Раби Магів

Том 1. Розділ 172 - Один рік

Після запеклих переговорів про ціну Лейлін нарешті знизив її до вісімнадцяти тисяч магічних кристалів і купив рабів.   Більше того, прямо на очах у Люсії в крамниці Лейлін використав своє власне духовне тавро і затаврував свідомість шістьох рабів.   Це означало, що відтепер долі цих рабів трималися на долоні Лейліна.   Крім того, природа духовного тавра була такою, що вони повинні були бути повністю слухняними Лейліну. Навіть якщо їх просили вбити себе, вони повинні були зробити це без жодних роздумів!   Можна навіть сказати, що якщо Лейлін відчував раптове бажання, мозок цих рабів міг просто вибухнути, як кавун.   «Ха-ха... Тоді я не буду тебе більше турбувати, я піду першим!»   Після повернення на вулицю, де була вілла, Крю оцінив двох надзвичайно красивих Лицарів позаду Лейлін. Його обличчя виявило пустотливий вираз, і він негайно повернувся на свою віллу.   «Цей старий дідуган!» - Лейлін втратив дар мови, коли він похитав головою, перш ніж завести шістьох рабів на свою віллу.   «Це моя вілла. Відтепер ви будете жити тут, і ви можете вибрати собі кімнати в задній частині. До моєї спальні та підвалу нікого не пускати! Зрозуміло?»   Лейлін повернувся і обвів очима шістьох новопридбаних рабів, як він і наказав.   «Зрозуміло, Майстре!» - вони вшістьох розділилися і пішли.   «Дем'єне, залишся» - Лейлін зупинив Прислужника 3-го рівня.   «Майстре, у вас є ще якісь накази для мене?» - шанобливо запитав Дем'єн.   «З сьогоднішнього дня ти є дворецьким цієї вілли і будеш відповідати за управління цим місцем, коли мене не буде поруч. Крім того, я дам тобі право змінювати захисні заклинання вілли. Твоє завдання - привести до ладу всю віллу, а також запастися предметами, необхідними для повсякденного використання...»   Лейлін почав давати ряд інструкцій.   У такому торговому центрі, як Безсонне Місто, де керували Маги, було багато речей, які могли робити тільки Маги. Звичайний Лицар або Великий Лицар не мав моря свідомості, тож як він міг контролювати свою духовну силу, закликати заклинання тощо?   Для того, щоб підтримувати функціонування його вілли навіть після від'їзду Лейліна, дворецький рівня Аколіта був незамінним.   «А ще розкажи, як ти став рабом» - Лейліну було трохи цікаво.   При згадці про це вираз обличчя Дем'єна потемнів, він затремтів, а на його обличчі з'явився вираз страждання.   Було видно, що його минуле було для нього надзвичайно болючим досвідом.   Однак, завдяки контролю над духовним тавром, він все одно повинен був дотримуватися наказу Лейліна ‒ «Я був зі Сталевого Форту і народився у звичайному маленькому містечку. Мені пощастило пройти випробування на схильність до магії, і мій наставник прийняв мене в Тінь Місячного Світла. Майстер, можливо, не чув про неї, оскільки це лише невелика організація Магів. Хоча мені довелося дозволити наставнику експериментувати над моїм тілом, мені все ж пощастило вижити і навіть стати Прислужником 3-го рівня...»   До цього моменту вираз обличчя Дем'єна залишався нормальним, але на ньому з'явився травмований вираз.   «Відразу після цього була... війна! Ця проклята війна! Як влада, що панувала над нашим районом, Академія Водно-Болотних Садів почала підтримувати розширення інших невеликих організацій тільки тому, що наш лідер був проти них. Тінь Місячного Світла використали у війні як приклад, і мій наставник, як і багато інших старших, загинув у бою. Я потрапив у полон і зрештою став рабом...»   Лейлін кивнув головою. За неписаними правилами Світу Магів, Магам зазвичай не дозволялося тримати в полоні Прислужників і використовувати їх як рабів, інакше в суспільстві не було б порядку.   