Випробування і Знищення

Маг створював заклинання, використовуючи свою духовну силу, щоб притягувати частинки енергії в повітрі. Нинішній Лейлін міг викликати таємничі зміни лише вимовленим складом руни та впорскуванням духовної сили.

 

Перед Лейліном утворилася вогняна куля, і величезна вогняна стіна розкинулася, перекриваючи біле світло.

 

Фігури, закуті в чорні обладунки, могли бачити лише величезну кількість полум'я, що з'являлося з повітря, щоб зіткнутися з лазером. Сам підліток залишався цілим і неушкодженим.

 

* Хлоп! *

 

Броньований чоловік послабив хватку і впустив свою лазерну зброю. Незважаючи на багаторічний військовий досвід і криваві тренування, які вони пройшли, така незвичайна сцена була для них все ще першою.

 

«Мутант!» - вигукнув ватажок.

 

«Мутанти? Це так у вашому світі називають людей з таємничими здібностями?» - Лейлін засміявся і заклав руки за спину, з почуттям ностальгії оцінюючи навколишнє оточення ‒ «Це сон? Чи світ, породжений моїми спогадами? Хоча тут багато схожого з моїм попереднім світом, але все ж таки є чимало відмінностей…»

 

«Наша мета ‒ вона, ти можеш йти!» - сказав лідер низьким голосом. Будучи одним з небагатьох вищих, хто знав про існування мутантів, як він міг не боятися здібностей Лейліна?

 

«Забирайтеся!» - але Лейлін лише апатично подивився на них, ніби дивився на здобич.

 

«Ти…» - обличчя лідера почервоніло від гніву.

 

Він витягнув з-за пояса мерехтливий перстень.

 

«Магнітний гібридний шторм №2! Зброя, спеціально розроблена для боротьби з мутантами! Якщо ти зараз підеш, ми зробимо вигляд, що нічого не сталося»

 

«Хм, цікаво!» - перстень в одну мить зник з руки лідера і з'явився в руці Лейліна.

 

«Просторова сила? Або швидкісний рух?» - холодний піт зібрався на лобі лідера.

 

«Які невігласи та дурні!» - Лейлін подивився на нього з жалем, і холод в його очах змусив лідера відчути себе так, ніби він потрапив у крижаний льох.

 

Це був Мутант, який не залишив йому жодного шансу на опір і міг за лічені секунди вирвати зброю з його рук. Лейлін, безумовно, був тим, з ким він не міг впоратися, і цілком можливо, що вся його команда загине тут!

 

«Ми повинні швидко піти!» - крикнув лідер, коли в його руці з'явився міні-лазерний пістолет. Він націлив кілька смертельних променів на Лейліна.

 

* Пію! *

 

Всі лазерні промені були заблоковані золотою завісою, перш ніж спалахнуло полум'я.

 

Величезне полум'я осяяло все навколо вогненно-червоним сяйвом, і це було останнє видовище, яке побачив цей лідер перед тим, як покинути світ.

 

Керол стояла як укопана, раптом усвідомивши, що Лейлін, який стояв перед нею, дуже сильно відрізнявся від того Лейліна, якого вона знала. Він здавався набагато впевненішим і випромінював жахливу ауру. Хоча вона вважала такі речі, як сила і аура, жартом, вона дізналася тоді, що в цьому світі існує справжня сила.

 

Лише один спалах червоного світла міг перетворити на попіл загрозливих ворогів. Якщо хтось із такою силою не був "унікальним", то хто ж тоді?

 

«Ти Керол, так?» - перед нею стояла знайома їй людина, яка говорила знайомим їй голосом, але вона не могла не відступити назад.

 

«Хто ти? Не підходь до мене! Де Лейлін?» - на очах дівчини зібралися сльози. Вона хотіла піти від цієї людини, але невидима сила привела її до нього.

 

«Ти є центром цього світу?» - Лейлін лагідно посміхнувся до неї й почав говорити речі, від яких у неї пішла обертом голова ‒ «Через спокусу вибору, який мені пропонують і змушують приймати рішення під впливом емоцій, моя істинна душа назавжди залишилася б в цьому імпровізованому світі, так?»

 

Керол знала значення кожного окремого слова, яке говорив Лейлін, але була збентежена їхнім змістом.

 

«Здається, що хтось націлився на мене…» - Лейлін торкнувся свого підборіддя ‒ «Чип, як мені вибратися звідси?»

 

[Біп! Тіло носія уражено невідомим випромінювання, душа в розгубленості]

 

[Біп! У морі свідомості носія з'явився туман, що впливає на когнітивні здібності. Починаю проектування координат…]

 

Цього разу відповідь чипа прийшла миттєво, супроводжуючись численними оновленнями статусу.

 

Чип злився з душею Лейліна. Куди б він не пішов, виживання його справжньої душі означало виживання чипа. Вороги мали шанс перехопити цей зв'язок на короткий час, але розірвати його не змогли.

 

Чип постійно намагався пробудити істинну душу Лейліна. Саме тому він так швидко прозрівав крізь туманний світ.

 

«Чипе, починай сканування. Ціль ‒ весь цей світ» - скомандував Лейлін.

 

[Біп! Місія встановлена, сканування розпочато…] - з оновленням після його переходу до Сяючого Місяця зміни були не просто косметичними. Різні функції чипа також були оновлені.

