Родовід 6-го рангу

«Боюся, що Джеффрі та інші запросили мене допомогти в управлінні Зоною Ранкової Зорі для того, щоб посилити її безпеку!» - Лейлін мовчки розмірковував. З появою родоводу 6-го рангу і цим пророцтвом, всі високопоставлені Чорнокнижники, ймовірно, вірили, що ця людина буде їхньою надією знову піднятися.

 

Лейлін нітрохи не заздрив. Яким би талановитим не був Чорнокнижник, йому все одно потрібно було рости протягом певного періоду часу. Тим, у кого родовід був високого рангу, знадобиться ще більше часу для розвитку, і до того, як така людина дозріє, вона буде просто Чорнокнижником, який демонструє хороший потенціал.

 

Лейлін із задоволенням заохочував би й направляв його, навіть надсилав би йому деякі предмети в якості інвестицій. Однак, якщо цей Чорнокнижник не відповідатиме його вимогам, його потрібно було навчити реальності.

 

І якщо Чорнокнижник почав би ненавидіти його за це, він міг просто змусити хлопця "зникнути". Яким би талановитим не був Чорнокнижник, до повної зрілості він був ніким.

 

А як же надії Союзу Чорнокнижників на те, що в їх рядах з'явиться Монарх? Лейлін ніколи не переймався цим питанням.

 

Він ніколи не поклав би свої надії на когось іншого. Він міг покладатися тільки на себе.

 

«Ці Чорнокнижники Сяючого Місяця приховали від мене щось дуже важливе, і мені навіть довелося дізнатися про це від сторонньої людини…» - при думці про те, що зробили Чорнокнижники Сяючого Місяця, Лейлін розчаровано похитав головою.

 

Звичайно, він усвідомлював, що у Чорнокнижників були свої причини. Монарх Родової Лінії означав занадто багато для Союзу Чорнокнижників, адже це означало надію на піднесення усіх Чорнокнижників! Отже, було необхідно усунути будь-яку небезпеку, перш ніж вона могла розвинутися.

 

Власне походження Лейліна було таємничим і незрозумілим, і він витратив небагато часу, щоб досягти царства Чорнокнижника 5-го рангу. Не беручи до уваги можливість того, що він був шпигуном, той факт, що він міг зіткнутися віч-на-віч з цим генієм, змусив цих Чорнокнижників нахмуритися.

 

Це добре, коли один герой піклується про іншого, але у світі Магів два абсолютних генія, які не бачать один одного, швидше за все, зненавидять один одного. Цілком природно, що високопоставлені Чорнокнижники хвилювалися.

 

Тому вони вирішили не говорити про це прямо, натомість лише мимохідь сказали про це Лейліну. Їхній хід думок був простий: як тільки цей геній підніметься до 6-го рангу і збільшить розрив між ними, турбуватися не буде про що.

 

Хоча Лейлін знав, що думають ці люди, які спочатку були його вищим керівництвом, це не означало, що він погоджувався з ними.

 

Розвиток родоводу 6-го рангу був жахливим. З плином часу він врешті-решт перевершить Лейліна. Але ці високопоставлені Чорнокнижники не знали, що Лейлін мав багато козирів у рукаві, тому вони були більш прихильними до іншого Чорнокнижника. Це було не дивно.

 

Лейлін не міг не мати власної думки про Союз Чорнокнижників. Однак він дбав лише про себе. Як тільки він прорветься крізь кайдани родоводу і потрапить до царства 6-го рангу, ці Чорнокнижники прийдуть і прилипнуть до нього.

 

У Світі Магів сила означала все. Хоча це не було так, ніби організації були марними, але якщо існувала величезна диспропорція між силою організації та силою окремої людини, це було схоже на позолоту лілії.

