Виклик

Для цих Магів посередництво між суперечливими поглядами, що існували раніше, було лише невеликою справою. Однак оцінка гільдій могла безпосередньо вплинути на їхні інтереси!

 

Тому атмосфера дуже швидко стала серйозною.

 

* Кхе-кхе! *

 

Член ради, що стояв посередині, злегка кашлянув, і тільки після того, як він затих, почав говорити ‒ «Процес оцінювання буде проходити так само, як і раніше. Спочатку ми оголосимо результати, а потім їх можна буде оскаржити. Кожна гільдія має щонайбільше три шанси. Гільдії з нижчим рейтингом можуть кинути виклик гільдіям з вищим рейтингом, але гільдії з вищим рейтингом не повинні заважати гільдіям з нижчим рейтингом. Гільдії з однаковим рейтингом можуть кидати виклик одна одній для вирішення будь-яких конфліктів, а переможені повинні чекати наступного разу…»

 

Лейлін побачив, як Селін затремтіла від хвилювання, почувши слова члена ради.

 

«Навіть якщо у тебе не вистачає сил, всі ці ресурси видаються спільною конференцією. Вони взагалі не твої, тож чому ти так хвилюєшся?»

 

Лейлін трохи втратив дар мови.

 

З його точки зору, кожен міг би отримати територію, пропорційну власним силам. Поки наставник Селін був поруч, боятися було нічого, але як тільки Селін очолила Альянс Природи, їй слід було зменшити масштаби гільдії і роздати ті ресурси, які у неї були. Це був найрозумніший варіант дій.

 

Цього разу, якби не Лейлін, який втрутився у справу, для Селін все закінчилося б не дуже добре.

 

Звичайно, ситуація була б зовсім іншою, враховуючи Лейліна, який був поруч. Крім того, Крижані Печери були чимось, що Лейліну потрібно було мати, так чи інакше.

 

Після того, як члени ради оголосили про початок заходу, на майданчику почало пожвавлюватися.

 

Багато Магів обмінялися поглядами. Хоча у них було багато думок, жоден з них не робив свого ходу відразу, ніби чогось очікуючи.

 

Після довгого мовчання з кутка вийшов Маг у попелястому одязі.

 

«Ми з Гульде хочемо кинути виклик Товариству Морських Квітів!»

 

«Гм! Гульде ‒ безрейтингова гільдія, а Товариство Морських Квітів ‒ невелика гільдія. Виклик дозволено; нехай Маги обох гільдій вийдуть на сцену!»

 

Маг у окулярах для читання погортав товсту книгу і кивнув.

 

Товариство Морських Квітів прислало старого дідугана з синім волоссям і якимись дивними рунами на обличчі. Його гільдії кинули виклик, тож природно, що він був не в найкращому настрої.

 

Чи не означало це, що їхнє Товариство Морських Квітів вже занепало?

 

При цій думці в його очах промайнув вбивчий намір, і він вирішив зробити це незабутнім уроком для свого супротивника.

 

Тим часом Маг у попелястому одязі був заціпенілий.

 

Дочекавшись ще раз підтвердження від члена ради, на місці вибухнули дві хвилі магії від заклинань.

 

Одночасно з усіх кутів вистрілив світло-жовтий купол енергії, захищаючи глядачів і членів ради від будь-яких випадкових атак з боку битви.

 

Лейлін з цікавістю спостерігав за цим.

 

Він не дуже добре уявляв собі силу офіційних Магів у Сутінковій Зоні, і це була чудова нагода дізнатися про неї.

 

Завдяки кільком попереднім конфліктам, а також тому, що відбувалося зараз, він зміг багато чого зрозуміти.

 

Оскільки підземні Маги стикалися з потужними ворожими силами, серед них не було вчених, які б зосереджувалися лише на дослідженнях.

 

Ці Маги були досить грізні, і вони швидко створювали свої моделі заклинань. Вони також опанували техніку миттєвого і безшумного вивільнення заклинань, і в середньому їхня бойова сила була на один рівень вищою, ніж у Магів з Південного узбережжя.

 

Крім того, більшість з них опанували одне-два заклинання з величезною вбивчою силою, і вони не мали жодних побоювань щодо їх використання.

