Незабаром настав полудень, і Лейлін зі щасливим настроєм прийняв душ. Він одягнув зручну білу мантію і вирушив на віллу Крю.
«Ласкаво прошу, Лейліне! Мій найдорожчий друже!»
Крю обійняв Лейліна, виглядаючи дещо спантеличеним.
«Твоя аура, здається, знову збільшилася, це дійсно змушує людей заздрити!»
Раніше він вже був вражений віком і потенціалом Лейліна. Для Мага, який мав такий необмежений потенціал, встановлення зв'язків заздалегідь часто приносило несподівані вигоди.
Однак темпи розвитку Лейліна значно перевершили його очікування.
«Це лише результат успішного експерименту!» - Лейлін скромно засміявся.
Насправді, це був результат після того, як Лейлін використав заклинання приховування, щоб приховати більшу частину своєї духовної сили. Якби не це, з інтелектом Крю він би точно зміг про щось здогадатися.
Крю не купився на скромні слова Лейліна, але аспект духовної сили завжди був однією з найпотаємніших таємниць Магів, тож будь-яке втручання призводило до ворожості.
Тому Крю міг лише приязно посміхнутися і взяти Лейліна за руку.
«Давай не будемо більше про це говорити. Ходімо на невільничий ринок!»
....
Невільничий ринок знаходився в Зоні 4 Безсонного міста і займав дуже велику площу. Більше того, він був відкритим, навіть мав вивіску.
«Пане! Приходьте до нас, у нас є різні види рабів. Є навіть дві дівчини-змії зі Східних Гірських Пустель, а їхні навички, знаєте, неперевершені!»
«Лорде! Погляньте сюди, прекрасні дівчата-кролики, вогняні лисиці. Є також красуні з племені Каннів, що володіють неймовірною силою. Усі вони мають силу Великих лицарів, і вони гарні та витривалі. До того ж, вони коштують лише 800 магічних кристалів кожна...»
«Погляньте, це донька герцога Герцогства Дірк! У неї благородне походження, а Герцогство Дірк ‒ велике герцогство, яке можна порівняти з імперією. Дочка герцога еквівалентна принцесі!»
На величезному невільничому ринку було багато незалежних магазинів. Щоб залучити клієнтів, ці магазини йшли на всілякі хитрощі.
Лейлін йшов поруч з Крю, прислухаючись до різних закликів власників крамниць.
Гарячі дівчата-кролики та дівчата-лисиці використовували лише кілька шматочків тканини розміром менше долоні, щоб прикрити свої важливі частини. Їхні пухнасті білі кролячі хвостики та вогненно-руді лисячі хвости були зібрані докупи. Це був надзвичайно різкий контраст із сором'язливими виразами облич тих дівчат-кроликів і лисиць.
«Як справи, пане? Хочете поглянути на фігуру цієї принцеси?»
Крю явно зацікавився рабинею, яку називали принцесою. Він зупинився перед тією крамницею.
Лейлін оцінював дівчину, що стояла за спиною власника крамниці. Вона була висока, її зіниці були золотистими, і вона випромінювала надзвичайно благородну ауру. Це було щось таке, що точно не можна було імітувати, і що мало бути розвинене з юних років.
Ця прекрасна дівчина була одягнена в сукню, яку зазвичай можна побачити на бенкеті в палаці, і навіть мала інкрустовану діамантами діадему, немов принцеса, що вибігла погратися ‒ якщо не брати до уваги порожній і покірний вираз її обличчя.
«Вона просто красуня!» - на обличчі Крю з'явився вираз бажання ‒ «Тепер, коли я думаю про це, хоча я грав з безліччю жінок, я не думаю, що я коли-небудь тренував принцесу раніше!»
«Це, безумовно, справжня принцеса. Її батько був колишнім герцогом!»
Власник крамниці дуже хотів продати свій товар ‒ «Більше того, ця жінка не зазнала жодних тілесних ушкоджень і є цілковитою незайманою...»
«Герцогство Дірк, здається, я чув про його минуле. Відбувся державний переворот, так?» - Крю погладив підборіддя і замислився ‒ «Краще б там не було ніяких залишкових неприємностей!»
«Що ви, ні в якому разі! Попередній герцог хотів керувати власними силами і розірвав усі зв'язки з Магами. Його вже покинула родина Магів, яка його підтримувала, і насправді цей державний переворот був організований тією самою родиною Магів...»
Власник крамниці детально пояснив Крю.
Лейлін помітив, що після того, як принцеса почула про події, її голова схилилася. На її обличчі почали з'являтися страх і ненависть.