 

Від цієї думки Лейлін почав хихикати, коли він постукав по таємному відбитку у формі кажана ‒ «Ваша Високість Джеффрі? Я хочу дещо запитати у вас»

 

«Лейлін! Я скоро буду» - всі ці Чорнокнижники 5-го рангу мали свої головні тіла в Зоні Ранкової Зорі, тому пересуватися було легко.

 

Незабаром після того, як закінчився виклик, Джеффрі прибув до замку Лейліна.

 

Різнокольорові пелюстки плавали на гарячому чаї, випускаючи гарячу пару і випромінюючи насичений аромат. Кілька непохитних служниць подали закуски, а потім елегантно вклонилися Лейліну і Джеффрі, перш ніж тихо піти.

 

«Ваша Високосте, ці ваші маріонетки чудово зроблені. У їхніх рухах є щось особливо унікальне…» - Джефрі дивився вслід спинам служниць, які, здавалося, були глибоко занурені в роздуми.

 

На його думку, маріонетки Лейліна були створені з великою точністю, і вони були щонайменше на рівні гросмейстера-алхіміка. Це було рідкістю, і навіть Сяючим Місяцям довелося б докласти певних зусиль для цього. Програмування цих маріонеток було таким, що їхні рухи несли в собі неповторну енергетику. Відсутність їхньої скутості змушувала замислитися.

 

Оскільки більшість рухів було продумано і виконано, майстерність ляльок досягла ще вищої оцінки.

 

«Хе-хе… це те, що я зробив, коли мені було нудно. Якщо Вашій Високості сподобається, я можу надіслати вам кілька!» - Лейлін засміявся. Креслення було чимось, що зберігалося в чипі з його попереднього світу, і зараз він використовував його лише з ностальгії.

 

Етикет у його попередньому світі відрізнявся від етикету у Світі Магів, і цілком зрозуміло, що Джеффрі це помітив.

 

Відколи почалися астральні експерименти, Світ Магів дедалі більше контактував з іншими світами. У кращому випадку можна було б припустити, що роботи Лейліна мають певний вплив з інших світів, і в цьому не було нічого дивного.

 

Після того, як вони трохи поговорили, Джеффрі нарешті перейшов до справи ‒ «Чи можу я дізнатися, для чого Ваша Високість запросила мене сюди?»

 

«Ну» - Лейлін повільно поставив чашку на стіл ‒ «Нещодавно я познайомився з лідером "Блискавки Юпітера". Ця Чарівниця, Мелінда, запросила мене атакувати організацію Монарха Полум'я…»

 

Лейлін підсумував свій досвід і, звичайно, опустив те, що Мелінда запропонувала йому разом розібратися з самим Монархом Полум'я. Це було б занадто божевільно, тому він просто згадав про напад на організацію іншої сторони.

 

І все ж таки це змусило Джеффрі збліднути з переляку.

 

«Що? Ти підіймеш руку на організацію Мага 6-го рангу? Вона збожеволіла?» - Джеффрі схопився на ноги, на його обличчі з'явився слід підозри ‒ «Мелінда? Здається, я десь чув це ім'я, але це було дуже давно… Я не можу згадати…»

 

«Судячи з того, що вона сказала, вона впевнена, що зможе тримати все під контролем. Коли прийде час, вона поділиться з нами вигодами… Що ви думаєте…» - побачивши його реакцію, Лейлін внутрішньо похитав головою, але все ж вимовив заздалегідь підготовлені слова.

 

«Я не згоден» - ця пропозиція була відкинута без вагань.

 

«Монарх ‒ це не та істота, яку ми зараз можемо спровокувати. Хоч ти й працюватимеш сам, але все одно представлятимеш Союз Чорнокнижників. Я не хочу, щоб ти це робив…» - Джеффрі дивився на Лейліна, його очі показували його щирість ‒ «Я знаю, що ти, мабуть, відчуваєш обурення, але те, що нам потрібно зробити зараз ‒ це почекати. Ще сто п'ятдесят років…»

 

«Чи повстане до того часу новий Родовий Монарх?» - холодно продовжив Лейлін.