 

[Сканування тривимірної структури! Виявлено нестабільність! Відсутність плоских кривих, висновок ‒ нестабільний світ!]

 

[Виявлено прокляття. Висновок: прокляття сну]

 

Чип відреагував швидко.

 

«Як і очікувалося, хтось затягнув мене в транс за допомогою прокляття…» - обличчя Лейліна повільно спотворилося, коли він читав дані.

 

«Щоб вийти з цього трансу, ми повинні почати з "ключа" цього світу, а потім нейтралізувати контратаку!» - Лейлін підійшов до Керол.

 

«Щ-що ти хочеш? Не підходь до мене!» - Керол в страху відступила назад, але Лейлін зберіг своє покерне обличчя і вказав пальцем їй в лоб.

 

* Бум! *

 

Світ здригнувся, і Керол впала.

 

Хоча вона ще не померла, Лейлін відчував, як слабшає зв'язок між нею і якоюсь сутністю.

 

«Керол ‒ лише оболонка, контратака має розпочатися незабаром після того, як я розібрався з "ключем"!» - сказав Лейлін, ширяючи в повітрі, коли сам простір вібрував.

 

«Гейл, дивись! Та людина там, вона схожа на Лейліна!» - у Сервея відвисла щелепа.

 

«Це, це дійсно він! Він став супергероєм?» - Гейл скуйовдила волосся і, здавалося, у неї трохи запаморочилося в голові. Невже її нікчемний брат весь цей час прикидався, приховуючи таємне життя супергероя? Чи був він одним із тих, хто таємно охороняє мир у всьому світі?

 

* Біп! Біп! *

 

Пролунала пронизлива повітряна тривога, і фіолетове світло заповнило все місто. Велика кількість НЛО оточила територію, зсередини вилетіли броньовані люди. На їхніх обладунках спалахували складні енергетичні схеми, у порівнянні з якими попередні військові виглядали повним мотлохом.

 

Ці люди зі своєрідними енергетичними хвилястими контурами мали бути мутантами, про яких говорив командир тих військ. Вони виглядали досить просунутими.

 

«НЛО… Це що, позаземний колонізаційний флот федерації? Боже!» - багато студентів і перехожих почали кричати на землі. Кілька фігур попереду особливо змушували їх відчувати, що вони задихаються, просто дивлячись на них.

 

Омана і реальність, ілюзія і таємниця, речі, які існували лише в здогадках, раптово з'явилися перед очима у всіх, даючи їм сильне відчуття нематеріальності.

 

Промінь блакитного світла просканував тіло Лейліна, і відскановані дані спалахнули на окулярах людини, яка очолювала загін. Це виглядало так, ніби він миттєво дізнався, хто такий Лейлін.

 

«Лейлін, учень третього класу середньої школи Невинних Святих… Як ти посмів необережно використовувати свої сили на людях, будучи мутантом? Повертайся з нами до штаб-квартири, щоб отримати своє покарання!»

 

«Ну…» - Лейлін похитав головою і зітхнув ‒ «Чому вас не було тут раніше, коли нас атакували? А тепер ви приходите з такою швидкістю, коли все вирішено? Я протестую!»  - насмішкуваті нотки в голосі Лейліна змусили чоловіка нахмурити брови. Він вирішив провчити зарозумілого юнака, що стояв перед ним.

 

«За кого ти себе маєш? Штаб вживає заходів лише проти своїх; люди не підпадають під дію. Готуйся до суду за свої злочини!»

 

Командир загону махнув рукою, і дві фігури побігли до Лейліна.

 

«Хм… Як і очікувалося, слабкість ‒ це гріх, незалежно від того, в якому світі ти знаходишся» - Лейлін зітхнув, і з його тіла вирвалися шалені енергетичні хвилі.

 

* Ву-ух! *

 

Величезні хмари смогу огорнули двох мутантів. Почувся звук капаючої крові, а коли смог розвіявся, кілька пошкоджених кісток і металевих компонентів впали вниз. Двох людей ніде не було видно.

 

* Бум! *

 

Окуляри лідера вибухнули, подряпини від осколків утворили криваво-червоні лінії на його обличчі. Проте, здавалося, його це зовсім не хвилювало, він лише дивився на Лейліна, не вірячи своїм очам, і бурмотів ‒ «Ранг Сільвана! Він ‒ мутант з Рангом Сільвана!»

 

Багато хто з них відступив на крок назад, ніби усвідомивши, що весь цей час вони були біля монстра.

 

Мутант Сільванського Рангу ‒ це найвищий з усіх рівнів на сьогодні. Вони існували лише в чутках, і були достатньо сильними, щоб змусити енергетичні детектори вибухати!

 

Думка про те, щоб виступити проти когось такого рівня, змушувала багатьох членів загону здригатися.

 

«Якщо ситуація така, ваша милість, чи можемо ми…» - ватажок зціпив зуби і пішов вперед, але Лейлін не хотів більше витрачати на них час.

 

«Що за група клоунів. Контрзаходи цього світу слабкі, настільки слабкі, що я розчарований!» - на його пальці з'явилася маленька чорна кулька, і він прокрутив її вперед.

 

«Ви ще не бачили справжньої сили!» - темно-чорна куля поглинула все світло, спричинивши колапс самого простору.

 

Жахлива турбулентність огорнула всі НЛО і ворогів.