Хоча цей вираз тривав лише мить і був добре прихований нею, як могли його не помітити присутні Маги?
«Непогано! У неї запеклий характер? Виклик ... Вона мені подобається» - Крю одразу ж збудився від неї, і запитав ‒ «Скажи мені прямо! Як багато?»
«Дві тисячі магічних кристалів! Це найнижча ціна, яку я можу дати!» - впевнено відповів власник крамниці.
«Дві тисячі магічних кристалів!!» - очі Крю вирячилися ‒ «Лише за звичайну людину, яка навіть не є лицарем? Ти думаєш, мене в дитинстві віслюк по голові бив?»
«Це унікальний випадок! Мені вдалося дістати цю принцесу за величезну ціну, і ви можете знайти її тільки в цій крамниці в Безсонному місті! За всіма іншими принцесами стоять сім'ї Магів, і такі товари, як ця, доступні лише зараз. Чи зможете ви в майбутньому роздобути таку, як вона, залежатиме від вашого везіння...»
Власник крамниці доклав чимало зусиль, щоб переконати його.
«Дві тисячі магічних кристалів - це занадто дорого! Цього вистачить на кілька моїх масштабних експериментів!» - Крю безпорадно похитав головою.
Він повернувся до Лейліна ‒ «Вибач за очікування. Ходімо!»
Лейлін знизив плечима і проігнорував цю принцесу зруйнованого герцогства, вийшовши з крамниці разом з Крю.
«Я був впевнений, що ти наполягатимеш на її купівлі, але тепер...» - Лейлін був дещо шокований. Він на власні очі бачив збочення та фетиші Крю, тому не міг повірити, що Крю так просто здасться.
«Ти не знаєш...» - Крю моргнув, на його обличчі з'явилася посмішка і розумний погляд.
«Цінник цього раба занадто дорогий. Поки це не Маги, які відчайдушно потребують, вона ніколи ніким не буде розглядатися» - старий дідуган пояснив Лейліну.
Офіційні Маги завжди потребували ресурсів. На відміну від Крю, який вже не мав надії на просування, був вкрай розпусним і хотів просто жити на пенсії, вони ніколи не будуть зацікавлені в таких рабинях.
«У мене є кілька зв'язків з Магами з цього кола. Якщо я повідомлю їх, ніхто її у мене не забере!»
«Хе-хе... До того часу цей власник крамниці зможе лише тримати цей запас у своїх руках. Пізніше, коли я знову його шукатиму, я буду єдиним, кому він зможе продати рабиню. Я впевнений, що зможу збити ціну до тисячі магічних кристалів або й нижче...»
«Тоді які аргументи ти приготував, щоб переконати своїх друзів?» - з цікавістю запитав Лейлін.
«Хе-хе... Звичайно, така співпраця по зниженню цін буде здійснюватися по черзі!» - старий дідуган не забарився з відповіддю.
«Якщо вона тебе зацікавила, то після того, як я закінчу з нею, я можу позичити її тобі, щоб ти міг погратися з нею кілька днів!»
Старий здавався надзвичайно щедрим у цю мить.
«Ніхто не може перевершити твої навички в такій області...» - Лейлін відчув себе повністю переможеним і більше не знав, що сказати.
Після цього Лейлін, який йшов за Крю, нарешті підійшов до магазину, який здавався трохи дивним.
Ця крамниця була явно набагато більшою, ніж навколишні, і біля неї також стояли на варті дві зелені істоти, викликані за допомогою магії. Саме ця велич і вартість будівництва швидко змусили магазини навколо нього здаватися гіршими.
Крім того, перед магазином висіла щільна завіса, і ніхто не міг нічого побачити всередині, поки не підніме тканину. Це ще більше розпалило цікавість Магів.
«Ми прийшли! Це невільничий ринок, який відкрив мій друг!» - Крю назвав серію паролів у відпрацьованій манері і отримав дозвіл на прохід від двох викликаних істот.
«Це відкрито лише для членів, і члени можуть привести лише одного клієнта. Вимоги суворі, але тільки в такому місці ти зможеш отримати багато чудових товарів!»
Крю, вочевидь, мав неабиякий досвід, і він привів Лейліна до офісу.
«Люсіє, подруго! Я приніс тобі клієнта!»
Що перевершило очікування Лейліна, так це те, що ця работорговцем насправді була жінка-Маг.
Вона носила одяг з високим коміром, а на грудях у неї було вирізано маленьке серце, що відкривало глибоке декольте.
«Крю! Тобі ще не набридла попередня дівчина-змія?»
Люсія вклонилася своїй стрункій талії і привітала Крю, швидко відступивши назад.
