Долон

За короткі три роки Альянс Природи закріпив за собою статус гільдії середнього рівня. Після поглинання залишків Густого Туманного Лісу йому навіть вдалося стати провідною гільдією середнього рівня! Всі ці досягнення були значною мірою пов'язані з внеском Лейліна, і цей факт не підлягав сумніву.

 

Навіть якби він нічого не зробив особисто, сама лише присутність Мага 2-го рангу усунула б більшість проблем Альянсу.

 

Тому віра, яку він викликав у членів Альянсу Природи, зростала з кожним днем, аж до пошани, навіть обожнювання.

 

Крім того, багато Магів приєдналися до Альянсу в цей період масштабного набору. Хоча сила Селін як Мага 1-го рангу надавала їй певного статусу, вона більше не могла впливати на ситуацію.

 

Це означало, що навіть якщо Лейлін мав намір відібрати у неї номінальну посаду лідера гільдії, йому потрібно було лише попросити.

 

Пройшовши крізь шари заклинань, Лейлін опинився на фіолетовій віллі.

 

«Мій Лорде!» - Селін та Ірен шанобливо вклонилися.

 

«Ммм» - Лейлін кивнув і прямо запитав ‒ «Щось сталося останнім часом?»

 

«Розвиток гільдії був дуже плавним. Зараз наш вплив розширився до околиць гірських рівнин Кліфа. Дві місцеві дрібні гільдії також висловили бажання підпорядкуватись нам…» - Ірен взяв ініціативу на себе і вклонився, доповідаючи Лейліну.

 

Піковий Маг 1-го рангу ‒ найсильніша бойова одиниця Лейліна ‒ Ірен займав високе становище в Альянсі Природи, де він спеціалізувався на розширенні гільдії.

 

«А як щодо орди темних істот, що наближається, і Імперіі темних ельфів?» - запитав Лейлін.

 

«Починають надходити повідомлення про аномальну активність породжень темряви. Крім того, в Імперії темних ельфів фракція, що розпалює війну, успішно влаштувала переворот, усунувши будь-який вплив фракції, що виступає за мир. Вони мобілізували всю армію і готові до нападу в будь-який день»

 

Війни не були рідкістю в Підземному світі, але вони рідко збігалися з нападами орди породжень темряви. Це було настільки рідкісним явищем, що навіть такий Маг, як Ірен, стикався з такою ситуацією лише раз у своєму житті.

 

У той період загинуло багато Магів і численних великих гільдій. Це стало відомим як Велика Перестановка Сил Підземного світу.

 

Подія, яка дестабілізувала світ Магів, очевидно, стала б довгим періодом страждань для простолюдинів.

 

«Судячи з усього, велика війна неминуча!» - Лейлін полегшено зітхнув.

 

Війна між двома розумними видами не буде швидкою. Їй би передував довгий період стратегії і підготовки, з дуже малою кількістю раптових нападів. Високорівневі Маги почали стежити за своїми супротивниками ще три роки тому, а їхня підготовка розпочалася ще раніше.

 

Однак саме через цю тривалу підготовчу фазу будь-які стратегії, як правило, виявлялися марними; війна перетворювалася на змагання зі збору інформації та військової сили.

 

«Ми вже зробили якісь кроки?» - Лейлін подивився на Селін.

 

Останнім часом ця жінка стала набагато красивішою. Здавалося, що влада, яку вона здобула, змусила її сяяти більше, ніж вона вже мала.

 

Влада була еліксиром для чоловіків. Не меншою мірою це стосувалося і жінок. Шкода, що хоча ці жінки були прекрасні, як троянди, але кожна троянда має свої шипи. Підкорити їх було нелегким завданням.

 

Якби він був на Землі, Лейлін, звісно, не думав би так. Але світ Магів був іншим. Домінування, статус ‒ все походило від його власної сили, і він анітрохи не переймався тим, що Селін одного дня перевершить його.

