Рішучість і дія

Полум'я душі Мага Ранкової Зорі мало таємничий зв'язок з основним тілом. Його сила також відображала час, який залишився Магу.

 

Те, що намисто Фреї зіткнулося з такою ситуацією, означало, що справжнє тіло Герцогині Емми, ймовірно, зазнало серйозних ушкоджень у потойбічному світі.

 

Травма могла послабити життєву силу Мага, що, в свою чергу, спричинило таку зміну в полум'ї душі, яке він залишив після себе.

 

«Наставни-… Наставниця!» - очі Фреї почервоніли, коли вона прикрила рот, але таємний відбиток Лейліна блиснув, перш ніж він встиг спробувати втішити її.

 

«Так, Фейсал?» - Лейлін насупився, коли він відкрив таємний відбиток.

 

«Лорде, мій Наставник… полум'я душі Першого Старійшини повністю загасили хвилину тому…» - голос Фейсала був хрипким. Здавалося, що його серце завмерло, і він відчував безнадію.

 

«Загасили?» - Лейлін торкнувся підборіддя. Якби полум'я душі згасло, то і початкове тіло Чорнокнижника Ранкової Зорі повинно було б загинути.

 

Для Фейсала та інших високопоставлених чаклунів, які входили до фракції Великого Старійшини, єдине, що підтримувало їх ‒ це те, що Великий Старійшина все ще живий і здоровий. Він лише загубився в іншому світі, і все ще існувала надія і шанс на його повернення.

 

Тепер же їхні останні надії та плани були розбиті. Було зрозуміло, чому Фейсал став таким.

 

«Але що сталося? Хіба раніше не було все гаразд?» - Лейлін був спантеличений. Це випадкове відчуття змусило його відчути, що відбувається якась змова.

 

Перш ніж Лейлін встиг завершити дзвінок Фейсала, пролунав ще один запит на з'єднання, і пролунав панічний голос Кеші.

 

«Лейлін! Лейлін!» - вона покликала його на ім'я, забувши про його поточний статус. Це показувало, наскільки вона була у відчаї.

 

«Що сталося?» - зловісне відчуття в серці Лейлін ставало все сильнішим.

 

«… Пробачте мені, ваша милість!» - Кеша зробила паузу, щоб виправити її поведінку, перш ніж продовжити ‒ «Справа ось в чому. Полум'я душі, яке залишив після себе герцог Гілберт, стало вкрай нестабільним і сильно мерехтить. Я… я дуже хвилююся…»

 

«Я розберуся!» - Лейлін кивнув, і його голос став серйозним і урочистим ‒ «Передай мій наказ, усім Чорнокнижникам Кристалічної фази з'явитися до зали засідань. У нас можуть бути неприємності…»

 

Еліта Чорнокнижників тепер була зібрана тут, замість того, щоб проживати на своїх територіях. Оскільки всі вони перебували на Фосфоресцентному Болоті, вони могли зібратися відразу після того, як були передані накази Лейліна.

 

Лейлін вважав, що ці люди не прийшли б так швидко, якби це не було пов'язано з їхніми наставниками.

 

«Герцог Фарліє!» - охоплені панікою Чорнокнижники трохи заспокоїлися, побачивши Лейліна, одягненого у свою вільну мантію.

 

«Всі, сідайте і будьте вільні!» - Лейлін сів у головне крісло. Завдяки своєму бойовому досвіду він вже давно набув гідної аури, яка зробила зал засідань урочистим.

 

«Дякуємо, Герцог!» - кілька Чорнокнижників Кристалічної Фази вклонилися і розташувалися по порядку.

 

Фрея, будучи його дружиною, зайняла місце поруч з Лейліном, що викликало заздрість у решти присутніх.

 

Лейлін сів прямо, подивився на жменьку Чорнокнижників Кристалічної Фази, що сиділи нижче, і глибоко зітхнув. Вплив попередньої битви на клан Уроборос був занадто великий.

 

Їм знадобиться щонайменше кілька сотень років, щоб відновитися до пікового стану.

 

«Шадт, доповідай про ситуацію!» - сказав Лейлін, обвівши всіх поглядом, і покликав Шадта лише тоді, коли всі заспокоїлися.

 

«Лорде!» - Шадт протер туман з товстих окулярів, і вклонився Лейлін відразу після того, як підвівся. Він заговорив з гідністю ‒ «Полум'я душі старійшин, яке ми зберігали в нашому технічному відділі, почало інтенсивно коливатися 24 хвилини тому, а полум'я Першого Старійшини повністю згасло. Я боюся, що…»

 

Він відчував себе трохи розчарованим і нерішучим. Адже це було падіння Чорнокнижника Ранкової Зорі.

 

Хоча Шадт не продовжив своїх слів, Фейсал і один з Чорнокнижників Кристалічної Фази опустили голови. Втрата Першого Старійшини, безумовно, була величезним ударом по їхньому бойовому духу.

 

«Я також запитав двох інших насінин Ранкової Зорі. Це торкнулося не одне полум'я душі, а усіх. Двоє інших старійшин, мабуть, перебувають у такому ж тяжкому становищі, як і Перший Старійшина в чужому світі…»

 

Наразі не було що сказати. Після того, як Шадт сів, решта Чорнокнижників зосередили свою увагу на Лейліна.

 

Побачивши їх реакцію, Лейлін прочистив горло ‒ «Шадт, координати чужого світу підтвердилися?»

 

«Прошу вибачення! Ми з технічним відділом нескінченно працювали над цією проблемою. У нашому списку є дві можливі координати, я надішлю їх вам після цього!»