Дивлячись на Крю, який хотів дозволити собі деякі вільності з Люсією, але також був збентежений, Лейлін сором'язливо потер ніс.
У нього було відчуття, що цей розпусний старий дідок міг би його обікрасти.
«Це той клієнт, якого ти привів?»
Люсія повільно посміхнулася, просуваючись вперед, і ніс Лейліна наповнився дуже концентрованим запахом парфумів. Хоч він і був сильним, але не відштовхував його, а радше нагадував міцний напій, від якого чоловіки переповнювалися бажанням досліджувати далі.
«Який гарний хлопець!»
Люсія хіхікнула і міцно обійняла Лейліна, її дві великі, атласні грудочки м'якості притиснулися прямо до грудей Лейліна і викликали пристрасть всередині.
«Молодий Магу, яку рабиню ти шукаєш? Лисиць, кролиць чи змій? У сестри є все, і вона навіть може дати тобі знижку!»
Красива рабовласниця з провокаційною фігурою дмухнула на вухо Лейліну, коли вона прошепотіла тихим голосом.
«Це... я прошу вибачення!»
Лейлін м'яко відштовхнув Люсію, від чого Крю закотив на нього очі, а Люсія кокетливо засміялася ‒ «Боже мій! Схоже, наш клієнт зніяковів!»
«Від вашої гостинності дійсно важко дихати!» - Лейлін вклонився і поцілував Люсію в тильну сторону її стрункої і блідої долоні, перш ніж отримати ревнивий погляд Крю.
Справа була не в тому, що він не міг стримати свої пориви, а в тому, що ця прекрасна работорговка також була Магом 1-го рангу! Більше того, згідно з виявленням чіпа, її Перетворення Елементарної Сутності становило щонайменше 50%!
Хоча Лейлін був досить збуджений, він не хотів, щоб йому встромили ніж у спину, коли він буде спати з цією жінкою. До того ж, хіба може жінка-работорговець бути простим персонажем!?
«Власне, я прийшов сюди, щоб придбати кількох особливих рабів!» - Лейлін звернувся з проханням.
Після того, як вони взялися за справу, Люсія зробила серйозне обличчя.
Далі
Том 1. Розділ 171 - Раби Магів
«Без проблем, у нас найбільший склад. Як тільки ти зробиш запит, ми одразу знайдемо для тебесумісного раба!» - впевнено заявила Люсія. «Крім того, навіть якщо у нас його немає, якщо ви внесете достатній депозит, ми навіть можемо організувати команду, яка буде ловити рабів, тренувати їх і навчати, пристосовуючи їх до ваших потреб...» Така бізнес-модель та індустріалізований ланцюжок процесів, а також особливий сервіс, що надається поважним гостям, змусили Лейліна згадати про VIP-статуси в його попередньому світі. «У цьому немає потреби, мої вимоги надзвичайно прості» Лейлін посміхнувся ‒ «Перш за все, це 5 рабів з силою Великих Лицарів. Раса - люди, стать не має значення. Мені потрібні ті, хто має неушкоджений інтелект, без явних вад і пошкоджень на тілі...» Йому дійсно не вистачало кількох робітників на віллі, які б виконували випадкові роботи і підтримували його імідж. Крім того, Лейлін не міг самостійно виконувати всі різноманітні завдання. У глибині душі Лейлін мав ще один план. Він отримав частину інформації для Таврованого Мечника від торгівлі з Дороте. І хоча ця інформація буа неповною і практично неможливими для прориву, завдяки дедукції чіпа та власним експериментам Лейлін все ж отримав певні результати. Наразі він думав про те, щоб випробувати плоди своєї праці на Великому Лицарі. Цим Великим Лицарям-рабам обов'язково буде засіяне насіння духовної сили або якесь тавро, що гарантуватиме їхню стовідсоткову лояльність. Їхні тіла також були надзвичайно сильними, і вони були найкращими людьми для експериментів, пов'язаними з Таврованими Мечониками. «У нас тут є п'ять Великих Лицарів, ви можете вибрати їх пізніше. Кожен коштуватиме 700 магічних кристалів. Більше того, як твоя старша сестра, я зроблю тобі знижку. Серед п'яти Великих Лицарів будуть дві красуні!» Люсія посміхнулася ‒ «Я вірю, що окрім обов'язку охоронців, вони неодмінно виконають і інші "обов'язки"!» Для Магів, чия життєва сила перевершує життєву силу звичайних людей, звичайні дівчата не змогли б задовольнити їхні потреби. Тому виховання деяких Лицарів і Великих Лицарів в якості служниць було звичайною практикою. Отже, в цьому аспекті Люсії