 

«Забудьте поки що про війну простолюдинів. Об'єднана конференція призначила військову раду. Дев’ять членів виконавчого комітету вже надіслали нам офіційного листа, вони сподіваються на вашу допомогу»

 

Селін поправила волосся. З-під нього виднілася напівпрозора сережка, інкрустована сяючим червоним рубіном.

 

Прохання було результатом домовленості Лейліна з Логаном. В обмін на його участь у війні Альянсу Природи було дозволено безконтрольно розширюватися.

 

«Де вони мене розмістили?» - зацікавлено запитав Лейлін, сидячи на відкидному стільці. Він підняв кришталевий келих, в якому було свіже червоне вино, густе, як кров.

 

«Місто Долон! Там зібралася велика кількість Магів, які відгукнулися на заклик! Звичайно, герцог Фендікс і королівське військо також розмістилися там!»

 

«Місто Долон?» - Лейлін підняв келих, і в його свідомості з'явилася карта східної частини Сутінкової Зони.

 

«Вони відступили занадто далеко! Це фактично відмова від прикордонних територій!»

 

«Більшість простолюдинів вже евакуювали!» - Селін криво посміхнулася ‒ «Але деякі райони ми не можемо контролювати»

 

Як Маг, Селін зазвичай думала про проблеми, виходячи лише з того, як вони стосувалися її самої, але тепер, коли це питання стосувалося всіх, вона проявила співчутливу жіночу натуру.

 

Співчуття одразу ж перетворилося на занепокоєння.

 

«Військова рада має намір використати Долон, Вейкшир і Садур, щоб сформувати тристоронню оборону, яка повністю використовує наші географічні переваги. Коли почнеться війна, Лорде, вам доведеться зіткнутися з військовою потугою Імперії Темних Ельфій, включно з багатьма їхніми матріархами»

 

Імперія Темних Ельфів все ще залишалася матріархальним суспільством і була скоріше об'єднаним королівством, що складалося з численних дрібних кланів, ніж чимось іншим.

 

Матріархи малих кланів були щонайменше настільки ж сильними, як і офіційні Маги. Ті, про кого говорила Селін, були матріархами великих кланів, істотами, які за своєю могутністю конкурували з Магами 2-го рангу. Темні ельфи від природи були обдаровані надзвичайною силою, що робило середньостатистичного ельфа набагато могутнішим за середньостатистичну людину. Якби не їхня низька народжуваність, вони б давно завоювали Сутінкову зону.

 

Обличчя Селін було сповнене занепокоєння. Зрештою, вона чітко усвідомлювала, що її здібності походять від Лейліна. Якщо з ним щось трапиться, навіть якщо Альянс Природи не розпадеться, його могутність різко впаде.

 

«Не хвилюйся, я впевнений!» - Лейлін посміхнувся. Те, що він вирішив йти вперед, означало, що він був добре підготовлений до всього, з чим міг би зіткнутися. Принаймні, його особиста безпека не була проблемою. Зрештою, навіть у такій масштабній війні, як ця, Маги 2-го рангу рідко гинули.

 

Крім того, він був там не для того, щоб воювати, а для того, щоб спостерігати. Як тільки щось піде не так, він втече. Яка Матріарх наважиться пожертвувати собою, щоб запобігти його втечі?

 

Лейлін вже відновив свою силу як Чорнокнижник 2-го рангу, і навіть просунувся в деяких областях. Він був упевнений, що до тих пір, поки не зустріне старого виродка, який конкурує з Магами 3-го рангу, ніщо не зможе його зупинити.

 

Однак, думаючи до цього моменту, Лейлін відчував себе трохи пригніченим.

 

У світі істот з надзвичайними здібностями масштабні війни зазвичай залежали від сили вищих. Чи не означатиме це, що навіть його жахлива сила не зможе переломити хід цієї війни?

 

Ані Селін, ані Ірен не мали достатньої кваліфікації, щоб знати про це. Мабуть, тільки Маги 2-го рангу могли б бачити ситуацію більш ясно.

