Змова і Розвідка

«Перевірити мої здібності?» - Лейлін посміхнувся ‒ «Якщо це правда, я заріжу тебе і ув'язню твою душу, щоб вона горіла мільйон років» - холод в його голосі, здавалося, знизив температуру навколишнього середовища.

 

«Ха-ха… Я просто жартую! Це точно був нещасний випадок!» - голос Мелінди знову перетворився на голос милої дівчинки ‒ «Так чи інакше, я приготувала подарунок, щоб компенсувати втрату мого дорогого брата. Відкрий астральні ворота»

 

«Подарунок?» - Лейлін насупив брови, але незабаром прибув до своєї астральної лабораторії й відчинив ворота. Блакитне світло, схоже на полум'я, зібралося разом, утворюючи прохід.

 

Лейлін дуже обережно ставився до Мелінди. Енергія астрального каменю, яка була введена, і заклинання дозволяли переносити лише неживі об'єкти. Якщо відбувалося будь-яке вторгнення зовнішньої сили або духовної сили, він негайно закрив би прохід.

 

Однак цього разу Мелінда, схоже, була чесною, і чорний куб був відправлений через ворота. Незважаючи на високе споживання енергії, це був популярний спосіб передачі посилок на Центральному Континенті, особливо серед Ранкових Зірок Союзу Чорнокнижників.

 

Зверху на цій чорній скриньці були численні печатки. На перший погляд здавалося, що це була руна крижаної стихії, яка зберігала все, що було всередині, свіжим.

 

Лейлін дмухнув на неї, і руна на поверхні чорної скриньки розкололася. Потім коробка відкрилася сама, відкриваючи свій вміст. По кімнаті одразу ж поширився сморід крові.

 

«Ух? Що сталося з цим Магом?» - усередині скриньки була голова Мага! Що ще гірше, Лейлін був дуже добре з ним знайомий! Це був лідер Магів, які напали на нього в Сутінковій Зоні! Це був Маг Повного Місяця, який втік від його нападу!

 

«Не лише обличчя. Коливання душі також збігаються» - кивнув Лейлін після перевірки чіпа.

 

Будь-якому Магу було досить легко підробити фальшиву частину тіла, подібну до тієї, що була перед Лейліном, але тривалу ауру душі та сильну образу було важко підробити.

 

«Хе-хе… Що ти думаєш про це? Його звуть Маріотт, головний лакей Монарха Палаючого Полум'я! Мені коштувало великих зусиль позбутися його, поки Монарха Полум'я не було вдома. Ну що, дорогий брате, ти задоволений сюрпризом?»

 

«Звичайно! Я більш ніж задоволений!» - рука Лейліна зробила жест, і голова Маріотта злетіла в повітря, на його обличчі було видно обурення, а рівень ненависті, що накопичилася, перевищував той, що можна було описати словами.

 

Темні Маги часто могли витягувати спогади та інформацію зі свіжого мозку; незважаючи на те, що Маріотт був Магом Сяючого Місяця, він все ще піддавався такому впливу.

 

«Цей подарунок, безумовно, щось більше, ніж просто сюрприз…» - якщо вона змогла вбити Мага Повного Місяця, вона, безсумнівно, була не менш могутньою, ніж Монарх Світанку.

 

Лейлін давно зрозумів, що її не можна недооцінювати, ставши Сяючим Місяцем відразу при відродженні. Навіть незважаючи на те, що Маріотт був важко поранений Лейліном перед тим, як загинув, він не міг заперечувати той факт, що вона була неймовірно сильною.

 

«Я повинен визнати, що ти не поганий варіант для співпраці зі мною!» - з долоні Лейліна вирвалося величезне чорне полум'я, і голова Маріотта повільно плавилася під впливом жару, поки від неї не залишилося нічого.

 

«Хехе! Ти найгірший… Хм, зачекай секунду, вона виходить!» - голос дівчинки знову став дорослим ‒ «Привіт, юний Чарівнику. Ми знову зустрілися»

 

«Курва! Кляте роздвоєння особистості» - потайки закотив очі Лейлін ‒ «Давай відразу до теми, навіщо я тобі потрібен?»

 

«Щоб позбутися від Монарха Палаючого Полум'я. Ти зацікавлений?» - Чарівниця була відвертою і прямолінійною.

 

Цього разу Лейлін не став ходити навколо, як раніше ‒ «Так, але ми недостатньо сильні!»

 

«Я знаю слабкість Монарха Палаючого Полум'я, а також знаю, коли він буде найслабшим. Я також залучила ще кількох друзів…» - Мелінда говорила дуже впевнено, вочевидь, маючи надзвичайне розуміння Монарха, а також величезну кількість інформації про нього.

 

«У такому разі, навіщо шукати мене? Вейд і Оффа повинні бути дуже зацікавлені в цьому, чи не так?» - запитав Лейлін.

 

«Це тому, що ти наймогутніший Чорнокнижник в Союзі Чорнокнижників. Крім того, після падіння Монарха Палаючого Полум'я, чим менше учасників, тим більша вигода. Якщо більше людей прийде і поділить прибуток, це буде дуже прикро…»

 

«На додачу до всього, ці старі прогнилі кровні Чорнокнижники зосереджуються лише на Чорнокнижнику, який успадкував кровну лінію від істоти 6-го рангу, що є просто негнучким і недалекоглядним з їхнього боку…» - здавалося, у Мелінди були проблеми з Чорнокнижниками 5-го рангу в Союзі Чорнокнижників.