не бракувало жодних благ. На таку пропозицію Лейлін лише кивнув головою, не відчуваючи нічого особливого. Великі Лицарі були лише невеликою справою. Лейлін відразу ж заявив про свою справжню мету приходу сюди. «І потім, мені потрібен раб рівня Прислужника, найкраще, якщо він буде Прислужником 3-го рівня! Крім того, він повинен знати просте Зіллєваріння та Алхімію» У цей момент Люсія більше не мала розслабленого виразу обличчя. Навіть Крю здивовано подивився на Лейліна. У Світі Магів існувало багато рівнів для рабів. Випещені служниці, принцеси або жінки-дворянки, чиї країни були зруйновані, належали лише до найнижчого рівня розваг і споживання. За винятком особливих випадків принцес і подібних до них, ціни на них були надзвичайно низькими. Далі йшов рівень лицарів і великих лицарів, які могли бути корисними для своїх господарів. Зростання витрат було чималим. Якщо вони також хотіли мати рабів різних рас і красивих рабинь, ціни часто піднімалися ще на одну сходинку. Втім, жодного з них не можна було вважати рабами високого рівня. На Південному узбережжі існував лише один тип рабів, який вважався висококласним. Це були раби Магів! Чи то звичайні люди, чи лицарі, чи Великі лицарі, їхні тіла не могли протистояти енергетичному забрудненню, яке Маги мимоволі випромінювали. Крім того, вони не мали ніякої духовної сили, щоб захистити своїх господарів-Магів, допомогти з формуванням заклинань тощо. Тому, ставши офіційним Магом, багато хто з них зазвичай наймав кількох Прислужників, які допомагали їм у їхніх власних експериментах. Однак на Південному узбережжі все ще потрібно було дотримуватися певних правил. Навіть якщо людина перебувала в Академії Безодні Лісу Кісток, наставники не могли використовувати Аколітів як піддослідних кроликів і експериментувати на них, як їм заманеться, і мусили спокушати їх магічними кристалами або обманом укладати з ними контракти. У порівнянні з цими розпещеними Прислужниками, використання рабів могло б повністю вирішити цю проблему. Завдяки існуванню духовного тавра, раби, як правило, були віддані до останку. Крім того, як тільки господар купував їх, їхнє життя одразу ж належало їхньому господареві. Як би Маги не експериментували над рабами, вони не завдадуть жодної шкоди у відповідь! «Красунчику, а ти сміливий!» Люсія виглядала спантеличеною, дивлячись на Лейліна ‒ «Прислужники 3-го рівня не такі вже й дешеві!» «Це означає, що вони у тебе є?» Лише тоді Лейлін звів брови. Походження рабів Магів було досить простим. Вони були або розшукуваними злочинцями, або полоненими після війни. Крім того, їх існування не віталося, і навіть на ринку Еллінель в Королівстві Пулфілд Лейлін не бачив жодної крамниці, яка б наважилася публічно продавати рабів-Аколітів. Тому Лейлін запитав лише з найменшою надією. Він не думав, що буде такий приємний сюрприз. Безсонне Місто було головним торговим центром усього Південного узбережжя! Подумати тільки, що у випадковій невільничій крамниці можна було знайти висококласних рабів! «Не хвилюйся. Поки ти можеш знайти когось, ціна не є проблемою!» Лейлін кинув Люсії чорний мішечок. «Я не думала, що такий маленький хлопець, як ти, має вдосталь магічних кристалів!» - Люсія перевірила вміст мішечка і кивнула, одразу ж задзвонивши червоним ручним дзвіночком на столі. * Дзень-дзень-дзень! * На дзвін дзвоника служниця відчинила двері ‒ «Міледі! У вас є якісь накази?» «Приведи Дем'єна!» - перед своїми служницями Люсія зробила крижаний вираз обличчя без жодного сліду посмішки. Кожен її рух був наповнений владною аурою. Що ж до цієї служниці, то вона навіть не наважилася підняти голову перед наказом Люсії і поспішно попрямувала до кімнати. «Ходімо! Спершу скуштуй цього напою! Це особливий продукт з островів Сицилії!» Після того, як двері зачинилися, Люсія повернулася до своєї чарівної манери поведінки і винесла вогненно-червону флягу, наливши Лейліну і Крю напій, схожий на суміш кави і шоколаду. Лейлін зробив ковток, і його рот одразу наповнився ніжним освіжаючим смаком. «Смак