Полум'я душі Мага Ранкової Зорі мало таємничий зв'язок з основним тілом. Його сила також відображала час, який залишився Магу.
Те, що намисто Фреї зіткнулося з такою ситуацією, означало, що справжнє тіло Герцогині Емми, ймовірно, зазнало серйозних ушкоджень у потойбічному світі.
Травма могла послабити життєву силу Мага, що, в свою чергу, спричинило таку зміну в полум'ї душі, яке він залишив після себе.
«Наставни-… Наставниця!» - очі Фреї почервоніли, коли вона прикрила рот, але таємний відбиток Лейліна блиснув, перш ніж він встиг спробувати втішити її.
«Так, Фейсал?» - Лейлін насупився, коли він відкрив таємний відбиток.
«Лорде, мій Наставник… полум'я душі Першого Старійшини повністю загасили хвилину тому…» - голос Фейсала був хрипким. Здавалося, що його серце завмерло, і він відчував безнадію.
«Загасили?» - Лейлін торкнувся підборіддя. Якби полум'я душі згасло, то і початкове тіло Чорнокнижника Ранкової Зорі повинно було б загинути.
Для Фейсала та інших високопоставлених чаклунів, які входили до фракції Великого Старійшини, єдине, що підтримувало їх ‒ це те, що Великий Старійшина все ще живий і здоровий. Він лише загубився в іншому світі, і все ще існувала надія і шанс на його повернення.
Тепер же їхні останні надії та плани були розбиті. Було зрозуміло, чому Фейсал став таким.
«Але що сталося? Хіба раніше не було все гаразд?» - Лейлін був спантеличений. Це випадкове відчуття змусило його відчути, що відбувається якась змова.
Перш ніж Лейлін встиг завершити дзвінок Фейсала, пролунав ще один запит на з'єднання, і пролунав панічний голос Кеші.
«Лейлін! Лейлін!» - вона покликала його на ім'я, забувши про його поточний статус. Це показувало, наскільки вона була у відчаї.
«Що сталося?» - зловісне відчуття в серці Лейлін ставало все сильнішим.
«… Пробачте мені, ваша милість!» - Кеша зробила паузу, щоб виправити її поведінку, перш ніж продовжити ‒ «Справа ось в чому. Полум'я душі, яке залишив після себе герцог Гілберт, стало вкрай нестабільним і сильно мерехтить. Я… я дуже хвилююся…»
«Я розберуся!» - Лейлін кивнув, і його голос став серйозним і урочистим ‒ «Передай мій наказ, усім Чорнокнижникам Кристалічної фази з'явитися до зали засідань. У нас можуть бути неприємності…»
Еліта Чорнокнижників тепер була зібрана тут, замість того, щоб проживати на своїх територіях. Оскільки всі вони перебували на Фосфоресцентному Болоті, вони могли зібратися відразу після того, як були передані накази Лейліна.
Лейлін вважав, що ці люди не прийшли б так швидко, якби це не було пов'язано з їхніми наставниками.
«Герцог Фарліє!» - охоплені панікою Чорнокнижники трохи заспокоїлися, побачивши Лейліна, одягненого у свою вільну мантію.
«Всі, сідайте і будьте вільні!» - Лейлін сів у головне крісло. Завдяки своєму бойовому досвіду він вже давно набув гідної аури, яка зробила зал засідань урочистим.
«Дякуємо, Герцог!» - кілька Чорнокнижників Кристалічної Фази вклонилися і розташувалися по порядку.
Фрея, будучи його дружиною, зайняла місце поруч з Лейліном, що викликало заздрість у решти присутніх.
Лейлін сів прямо, подивився на жменьку Чорнокнижників Кристалічної Фази, що сиділи нижче, і глибоко зітхнув. Вплив попередньої битви на клан Уроборос був занадто великий.
Їм знадобиться щонайменше кілька сотень років, щоб відновитися до пікового стану.
«Шадт, доповідай про ситуацію!» - сказав Лейлін, обвівши всіх поглядом, і покликав Шадта лише тоді, коли всі заспокоїлися.
«Лорде!» - Шадт протер туман з товстих окулярів, і вклонився Лейлін відразу після того, як підвівся. Він заговорив з гідністю ‒ «Полум'я душі старійшин, яке ми зберігали в нашому технічному відділі, почало інтенсивно коливатися 24 хвилини тому, а полум'я Першого Старійшини повністю згасло. Я боюся, що…»
Він відчував себе трохи розчарованим і нерішучим. Адже це було падіння Чорнокнижника Ранкової Зорі.
