Раптовий напад

«Ну і що з того, що наш попередній план провалився і Лейліну вдалося пройти тест Монарха? У нас ще є шанс!» - ця Ранкова Зоря з Блискавки Юпітера все ще намагалася переконати Стюарта ‒ «Лейлін ось-ось візьме участь в оцінюванні Мудреців. Якщо ми втягнемо туди ще й Вейєрса, вони, швидше за все, врешті-решт конфліктуватимуть… Зрештою, вони обидва генії, а такі люди люблять славу й усамітнення…»

 

«Твої плани занадто клопіткі…» - Стюарт похитав головою ‒ «З власного досвіду можу сказати, що чим складніший план, тим більше в ньому помилок. Простіші плани зазвичай мають більший відсоток успіху! Лейлін ‒ всього лише п'ятизіркова Ранкова Зоря, і яким би хитрим він не був, він не зможе прорватися крізь кайдани роду і досягти п'ятого рангу. Мені просто доведеться розправитися з ним особисто, як тільки він покине околиці Небесного Міста. Звичайно, ціна подвоїться»

 

Те, що Вейєрс не потрапив у пастку, вселило в Стюарта відчуття кризи.

 

«Якщо Ваша Високість може зробити це для нас, ми будемо вдячні!» - Маг Ранкової Зорі в чорному тумані негайно вклонився в знак подяки.

 

«Насправді, винагорода може бути такою ж, як і раніше, але вам потрібно буде допомогти мені усунути декого» - голос Стюарта став тихим.

 

«Кого?» - у цієї Ранкової Зорі раптом з'явилося погане передчуття.

 

«Вейєрса!» - Стюарт раптом став злісним.

 

…

 

«Досить!» - холодно оголосив Вейєрс, і чорна блискавка розірвала екран на частини.

 

«Чого ти хочеш?» - він починав довіряти Лейліну.

 

Хоча подібні зображення можна було підробити, але на екрані до цього відображалися навіть хвилі душі, що належала іншій стороні, і Вейєрс не мав іншого вибору, окрім як повірити в це.

 

У той же час він починав відчувати жах перед цим Лейліном, який мав здатність шпигувати навіть за Магами Сяючого Місяця!

 

Це був Маг 5-го рангу! Крім того, з того, що знав Вейєрс, інша сторона мала щось схоже на заклинання світової мембрани, яке могло ізолювати його резиденцію від усього. Проте, Лейлін зміг підглядати за ним!

 

«Це просто занадто жахливо!» - Вейєрс подивився на Лейліна. Від посмішки Чорнокнижника у нього раптом пробіг мороз по спині.

 

«Все просто! Я піду і подбаю про них. Тобі лише потрібно зупинити втручання сил Небесного Міста!» - Лейлін прямо пояснив свій план.

 

Як же він дізнався про план іншої сторони? Звичайно ж, завдяки жукам зоряного пилу! Цю грізну, незрівнянно крихітну істоту Клану Дубового Серця не могли виявити навіть найдосконаліші заклинання. Це був найкращий спосіб шпигувати за кимось, і він таємно підсадив їх на тіло Стюарта під час їхньої сутички.

 

Попередні методи Лейліна дозволяли йому виявляти, коли за ним шпигували жуки зоряного пилу. Однак після того, як він потрапив до царства Ранкової Зорі та захопив клан Дубового Серця, він, очевидно, силоміць захопив кількох молодих жуків, використовуючи чіп, щоб сформувати свій власний спосіб маніпулювання ними.

 

Він давно хотів дізнатися про плани Стюарта, але ніколи не очікував побачити таку сцену, яка мала набагато більший потенціал для використання.

 

«Вейєрс ‒ абсолютний талант, і в Небесному Місті, безумовно, є люди, які виступають проти нього…» - Лейлін був упевнений у цьому припущенні. Вейєрс був зарозумілою людиною, і коли хтось намагався використати його або забрати його життя, він не міг змиритися з цим лежачи. Він був упевнений, що Вейєрс буде діяти відповідно до цього.