 

Це була ще одна їхня особливість, яка дозволила їм з великим відривом перевершити Магів Південного узбережжя.

 

* Бум! *

 

Раптом сцена на полі бою змінилася.

 

Маг у попелястому одязі змахнув рукою, і з'явилися два великі чорні тризуби, які перехрестилися і кинулися на Мага з Товариства Морських Квітів.

 

«Тризуб Ангінуса!» - Маг з Товариства Морських Квітів у страху вигукнув назву цього закляття, безперервно додаючи перед собою ще кілька захисних шарів, і ухилився від атаки.

 

«Сераторе! Тобі не втекти!»

 

Маг у попелястому одязі довго шипів, і його одяг розірвався ззаду, відкриваючи пару гігантських крил.

 

* Ву-ух! Ву-у-уш! *

 

Чорне пір'я на крилах було схоже на сталь, а на кінчиках з'явився блиск, який можна побачити на гострих предметах. З поштовхом від крил він злетів у небо.

 

Два сірі тризуби світла полетіли до його ніг, утворюючи щось на кшталт двох кігтів орла.

 

* Су! Су! Су! *

 

Сіра фігура постійно миготіла, а після того, як він розправив крила, його швидкість збільшилася, поки він майже не став тінню.

 

Сіра фігура постійно стикалася з захисними шарами.

 

* Ка-ча! *

 

Захисні шари Мага з Товариства Морських Квітів, здавалося, видавали звук розриву, перш ніж були повністю розірвані на частини.

 

* Пу! *

 

Великі пазурі безжально розірвали груди Мага з Товариства Морських Квітів, і чоловік видав жалюгідний крик.

 

Тим часом неозброєним оком можна було бачити, як з ран Мага з Товариства Морських Квітів витікає зів'яла плоть.

 

«Я визнаю поразку!»

 

Перш ніж другий кіготь досягнув його тіла, цей Маг одразу ж закричав.

 

Однак у погляді цього Мага в попелястій мантії з'явився холодний блиск, і сірий кіготь збільшив свою швидкість на тридцять відсотків

 

«Досить!» - холодно вигукнув член ради, що тримав терези, і потужна духовна сила пікового Мага 1-го рангу пронеслася над ним. Коричнево-жовта рука піднялася з землі і захистила пораненого Мага з Товариства Морських Квітів, захистивши його від нападу Мага в попелястому одязі.

 

«Прошу вибачення, мій лорде! Я не зміг вчасно стриматися!»

 

Маг у попелястому одязі спустився на землю і зняв свої заклинання, повернувши собі вигляд звичайної людини. Він вклонився, виглядаючи шанобливо.

 

«Хмф! Гільдія Гульде мала успіх у своєму виклику, тож тепер вона стає невеликою гільдією. Товариство Морських Квітів буде понижено в рейтингу і тепер знаходиться в категорії без рейтингу. Всі ресурси, які були виділені спільною конференцією гільдії "Товариство Морських Квітів", будуть негайно переведені до неї, а члени нашої ради контролюватимуть цей процес»

 

Цей член ради насупив брови і пирхнув, але все одно голосно оголосив.

 

«Велике спасибі, мій лорде!» - Маг у попелястому вбранні вклонився ще раз.

 

Тим часом Маг з Товариства Морських Квітів смертельно зблід і знепритомнів.

 

Лейлін, який спостерігав за цим, не дуже здивувався. Зрештою, оскільки попелястий Маг взяв на себе ініціативу кинути виклик Товариству Морських Квітів, цілком природно, що він мав бути впевненим у собі.

 

Після цього кілька нерейтингових гільдій вирішили кинути виклик іншим гільдіям.

 

Більшість гільдій, яким кинули виклик, були невеликими гільдіями, що занепадали, і майже всі виклики були успішними. Лише одна невелика гільдія перемогла, захистивши те, що їй належало.

 

Здебільшого ця боротьба точилася між малими та нерейтинговими гільдіями. Середні гільдії рідко виходили на сцену, а великі гільдії були віддаленими істотами, які виступали лише в ролі свідків і суддів.

 

«Шановні члени ради, ми, Восьмилапі Павуки, хочемо кинути виклик гільдії Альянс Природи!»

 

Раптом пролунав голос Скрилла.