 

«Ти, звичайно, можеш повідомити їх про нашу операцію, але я впевнена, що вони не будуть зацікавлені. Навіть якщо ти змусиш їх прийти, ти не отримаєш за це нічого додаткового… Цей канал зв'язку надзвичайно захищений, тому не потрібно турбуватися про підслуховування або щось подібне. Я передам цей метод пізніше, тож нумо підтримувати зв'язок у майбутньому!» - сказавши це, Мелінда перервала зв'язок, залишивши Лейліна у глибокій задумі.

 

Через деякий час Лейлін торкнувся свого підборіддя ‒ «Схоже, що справжня особистість Мелінди не повинна бути простою, вона може мати глибокі стосунки з Монархом Палаючого Полум'я!»

 

Насправді Лейлін був прихильником методів Мелінди. Зі спогадів, які він витягнув з голови Маріотта, Лейлін і сам почерпнув чимало інформації та розвідданих. Принаймні, було підтверджено, що він переслідував Лейліна до Сутінкової Зони та напав на нього там за наказом Монарха.

 

З характером Лейліна, він би жорстоко дав відсіч у відповідь.

 

Однак задовольнити прохання Мелінди було неможливо. Навіть якби вона раптом стала доброзичливою і не намагалася підставити його, більшість переваг, безумовно, дісталася б їй.

 

Лейлін не мав жодного бажання сперечатися зі Світанком лише для того, щоб у підсумку залишитися ні з чим. Було дуже важливо спочатку провести кілька перевірок і обплутати багатьох людей.

 

Інші Маги могли подумати, що Лейлін і Мелінда божевільні, яким бракує спокійного і раціонального судження, властивого Магам. Для двох Сяючих Місяців навіть думка про те, щоб спричинити падіння Мага Світанку, була жартом! Насправді ж Лейлін і Мелінда були надзвичайно впевнені у власних силах і не йшли ні в яке порівняння зі звичайними Сяючими Місяцями.

 

Однак, попри їхній холодний вигляд, в них проступало палке бажання. Вони обоє мали спільну мету ‒ помститися, тому й утворили цей тоненький, як папір, альянс.

 

«Кого ще знайшла Мелінда?» - Лейлін мав сумніви ‒ «На Центральному Континенті є щонайбільше двадцять Магів Сяючого Місяця, і п'ятеро з них ‒ у нашому Союзі Чорнокнижників. Ті, що з'явилися самі по собі, як Зегна, надзвичайно рідкісні, і більшість з них підпорядковані іншим Монархам… Може, Мелінда думає про те, щоб переконати інших Монархів?»

 

На Центральному Континенті було не так вже й багато Магів Сяючого Місяця, і навіть якщо у великих організаціях і були приховані Маги, Лейлін підрахував, що їх точно не більше тридцяти.

 

Він усунув двох Сяючих Місяців, які працювали під керівництвом Монарха Палаючого Полум'я. Разом з Маріоттом, якого привела йому Мелінда, можливо, у Монарха більше не залишилося підлеглих великої сили, і йому довелося напасти на Лейліна самому. Така можливість була дуже ймовірною. Можливо, під Монархом Палаючого Полум'я зараз не було навіть жодного Сяючого Місяця.

 

І тепер він, напевно, відчував глибоку ненависть до головних винуватців такої катастрофи - Лейліна і Мелінди.

 

Якби не те, що зона Ранкової Зорі славився тим, що колись уже відбивалася від Магів Світанку, він, мабуть, вже давно б напав.

 

А Мелінда? Ця жінка була надто загадковою, і, можливо, навіть мала більше козирів, ніж Лейлін, і, безумовно, мала тузи в рукаві. Лейлін не турбувалася про свою безпеку.

 

«Я чув від неї, що після усунення Монарха Палаючого Полум'я я зможу отримати деякі дивовижні переваги…» - зіниці Лейліна засяяли світлом від чіпа, коли перед ним замиготіла велика кількість зображень і сцен.

 

Можливості обрахування чіпа були завантажений до межі, і він почав працювати.

 

«Її слова заслуговують на довіру. В такому випадку мені не потрібно буде запрошувати Вейда і решту. Звичайно, я все ще можу змусити Союз Чорнокнижників збирати розвіддані й тому подібне» - Лейлін прийняв рішення.

 

Справа була не тільки в Союзі Чорнокнижників. Лейлін вже готувався наказати Чорнокнижникам Кемоїна з клану Уроборос докласти всіх зусиль, щоб знайти новини про Монарха Палаючого Полум'я, особливо все, що стосувалося Мелінди.

 

У нього було відчуття, що стосунки між ними були не такими простими, як здавалося, і, можливо, коли правда розкриється наприкінці, всі будуть шоковані.

 

Однак замість того, щоб збирати інформацію, Лейлін був більше зосереджений на інформації, яку вона злила.

 

«Отже, в союзі є Чорнокнижник, чий рід досяг 6-го рангу?» - очі Лейліна почали мерехтіти розумом ‒ «Це повинен бути той Чорнокнижник Сяючого Місяця, який ще не проявив себе…»

 

Незважаючи на те, що його родовід Кемоїна піднявся до родоводу Імператора Змій Кемоїн, його родовід все ще був лише на 5-му ранзі на відміну від захованого Чорнокнижника. Така людина могла зіткнутися з кайданами роду тільки в кінці 6-го рангу, що було набагато краще в порівнянні з таким Чорнокнижником, як Лейлін.

 

Звичайно, до того, як з'явився рід 6-го рангу, Чорнокнижники з родоводами 5-го рангу, можна сказати, були королівськими серед Чорнокнижників, і саме вони підтримували Союз Чорнокнижників.

 

Спадкоємець з родом 6-го рангу був їхньою надією, тим, хто міг перейти у Світанок і стати Монархом Роду.