чудовий! Дуже схожий на кокосовий плід. Більше того, він має ефект збільшення бадьорості. Якщо його вдасться популяризувати, він точно приверне увагу Магів» - байдуже сказав Лейлін. «Люсіє! Це вже занадто, як ти могла не дати мені кілька фляг такого чудового напою!» - Крю почав голосно вигукувати. «Молодший брате, який же ти далекоглядний. Я готуюся відкрити нову крамницю і зробити цей напій своїм фірмовим товаром...» - Люсія здивовано подивилася на Лейліна, а потім чарівно посміхнулася ‒ «Як щодо цього, ти хочеш також інвестувати в це?» «Прошу вибачення, у мене недостатньо магічних кристалів. Особливо після цього раунду купівлі рабів, я боюся, що мені доведеться накопичити ще один статок, перш ніж розглядати таку інвестицію...» Лейлін, природно, відмовився від такої пропозиції. Що ж до Люсії, то на її обличчі не було розчарування, а лише здавалося, що вона запитала імпульсивно. «Люсіє, чому б тобі не розглянути мою кандидатуру?» - Крю зробив нетерплячий вираз обличчя. «Тебе?» - Люсія подивилася на Крю з презирством ‒ «Хлопець, який тільки й знає, що кидати на жінок магічні кристали, я в тебе зовсім не вірю. 27 років тому саме ти забрав мої інвестиції і...» Після того, як Люсія розповіла про минулі події, обличчя Крю почервоніло, і він опустив голову, як маленький хлопчик, який зробив щось не так. Що ж до Лейліна, то він лише потягував свій напій, вдаючи, що нічого не бачить і не чує. «Міледі! Дозвольте увійти» Цю атмосферу швидко порушило прохання увійти до кімнати. «Це Дем'єн? Заходь!» - Люсія пригладила волосся і знову сіла за стіл. * Скрип! * Двері до кабінету відчинилися, і увійшов срібноволосий Аколіт 3-го рівня. Цей Прислужник був немолодий, і його обличчя було зморшкувате, як шкірка мандарина. На противагу цьому, його одяг був охайним і акуратним, і жодна волосинка не вибивалася з-під нього. Здавалося, він був у доброму гуморі, зовсім не схожий на раба. «Дем'єне! Це Маг Лейлін, і він висловив бажання купити тебе. Зараз він поставить тобі кілька запитань» - Люсія вказала на Лейліна, який сидів на дивані збоку, і представила йому Дем'єна. «Для мене велика честь познайомитися з вами, мілорде! Сподіваюся, що зможу служити вам у майбутньому!» - Дем'єн шанобливо вклонився. «Ти не мусиш бути таким ввічливим. Сподіваюся, ти теж будеш відповідати моїм вимогам» - Лейлін виглядав незворушним. «Якщо змішати зріджену форму Соняха і стебло Квітки Трьох Ночей, що вийде?» - Лейлін без жодних роздумів поставив питання, пов'язане з Зіллєварінням. «Відбудеться ефект заміщення, і воно створить...» - судячи з усього, цей старий на ім'я Дем'єн таки мав певні досягнення в Зіллєварінні. Йому потрібно було лише трохи подумати, перш ніж вільно відповісти. Далі Лейлін поставив ще кілька запитань. Спочатку вираз обличчя Дем'єна був розслабленим, але чим далі, тим більше холодний піт почав виступати на його спині. Трохи більше ніж через десять хвилин Лейлін підвівся, почуваючись задоволеним, і сказав Люсії ‒ «Я хочу його. Скільки магічних кристалів?» Провівши невеличкий тест, Лейлін дійшов висновку, що досягнення Дем'єна в Зіллєварінні та алхімії, безумовно, вважалися досить непоганими серед Прислужників, які були на тому ж рівні, що й він сам. Безумовно, варто було б його купити. «16500 магічних кристалів!» - Люсія посміхнулася ‒ «Якщо додати до тих 5 Великих Лицарів, то вийде 20000 магічних кристалів!» «Ні в якому разі, це занадто дорого! Його вік вже такий великий. Зазвичай Прислужники мають максимальну тривалість життя лише 150 років...» Що ж до Дем'єна, то він спокійно стояв осторонь, так, наче ця людина, за яку вони торгувалися, не була ним. Після того, як Лейлін вийшов з Крю з крамниці Люсії, за ними пішли ще 6 фігур. Це був Дем'єн та інші 5 Великих Лицарів. Серед Великих Лицарів були дві гарні дівчини з сексуальними фігурами, які також не мали жодних випнутих м'язів, що руйнували б їхню естетичну красу. |P.S. ‒ не забувайте донатити на ЗСУ! Як варіант - донатьте на збори Стерненка|
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!