Хоча Шадт не продовжив своїх слів, Фейсал і один з Чорнокнижників Кристалічної Фази опустили голови. Втрата Першого Старійшини, безумовно, була величезним ударом по їхньому бойовому духу.
«Я також запитав двох інших насінин Ранкової Зорі. Це торкнулося не одне полум'я душі, а усіх. Двоє інших старійшин, мабуть, перебувають у такому ж тяжкому становищі, як і Перший Старійшина в чужому світі…»
Наразі не було що сказати. Після того, як Шадт сів, решта Чорнокнижників зосередили свою увагу на Лейліна.
Побачивши їх реакцію, Лейлін прочистив горло ‒ «Шадт, координати чужого світу підтвердилися?»
«Прошу вибачення! Ми з технічним відділом нескінченно працювали над цією проблемою. У нашому списку є дві можливі координати, я надішлю їх вам після цього!»
На обличчі Шадта з'явився відтінок сорому. Цей інцидент був приниженням для всього технічного відділу. Вони були надто самовпевненими і хвалилися, що вирішать проблему за кілька днів, але на це пішло майже п'ять років. Це було таке нехтування своїм обов'язком.
Чорнокнижник Кристалічної Фази, у якого, як і у Фейсала, на очах стояли сльози, грюкнув по столу і закричав ‒ «Шадт, ти, старий маразматик! Ти що, смикаєш за ниточки і навмисне не розкриваєш координати чужого світу?»
Почувши ці слова, Шадт закипів від люті ‒ «Нісенітниця! Клянуся іменем усіх працівників технічного відділу, я ніколи не організовував нічого подібного!»
До цього він страждав мовчки, бо йому було важко визначити координати. Згодом, здавалося, з'явилася ще одна дивна перешкода, яка додала складності, змусивши його вхопитися за волосся.
«Чи може це бути втручанням іншої організації, яка не хоче, щоб ми врятували герцогів?» - ця думка промайнула в голові Шадта, але була швидко придушена, оскільки була надто зловісною змовою.
Однак Фейсал промовчав. Його реакція підтвердила підозри Чорнокнижника, але перш ніж він встиг гаркнути на нього, Фейсал з силою смикнув його за руку.
«Що ти в біса робиш, Фейсал!» - загарчав Чорнокнижник Кристалічної Фази.
«Слідкуйте за своїми манерами, маркіз Ордофол!» - голос Фейсала був таким же низьким, але в ньому звучав беззаперечний наказ.
«Вибачте, я перейшов межу! Будь ласка, пробачте мені, маркізе Шадт!» - обличчя Чорнокнижника почервоніло, але він все одно вибачився перед Шадтом і вклонився Лейліну, який сидів в головному кріслі ‒ «Будь ласка, пробачте мене, Лорде!»
«Нічого страшного» - Лейлін махнув рукою, зацікавлено спостерігаючи за Фейсалом. Він зупинився лише тоді, коли по обличчю Фейсала проступив холодний піт.
Лейлін востаннє подивився на Чорнокнижників, перш ніж промовив тихим голосом ‒ «Я прийняв рішення, я вирушаю завтра, щоб врятувати Старійшин!»
Настала хвилина паузи, яка потім швидко відновилася, оскільки в очах кожного можна було побачити хвилювання і радість.
Проте вони не наважувалися показувати свої емоції. Натомість вони закликали Лейліна бути обережним, дбати про себе і звертати увагу на ворожі хитрощі та пастки.
«Моя люба…» - після того, як всі Чорнокнижники Кристалічної Фази пішли один за одним, залишилася тільки Фрея, її очі були сповнені тривогою.
Емма була її Наставницею, але Лейлін був її чоловіком. Ця ситуація була складною, як павутиння, що розривало її серце на частини.
Нарешті вона запитала ‒ «Цього разу… це буде небезпечно?»
«Так, буде небезпека, але це також і шанс! Повір мені, я поверну твою наставницю!» - Лейлін подарував Фреї заспокійливу, сердечну посмішку.
Побачивши Лейліна з такою впевненістю, Фрея відчула себе більш спокійною. Однак вона не помітила складного виразу в очах Лейліна.
Повернувшись до Вежі Магів, Лейлін пішов прямо до астральних воріт і поринув в глибокі роздуми.