 

«Гм?» - присутні Маги перевели погляди на нього.

 

Зазвичай, виклики між подібними за рангом гільдіями рідко траплялися, якщо тільки між ними не було ворожнечі.

 

Оскільки Гільдія Восьмилапих Павуків вже була невеликою гільдією, то в разі перемоги вони лише призведуть до того, що Альянс Природи втратить свої ресурси. Те, що вони отримають, буде мізерним.

 

«Скрилл! Якщо у вас були якісь конфлікти з Альянсом природи, чому ви не сказали про це під час медіації, а чекали до цього часу?»

 

Член ради, який тримав терези, насупив брови.

 

«Прошу вибачення, мій Лорде! Ворожнечу між нами та Альянсом Природи не варто оголошувати тут, але прошу задовольнити моє прохання!» - Скрилл вклонився, звучачи рішуче.

 

Зморшки на чолі члена ради стали глибшими.

 

Чесно кажучи, він не хотів, щоб між двома невеликими гільдіями виникли внутрішні тертя. Однак Восьмилапі Павуки не були середньою гільдією, а виклики між гільдіями одного рангу були дозволені.

 

Як тільки Альянс Природи зазнав би поразки, вони не тільки втратили б своє місце, але й були б змушені віддати всі свої ресурси для перерозподілу на спільній конференції. Скрилл міг би отримати щонайбільше частину цих ресурсів.

 

Оскільки від цього не було ніякої вигоди, мало хто з Магів наважувався на це.

 

Проте Лейлін знав, що вони точно вирішать забрати Крижані Печери! Усвідомлюючи ситуацію, безодня в його зіницях потемніла, а на вустах з'явилася посмішка.

 

«Гаразд! Лідер гільдії "Альянс Природи", Селін, кого ти випустиш на сцену?»

 

Член ради подивився на Селін.

 

«Я запрошую нашого почесного професора, пана Лейліна, представляти мою гільдію "Альянс Природи" і взяти участь в битві!» - Селін злегка вклонилася.

 

Лейлін зітхнув і підвівся.

 

«Я також відправляю нашого почесного професора представляти нас, Восьмилапих Павуків, на сцені!» - з іншого боку, Скрилл негайно вклонився і відійшов убік, щоб показати фігуру позаду нього.

 

Це була людська фігура, повністю огорнута чорним туманом. Навколо неї також коливалися численні чорні щупальця.

 

«Хм? Вони обидва послали почесних професорів!»

 

Навколишні Маги розгорнули дискусію.

 

Хоча невеликі гільдії могли запрошувати почесних професорів для зовнішньої підтримки, їм дозволялося виступати лише з одним професором. Оскільки було дуже мало Магів, які працювали поодинці, такі ситуації виникали рідко.

 

Тепер же, коли раптово з'явилося двоє, не дивно, що Маги були здивовані.

 

Було кілька Магів, які могли ледь бачити силу Лейліна і людини, огорнутої туманом, і вони зіщулилися від страху, їхні очі показували їхній жах.

 

«Гм! Ви обидва вибрали почесних професорів для битви?»

 

Член ради з товстою книгою в руках подивився на Лейліна, і навіть промайнуло кілька дослідницьких заклинань, перш ніж він перегорнув свою книгу.

 

«Професор Лейлін з гільдії Альянсу Природи не належить до жодної іншої гільдії, і тому може представляти Альянс Природи!»

 

«Маг Скрилл, будь ласка, попросіть Мага, що стоїть позаду вас, показати своє обличчя для перевірки!»

 

Члени ради звернулися до Скрилла.

 

Побачивши це, Скрилл міг говорити до людини, огорнутої туманом, лише тихим голосом.

 

Потім чорний туман розвіявся, відкривши обличчя, яке було чужим для всіх присутніх Магів.

 

«Ксеркс вітає всіх вас!»

 

Перед глядачами постало дуже андрогінне обличчя. Навіть голос не був ні чоловічим, ні жіночим, не можна було сказати, якої статі ця людина.

 

Маг на ім'я Ксеркс, здавалося, хотів спровокувати Лейліна, кинувши на нього погляд краєм ока.

 

«Гм! Почесний професор з Восьмилапих Павуків також відповідає вимогам. Я оголошую…»