 

«Звідки ти про це знаєш?» - дізнавшись, що Лейлін знає цю приголомшливу новину, очі Джеффрі стали широкими, як тарілки, і він ледь не виплюнув повний рот чаю.

 

«Мелінда сказала мені» - Лейлін відверто зрадив свого товариша по команді. Побачивши переляканий погляд Джеффрі, він зрозумів, що той неодмінно використає всі свої джерела і сили, щоб дізнатися, хто вона.

 

«До того ж я вже чув кілька реплік, які схожі на пророцтва, і деякі з них мають відношення до мене…» - відповів Лейлін, ніби вважаючи це смішним і бентежним.

 

З погляду Джеффрі, це було знущання Лейліна над його власним родоводом. Вони, обмежені своїми родами 5-го рангу, ніколи не могли б досягти 6-го рангу, якщо не зруйнують свої кайдани роду. Однак це була проблема, яка мучила незліченну кількість Чорнокнижників з давніх часів. Як же її можна було так легко вирішити?

 

«Пророцтво про Сяючий Місяць? Я чув про нього» - кивнув Джеффрі ‒ «Взагалі-то, ми й самі багато чого злили, щоб приховати справжній зміст…»

 

«Який зміст?» - Лейлін трохи посунувся вперед.

 

«Перш ніж хвиля холоду потече назад в циклі цього світу, а це означає, що протягом ста п'ятдесяти років, обов'язково знайдеться Чорнокнижник, який підніметься, щоб стати Монархом!»

 

Обличчя Джеффрі почервоніло, його очі випромінювали промені надії. Чорнокнижники накопичили купу ненависті за цей довгий період придушення, і це пророцтво дало їм велику надію.

 

«Через кайдани родоводу, такі Чорнокнижники Сяючого Місяця, як ми, не можуть досягти Світанку, навіть якщо наші істинні душі досягали піку 5-го рангу. Однак зараз все інакше. Хтось із родоводом 6-го рангу нарешті почав рости, і з бонусною силою від його роду його прорив до Світанку, безумовно, буде набагато більш плавним, ніж у звичайних Магів. Після цього він буде тільки ставати сильнішим, відроджуючи нас, Чорнокнижників!»

 

Джеффрі почав перебільшувати. Що ж до Лейліна, то його очі були сповнені лише жалю, коли він спостерігав за чоловіком ‒ «Ще один дурень, який поклав свої надії на когось іншого! Навіть якщо він стане сильнішим, він лише сміття»

 

В очах Лейлін почали спалахувати думки ‒ «Скільки там таких Чорнокнижників, як Джеффрі, що покладають всі свої надії на цього хлопця? Скільки інших не бажають бачити зростання цього Чорнокнижника? Мені дуже цікаво…»

 

«Він досягне успіху лише через сто п'ятдесят років? Ти маєш на увазі…» - Лейлін удав, що здогадується.

 

«Саме так. Єдиний 5-й ранг, з яким ви ще не зустрічалися, наш останній козир ‒ це Чорнокнижник, який має родовід 6-го рангу» - Джеффрі щиро вклонився Лейліну ‒ «Будь ласка, вибачте, що ми приховували це від вас. Це занадто важлива справа для нас, Родових Чорнокнижників!»

 

Лейлін допоміг йому піднятися, виглядаючи урочисто ‒ «Я щиро захоплююся Вашою Високістю за ваші почуття до цього. Будьте впевнені, я зроблю все можливе, щоб захистити його!»

 

Хоча Джеффрі не обов'язково вірив Лейліну, це шоу, безумовно, залишило б його задоволеним. Призначивши конкретний час і місце для зустрічі з цим Чорнокнижником, він підвівся і вийшов із замку Лейліна.

---

|А поки навіть Чорнокнижники не бажають ескалації, час усім, хто має можливість, підтримати будь-які збори на ЗСУ, якщо вони від довірених осіб та фондів|