«Цього разу… Я боюся, що я дійсно повинен відправитися - Лейлін чітко усвідомлював той факт, що в клані Уроборос лунали голоси, які просили його про допомогу, і зараз вони стали сильнішими.
Він придушував ці повідомлення так довго, як тільки міг. Тепер він мусив щось робити, інакше весь клан Уроборос міг розпастися.
На щастя, за цей час він уже отримав те, що хотів. Навіть якщо двоє інших Чорнокнижників Ранкової Зорі повернуться, його влада в клані буде непохитною.
Крім того, Лейлін не надто хвилювався через подорож, оскільки він вже сформував повнішу стратегію після того, як дізнався про існування ляльковода за лаштунками.
…
Майже в той самий час, високо на троні, який був створений з вічної темряви і гуркоту грому.
Маг 5-го рангу з руною Місяця на лобі обмінювався з кимось думками за допомогою телепатії.
«Як йдуть справи з кланом Уроборос?»
«Все підготовлено і ми готові діяти! Як тільки супротивник увійде в чужий світ, ми можемо повністю заблокувати його в цьому світі й знищити весь клан Уроборос!»
«Минулого разу ти мене розчарував. Я не бажаю бачити це знову!» - з великою гідністю попередив Маг Сяючого Місяця.
«Не варто хвилюватися, Наставнику!» - воля Ранкової Зорі розійшлася сама по собі, а Маг Сяючого Місяця непорушно сидів на троні, роздумуючи.
«Невже це було те маля з руїн Червоного Півмісяця? Який цікавий хлопець!» - таємничий голос пролунав у повітрі, але Маг Сяючого Місяця не здивувався.
«Я не був цілком упевнений, але Зібель вже мертвий, а він найпідозріліший!» - холодним тоном промовив Маг Сяючого Місяця ‒ «Я мушу його впіймати!»
«Він всього лише Змій Кемоїна, навіть якби у нього були якісь козирі, кайдани роду стануть його ахіллесовою п'ятою!» - пролунав таємничий голос із презирством.
Далі
Том 3. Розділ 542 - Відправлення в дорогу
«Ммм!» Маг Сяючого Місяця кивнув, і він раптом відчув себе набагато менш невпевненим ‒ «Правильно! Незважаючи на те, що цей негідник має величезну, незрозумілу силу, кайданів роду буде достатньо, щоб затримати його ріст. У кращому випадку Чорнокнижники Кемоїна можуть досягти піку 4-го рангу, після чого йому вже не буде куди рости…» «Ке-ке… ти маєш рацію. Кому ще потрібен негідник, який обмежений рангом Ранкової Зорі?» Таємничий голос раптом змінився на жіночий, ніжний і м'який ‒ «Твій справжній ворог…» «Замовкни!» - Маг Сяючого Місяця, який спочатку сидів, різко підвівся, виглядаючи зловісно ‒ «Негайно закрий свій рот! Хіба ти не знаєш, що як тільки ти вимовиш його ім'я, навіть якщо це ненавмисно, він зможе це виявити? Влада Монарха - це не те, що людина твого низького статусу може принизити» «Гаразд… але хіба це не просто Маг Світанку?» - обурено відповів жіночий голос, і вона відчула себе досить неспокійно. Здавалося, що все, що вона сьогодні необережно сказала, було недоречним. Ця таємнича інтуїція залишилася від господаря тіла, що був перед нею. «Мені байдуже, ким ти була раніше. Тепер ти лише пошкоджена душа…» - голос Мага Сяючого Місяця був холодним і наполегливим. «Але хіба зараз наші інтереси не збігаються? Я можу допомогти тобі, а натомість ти можеш запропонувати мені…» - голос жінки обірвався… Лейлін не знав прямо, що Маг Сяючого Місяця Блискавки Юпітера вже встиг підготувати на нього місію, але кожен, хто має мозок, зміг би здогадатися про це. В результаті йому довелося підготуватися до майбутньої подорожі. Величезний супутник висів у небі, готовий будь-якої миті впасти. Він був оточений туманністю у безмежному Всесвіті. «Будь ласка, подивіться на цей контракт. Можете підписати тут, якщо не маєте жодних проблем» Лейлін рідко використовував своє справжнє ім'я, але зараз він це робив. Він розмовляв з трьома іншими Чорнокнижниками Ранкової Зорі, а на столі лежав вже готовий контракт. Лейлін взяв чашку кави і звернувся до Чорнокнижників, що сиділи навпроти ‒ «На час моєї відсутності, я був би вдячний за вашу допомогу в охороні клану Уроборос замість мене. Крім того, я хотів би, щоб ви в першу чергу допомагали моїй дружині Фреї та