Раби Магів

«Без проблем, у нас найбільший склад. Як тільки ти зробиш запит, ми одразу знайдемо для тебесумісного раба!» - впевнено заявила Люсія.

 

«Крім того, навіть якщо у нас його немає, якщо ви внесете достатній депозит, ми навіть можемо організувати команду, яка буде ловити рабів, тренувати їх і навчати, пристосовуючи їх до ваших потреб...»

 

Така бізнес-модель та індустріалізований ланцюжок процесів, а також особливий сервіс, що надається поважним гостям, змусили Лейліна згадати про VIP-статуси в його попередньому світі.

 

«У цьому немає потреби, мої вимоги надзвичайно прості»

 

Лейлін посміхнувся ‒ «Перш за все, це 5 рабів з силою Великих Лицарів. Раса - люди, стать не має значення. Мені потрібні ті, хто має неушкоджений інтелект, без явних вад і пошкоджень на тілі...»

 

Йому дійсно не вистачало кількох робітників на віллі, які б виконували випадкові роботи і підтримували його імідж.

 

Крім того, Лейлін не міг самостійно виконувати всі різноманітні завдання.

 

У глибині душі Лейлін мав ще один план. Він отримав частину інформації для Таврованого Мечника від торгівлі з Дороте. І хоча ця інформація буа неповною і практично неможливими для прориву, завдяки дедукції чіпа та власним експериментам Лейлін все ж отримав певні результати.

 

Наразі він думав про те, щоб випробувати плоди своєї праці на Великому Лицарі.

 

Цим Великим Лицарям-рабам обов'язково буде засіяне насіння духовної сили або якесь тавро, що гарантуватиме їхню стовідсоткову лояльність. Їхні тіла також були надзвичайно сильними, і вони були найкращими людьми для експериментів, пов'язаними з Таврованими Мечониками.

 

«У нас тут є п'ять Великих Лицарів, ви можете вибрати їх пізніше. Кожен коштуватиме 700 магічних кристалів. Більше того, як твоя старша сестра, я зроблю тобі знижку. Серед п'яти Великих Лицарів будуть дві красуні!»

 

Люсія посміхнулася ‒ «Я вірю, що окрім обов'язку охоронців, вони неодмінно виконають і інші "обов'язки"!»

 

Для Магів, чия життєва сила перевершує життєву силу звичайних людей, звичайні дівчата не змогли б задовольнити їхні потреби. Тому виховання деяких Лицарів і Великих Лицарів в якості служниць було звичайною практикою. Отже, в цьому аспекті Люсії не бракувало жодних благ.

 

На таку пропозицію Лейлін лише кивнув головою, не відчуваючи нічого особливого.

 

Великі Лицарі були лише невеликою справою. Лейлін відразу ж заявив про свою справжню мету приходу сюди.

 

«І потім, мені потрібен раб рівня Прислужника, найкраще, якщо він буде Прислужником 3-го рівня! Крім того, він повинен знати просте Зіллєваріння та Алхімію»

 

У цей момент Люсія більше не мала розслабленого виразу обличчя. Навіть Крю здивовано подивився на Лейліна.

 

У Світі Магів існувало багато рівнів для рабів. Випещені служниці, принцеси або жінки-дворянки, чиї країни були зруйновані, належали лише до найнижчого рівня розваг і споживання. За винятком особливих випадків принцес і подібних до них, ціни на них були надзвичайно низькими.

 

Далі йшов рівень лицарів і великих лицарів, які могли бути корисними для своїх господарів. Зростання витрат було чималим. Якщо вони також хотіли мати рабів різних рас і красивих рабинь, ціни часто піднімалися ще на одну сходинку.

 

Втім, жодного з них не можна було вважати рабами високого рівня.

 

На Південному узбережжі існував лише один тип рабів, який вважався висококласним. Це були раби Магів!

 

Чи то звичайні люди, чи лицарі, чи Великі лицарі, їхні тіла не могли протистояти енергетичному забрудненню, яке Маги мимоволі випромінювали. Крім того, вони не мали ніякої духовної сили, щоб захистити своїх господарів-Магів, допомогти з формуванням заклинань тощо.

