших організацій!

 

Однак цей його предок за секунди зумів вдосконалити магічний артефакт середнього класу в щось подібне…

 

Крупп втратив дар мови…