Але була одна ситуація, коли Магів, очевидно, не захищали жодні закони чи угоди - це коли вони ставали військовополоненими!   Військовополонені з різних Академій та Прислужники інших рас були основними джерелами висококласних рабів у Безсонному Місті!   Лейлін спостерігав за Дем'єном, який був дещо обурений і засмучений, і раптом відчув приплив страху.   Спочатку, якби Академія Безодні Лісу Кісток не відбила напад ворогів, він би взагалі не зміг втекти, і він иіг би бути вбитим офіційним Магом або захопленим в полон, а пізніше проданим в рабство.   «Ось чому я так відчайдушно прагну сили! Тільки володіючи силою, я зможу контролювати своє майбутнє!»   Лейлін відмахнувся від Дем'єна жестом руки.   «Ознайомся спочатку з навколишнім середовищем. Я хочу вийти і повернуся тільки ввечері»   ......   Вілла, яку винаймав Лейлін, була надзвичайно просторою, і в ній були кімнати, спеціально призначені для проживання слуг. Після того, як туди переїхало шість осіб, вона зовсім не здавалася тісною, а навпаки, віллі стала більш жвавою.   Дем'єн виявив свої здібності виняткового дворецького і підтримував віллу Лейліна у чистоті та порядку. Це дозволило Лейліну розслабитися і відкинути думки про дрібну роботу, яку потрібно було виконувати по віллі, і зосередитися на варінні стародавнього зілля "Сльози Марії" в підвалі.   Через незліченну кількість днів Лейлін сам пішов до крамниці старої відьми і передав їй дві порції Сліз Марії, на які вона мала право згідно з їхнім договором. Вони також призначили час для наступної угоди.   Після отримання стародавнього зілля, як би стара відьма не намагалася приховати своє хвилювання, Лейлін все одно зміг побачити, як її лихоманило від захвату.   Вона також заявила, що більш ніж здатна впоратися з ще більшою кількістю духів і що Лейлін повинен підготуватися до цього.   Судячи з усього, щоб отримати більше цих дорогоцінних зілля, вона була готова зібрати і приготувати інгредієнти за всяку ціну.   Лейлін був цілком задоволений своїм тимчасовим союзником.   Хоч він і не знав, чому їй так терміново знадобилося зілля, але ця ситуація була вигідна і йому.   Після того, як вони вдвох дійшли згоди, Лейлін повернувся на віллу і подбав про всі справи на віллі. Потім він вирушив за межі міста і повернувся до штаб-квартири Саду Чотирьох Сезонів на Нічному Яструбі Драконячої Корони.   Після приєднання до Саду Чотирьох Сезонів, окрім виділеної суми, на яку мали право всі Маги, він отримав у своє розпорядження велику кількість ресурсів у бібліотеці - те, чого він прагнув.   Однак, як член організації, він, очевидно, не міг залишатися в Безсонному місті цілими днями, якщо тільки не вийде на пенсію.   Місії цього місяця були простими і могли бути виконані за кілька днів, що дало йому багато вільного часу, який він вирішив провести в Безсонному місті.   Наразі він мав повернутися до Саду Чотирьох Сезонів і взятися за виконання щомісячних завдань. Якщо він не хотів зректися виділеної йому частки і тієї невеликої влади, яку він мав, він повинен був дотримуватися такого способу життя.   Якби він був типовим Магом і використовував такий спосіб життя, щоб повільно накопичувати достатньо знань і ресурсів для прориву, це зайняло б більше сотні років!   Але Лейлін був іншим. Він не тільки володів Просунутим методом медитації, він також був надзвичайно обізнаний про шлях, який потрібно пройти, щоб стати Магом 3-го рангу. Крім того, він також запасався і проводив підготовку, щоб забезпечити себе найкращими матеріалами та інгредієнтами!   