джину вежі, якщо їм знадобиться будь-яка допомога. Є питання?» Перед ним були Пол, Філіп і ще один незнайомець. Оскільки він шукав захисників, то, звісно, краще було покладатися на союзників. Про Філіпа, який мав родовід стародавнього Вітряного Вовка і був типовим прикладом людини з гарячою кров'ю, годі було й говорити. А щодо Пола, то після того, як Лейлін використав його минулого разу, він захоплювався ним ще більше. Судячи з його слів, його народ поважав високоінтелектуальних істот. Лейлін одразу ж згадав чутки про те, що вони полюбляють висмоктувати душі та пити мозкові соки, і не міг не здригнутися. Але оскільки вони вже підписали контракт, то жодних проблем не виникне. Останнім Чорнокнижником Ранкової Зорі був добрий друг Лейліна, з яким він нещодавно познайомилася ‒ Масас. З цими трьома, які обмежували один одного, силою контракту, а також наглядом і закликами зони Ранкової Зорі, Лейлін був досить впевнений у безпеці клану Уроборос на час його відсутності. Всі були знайомі один з одним, і умови, які запропонував Лейлін, були дуже щедрими. Хоча умови контракту були суворими, троє Чорнокнижників Ранкової Зорі підписали контракт без вагань. «Удачі!» - Філіп поплескав Лейліна по плечу. З них трьох він, мабуть, був тим, хто найбільше сподівався на успіх Лейліна. «Дуже дякую!» - Лейлін був втішений, коли він по-дружньому вдарив Філіпа. Відтоді, як сталися події в Червоному Півмісяці, Лігво Вітряного Вовка втратило не лише Чорнокнижника Ранкової Зорі, Палесу, але й свого найголовнішого бійця Кібела, який був побитий і став звичайною Ранковою Зорею, і був змушений відступити і заховатися. На плечі Філіпа ліг великий тягар, і Лейлін простягнув йому руку допомоги. За це Філіп був йому вдячний, і тепер Чорнокнижник Вітряного Вовка ставився до Лейліна, як до рідного. Звичайно, це були слова Філіпа. Проте Лейлін, очевидно, не вірив у це і потайки закочував очі. Звичайно, стосунки з обох боків ставали дедалі кращими, і навіть перевершили ті, що були у Лейліна з Лігвом Вітрового Вовка та Духовним Колом. Це була незаперечна правда. … Фосфоресцентне Болото, всередині Вежі Магів Ранкової Зорі. Відправивши всіх геть, Лейлін залишився перед астральними воротами наодинці. «Джин вежі! Як тільки я піду, негайно запечатай Вежу Магів. Не дозволяй нікому входити і чекай подальших інструкцій!» - наказав Лейлін. Він багато чого підготував для цієї експедиції. Це відрізнялося від попередніх експериментів, де він просто проектував духовне насіння. Він виконував рятувальну місію, і йому потрібно було рухатися своїм реальним тілом. Це було надзвичайно небезпечно, і він міг повністю загубитися в іншому світі. Отже, астральні ворота потрібно було тримати в цілковитій безпеці! Ніхто не довірив би таку роботу комусь іншому. Він міг доручити це лише джину вежі, який не мав людських емоцій. Насправді Лейлін підготував ще один запобіжник. Навіть якщо цей джин вежі виявиться неефективним, він не застрягне в іншому світі. Однак це була одна з його найглибших таємниць, щось, що міг знати лише він. * Гуркіт! * За наказом Лейліна Вежа Магів зачинилася, рунічні ланцюги та захисні шари перекрили всі шляхи до неї. Велика кількість маріонеток і Вбивць Порожнечі з червоним світлом в очах почали суворо патрулювати територію. «Лейлін, ти повинен досягти успіху і повернутися неушкодженою!» - за межами Вежі Магів руки Фреї міцно стискали її білу сукню, мовчки молячись. Поруч з нею стояли Паркер, Снупі та кілька інших високопоставлених Чорнокнижників, які дивилися на Вежу Магів, що була повністю закрита. Вирази їхніх облич були складними. Лейлін, очевидно, не переймався цим. Його увага була повністю зосереджена на астральних воротах перед ним. Лейлін вже давно вирахував координати світу, в якому загубилися Гілберт та інші герцоги. Однак це було лише для його власних міркувань, тому він не оголошував про це і навіть таємно втручався в роботу Шадта. Так тривало п'ять років. Тепер же потрібно було негайно врятувати двох герцогів. Окрім