Створіння Країни Снів

«Марша! Моя кохана Марша, це ти?»

 

Хвилювання наповнило голос Джеймса, коли він легким кроком підійшов до жінки в чорній сукні, простягаючи руки, щоб відтягнути її плечі назад.

 

Лейлін сидів у кареті, спостерігаючи за ним, але не зупинив Джеймса.

 

Ситуація зараз була надзвичайно дивною, і йому потрібен був піддослідний кролик, щоб прощупати ґрунт.

 

Джеймс із силою розвернув жінку в чорній сукні до себе.

 

Раптом він побачив лише обличчя без жодного отвору, а лише чорний вихор на ньому.

 

* Сю-у! *

 

Жах заповнив обличчя Джеймса, коли він побачив, що його наче затягнули в довгу чорну нитку і безперервно закручували, коли він був поглинений обличчям жінки.

 

Весь процес був надзвичайно швидким і закінчився якраз тоді, коли Лейлін збирався простягнути руку допомоги. Проте відтворення було надзвичайно чітким, і Лейлін навіть міг чітко пригадати, як Джеймса повільно втягнули в тонку лінію довжиною більше десяти метрів, перш ніж, нарешті, затягнули у вир на обличчі жінки.

 

Цього разу розлад викликав у Лейліна таке огидне відчуття, що йому захотілося блювати.

 

У той же час, його серце впало.

 

«Це точно не якесь духовне тіло, а більш жахлива істота, яку я все ще не в змозі збагнути…»

 

В одну мить Лейлін пригадав з бази даних чіпа, що в давнину битви між двома високоранговими Магами часто спустошували землю і моря навколо них. При цьому вони могли розділяти виміри простору і часу, змушуючи інших сприймати речі неправильно.

 

Особливо в таких місцях часто з'являлися дивні істоти з жахливою силою.

 

Деякі з цих істот були надзвичайно слабкими, так що навіть Прислужник 3-го рівня міг легко їх знищити. Однак деякі інші були настільки жахливими, що могли навіть перевершити силу Магів Ранкової Зорі, безпосередньо змушуючи зірки на небі падати!

 

«Ця жінка в чорному одязі ‒ лише привид. Як тільки виконуються певні умови, вихор на її обличчі активується, поглинаючи будь-які предмети, що наближаються до нього…»

 

Лейлін зробив свій висновок миттєво ‒ «Зараз моєї сили все ще не вистачає. Проти такого привида, який, очевидно, не є слабким, вирішити вступити в бій без будь-якої додаткової інформації просто нерозумно. Прийдеться тікати!»

 

Його тіло миттєво перетворилося на чорний туман і розчинилося в повітрі.

 

З мерехтінням чорного світла тіло Лейліна з'явилося в декількох сотнях метрів від нього, а за ним тягнулася чорна дуга.

 

«Вууууу!»

 

Однак у вухах Лейліна все ще звучали пронизливі крики, висота яких була ще вищою, ніж раніше.

 

Лейлін був ошелешений, коли виявив, що змінює напрямок і летить до жінки в чорній сукні.

 

* Ка-ча! *

 

Жінка підвелася, і її череп розколовся на дві половини. З цієї зяючої діри з'явилися ряди гострих іклів, наче її обличчя перетворилося на пащу якоїсь істоти.

 

* Бах! *

 

Гігантська щелепа клацнула, і темрява огорнула Лейліна.

 

…

 

Лейлін відчув себе так, ніби впав з дуже високого місця і вдарився об землю, перш ніж його тіло здригнулося, коли він прийшов до тями.

 

«Здається, мене проковтнула та жінка…»

 

«Де це?»

 

Лейлін потер голову, озираючись навколо.

 

Кімната була темною і маленькою, з безліччю павутиння по кутах. Тут не було жодного предмета меблів, ні вікон, ні дверей.

 

Здавалося, що це був маленький, герметичний підвал.

