Місто Роран

Том 1. Розділ 55 - Роранські Яструби

Наступного ранку Лейліна відвели на біржу праці в місті Роран, де його супроводжував службовець.   Ринок праці знаходився поруч із замком міського лорда, тож громадська безпека там була непоганою. Принаймні, Лейлін не бачив жодної бійки.   Дорогою зустрічалося багато людей, які дивилися на Лейліна та його групу. Особливо їх цікавила Анна, яка йшла позаду Лейліна, оскільки вона була винятковою красунею, а після того, як трохи причепурилася, стала ще кращою. На щастя, вони не наважувалися робити нічого безглуздого, бо побоювалися Гріма, вкритого сталевими обладунками.   «Пане! Це біржа праці міста Роран. Тут можна знайти всіх, хто вам потрібен, а також ви можете оформити будь-яке замовлення, пов'язане з виконанням місій...» - пояснив службовець групі Лейліна, що складалася з трьох осіб.   Що стосується Фрейзера, то Лейлін сказав йому залишитися в заїжджому дворі, щоб приглянути за каретою і багажем.   Хоча найважливіші речі, такі як інгредієнти для зілля і магічні кристали він носив з собою, якщо вони втратять кілька предметів, таких як золоті монети і тому подібне, це буде досить неприємно.   Лейлін оглянув ринок праці перед собою.   Він побачив велике поле, з групами конюхів, найманців і подібних до них, що сиділи навпочіпки на землі, чекаючи, поки їх найме якийсь роботодавець.   Лейлін знав, що тут має бути і невільничий ринок, але його не можна було виставляти на загальний огляд. Зрештою, навіть ринок магів мусив організовуватися таємно.   Втім, це цілком входило в плани Лейліна, він лише хотів найняти тут свиту, тож його вимоги були нижчими.   «Молодий пане, можу я вам чимось допомогти?» - коли Лейлін увійшов на ринок, навколо нього юрмилася група торговців і купців. Вони, очевидно, були засліплені розкішним вбранням Лейліна і хрипко кричали, намагаючись просунути свої товари.   «Мені потрібна група найманців, щоб супроводжувати мене до Екстремального Нічного Міста, а також охороняти там мій маєток. Термін контракту - щонайменше два роки!» - дивлячись на завзятих торговців, Лейлін виклав свої вимоги.   Діставшись цієї частини континенту, Лейлін зрозумів, що романи його попереднього світу, в яких розповідалося про групи найманців, бандитські зграї і тому подібне, були нісенітницею.   За винятком кількох великих міст, які Лейліну ще належало відвідати, в Рорані та інших менших міських ринках, про такі групи не було й мови.   Всі роботи, вбивства або подібні місії влаштовувалися в місцевих барах або торгових конторах, деякі місця були навіть вкрай химерними.   «Зрештою, треба враховувати витрати, і якщо винагорода не покриває навіть вартості операцій, не знайдеться жодного дурня, який би захотів викинути свої золоті монети у воду!»   «Тоді дозвольте запитати, чи є у вас якісь вимоги щодо кількості супроводу та його чисельності?» - худорлявий чоловік з блискучою лисиною протиснувся крізь торговців і голосно запитав.   «Кількість людей, га? Десь від 10 до 15. Сила має бути на рівні середньостатистичного охоронця. Єдине прохання - вірність і честь! Оскільки місія може розтягнутися на 2 роки, мені доведеться укласти контракт, а зарплату видавати щомісяця» - м'яко сказав Лейлін.   «У такому разі, у мене є група найманців, які відповідають вашим вимогам!» - лисий торговець посміхнувся.   «Група найманців "Роранські Яструби" щойно повернулася з відпустки. Крім того, вони є громадянами Рорана, тож за їхню репутацію можна не хвилюватися!» - пояснив лисий торговець.   Лейлін помітив, що коли лисий згадав про групу найманців "Роранські Яструби", натовп замовк. Були навіть поважні та заздрісні погляди. Здавалося, що "Роранські Яструби" мали тут неабияку репутацію.   «Гаразд! Приведіть мене подивитися на них, і я не забуду винагородити вас» - сказав Лейлін.   «Будь ласка, йдіть за мною!» - лисий торговець пішов попереду, виводячи Лейліна з ринку.   Після того, як службовець з готелі отримав свою золоту монету, він попрощався з Лейліном. Анна і Грім пішли слідом за Лейліном; нинішня група з чотирьох осіб йшла близько півгодини, перш ніж досягла південної частини міста.   Дійшовши сюди, навколишні будівлі були побудовані по-іншому. Якщо центральна частина міста була збудована за зразком замку міського лорда, з будівлями надзвичайно імпозантними і поважними, то південна частина була різнобарвною, з різними стилями. Дуже схожі на житлові садиби.   «Здається, це район, де збираються вільні громадяни міста» - пробурмотів Лейлін, дивлячись на щебінь, покладений у бруківку, на маленьку квіткову терасу і ліхтар, викладений з каменю.   «У вас гарний зір, пане. Тут живуть переважно торговці та вільні громадяни міста. Тут також мешкає загін найманців "Роранські яструби"»   «Ти не збираєшся відвезти нас на тренувальний полігон цієї групи найманців?» - запитав Грін збоку.   «Шановний пане! Група найманців "Роранські яструби" - це лише невеликий загін, їхня кількість не перевищує 30 осіб. Їх репутація поширюється лише в межах Рорана. Це лише випадковий альянс, сформований їхнім лідером. Одна лише плата за оренду змусить їх втратити весь прибуток від однієї місії. Хто б хотів це зробити?» - лисий сказав з кривою посмішкою   «Зазвичай члени групи зайняті кожен своїми справами. Вони збираються тільки тоді, коли отримують завдання» - сказавши це, лисий подивився на Лейліна і вибачливо посміхнувся ‒ «Хоча Найманці Роранських Яструбів нечисленні, більшість з них - ветерани у відставці. До того ж, їхній ватажок колись був командиром загону середньої ланки в армії, і сила у нього непогана...»   Очевидно, лисий торговець хвилювався, що Лейлін матиме певне упередження щодо групи найманців. Однак він не міг цього приховати, тому міг сказати це лише вголос.   «Командир середнього рангу, так? Я з нетерпінням чекаю зустрічі з ним!» - Його не хвилювало, кого він міг би завербувати в Рорані, оскільки їхні ролі в першу чергу будуть полягати у виконанні доручень для нього в майбутньому.   «Ми прибули» - лисий привів Лейліна і решту перед двоповерховою віллою. По колу, оточеному парканом з рожевого дерева, був невеликий ставок і сад. Там росла якась маленька біла квітка, пелюстки якої були дуже маленькими, але з сильним ароматом, і яку в цей час поливала жінка середнього віку.   «Привіт, мадам Ларієтта! Фаєрн тут? У мене для нього справа!» - лисий привітався з жінкою, яка поливала квіти.   «Звичайно, він тут, мій любий друже!» - перш ніж жінка встигла відповісти, зсередини будинку пролунав сміливий і нестримний голос.   Великий чоловік у білій сорочці підійшов і обійняв лисого.   «Мій любий Фаєрне! Дозволь представити тобі - це сер Лейлін, який прийшов з центральної частини нашого міста. Він хоче найняти твоїх "Роранських яструбів", щоб супроводжувати його до Екстремального нічного міста!» - лисий пояснив Фаєрну.   «Доброго дня! Шановний пане, якщо ви вирішили відправитися в Екстремальне Нічне Місто, то загін найманців "Роранські яструби" буде для вас найкращим вибором. Ми проходили цим маршрутом понад 100 разів і знаємо кожен камінь, куточок і щілину по дорозі»   Фаєрн злегка вклонився Лейліну і щиро розсміявся, поки він говорив.   Лейлін помітив, що очі цього лідера групи придивляються до них трьох. Особливо затримався на Грімі, ніби щось відкриваючи для себе. Однак він не звернув уваги на Лейліна.   «Грубуватий зовні, але внутрішні якості у нього проникливі! До того ж він Підготовчий Лицар!» - зауважив Лейлін, і в цей момент чіп просканував статистику Фаєрна.   [Ім'я: Фаєрн. Сила: 1.8, Спритність: 1.5, Життєва сила: 1.7, Духовна сила: 1.4]   Ці показники серед підготовчих лицарів вважалися лише середніми, проте з мозолів і численних шрамів на обох руках Фаєрна видно, що він має багатий досвід найманця.   «Ми можемо обговорити це пізніше, чи не запросите нас зайти і присісти?» - Лейлін посміхнувся і жестом показала на віллу.   «О, звичайно, запрошу! Будь ласка, заходьте!» - Фаєрн погладив себе по голові і поворушив тілом, вклоняючись. Його права рука простяглася, запрошуючи їх увійти.   Пройшовши через сад, вони прийшли до вітальні вілли.   Підлога була пофарбована в червоний колір, а на одній з чотирьох навколишніх стін висів іржавий і вкритий плямами меч. Поруч висів череп лося із загнутими рогами, які були переплетені між собою і блищали чорним, як смола, блиском.   Фаєрн сердечно запросив Лейліна і групу відпочити на дивані у вітальні. Він також попросив мадам Ларієтт пригостити Лейліна та інших напоєм, схожим на чорний чай, а потім почав обговорювати деталі.   «Я чув від Найджела, що цей шановний Молодий Майстер хоче піти в Екстремальне Нічне Місто? Якщо це не буде незручно, не могли б ви пояснити мені причину? Прошу вибачити, але тільки після оцінки ризику група може розпочати підготовку до відправки...» - тон Фаєрна був досить щирим.   Лейлін сьорбнув цього напою, схожого на чорний чай - він був солодким і трохи солоним, що йому не припало до смаку. Потім він поставив чашку назад на стіл.   «Щодо місії, то цього разу я лише хотів розпочати там бізнес і мені потрібні люди для охорони. Про інші неприємності не турбуйтеся» - Лейлін подивився на Фаєрна, а той зніяковів і опустив очі.   Очевидно, Фаєрн припустив, що Лейлін був позашлюбним сином вельможі, який програв у боротьбі за владу і був вигнаний геть.   «Причина, чому я хочу найняти вас полягає в тому, що людей з міста Роран не так легко купити, якщо порівнювати з людьми в Екстремальному Нічному Місті. Крім того, я отримав новини про те, що нещодавно в Екстремальному Нічному Місті відбулися цікаві події...» - промовив Лейлін посміхаючись.   «Цікаві події?» - лідер групи Фаєрн здогадався ‒ «Це про випадок, коли рослинність на околицях Екстремального Нічного Міста раптово засохла?»   «Саме так. Ліс, розміром з невелике село, раптово засох. Це дійсно викликає занепокоєння. Через цей інцидент я вважаю, що необхідно збільшити кількість охоронців»   «Щодо заробітку, я можу дати кожному щомісячну зарплату в розмірі однієї золотої монети. Однак кожен з них повинен підписати договір про згоду виконувати мої накази принаймні 2 роки або більше»   Лейлін схрестив пальці рук, висловлюючи свою думку.   Обличчя Фаєрна було нерішучим, очевидно, він робив вибір. Помовчавши деякий час, він насилу вимовив ‒ «З іншими питаннями все буде гаразд, а як щодо тривалості місії?»   «Хоча два роки - це досить довго, вам не обов'язково постійно перебувати в Екстремальному Нічному Місті. Я обіцяю вам, що під час будь-якого простою, я надам вас відпустку, щоб відвідати своїх близьких. Крім того, якщо вони захочуть привезти свою дружину і сім'ю в Екстремальне Нічне Місто, я також зможу організувати для них відповідне місце...» - голос Лейліна відлунював у вітальні.   «Сер, я бачу вашу щирість. Я хотів би обговорити це з кількома моїми побратимами; зрештою, я не один керую групою найманців. Я можу дати вам відповідь завтра, тож будьте певні, пане!» - сказав Фаєрн, підводячись і злегка вклоняючись.   «Добре! Буду чекати від вас гарних новин» - поки Фаєрн віддавав честь, Лейлін спокійно підвівся і разом зі своїми слугами та лисим торговцем вийшов з вілли.