 

«Не дивлячись ні на що, я повинен піти і подивитися. Якщо я передам завершені техніки Прислужникам Альянсу Природи, це викличе підозру. Крім того, мінливий ландшафт війни може приховувати в собі хороші можливості для мене…» - Лейлін замислився.

 

«Мій Лорде! Я піду першим!» - побачивши, що Лейлін глибоко задумався, Ірен негайно пішов геть.

 

Селін була трохи розчарована і лише зробила реверанс.

 

Щойно вона повернулася, щоб піти, Лейлін посміхнувся ‒ «Селін, не йди поки що…»

 

Почувши це, на обличчі Селін з'явилася чарівна посмішка.

 

…

 

Місто Долон було військовим містом уздовж східного кордону Сутінкової зони. Місто було побудоване виключно з чорного граніту, що здалеку робило його схожим на величезний форт.

 

Наразі на в'їзді до міста стояло багато солжатів, а через браму час від часу проходили екіпажі та солдати, які в’їжджали та виїжджали з міста.

 

Всюди майоріли прапори з гербом королівської родини, а навколо були розкидані силуети лицарів, які очолювали невеликі патрульні загони.

 

Вхід охороняли офіційні Маги в сірих мантіях, і кожен проходив сувору перевірку.

 

Спочатку місто Долон налічувало 100 000 мешканців. Однак більшість його нинішнього населення складають солдати.

 

Тепер, коли об'єднана конференція призначила військову раду, королі, яких вони підтримували, могли лише втілювати свої бойові плани в життя. Все місто Долон готувалося до війни і вело активну підготовку.

 

Центр міста займала найвеличніша вілла в місті. Однак ця вілла не була призначена для королівської родини, а для видатних Магів.

 

Численних Магів, вбраних в різнокольорові мантії, можна було побачити на території вілли. Вони навіть створили велику формацію захисного заклинання. Деякі з Магів, що патрулювали міські мури, час від часу накладали заклинання на стіну, щоб зміцнити її.

 

«Атмосфера тут така задушлива!» - Прислужник 3-го рангу в сірій мантії йшов безлюдною дорогою і час від часу поглядав на обидва боки вулиці. Солдати, що проходили повз, вклонялися цьому шановному Чарівнику.

 

«Коли я вже однією ногою в могилі, як я можу вважатися "могутнім Чарівником"?» - Аарон криво посміхнувся.

 

Цей Прислужник був серед першої групи людей, яких Лейлін зустрів, коли він перенісся сюди.

 

Тоді Аарон був серед трьох Прислужників і двох великих лицарів, яких Лейлін врятував у Лісових пустках. У відплату Лейлін просканувала їхні душі, в результаті чого вони багато чого втратили.

 

Аарон глибоко зітхнув.

 

Під час своєї попередньої нерозважливої вилазки в Лісові Пустки йому пощастило здобути біоматеріали, що коштували чимало магічних кристалів. І все ж він відчував, що щось не так, хоча й не міг зрозуміти, що саме.

 

Ще більше його налякало те, що після повернення він дізнався, що його магічні здібності знизилися на один бал!

 

Аарону та іншим Прислужникам пощастило пережити бездумне сканування їхніх душ Лейліном. Однак його випадкове втручання в їхні спогади мало серйозні наслідки.

 

Розвиток Магів значною мірою залежав від їхніх здібностей. Початкові здібності Аарона не були вражаючими, лише 3-й рівень. Коли вона впала до другого рівня, він відчув, що світ почав руйнуватися.

 

Він досі пам'ятає жаль і розчарування в очах свого наставника після іспиту, коли той сказав ‒ «Можливо, на тебе напала аномальна істота, що призвело до зниження твоїх здібностей. Можливо, це ніколи не вдасться виправити. Шкода! Дуже шкода!»

 

|Примітка ‒ назва рівнин була змінена|