Емми, Гілберт був його наставником і багато чому його навчив. Почуттів і стосунків між ними було достатньо, щоб Лейлін пішов на такий ризик. До того ж, це був інший світ! «Навіть якщо це пастка, вони передали координати іншого світу!» - Лейлін був емоційним. Навіть найнижчого ґатунку світ був безумовно потужнішим за площину! Ресурсів там було вдосталь, достатньо, щоб Ранкові Зорі й навіть Сяючі Місяці позеленіли від заздрощів. «Ти не заперечував проти того, щоб розкрити координати світу, аби заманити в пастку Наставника та решту. Цікаво, яким буде твій вираз обличчя, якщо я повністю візьму цей світ під свій контроль?» - на губах Лейліна з'явилася легка посмішка. Він ніби вже бачив схвильований, роздратований погляд Мага Сяючого Місяця Блискавки Юпітера. Куля світла, схожа на зірку, вилетіла з рук Лейліна і зникла в астральних воротах. * Гуркіт! * Через підключення астральних воріт сила душі Лейліна, здавалося, увійшла в контакт з надзвичайно складним і величезним світом. На краю світу аура сірки та полум'я розливалася на всі боки. Енергетичні запаси астрального каменю, який був енергетичним ядром, одразу ж зменшилися, і він майже впав впритул до лінії попередження. За допомогою деяких відчуттів Лейлін міг підтвердити, що цей світ був дуже далекий від Світу Магів. Від одного лише відкриття астральних воріт можна було відчути, що язик не слухається, а очі широко розплющені. «Аура, повна полум'я і сірки?» - Лейлін спочатку злякався, але одразу ж заспокоїлася ‒ «Не дивно, що Наставник та інші прийняли це місце за Світ Чистилища. Якби не спогади з давніх часів, я б теж помилився…» «Джин вежі, підтримуй запаси енергії, необхідні для астральної брами. Будь готовий в будь-який момент активувати процес з'єднання!» - голос Лейліна був низьким. «Зрозуміло!» - джин вежі, схожий на зеленого ельфа, негайно кивнув. «Приготувати до фізичної телепортації!» - Лейлін глибоко вдихнув. Хоч він і мав досвід телепортації в зону Ранкової Зорі, ідея подорожі на таку велику відстань все ще викликала у нього деяке занепокоєння. [Біп! Початок збору даних. Створення папки в базі даних] - чіп одразу ж заговорив. Це було дуже рідко, але очікувано. Навіть якщо це був чіп, йому бракувало дослідницьких матеріалів з перших рук, а їх можна було б доповнити саме зараз. «Але відчуття, що мене використовують як піддослідного кролика, дійсно…» - Лейлін закотив очі. Світло на астральних воротах ставало дедалі яскравішим, поки його врешті-решт не поглинуло в променях. * Гуркіт! * Яскравий хвіст блакитного променя з'явився зі шпиля Вежі Магів, як полярне сяйво, розтинаючи темні небеса, як чудовий метеор. «Починається!» - Фрея відчула, як стиснулися струни її серця. «Починається! Активувати процедури втручання. Все має бути, як раніше. Перервіть всі його комунікації та змусьте його також збитися зі шляху!» На іншому боці, в темній щілині між світами Коллінз, якого Лейлін бачив кілька разів раніше, розмовляв з групою технічного персоналу, що вовтузився з якимись приладами. На екрані з'являлася велика кількість даних. «Режим енергетичної інтерференції активовано!» «Структура викривляючого силового поля завершена, готова до втручання в будь-який момент!» «Енергетичні частинки набувають форми. Починаю відстеження траєкторії та перехоплення супротивника…» - численні високорівневі Маги були схожі на найсуворіших науковців, блискавично керуючи обладнанням у своїх руках і повідомляючи дані. «Добре. Починайте негайно!» - Коллінз злісно махнув рукою вниз. Він ніби вже міг уявити спотворене жахом обличчя Лейліна, і насолода помсти одразу ж затопила його серце. Він не втримався і розреготався. «Наближаються!» Навіть під час просторового перенесення астральних воріт Лейлін зберігав ясний розум. У цей момент він отримав попередження від чіпа. [Виявлено невідому реакцію силового поля. Визначено, що це хвилі інтерференційних частинок!] «Я чекав на тебе!» - очі Лейліна блиснули.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!