 

Тому, ставши офіційним Магом, багато хто з них зазвичай наймав кількох Прислужників, які допомагали їм у їхніх власних експериментах.

 

Однак на Південному узбережжі все ще потрібно було дотримуватися певних правил. Навіть якщо людина перебувала в Академії Безодні Лісу Кісток, наставники не могли використовувати Аколітів як піддослідних кроликів і експериментувати на них, як їм заманеться, і мусили спокушати їх магічними кристалами або обманом укладати з ними контракти.

 

У порівнянні з цими розпещеними Прислужниками, використання рабів могло б повністю вирішити цю проблему.

 

Завдяки існуванню духовного тавра, раби, як правило, були віддані до останку. Крім того, як тільки господар купував їх, їхнє життя одразу ж належало їхньому господареві. Як би Маги не експериментували над рабами, вони не завдадуть жодної шкоди у відповідь!

 

«Красунчику, а ти сміливий!»

 

Люсія виглядала спантеличеною, дивлячись на Лейліна ‒ «Прислужники 3-го рівня не такі вже й дешеві!»

 

«Це означає, що вони у тебе є?»

 

Лише тоді Лейлін звів брови.

 

Походження рабів Магів було досить простим. Вони були або розшукуваними злочинцями, або полоненими після війни.

 

Крім того, їх існування не віталося, і навіть на ринку Еллінель в Королівстві Пулфілд Лейлін не бачив жодної крамниці, яка б наважилася публічно продавати рабів-Аколітів.

 

Тому Лейлін запитав лише з найменшою надією. Він не думав, що буде такий приємний сюрприз.

 

Безсонне Місто було головним торговим центром усього Південного узбережжя! Подумати тільки, що у випадковій невільничій крамниці можна було знайти висококласних рабів!

 

«Не хвилюйся. Поки ти можеш знайти когось, ціна не є проблемою!»

 

Лейлін кинув Люсії чорний мішечок.

 

«Я не думала, що такий маленький хлопець, як ти, має вдосталь магічних кристалів!» - Люсія перевірила вміст мішечка і кивнула, одразу ж задзвонивши червоним ручним дзвіночком на столі.

 

* Дзень-дзень-дзень! *

 

На дзвін дзвоника служниця відчинила двері ‒ «Міледі! У вас є якісь накази?»

 

«Приведи Дем'єна!» - перед своїми служницями Люсія зробила крижаний вираз обличчя без жодного сліду посмішки. Кожен її рух був наповнений владною аурою.

 

Що ж до цієї служниці, то вона навіть не наважилася підняти голову перед наказом Люсії і поспішно попрямувала до кімнати.

 

«Ходімо! Спершу скуштуй цього напою! Це особливий продукт з островів Сицилії!»

 

Після того, як двері зачинилися, Люсія повернулася до своєї чарівної манери поведінки і винесла вогненно-червону флягу, наливши Лейліну і Крю напій, схожий на суміш кави і шоколаду.

 

Лейлін зробив ковток, і його рот одразу наповнився ніжним освіжаючим смаком.

 

«Смак чудовий! Дуже схожий на кокосовий плід. Більше того, він має ефект збільшення бадьорості. Якщо його вдасться популяризувати, він точно приверне увагу Магів» - байдуже сказав Лейлін.

 

«Люсіє! Це вже занадто, як ти могла не дати мені кілька фляг такого чудового напою!» - Крю почав голосно вигукувати.

 

«Молодший брате, який же ти далекоглядний. Я готуюся відкрити нову крамницю і зробити цей напій своїм фірмовим товаром...» - Люсія здивовано подивилася на Лейліна, а потім чарівно посміхнулася ‒ «Як щодо цього, ти хочеш також інвестувати в це?»

 

«Прошу вибачення, у мене недостатньо магічних кристалів. Особливо після цього раунду купівлі рабів, я боюся, що мені доведеться накопичити ще один статок, перш ніж розглядати таку інвестицію...»