 

Лейлін просто хотів, щоб він припинив втручання зовнішніх сторін і сам взявся за небезпечнішу роботу. Таким чином, жодних проблем не виникне.

 

Однак у Вейєрса було останнє запитання ‒ «А якщо про це дізнається Монарх Небес?»

 

«Хаха…» - Лейлін розсміявся ‒ «Я щойно повернувся з зустрічі з ним, і він погодився, що Небесне Місто збереже нейтралітет у конфлікті між кланом Уроборос і Блискавкою Юпітера. Ти можеш запитати його, якщо хочеш»

 

«Це неможливо!» - стривожено вигукнув Вейєрс і почав говорити кілька слів у таємний відбиток. Вираз його обличчя одразу змінився, а голос навіть став хрипким ‒ «Що ти використовував, щоб переконати Його Величність?»

 

«Координати в інший світ. Цього достатньо?»

 

«Досить! Ти божевільний, але мені це подобається. Дозволь мені супроводжувати тебе у твоєму божевіллі!» - зіниці Вейєрса почали горіти, здавалося, амбітним вогнем, що поступово наростав в інтенсивності.

 

…

 

Лейлін і Вейєрс стояли пліч-о-пліч у небі, спостерігаючи за будівлею вдалині, на якій мерехтіла велика кількість рун.

 

«Вілла Стюарта там! Він же Сяючий Місяць, ти зможеш з ним впоратися?» - голос Вейєрса був низьким.

 

«Це моя проблема, з якою я маю справу. Тобі просто потрібно тримати оборону збоку!. Крім того, навіть якщо ми не зможемо впоратися зі Стюартом, нам просто потрібно дістати Ранкову Зорю з Блискавки Юпітера. Цього буде достатньо, щоб відбити у нього бажання до подальших дій. Начальство в Небесному Місті також розчарується в ньому, що призведе до того, що ще більше Магів перейдуть на твій бік!»

 

Вейєрс не спростував спокійний аналіз Лейліна. Оскільки вони вже працювали разом, всі спроби приховати щось були б просто жартом.

 

«У майбутньому я обов'язково візьму на себе будь-який тиск, який Небесне Місто може чинити на тебе, а також придушу сили Блискавки Юпітера!» - голос Вейєрса був крижаним. Він уже обговорив ці умови з Лейліном, і вони навіть підписали контракт.

 

«Досить!» - Лейлін засміявся, перетворюючись на смугу чорного світла і пронизуючи щільні заклинання, як меч. Велика кількість рунічних ланцюгів з'явилася на світ, але вони швидко розлетілися на шматки.

 

«Він наважився вдертися в гніздо Сяючого Місяця. Звідки в нього така самовпевненість?» - пробурмотів Вейєрс, дивлячись кудись убік.

 

«Стюарте, готуйся до зустрічі зі своїм творцем!» - гучний голос пролунав на всю округу, змусивши багатьох Магів шоковано роззявити роти. Відколи це хтось наважився без запрошення вдертися до резиденції Мага Сяючого Місяця в Небесному Місті, та ще й поводитися так неприборкано? Невже щось змінилося?

 

В одну мить тут зібралася велика кількість духовної сили, яка спостерігала за тривожною сценою, що відбувалася неподалік.

 

«Політ Демонічного Фенікса!»

 

* Цвірінь! *

 

Фантом жахливого фенікса, оповитого чорним вогнем, з'явився разом з пронизливими криками, його гігантські крила розбивали заклинання в резиденції Стюарта. Чорне полум'я розлилося на всі боки.

 

Велика кількість магічного світла, що залишилася, була роз'їдена чорним полум'ям, втративши всю свою силу.

 

Проте гігантський фенікс з чорного полум'я все ще був незадоволений і штовхнув будівлю, що знаходилася під ним.

 

* Гуркіт! *

 

Наче стихійне лихо, чорне полум'я пронеслося над територією, і все, що залишилося позаду ‒ це просто величезна яма, а також дві приголомшені фігури. Вся інша життєва енергія зникла.