 

Крім Лейліна, там також лежали Баелін і Дженні. Їхні очі були міцно заплющені, оскільки вони були без свідомості. Здавалося, що їм знадобиться багато часу, щоб прийти до тями.

 

«Ще глибша ілюзія!» - Лейлін був надзвичайно серйозним.

 

«Якщо три розвилки на дорозі були поверхневим шаром цієї ілюзії, то жінки в чорній сукні ‒ другий шар, а це ‒ третій!»

 

Ілюзія! Була ще й сила снів. Лейлін не мав з цим особливого контакту, але в давнину Маги колись підкорили інший величезний світ, і всі сильні там були експертами, які володіли силою снівта ілюзій. Завдяки силам царства сновидінь вони могли легко здійснити все, що завгодно, і навіть шанувалися як боги невігласами з інших площин і вимірів!

 

Крім того, з короткого абзацу, записаного в старовинних книгах, Лейлін знав, що чим далі занурюєшся в ілюзію, тим важче звідти вибратися.

 

«Я мушу вибратися! Третій рівень ілюзії досить небезпечний!»

 

Чорне полум'я спалахнуло в долоні Лейліна ‒ «Прихована Вогняна Куля!»

 

Чорна вогняна куля вдарила в кут підвалу, створивши глибоку діру.

 

«Спочатку я повинен зрозуміти конструкцію цієї ілюзії!» - Лейлін потер підборіддя. У нього не було кращого рішення проти такої сили, тому він міг лише перевірити все, перш ніж шукати інші методи.

 

Лейлін стрибнув у створену ним темну діру.

 

…

 

«Це вже 193-й раз, але я повернувся на це місце!» - Лейлін подивився на Дженні і Баелін, які все ще були без свідомості, його вираз обличчя був надзвичайно суворим.

 

«За допомогою експериментів я вже зрозумів тривимірні конструкції тут. Як і очікувалося, чим глибший рівень ілюзії, тим менш міцними є виміри всередині, які врешті-решт перетворяться на хаос…»

 

Якби виміри тут зруйнувалися, існувало б лише два варіанти. Або людина потрапляла в ілюзію глибшого рівня, або, якщо її душа не витримувала такого удару, її поглинав би безпосередньо творець цієї ілюзії.

 

«Я спробував всі інші місця, тож мені залишилося тільки це!»

 

Лейлін відкинув непритомні тіла Баеліна і Дженні, відкривши під ними запилену сіру підлогу.

 

Вогняною кулею земля була зруйнована …

 

* Хлоп! *

 

Підлога підвалу тріснула, і Лейлін стрибнув в тріщину.

 

«Це все той же підвал, що і раніше, але Дженні і Баелін вже зникли. Добре! Дуже добре! Нарешті якісь зміни…»

 

Лейлін обвів поглядом навколишню обстановку. Це був все той же тісний підвал. Однак, що відрізнялося від попереднього, так це те, що тіл Дженні та Баелін тут більше не було.

 

«Ознаки ремонту, які не встигають за завданою шкодою, га? Далі мені доведеться…» - немов перебираючи струни цитри, обидві руки Лейліна пробігли по порожнечі, створюючи кола брижів.

 

Під рухами його пальців фактура підземного підвалу нагадувала воду з легкими брижами.

 

Чим більшу площу охоплювали брижі, тим більше спотворювалася порожнеча, аж поки, нарешті, не почувся звук хлопавки!

 

Простір підземного підвалу розлетівся на друзки, і тіло Лейліна знову впало вниз.

 

…

 

Дзеркала! Яскраві дзеркала були всюди, відображаючи появу чорнявого, благородного юнака.

 

«Це має бути проміжок між двома рівнями ілюзії!»

 

Лейлін торкнувся крижаного дзеркала і зробив висновок.

 

Зараз він на мить вирвався з ілюзії. Це, безумовно, привернуло б увагу заклинателя.