 

Лейлін, природно, відмовився від такої пропозиції.

 

Що ж до Люсії, то на її обличчі не було розчарування, а лише здавалося, що вона запитала імпульсивно.

 

«Люсіє, чому б тобі не розглянути мою кандидатуру?» - Крю зробив нетерплячий вираз обличчя.

 

«Тебе?» - Люсія подивилася на Крю з презирством ‒ «Хлопець, який тільки й знає, що кидати на жінок магічні кристали, я в тебе зовсім не вірю. 27 років тому саме ти забрав мої інвестиції і...»

 

Після того, як Люсія розповіла про минулі події, обличчя Крю почервоніло, і він опустив голову, як маленький хлопчик, який зробив щось не так.

 

Що ж до Лейліна, то він лише потягував свій напій, вдаючи, що нічого не бачить і не чує.

 

«Міледі! Дозвольте увійти»

 

Цю атмосферу швидко порушило прохання увійти до кімнати.

 

«Це Дем'єн? Заходь!» - Люсія пригладила волосся і знову сіла за стіл.

 

* Скрип! *

 

Двері до кабінету відчинилися, і увійшов срібноволосий Аколіт 3-го рівня.

 

Цей Прислужник був немолодий, і його обличчя було зморшкувате, як шкірка мандарина. На противагу цьому, його одяг був охайним і акуратним, і жодна волосинка не вибивалася з-під нього. Здавалося, він був у доброму гуморі, зовсім не схожий на раба.

 

«Дем'єне! Це Маг Лейлін, і він висловив бажання купити тебе. Зараз він поставить тобі кілька запитань» - Люсія вказала на Лейліна, який сидів на дивані збоку, і представила йому Дем'єна.

 

«Для мене велика честь познайомитися з вами, мілорде! Сподіваюся, що зможу служити вам у майбутньому!» - Дем'єн шанобливо вклонився.

 

«Ти не мусиш бути таким ввічливим. Сподіваюся, ти теж будеш відповідати моїм вимогам» - Лейлін виглядав незворушним.

 

«Якщо змішати зріджену форму Соняха і стебло Квітки Трьох Ночей, що вийде?» - Лейлін без жодних роздумів поставив питання, пов'язане з Зіллєварінням.

 

«Відбудеться ефект заміщення, і воно створить...» - судячи з усього, цей старий на ім'я Дем'єн таки мав певні досягнення в Зіллєварінні. Йому потрібно було лише трохи подумати, перш ніж вільно відповісти.

 

Далі Лейлін поставив ще кілька запитань.

 

Спочатку вираз обличчя Дем'єна був розслабленим, але чим далі, тим більше холодний піт почав виступати на його спині.

 

Трохи більше ніж через десять хвилин Лейлін підвівся, почуваючись задоволеним, і сказав Люсії ‒ «Я хочу його. Скільки магічних кристалів?»

 

Провівши невеличкий тест, Лейлін дійшов висновку, що досягнення Дем'єна в Зіллєварінні та алхімії, безумовно, вважалися досить непоганими серед Прислужників, які були на тому ж рівні, що й він сам. Безумовно, варто було б його купити.

 

«16500 магічних кристалів!» - Люсія посміхнулася ‒ «Якщо додати до тих 5 Великих Лицарів, то вийде 20000 магічних кристалів!»

 

«Ні в якому разі, це занадто дорого! Його вік вже такий великий. Зазвичай Прислужники мають максимальну тривалість життя лише 150 років...»

 

Що ж до Дем'єна, то він спокійно стояв осторонь, так, наче ця людина, за яку вони торгувалися, не була ним.

 

Після того, як Лейлін вийшов з Крю з крамниці Люсії, за ними пішли ще 6 фігур.

 

Це був Дем'єн та інші 5 Великих Лицарів. Серед Великих Лицарів були дві гарні дівчини з сексуальними фігурами, які також не мали жодних випнутих м'язів, що руйнували б їхню естетичну красу.

---

|P.S. ‒ не забувайте донатити на ЗСУ! Як варіант - донатьте на збори Стерненка|