 

На обличчі Шадта з'явився відтінок сорому. Цей інцидент був приниженням для всього технічного відділу. Вони були надто самовпевненими і хвалилися, що вирішать проблему за кілька днів, але на це пішло майже п'ять років. Це було таке нехтування своїм обов'язком.

 

Чорнокнижник Кристалічної Фази, у якого, як і у Фейсала, на очах стояли сльози, грюкнув по столу і закричав ‒ «Шадт, ти, старий маразматик! Ти що, смикаєш за ниточки і навмисне не розкриваєш координати чужого світу?»

 

Почувши ці слова, Шадт закипів від люті ‒ «Нісенітниця! Клянуся іменем усіх працівників технічного відділу, я ніколи не організовував нічого подібного!»

 

До цього він страждав мовчки, бо йому було важко визначити координати. Згодом, здавалося, з'явилася ще одна дивна перешкода, яка додала складності, змусивши його вхопитися за волосся.

 

«Чи може це бути втручанням іншої організації, яка не хоче, щоб ми врятували герцогів?» - ця думка промайнула в голові Шадта, але була швидко придушена, оскільки була надто зловісною змовою.

 

Однак Фейсал промовчав. Його реакція підтвердила підозри Чорнокнижника, але перш ніж він встиг гаркнути на нього, Фейсал з силою смикнув його за руку.

 

«Що ти в біса робиш, Фейсал!» - загарчав Чорнокнижник Кристалічної Фази.

 

«Слідкуйте за своїми манерами, маркіз Ордофол!» - голос Фейсала був таким же низьким, але в ньому звучав беззаперечний наказ.

 

«Вибачте, я перейшов межу! Будь ласка, пробачте мені, маркізе Шадт!» - обличчя Чорнокнижника почервоніло, але він все одно вибачився перед Шадтом і вклонився Лейліну, який сидів в головному кріслі ‒ «Будь ласка, пробачте мене, Лорде!»

 

«Нічого страшного» - Лейлін махнув рукою, зацікавлено спостерігаючи за Фейсалом. Він зупинився лише тоді, коли по обличчю Фейсала проступив холодний піт.

 

Лейлін востаннє подивився на Чорнокнижників, перш ніж промовив тихим голосом ‒ «Я прийняв рішення, я вирушаю завтра, щоб врятувати Старійшин!»

 

Настала хвилина паузи, яка потім швидко відновилася, оскільки в очах кожного можна було побачити хвилювання і радість.

 

Проте вони не наважувалися показувати свої емоції. Натомість вони закликали Лейліна бути обережним, дбати про себе і звертати увагу на ворожі хитрощі та пастки.

 

«Моя люба…» - після того, як всі Чорнокнижники Кристалічної Фази пішли один за одним, залишилася тільки Фрея, її очі були сповнені тривогою.

 

Емма була її Наставницею, але Лейлін був її чоловіком. Ця ситуація була складною, як павутиння, що розривало її серце на частини.

 

Нарешті вона запитала ‒ «Цього разу… це буде небезпечно?»

 

«Так, буде небезпека, але це також і шанс! Повір мені, я поверну твою наставницю!» - Лейлін подарував Фреї заспокійливу, сердечну посмішку.

 

Побачивши Лейліна з такою впевненістю, Фрея відчула себе більш спокійною. Однак вона не помітила складного виразу в очах Лейліна.

 

Повернувшись до Вежі Магів, Лейлін пішов прямо до астральних воріт і поринув в глибокі роздуми.

 

«Цього разу… Я боюся, що я дійсно повинен відправитися - Лейлін чітко усвідомлював той факт, що в клані Уроборос лунали голоси, які просили його про допомогу, і зараз вони стали сильнішими.

 

Він придушував ці повідомлення так довго, як тільки міг. Тепер він мусив щось робити, інакше весь клан Уроборос міг розпастися.

 

На щастя, за цей час він уже отримав те, що хотів. Навіть якщо двоє інших Чорнокнижників Ранкової Зорі повернуться, його влада в клані буде непохитною.

 

Крім того, Лейлін не надто хвилювався через подорож, оскільки він вже сформував повнішу стратегію після того, як дізнався про існування ляльковода за лаштунками.

 

…

 

Майже в той самий час, високо на троні, який був створений з вічної темряви і гуркоту грому.

 

Маг 5-го рангу з руною Місяця на лобі обмінювався з кимось думками за допомогою телепатії.

 

«Як йдуть справи з кланом Уроборос?»

 

«Все підготовлено і ми готові діяти! Як тільки супротивник увійде в чужий світ, ми можемо повністю заблокувати його в цьому світі й знищити весь клан Уроборос!»

 

«Минулого разу ти мене розчарував. Я не бажаю бачити це знову!» - з великою гідністю попередив Маг Сяючого Місяця.

 

«Не варто хвилюватися, Наставнику!» - воля Ранкової Зорі розійшлася сама по собі, а Маг Сяючого Місяця непорушно сидів на троні, роздумуючи.

 

«Невже це було те маля з руїн Червоного Півмісяця? Який цікавий хлопець!» - таємничий голос пролунав у повітрі, але Маг Сяючого Місяця не здивувався.

 

«Я не був цілком упевнений, але Зібель вже мертвий, а він найпідозріліший!» - холодним тоном промовив Маг Сяючого Місяця ‒ «Я мушу його впіймати!»

 

«Він всього лише Змій Кемоїна, навіть якби у нього були якісь козирі, кайдани роду стануть його ахіллесовою п'ятою!» - пролунав таємничий голос із презирством.