Щоб здобути владу і багатство, потрібно було придумати альтернативні методи, які могли б викликати осуд у інших. Він ніколи не був принциповою людиною.   Лейлін мав два основних джерела, які забезпечували його матеріалами. Одним з них був Сад Чотирьох Сезонів, і хоча частка, яку вони виділяли, була мізерною, це все ж був постійний потік, і предмети отримувалися на основі заслуг.   Іншим джерелом була організація темних Магів, до якої він нещодавно приєднався. Хоча це було дещо небезпечно, але прибутки були рясними.   З цими двома джерелами, одним з яких була чесна організація, а іншим - недобросовісна група, швидкість, з якою він збирав свої ресурси і збільшував свою силу, була далека від тієї, яку хтось міг передбачити.   «Далі мені доведеться залягти на дно, зібрати всі свої ресурси і чекати другого переходу мого роду»   Лейлін розпланував все на найближчі кілька років наперед.   Нинішній він був схожий на Нічного Яструба, на якому сидів - перед польотом він мовчки накопичував енергію, очікуючи того часу в майбутньому, коли зможе злетіти в небеса!   ......   Час пролетів як вітер. Несвідомо минуло більше року.   Гора, яка була штаб-квартирою Саду Чотирьох Сезонів, як завжди, стояла сильна і горда. Маги мандрували проходами всередині гори, схожі на мурашок, коли мандрували навколо.   «Лейлін! Теорія екології, яку ти випробовував у Таємній Площині, викликала у мене інтерес. Що скажеш про неї? Поговоримо про неї?»   У цей момент у кімнаті для відпочинку та релаксації з Лейліном розмовляв чоловік-Маг з вогненно-рудим волоссям.   «Звичайно! Мене також цікавлять переживання і думки Мага Трумена, коли він піклувався про Лавову Золоту Рибку»   Лейлін виглядав приблизно так само, як і рік тому, головною відмінністю була чорнота в його очах, які, здавалося, мали ще один шар глибини.   «Я все одно планував піти до бібліотеки. Там ми зможемо поговорити» - Лейлін запросив Мага Трумена.   «Ну, звичайно! Мені добре відома твоя репутація Дитини бібліотеки» - піддражнив Трумен.   У відповідь Лейлін лише злегка посміхнувся і не звернув уваги на його зауваження.   Протягом цього року він більшу частину часу залягав на дно, без нарікань виконував свої місії і щомісяця отримував виділені йому ресурси, здебільшого живучи усамітнено.   Місцем, де він проводив найбільше часу, була гігантська бібліотека Саду Чотирьох Сезонів.   Сад Чотирьох Сезонів був набагато більшим, ніж Академія Безодні Лісу Кісток, а записів і ресурсів у бібліотеці було вдосталь.   До того ж, маючи статус офіційного Мага, Лейлін мав доступ до набагато більшої кількості матеріалів, ніж ті, до яких могли дістатися Прислужники.   Хоча деякі просунуті знання і формули зілля потрібно було обмінювати за певну кількість балів, ресурси, які Сад Чотирьох Сезонів надавав безкоштовно, були надзвичайно корисними для Лейліна.   Він витратив близько півроку, збираючи інформацію, до якої мав доступ, і зберігаючи її в чіпі, тим самим значно збагативши його базу даних.   Щоб інші не помітили дивацтв у його діях, Лейлін іноді проводив час у бібліотеці, незважаючи на те, що зберіг усю інформацію, яка там знаходилася. Під цим приводом він відхиляв запрошення незліченної кількості вродливих жінок-Магів. За це він отримав кілька прізвиськ на кшталт "Неромантична брила" та "Дитина бібліотеки", які швидко поширилися.   Бібліотека Саду Чотирьох Сезонів була побудована на величезному пагорбі, і часто можна було бачити, як туди заходили Прислужники.   Як офіційні Маги, Лейлін і Трумен, природно, користувалися особливим ставленням і отримали ізольовану кімнату, щоб полегшити їх обговорення. У кімнаті також був м'який диван і різнокольорові закуски.