Долон

Том 2. Розділ 349 - Аня

З падінням його здібностей, він перетворився з Прислужника з невеликою надією на безнадійного.   Побачивши стан Аарона, його наставник не став ходити навколо, а прямо сказав йому, що він більше не має достатньої кваліфікації, щоб навчатися повноцінній техніці медитації.   Деякі повноцінні техніки медитації мають суворі вимоги до тих, хто їх практикує, а Аарон на даний момент не мав достатньої кваліфікації, щоб розвиватись у своїй техніці.   «Набагато важче досягти статусу офіційного Мага, використовуючи спрощену версію повноцінної техніки медитативної. Це означає, що вони повністю відмовилися від мене… Також, вона…» - Аарон опустив голову, нігті впилися в плоть.   Дізнавшись, що його здібності знизилися і що він більше не може тренуватися в повноцінній техніці медитації, його родичі та колишні друзі відвернулися від нього. Навіть наречена покинула його!   Спогад про те, як вона міцно притулилася до іншого в обіймах, дивлячись на Аарона з презирством, змушував його відчувати, що його груди ось-ось спалахнуть вогнем.   Що ще більше розлютило його, навіть довело до відчаю, так це те, що його вороги в гільдії скористалися нагодою, щоб побити його. Були навіть сліди доказів того, що та жінка смикала за ниточки на задньому плані, щоб його відправили в таке місце.   Місто Долон було на передовій війни. Офіційні Маги могли б спокійно відступити, якби місто впало, але у Прислужників, таких як він, не було жодного шансу!   У воєнний час армія набагато охочіше відмовилася б від такого гарматного м'яса, як він, ніж від тих, хто має вищий ранг. Історично склалося так, що інтенсивна війна, подібна до цієї, прирекла б на загибель більше половини Прислужників!   Аарон відчув, що занімів. Йому довелося тягнути своє тіло до міської брами ‒ «Прислужник 3-го рівня Аарон, з'явився на службу!» - сказав він, намагаючись виглядати більш пильним.   «Гм!» - Маг на своєму посту кивнув, не помітивши нічого дивного і не розсердившись.   Він бачив багато Прислужників, яких кидали сюди. Без підтримки цей хлопець не прожив би й місяця, тож чого б йому злитися на ходячий труп?   «Твоє завдання ‒ підтримувати цю формацію заклинання виявлення. Я вже налаштував його. Білі крапки ‒ це звичайні люди, червоні ‒ Прислужники та лицарі. Фіолетові крапки - це офіційні Маги. Це зрозуміло?»   «Так!» - Аарон кивнув.   Раптом заклинання загуркотіло і видало гучний вибух, тріснувши по краях. Вибухнув чорний промінь світла.   «Щ-що означає чорний колір?» - ошелешено запитав Аарон.   «2-й ранг! Могутня істота, яка має 2-й або вище ранг!» - Маг відповів у заціпенінні, а потім вирвався з нього ‒ «Швидше! Бий на сполох!»   Неподалік у небі розширювалася чорна точка, поступово формуючи людську фігуру.   Дивлячись на міські ворота, де зчинилася метушня, Лейлін злегка похитав головою ‒ «Схоже, сталося непорозуміння!»   Він припинив просування і мовчки став чекати.   Через кілька хвилин з Долона вирвалися дві смуги однаково потужних енергетичних хвиль, і перед Лейліном з'явилися дві фігури, що перетворилися на промені світла, які пронеслися перед ним.   Це були два Маги 2-го рангу, один чоловік і одна жінка. Чоловік, одягнений у червону мантію з вишитими срібними візерунками, щиро засміявся, привітавшись ‒ «Сер Лейлін! Як добре, що ви змогли прийти вчасно!»   В свою чергу жінка просто стояла осторонь і посміхалася, здавалося, залишаючи ситуацію на розсуд свого колеги.   «Для мене велика честь зустрітися з вами, пане Фендіксе!» - Лейлін вклонилася, ніжно посміхаючись.   За ці три роки Лейлін не був схожий на того, хто нічого не робив. Принаймні, він познайомився з кількома Магами 2-го рангу на сході.   Цей Маг 2-го рангу був лідером великої гільдії. Герцог Фендікс зі смертних був одним з його нащадків.   «Ходімо! Якщо є щось ще, давай поговоримо про це після того, як ми повернемося!» - Фендікс подивився на метушню навколо них і засміявся в бік Лейліна, а потім повільно спустився вниз.   Лейлін і жінка пішли за ним.   «Це Лорди 2-го рангу! Швидко, вклоніться!»   Не кажучи вже про простих воїнів, навіть високопоставлені офіцери та вельможі стали перед ним на коліна, а офіційний Маг, що стояв попереду, шанобливо вклонився йому до пояса.   Аарон теж швидко вклонився, а потім розгублено підняв голову. Він крадькома поглянув на юнака, що стояв посередині ‒ «Здається, я десь бачив цього пана раніше, але не пам'ятаю, де…»   Щойно погляд Аарона ковзнув по ньому, Маг ніби відчув це, і пара чорних зіниць злетіла на нього.   Раптом Аарона оточив сплеск темряви і тіней, змусивши його відступити на кілька кроків, відчуваючи, що він задихається.   Аарон так злякався, що його кинуло в холодний піт, і він швидко опустив голову, не наважуючись підняти її.   «Це справді він! Я не очікував, що ми зустрінемося тут!» - на противагу цьому на обличчі Лейліна з'явилася посмішка.   Власне кажучи, все, що він знав про Сутінкову зону, походило зі спогадів цього Прислужника. Зустрітися з ним знову він вважав великою удачею.   «Я виберу тебе першим!» - Лейліну раптом спала на думку пустотлива думка.   Ця думка просто промайнула, але вираз обличчя Лейліна залишився незмінним, коли він спустився до маєтку в центрі разом з двома іншими Магами 2-го рангу.   Внутрішнє оздоблення було непоганим, і це виглядало як резиденція якогось вельможі або навіть мера міста. Звісно, зараз маєток відібрали.   Троє Магів увійшли до зали і сіли, кілька служителів принесли напої та фрукти, а потім обережно вийшли.   «Основні сили темних ельфів досягли кордону. Цього разу вони, здається, налаштовані дуже рішуче і навіть викликали кількох матріархів стародавніх родин. Схоже, цього разу ми опинимося під величезним тиском…»   Фендікс виглядав похмурим, але посміхнувся до Лейліна ‒ «Звичайно, з сером Лейліном у нас буде більше надії!»   «Як людина, я, природно, не можу ухилятися від своїх обов'язків!» - поки Лейлін говорив це урочисто, він тим часом думав про те, щоб відступити, як тільки ситуація складеться не на його користь.   Хоча він був не проти допомогти людям зайняти більше землі заради виживання, але тільки якщо це не зашкодить його власним інтересам. Якщо ні, то не було про що говорити.   Звичайно, так само думали і багато інших високорівневих Магів.   Навіть якщо військова рада знала про цей факт, вона мало що могла вдіяти.   Тим часом Фендікс все ще говорив ‒ «Битви між людьми, а також звичайними темними ельфами і звіриними хвилями зазвичай передаються герцогу для врегулювання. Лицарі Підземних Зимових Павуків і Маги темних ельфів, а також могутні породження темряви вимагатимуть від Магів дій, і є лише одна причина для нашого перебування тут ‒ не допустити втручання матріархів темних ельфів і імператора породжень темряви!»   Лейлін кивнув. Сили Магів 2-го рангу були хороші в придушенні і стримуванні. Зрештою, якби істота 2-го рангу відпустила всі свої заборони, навіть Імперія Темних Ельфів не залишилася б неушкодженою.   «До речі, чому цього разу Імперія темних ельфів така впевнена в собі?» - очі Лейліна спалахнули, і він запитав.   Почувши це, Фендікс і його колега обмінялися поглядами і криво посміхнулися ‒ «Це повинно бути цілком таємно, але Лейліне, ти теж Маг 2-го рангу. Ти також приєднався до нас, тож, гадаю, нема чого боятися»   Фендікс встановив звуконепроникну межу ‒ «У захисника всієї нашої Сутінкової Зони, людини, яка стала Магом 3-го рангу, залишилося не так вже й багато часу…»   «Межа тривалості життя Мага 3-го рангу ‒ тисяча років. Лише Маги Ранкової Зорі можуть подолати цю межу. З тих пір, як він почав захищати цей регіон, пройшло більше дев'ятисот років…»   Лейлін трохи помовчав ‒ «Іншими словами, ця війна ‒ лише проба сил?»   «Темні ельфи, мабуть, отримали якусь інформацію зі свого кінця і почали зондування, але зараз…» - Фендікс примусив себе посміхнутися ‒ «Все, що я можу сказати, це те, що Сутінковій Зоні не дозволено відступати»   Серце Лейліна впало. Схоже, цей Маг 3-го рангу був не в найкращому стані.   За цих обставин зондування темних ельфів, швидше за все, стане широкомасштабним вторгненням, можливо, навіть загрожуватиме існуванню людей!   Щось промайнуло в його голові, і він раптом згадав про Баеліна.   «Хаос і страждання народять дитя долі. Схоже, це увертюра до неспокійних часів»   Коли Лейлін замовк, зал наповнився напруженою атмосферою.   «Гаразд, не будемо про це говорити. Може, підготуємо грандіозний вітальний бенкет? Ми могли б скористатися цією можливістю і дозволити цим Магам зустрітися з вами!» - побачивши, що атмосфера завмерла, жінка злегка посміхнулася і запропонувала.   «Ні, не треба! Дозвольте мені трохи відпочити, а потім підготувати кілька заклинань 2-го рангу!»   Лейлін не мав ані найменшого інтересу до цих звичаїв.   «Це чудово!» - Маги, як правило, були асоціальними, і це було ще більш характерно для Магів вищих рангів. Фендікс та інші не приймали це близько до серця.   …   Центральна Сутінкова зона.   Це було ядро Сутінкової Зони, і тут було найбільше населення. Тут часто проходили каравани і вирувало життя.   У невідомому місці, глибоко в земній корі, зелений промінь світла освітив кімнату.   У зеленому світлі купався змарнілий старий чоловік. Його тіло було вкрите зморшками, а очі так глибоко запали в череп, що здавалося, ніби йде мрець.   Позаду нього в’їлося густе коріння рослин, навіть прямо впиваючись у його м’язи, ніби вкорінюючись у його тіло. Одна за одною зелені горбки проникали в тіло старого вздовж коріння, дозволяючи його очам ледь зберігати яскравість.   Основною частиною цих коренів була величезна дивна квітка. Її гілки та листя були пухкі та темно-зелені, а багато її щупалець простягалися глибоко в земну кору, ведучи невідомо куди.   З тильної сторони руки старого вистрілив чорний промінь, проектуючи тотем у вигляді великого павука.   «Мій старий друже, я відчуваю твою слабкість. Аура життя на твоєму тілі постійно слабшає, і ти вже не можеш відкидати моє "Поглинання життя"…»   Це був голос молодої дівчини. Його було приємно слухати, і він навіть трохи зачаровував.   «Аня! Правителька Імперії Темних ельфів, найшанованіша матріарх стародавнього клану!» - старий повільно вимовив ім'я цієї жінки, і одразу після цього з-за спини старого вибухнув абсолютно грізний енергетичний вихор.   «Ти не зможеш зупинити мене…» - жінка у відбитку тотема зітхнула.