 

Однак це був ефект, якого він бажав!

 

«Вуу… Вуу…!»

 

У цей момент пролунав плачучий голос чарівної дівчини.

 

Лейлін різко повернув голову, і в куточку дзеркального світу несвідомо з’явилася маленька дівчинка в червоній сукні та білих колготках. Вона голосно плакала.

 

«Вууууу… Аліса загубила свого ведмедика! Старший братику, ти можеш піти зі мною на його пошуки?»

 

Дівчинка перестала плакати і подивилася на Лейліна благаючими очима.

 

«Вибач, але я не можу!» - Лейлін похитав головою.

 

«Але чому?» - маленька дівчинка була спантеличена ‒ «Аліса надзвичайно слухняна! Тобі не подобається Аліса?»

 

Коли вона говорила, навколо з'являлося все більше дзеркальних зображень.

 

«Я хочу, але давай спочатку поговоримо!» - Лейлін з усіх сил намагався говорити спокійно.

 

Він не мав великого досвіду спілкування з такими дивними сутностями. Крім того, інша сторона була істотою вищого виміру. Їхній хід думок і рівень мислення мали б відрізнятися від людського. Лейлін і сам не знав, чи зможе переконати відпустити його.

 

«Ти не хочеш піти з Алісою на пошуки її ведмедика?»

 

«Ні!» - Лейлін рішуче похитав головою. У легендах ходили чутки, що подібні речі траплялися і раніше. Якщо хтось погоджувався на таке прохання, це розглядалося як підписання якогось химерного контракту, і він потрапляв під маніпуляції інших. Декого навіть засмоктувало в інші виміри на невизначений час.

 

Хоча було кілька щасливчиків, які отримали таємничу силу завдяки таким зустрічам, Лейлін ніколи не покладався на азартні ігри, особливо коли на кону стояло його життя!

 

* Трісь! *

 

Як тільки Лейлін відкинув її, незліченні жуки висипали з дзеркал і поглинули його, як приплив.

 

«Мені все одно доведеться атакувати!» - Лейлін насупив брови. Він знав, що повинен продемонструвати свою силу, перш ніж інша сторона визнає його.

 

«Прихована Вогняна Куля! Очі Скам'яніння!»

 

В одну мить все його тіло вкрилося лускою, а з рук безперервно виривалося чорне полум'я. Навіть його очі мали таємниче світло, яке вистрілило назовні.

 

* Пак! Пак! *

 

Багато чорних жуків скам'яніли, падаючи на землю, перетворюючись на купу пилу. Більшість з них були спалені в небуття чорним полум'ям.

 

Проте жуки продовжували безперервно висипатися з дзеркал, і те, від чого Лейліну вдалося позбутися, було лише краплиною в морі.

 

«Сила супротивника набагато перевершує мої приущення!»

 

Лейлін криво посміхнувся, коли він кинув червоний порошок ‒ «Обпалюючий Дотик!»

 

Два палючих променя світла були випущені, розчищаючи шлях у двох напрямках.

 

Однак обличчя Лейліна одразу ж зблідло, а його свідомість здригнулася. У кристалізованій духовній силі відкрилося ще більше тріщин, і вона майже розлетілася на друзки.

 

Обпалюючий Дотик був заклинанням 2-го рангу, і зараз у Лейліна була лише частина його затверділої духовної сили. Маючи силу Мага 1-го рангу, він, природно, отримає зворотну реакцію від необачного використання заклинання 2-го рангу.

 

Ця реакція вважалася відносно легкою. Якби він використовував вроджений талант Мага 2-го рангу, дуже ймовірно, що його море свідомості зазнало б кардинальних змін.

 

«Чі-чі!»

 

Море жуків безперервно кричало, знову виливаючись на Лейліна.

 

Лейлін, чиї духовні сили вже були виснажені, міг лише спостерігати, як шар за шаром жуки поглинають його тіло.