 

Коли Лейлін атакував на повну потужність, окрім Стюарта і тієї Ранкової Зорі, яка могла дещо витримати, регіон був повністю зрівняний з землею. Численні служниці, слуги тощо були повністю знищені.

 

Сила лише одного нападу досягла такої міри!

 

Глядачі божеволіли, дивлячись на цю сцену, думаючи, що вони все ще сплять.

 

«Це Лорд Лейлін!» - Юро затулила рот рукою.

 

«А! Це та сама Ранкова Зоря, яка подарувала мені бали!» - в шоці ошатна Чарівниця впустила книги, які тримала в руках.

 

«Що… Що відбувається?» - Стюарт все ще був у заціпенінні. Він, очевидно, зреагував, але довгі роки розпещеного життя призвели до того, що він не міг повірити, що хтось наважився напасти на його резиденцію. Найгірше те, що їм це вдалося!

 

Заціпеніння незабаром змінилося люттю.

 

«Ви! Як ви посміли…» - прогарчав Стюарт, жахливі енергетичні хвилі прокотилися територією. Вейєрс, який вже був на відстані, негайно відійшов набагато далі назад, тепер ще більше наляканий, спостерігаючи за спиною Лейліна в центрі всього цього.

 

«Я герцог Лейлін Фарльє з клану Уроборос, я тут, щоб вбити Ранкову Зорю протилежної організації, Блискавки Юпітера. Усім, хто не має відношення до справи, покинути територію!» - Лейлін не став чекати, поки Стюарт заговорить, його голос миттєво розлетівся всюди.

 

«Що? Це той самий Лейлін, наймогутніший Кемоїнський Чорнокнижник в історії?»

 

«Так! Клан Уроборос і Блискавка Юпітера тепер у стані війни!»

 

Галас навколо Чарівниці в товстих окулярах дозволив їй почути ім'я Лейліна. Дивлячись на спину Лейліна, сліди занепокоєння і захоплення промайнули на її обличчі.

 

«Помри!» - проголосивши це, Лейлін не дав Стюарту жодної можливості висловитися. За його спиною з'явився гігантський фантом Кемоїнського Змія з червоними смугами. Коли він загримів, дві вертикальні зіниці, схожі на зірки, втупилися в огорнуту чорним туманом Ранкову Зорю.

 

«Ло-Ло-Лорде, врятуйте мене!» - хоча він і був Ранковою Зорею, він знав, що між ним і Лейліном занадто велика різниця, і тільки Стюарт зможе врятувати його життя.

 

«Ти зайшов занадто далеко!» - страхітливе полум'я почало горіти навколо Стюарта, і все це було наслідком його гніву.

 

Він навіть поклявся в глибині душі, що чого б це йому не коштувало, він вб'є Лейліна прямо тут, в цей день!

 

«Йди до біса!» - Лейлін маніакально засміявся, гігантський фантомний змій поглинув і Стюарта, і Ранкову Зорю, імені якої він не знав. Жахливі енергетичні хвилі негайно розвіялися, і якби не вони вдвох не контролювали ситуацію, ці хвилі поширилися б назовні.

 

Незважаючи на це, вираз обличчя Вейєрса змінився, коли він активував кілька рівнів захисту, гарантуючи, що поле битви було лише над резиденцією Стюарта.

 

У диспетчерській Небесного Міста пролунав червоний сигнал тривоги разом з голосом ‒ [Біп-біп-біп! Біп-біп-біп! Увага: виявлено небезпечну енергію! Увага: виявлено небезпечну енергію!]

 

[Виявлено інтенсивні енергетичні хвилі. Місцезнаходження: Над резиденцією лорда Стюарта!] - на екрані з'явилися фантомні зображення двох Магів, що б'ються, і ще одна Ранкова Зоря, яка змогла сховатися лише в кутку.

 

Екран зафіксувався на Лейліні ‒ [Визначено ціль ‒ Маг Ранкової Зорі!]

 

«Що? Людина, яка б'ється на одному рівні з лордом Стюартом, насправді є Ранковою Зорею? Ти здурів?»

 

Відповідальна особа кинула документи в монітор.